Постанова № 64889393, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 804/7833/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю

позивача: - ОСОБА_1 (паспорт),

представників:

позивача: - ОСОБА_2 (договір від 26 липня 2016 року),

відповідача: - Котюк О.І. (довіреність від 03 січня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року

у справі №804/7833/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів від 26 серпня 2016 року №124о/с про звільнення зі служби в Національній поліції України у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення та №374 про накладення дисциплінарного стягнення; поновлення на службі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року визнані протиправними та скасовані накази від 26 серпня 2016 року №№124о/с, 374; поновлено позивача на службі в Національній поліції України з 26 серпня 2016 року; стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 26 серпня 2016 року по 01 грудня 2016 року включно.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління поліції охорони в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Управління поліції охорони в Дніпропетровській області наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

ОСОБА_1, його представник у судовому засіданні заперечують проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріалами та фактичними обставинами справи, підполковника поліції начальника Управління поліції охорони в Дніпропетровській області ОСОБА_1 наказом Національної поліції України від 26 липня 2016 року №534о/с, за погодженням з Міністром внутрішніх справ України, звільнено із займаної посади згідно з пунктом 3 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Наказом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року №105 о/с ОСОБА_1 призначено командиром взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (а.с. 19).

Згідно з наказом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 10 серпня 2016 року №349 призначено службове розслідування за фактом неприбуття до підрозділу з 27 липня 2016 року по 09 серпня 2016 року командира взводу підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі відповідного рапорту заступника начальника Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (а.с. 20).

За змістом висновку службового розслідування від 26 серпня 2016 року (а.с. 102-104):

- ОСОБА_1 27 липня 2016 року у присутності тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу Управління поліції охорони старшого лейтенанта поліції Кісілевича В.І. та виконуючого обов'язки начальника Управління поліції охорони Рижинського А.В. відмовився поставити свій підпис про ознайомлення з наказом від 27 липня 2016 року №105 о/с про призначення на посаду, що підтверджується актом від 27 липня 2016 року №1;

- 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 подав відповідачу рапорт про ознайомлення з наказом від 26 липня 2016 року №534 о/с відповідно до чинного законодавства та надання інформації щодо кількості та якісного складу вакантних посад в управління та підпорядкованих підрозділах;

- 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 під особистий підпис ознайомлений з наказом Національної поліції України від 26 липня 2016 року №534о/с, 05 серпня 2016 року з наказом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року №105 о/с про призначення на посаду;

- 10 серпня 2016 року заступником начальника Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Терещенком С.В. подано рапорт про те, що у період часу з 27 липня 2016 року по 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 до підрозділу не прибув, з функціональними обов'язками не ознайомився, та в журналі обліку виходу та уходу співробітників його записи відсутні;

- 17 та 18 серпня 2016 року під час телефонної розмови ОСОБА_1 запропоновано прибути до управління для надання пояснень щодо не виходу на службу, на що позивач повідомив про подання позову до суду та надання відповідних пояснень у судовому засіданні;

- 18 та 20 серпня 2016 року співробітниками управління з метою отримання пояснень від позивача здійснені виїзди за місцями проживання позивача та його батьків, у подальшому 20 серпня 2016 року близько 20 години встановлено місцеперебування позивача та у ході розмови позивач повідомив, що на лікуванні не знаходиться, виходити на службу не збирається, оскільки вважає наказ від 27 липня 2016 року №105 о/с про призначення на посуду незаконним, надати письмові пояснення позивач відмовився скориставшись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України та повторно повідомив про звернення до суду з позовом та надання пояснень у судовому засіданні, про що складено акти;

- 17 серпня 2016 року відповідачем здійснені запити до установи та закладу охорони здоров'я щодо можливого звернення за медичною допомогою та отримання позивачем листків непрацездатності;

- перевіркою книги прибуття-відбуття працівників Управління поліції охорони в Дніпропетровській області виявлені підписи ОСОБА_1 за період з 27 липня 2016 року по 08 серпня 2016 року, що свідчить про перебування позивача на території місцезнаходження відповідача, вказана інформація підтверджена 13 співробітниками відповідача; у зазначені дні керівництво міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області жодних службових вказівок та доручень позивачу щодо прибуття за місцем знаходження відповідача не надавало, начальники структурних підрозділів відповідача у вказаний період часу позивача не запрошували, крім тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу кадрового забезпечення Кісілевича В.І., який викликав позивача для ознайомлення з наказами 28 липня 2016 року. 03 та 05 серпня 2016 року;

