Ухвала суду № 64889672, 21.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 745/746/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Стельмах А.П. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Мєзєнцева Є.І. Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що його загальний стаж, який можна зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на посаді працівника освіти становить більше 25 років.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має достатнього загального стажу роботи, який можна зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач працював з 15 серпня 1980 року по 09 листопада 1980 року викладачем праці, з 01 грудня 1982 року по 31 серпня 1988 року керівником ПВП, з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1999 року та з 13 січня 2005 року по даний час викладачем історії, які передбачені переліком.

В періоди з 24 серпня 1988 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1999 року по 14 липня 2000 року на посаді методиста та з 17 липня 2000 року по 13 січня 2005 року на посаді спеціаліста відділу освіти, що були основним місцем роботи позивача, не передбачені Переліком та не підлягають зарахуванню в стаж роботи за вислугою років, як педагогічному працівнику.

В той же час згідно наданим довідкам з 01 вересня 1990 року, з 01 вересня 1991 року, з 01 вересня 1999 року, з 01 вересня 2000 року, з 01 вересня 2001 року, з 01 вересня 2002 року, з 01 вересня 2003 року, з 01 вересня 2004 року по 11 січня 2005 року позивач працював на посадах викладача за сумісництвом.

На підставі вищевикладеного, загальний стаж позивача, який можна зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 9 місяців 3 дні.

01 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за вислугою років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 04 листопада 2016 року Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки робота на посаді викладача історії за сумісництвом не входить до загального стажу, а стаж позивача становить всього 24 роки 9 місяців та 3 дні.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З 1 січня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911 внесено зміни, до п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно прийнятих змін на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення ними 55 років за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з п. 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених п.п. 1 - 4 п. 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що під час звернення ОСОБА_2 до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України загальний стаж позивача, який можна зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 9 місяців 3 дні. Тобто, позивач не має достатнього загального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами у справі порушення оскаржуваними діями відповідача прав, свобод та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності оскаржуваних дій, що підтверджується наведеними законодавчими нормами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Мєзєнцев Є.І.

Коротких А.Ю.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Коротких А. Ю.