- керівництвом Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області з 28 липня 2016 року по 26 серпня 2016 року щоденно за кожний робочий день складені комісійні акти щодо невиходу на службу ОСОБА_1;

- не виконавши наказ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року №105 о/с та не приступивши до виконання службових обов'язків командира взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги статті 18 Закону України «про Національну поліцію».

- невихід позивачем на службу без поважних причин кваліфіковано відповідачем як прогул.

Відповідно до наказу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області за від 26 серпня 2016 року №374 «Про звільнення з Національної поліції України», за невихід на службу без поважних причин у період з 28 липня 2016 року по 26 серпня 2016 року та не виконання наказу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області №105 о/с від 27 серпня 2016 року, накладено дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення зі служби в поліції, згідно з пунктом 3 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» командирові взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області підполковнику поліції ОСОБА_1. Цим же наказом робочі дні у період часу з 28 липня 2016 року по 26 серпня 2016 року визначено прогулами, з прийняттям рішення про ненарахування грошового забезпечення (а.с. 16-18).

Наказом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 26 серпня 2016 року №124 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 командира взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області звільнено зі служби в Національній поліції України у запас Збройних сил за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття наказу від 27 липня 2016 року № 105 о/с про призначення на посаду, в порушення законодавчих норм відповідачем вчасно не ознайомлено позивача з наказом, не надано робоче місце, не ознайомлено із посадовими обов'язками, тощо, у зв'язку з чим позивач не мав об'єктивної змоги приступити до виконання своїх трудових (службових) обов'язків командира взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області у період з 27 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року; службове розслідування проведено з порушеннями; застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, як найсуворішого, є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують, зокрема, поліція охорони.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

За змістом статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до пункту 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року №901-VІІ, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» встановлено поширення на поліцейських дії Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що особи рядового та начальницького складу зобов'язані, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Статтею 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» встановлено, що у разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Під час вирішення справ про проходження служби працівниками Національної поліції України пріоритетними є норми спеціальних законів, проте, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно з пунктом пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) працівника без поважних причин.

Відповідно до копії акту №1 від 27 липня 2016 року, тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Кісілевичем В.І. у присутності виконуючого обов'язки начальника Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Рижинського А.В. зачитано позивачу витяг з наказу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року №105 о/с в частині призначення його на посаду командира взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 відмовився поставити підпис про ознайомлення з цим наказом (а.с. 59).

На копії наказу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року № 105 о/с про призначення на посаду, міститься підпис та запис від 05 серпня 2016 року від імені позивача на адресу керівника відповідача щодо необхідності дотримання чинного законодавства та надання відповіді на рапорт від 01 серпня 2016 року (а.с. 60).

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обізнаність позивача щодо прийняття наказу відповідачем про призначення позивача на посаду у день його прийняття, та безпосереднє ознайомлення з друкованим текстом витягу з цього наказу 05 серпня 2016 року.

Згідно з копіями щоденних актів, складених комісіями у складі трьох співробітників Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, підполковник поліції ОСОБА_1 27, 29 липня 2016 року, 01- 05, 08-12, 15-18, 22, 23, 25, 26 серпня 2016 року до підрозділу не прибув, з функціональними обов'язками не ознайомився, в журналі обліку виходу та уходу співробітників відсутні його записи (а.с. 63-82).

За доводами позивача, не будучи повідомленим про призначення на посаду командира взводу Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, а в подальшому не маючи об'єктивної змоги приступити до виконання своїх трудових (службових) обов'язків через умисні перешкоди керівництва відповідача, позивач не був обізнаним про свої посадові обов'язки і не мав доступу до робочого місця з 27 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року та перебував в Управлінні поліції охорони в Дніпропетровській області та у його структурних підрозділах з метою отримання робочого місця та виконання службових обов'язків.

Суд апеляційної інстанції, приймає до уваги, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі №804/5044/16 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту поліції охорони Національної поліції, Управління поліції охорони в Дніпропетровській області частково задоволені позовні вимоги, визнані протиправними та скасовані наказ Національної поліції України від 26 липня 2016 року №534 о/с про звільнення із займаної посади та наказ №105 о/с від 27 липня 2016 року про призначення на посаду.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач у період часу з 27 липня 2016 року по 26 серпня 2016 року безпосередньо до Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області - місця служби (роботи) жодного розу не прибув; про наявність перешкод у виконанні ним службових обов'язків та не допуску до робочого місця керівництво Національної поліції України не повідомляв; оскарження наказу про призначення на посаду в судовому порядку не звільняло позивача від обов'язку прибуття за місцем несення служби.

Крім того, статтею 60 Конституції України особа звільнена від обов'язку виконання явно злочинного розпорядження чи наказу.

Наказ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року №105 о/с про призначення позивача на посаду явних злочинних ознак не містить, отже мав виконуватися позивачем.

Враховуючи наведене, позивачем допущено неодноразову відсутність на службі (роботі) більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, отже мали місце прогули.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12 березня 2013 року (далі - Інструкція).

Відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового або начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового або начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового або начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб особою рядового або начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з пунктом 6.2.2 Розділу VІ Інструкції обов'язком виконавця (голови, членів комісії) службового розслідування є зокрема, у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування.

У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування».

Положеннями пункту 6.3.6 Інструкції, передбачено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового або начальницького складу письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового або начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування за фактом не прибуття позивача за місцем служби виступив рапорт відповідного змісту заступника начальника Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 10 серпня 2016 року (а.с. 61).

Про вжиття заходів з боку відповідача щодо намагання відібрання пояснень від позивача за фактом не прибуття на службу свідчать зміст висновку службового розслідування та копії рапортів про відвідування позивача за адресою можливого місця проживання, акту про відмову надання та підписання будь-яких пояснень (а.с. 83-86).

Крім того, за змістом копії акту, 20 серпня 2016 року позивач відмовився надати комісії та підписати будь-які пояснення з предмету службового розслідування (а.с.86).

З урахуванням відмови позивача у підписанні будь-яких пояснень, складання членами комісії акту, до якого занесені відомості щодо відмови позивача надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України, не є підставою для неврахування такого акту у висновках службового розслідування.

Крім того, матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідачем у телефонній розмові 26 серпня 2016 року позивача про прийняття наказів щодо його звільнення (стенограма, а.с. 157) та направлення на можливі місця проживання позивача листів від 05 вересня 2016 року та 05 жовтня 2016 року з повідомленням про звільнення та необхідність прибуття до відповідача для отримання трудової книжки (а.с. 21-30).

Враховуючи наведене, відповідачем оскаржувані накази прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи, копію оскаржуваного наказу від 26 серпня 2016 року №124 о/с отримано позивачем 03 листопада 2016 року (а.с. 11), що не спростовано відповідачем та свідчить про дотримання позивачем встановленого строку звернення з адміністративним позовом, та відсутності підстав для прийняття судом першої інстанції рішення про залишення позову без розгляду, як наслідок необґрунтованості доводів апеляційної скарги в цій частині.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо подання відповідачем 30 листопада 2016 року до суду першої інстанції обґрунтованого клопотання про перенесення розгляду справи є неприйнятними, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції відсутність можливості направити у судове засідання представника, як єдина підстава для перенесення розгляду справи, з урахуванням того, що штат відповідача не обмежений лише двома співробітниками, не є поважною причиною для вчинення такої процесуальної дії.

Разом з цим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, виходив з того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не надав до суду заперечень чи відгуку на позовну заяву.

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу про отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі, позову з додатками, судової повістки, що не давало підстав суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваного рішення, вважати про своєчасність та належність повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З наведеного вбачається, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції не вжито заходів для з'ясування всіх обставин у справі, рішення прийнято лише на підставі матеріалів доданих позивачем до адміністративного позову, що вплинуло на повноту встановлення обставин справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим