Постанова № 64889249, 16.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа № 6/8-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю:

апелянта арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 11.06.2013р. № 975;

від ініціюючого кредитора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Богам ЛТД не зявився;

від інших кредиторів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш ОСОБА_1 (вх. 3191 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 08.11.2016 р. у справі № 6/8-09

за заявою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Богам ЛТД, м. Суми,

до боржника ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш, м. Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.11.2016р. у справі №6/8-09 (суддя Сопяненко О.Ю.) відмовлено в задоволенні позовної заяви ліквідатора ВАТ Сумсільмаш арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання угоди про умови укладення договору купівлі - продажу майна, укладеної між ВАТ Сумсільмаш та ВАТ Сумбуд 22.05.2008р. та угоди від 07.10.2008р., укладеної між ВАТ Сумбуд та ТОВ Богам - ЛТД про переведення боргу за Угодою про умови укладання договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р. , недійсними (вх. 1208). Відповідні висновки господарського суду першої інстанції мотивовані з посиланням на положення статей 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 203, 215, 257, 261, 513, 635, 657 Цивільного кодексу України та з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного суду України від 04.04.2015р. у справі №14/5023/1311/2012.

Ліквідатор ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 08.11.2016р. у справі № 6/8-09 та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ Сумсільмаш про визнання нікчемних угод задовольнити, визнати угоду про умови укладення договору купівлі продажу майна, укладену між ВАТ Сумсільмаш та ВАТ Сумбуд від 22.05.2008р. недійсною, визнати угоду від 07.10.2008р. укладену між ВАТ Сумбуд та ТОВ Богам - ЛТД про переведення боргу за угодою про умови укладення договору купівлі продажу майна від 22.05.2008р. недійсною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийняті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції було порушено вимоги статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки відповідно до положень вказаної статті ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, з підстав передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, та відповідно має право на звернення до суду з заявою про визнання недійними угод боржника. Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було помилково застосовано правові висновки викладені у постанові Верховного суду України від 04.04.2015р. у справі №14/5023/1311/2012|3-33гс15.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 14.12.2016р.

14.12.2016р. ініціюючим кредитором подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою його представника (вх.№ 12661).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. відкладено розгляд справи на 19.01.2017р.

13.01.2017р. Харківським апеляційним господарським судом було направлено до господарського суду Сумської області лист №05-12/6к000507 про витребування матеріалів справи №12/83-05.

18.01.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№561).

У звязку з лікарняним судді Плахова О.В., автоматизованою системою документообігу суду 18.01.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Здоровко Л.М., судді Бородіної Л.І., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2017р. відкладено розгляд справи на 16.02.2017р.

23.01.2017р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №12/83-05 про визнання банкрутом ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш за заявою Підприємства Скрудж всеукраїнської організації інвалідів Союз організації інвалідів України.

16.02.2017р. ініціюючим кредитором подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою його представника (вх.№1744).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.02.2017р. апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 08.11.2016р. у справі № 6/8-09 та прийняти нове рішення, яким позов ВАТ Сумсільмаш про визнання нікчемних угод задовольнити, визнати угоду про умови укладання договору купівлі продажу майна, укладену між ВАТ Сумсільмаш та ВАТ Сумбуд від 22.05.2008р. недійсною, визнати угоду від 07.10.2008р. укладену між ВАТ Сумбуд та ТОВ Богам - ЛТД про переведення боргу за угодою про умови укладення договору купівлі продажу майна від 22.05.2008р. недійсною.

Також, апелянт заперечив проти задоволення клопотання ініціюючого кредитора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Богам ЛТД про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не зявились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи (т. 22 а.с.59,60,64,65),

Колегія суддів розглянувши клопотання ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Богам ЛТД про відкладення розгляду справи відмовляє в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторін добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18 встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи на те, що доказів неможливості прибуття в судове засідання, а також направлення до суду свого представника ініціюючим кредитором надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представника ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Богам ЛТД не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (т.22 а.с.59,60,64,65), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2009р. ТОВ "Богам-ЛТД" звернулось до господарського суду Сумської області із заявою про визнання банкрутом ВАТ Сумського заводу сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш", на тій підставі, що боржником протягом більш ніж трьох місяців не було задоволено безспірні вимоги кредитора на загальну суму 4 225 703 грн., що підтверджено рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Комерційний арбітраж" від 01.09.2008р., ухвалою господарського суду Сумської області від 12.09.2008р., та наказом господарського суду Сумської області від 12.09.2008р. у справі №5/528-08 про примусове виконання рішення (т.1 а.с.2-37)

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.01.2009р. було порушено провадження у справі №6/8-09 про банкрутство ВАТ Сумського заводу сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" на підставі статей 6, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

03.02.2009р. у газеті "Голос України" за №18 було здійснено публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Сумсільмаш".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.03.2009р. було затверджено реєстр вимог кредиторів, а саме: ТОВ "Богам-ЛТД" 4 225 703 грн. (4 200 000,00грн. 4 черга, 25 500,00грн. 6 черга, 203,00грн. 1 черга); ТОВ "Бізнес-Консалтинг" 55 125,00грн. (55 000,00грн. 4 черга, 125 грн. 1 черга); УПФУ в Зарічному районі м. Суми - 55615,08 грн. (3 617,30грн. 2 черга, 51 997,78грн. 4 черга), Сумський міський центр зайнятості населення 309,01грн. 2 черга.

Постановою господарського суду Сумської області від 16.04.2009р. ВАТ Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. постанову господарського суду Сумської області від 16.04.2009р. по справі №6/8-09 скасовано; провадження у справі № 6/8-09 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. у справі №6/8-09 скасовано; постанову господарського суду Сумської області від 16.04.2009р. у справі №6/8-09 залишено в силі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.04.2010р. затверджено мирову угоду від 14.01.2010р. №6/8-09 про банкрутство ВАТ "Сумсільмаш"; провадження у справі №6/8-09 припинено; виконання обовязків керівника ВАТ "Сумсільмаш" покладено на арбітражного керуючого ОСОБА_4 до призначення, в установленому порядку керівника боржника; зобовязано Філію відділення "Промінвестбанку" в місті Суми перереєструвати 100% акцій ВАТ Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" на третю особу ТОВ "Богам ЛТД" після повного виконання мирової угоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. ухвалу господарського суду Сумської області від 19.04.2010р. по справі №6/8-09 скасовано; справу направлено на подальший розгляд на стадію ліквідаційної процедури до господарського суду Сумської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010р. залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Богам-ЛТД" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. у справі №6/8-09; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. у справі №6/8-09 залишено без змін; припинено касаційне провадження за касаційною скаргою гр. ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. та ухвалу господарського суду Сумської області від 19.04.2010р. у справі №6/8-09.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.11.2010р. залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р. припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4, як ліквідатора ВАТ Сумського заводу сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш"; призначено ліквідатором ВАТ Сумського заводу сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" арбітражного керуючого ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.09.2011р. затверджено звіт ліквідатора, в тому числі звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого та ліквідаційний баланс банкрута затверджено; Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" (м. Суми, вул. Харківська, 6, код 00901588) - ліквідовано як юридичну особу; вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, визнано погашеними; зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення юридичної особи - банкрута та направити органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи банкрута; провадження у справі припинено.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.09.2013р. відхилено клопотання прокурора про відновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; повернуто без розгляду заяву прокурора про перегляд ухвали господарського суду Сумської області від 22.09.2011р. за нововиявленими обставинами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014р ухвалу господарського суду Сумської області від 02.09.2013р. у справі №6/8-09 скасовано; справу №6/8-09 направлено на розгляд до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.10.2014р. заяву прокурора м. Суми про перегляд ухвали від 22.09.2011р. у справі № 6/8-09 за нововиявленими обставинами було залишено без задоволення, ухвалу суду від 22.09.2011р. залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. , яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015р. ухвалу господарського суду Сумської області від 01.10.2014р. скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 22.09.2011 задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 22.09.2011 скасовано та справу № 6/8-09 передано для подальшого розгляду до господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.03.2016р. залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р., зокрема задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_6 від 15.03.2016р. про припинення повноважень ліквідатора у даній справі; припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_6, як ліквідатора у справі № 6/8-09 про банкрутство ВАТ Сумсільмаш; задоволено клопотання ТОВ Бізнес-Консатинг від 10.02.2016р. № 04 про призначення нового ліквідатора у даній справі та заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 25.01.2016р. № 02-01/12-1; призначено ліквідатором у справі № 6/8-09 про банкрутство ВАТ Сумсільмаш арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво № 975 від 11.06.2013р.).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016р. залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам-ЛТД" ; змінено постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016р. у справі № 6/8-09 та викладено частину другу резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Ухвалу господарського суду Сумської області від 17.03.2016р. у справі № 6/8-09, в частині призначення ліквідатором у справі № 6/8-09 про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без змін."

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2016р. до господарського суду Сумської області від ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшла позовна заява про визнання недійсними угоди про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р., укладеної між ОСОБА_3 акціонерним товариством Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та угоди від 07.10.2008р. укладеної між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД" про переведення боргу за угодою про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р. (т.21 а.с.13-24, 145-147) .

Обґрунтовуючи необхідність задоволення позовної заяви ліквідатор акцентував увагу на тому, що угода про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р., укладена між ОСОБА_3 акціонерним товариством Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та договір уступки вимоги (цесії) від 07.10.2008р., укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД" є нікчемними, оскільки при їх укладенні вимоги встановлені статтею 220 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення угод дотримані не були.

Крім того, зазначає, на момент укладення угоди про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р. Відкрите акціонерне товариство Сумсільмаш перебувало у процедурі ліквідації у справі №12/83-05 та заборгованість, яка виникла за вказаною угодою та угодою про уступку права вимоги від 07.10.2008р. у розмірі 4 225 500,00грн. стала підставою для повторного порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ Сумсільмаш з подальшим визнанням його банкрутом у справі 6/8-09.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.11.2016р. у справі №6/8-09 відмовлено в задоволенні позовної заяви ліквідатора ВАТ Сумсільмаш арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання угоди про умови укладання договору купівлі - продажу майна, укладеної між ВАТ Сумсільмаш та ВАТ Сумбуд 22.05.2008р. та угоди від 07.10.2008р., укладеної між ВАТ Сумбуд та ТОВ Богам - ЛТД про переведення боргу за Угодою про умови укладання договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р. недійсними (вх. 1208) .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш ОСОБА_1, враховуючи наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон про банкрутство).

В силу пункту 1-1 прикінцевих положень Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011р. №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 09.01.2009р., постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято 16.04.2009р. (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство) - колегія суддів вважає, що застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р.у справі № 908/4804/14, заяви про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство, отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, ліквідатор ВАТ Сумсільмаш арбітражний керуючий ОСОБА_1 правомірно, у відповідності до приписів чинного законодавства звернувся з позовною заявою про визнання угод недійсними у межах даної справи про банкрутство.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до статті 3-1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Повноваження ліквідатора під час здійснення ліквідаційної процедури боржника встановлені статтею 25 Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, а саме якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Ліквідатор ВАТ «Сумсільмаш» подаючи позов про визнання нікчемних угод про визнання угоди про умови укладання договору купівлі-продажу майна від 22.05.2008р. недійсною, визнання угоди від 07.10.2008р. про переведення боргу недійсною посилався на частину 10 статті 17 та частину 1 статті 25 Закону про банкрутство, оскільки окремо частина 10 статті 17 Закону про банкрутство не передбачає підстав для визнання недійсними угод. Однак, визначені в ній підстави для керуючого санацією відмовитися від договорів боржника, в силу частини 1 статті 25 Закону про банкрутство стають підставами для ліквідатора банкрута подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Господарський суд Сумської області, відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у частині 11 статті 17 Закону про банкрутство, але вимоги по застосування цієї норми не були заявлені ліквідатором. На обґрунтування такої позиції місцевий суд послався на постанову Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі № 14/5026/1311/2012.

Відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до правової позиції по справі № 14/5026/1311/2012 підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у частині 11 статті 17 Закону про банкрутство, але вимоги про застосування судом цієї норми не були заявлені ліквідатором. Посилання ліквідатора на положення частини 10 статті 17 Закону про банкрутство не можуть бути підставами для визнання недійсною спірної угоди при провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом регулювання цієї норми є підстави для відмови від виконання договорів боржника.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним, незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину ( господарського договору) недійсним.

Колегія суддів відступає від правої позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі № 14/5026/1311/2012 враховуючи наступне.

Оскаржувані ліквідатором угоди є нікчемними в силу приписів Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд безпідставно застосував до нікчемних право чинів, недійсність яких встановлена законом, правовий висновок Верховного Суду України про визнання недійсними оспорюваних угод. .

Відповідно до частини 11 статті 17 Закону про банкрутство, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною.

Частиною 10 статті 17 Закону про банкрутство встановлено, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо, зокрема виконання договору завдає збитків боржнику, та відповідно до частини 11 вказаної статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною.

Разом з тим, статтею 25 Закону про банкрутство, встановлено, що ліквідатор з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. . Отже, визначені частиною десятою статті 17 цього Закону підстави для керуючого санацією відмовитися від договорів боржника, в силу частини 1 статті 25 Закону про банкрутство стають підставами для ліквідатора банкрута подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Оскільки, ВАТ Сумсільмаш (боржник) перебуває у процедурі ліквідації, а не санації; у даній справі зовсім інші обставини ніж викладені у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі № 14/5026/1311/2012, колегія суддів зазначає, що ліквідатор у відповідності до прямої вказівки Закону про банкрутство, а саме приписів статті 25 Закону про банкрутство правомірно звернуся до суду з позовною заявою про визнання недійсними угод боржника з підстав передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону.

Отже, як вбачається з матеріалів справи №12/83-05 (яка була витребувана та досліджена судом) та справи 6/8-09, 22.05.2008р. між ВАТ Сумсільмаш в особі ліквідатора ОСОБА_7, який діяв на підставі Постанови господарського суду Сумської області від 08.02.2008р. по справі № 12/83-05 (надалі сторона 1) та ВАТ Сумбуд (надалі- сторона 2 ) було укладено угоду про умови укладання договору купівлі - продажу майна (надалі - Угода).

Зі змісту вказаної Угоди вбачається, що сторона 1 бере на себе зобов'язання до першого серпня дві тисячі восьмого року укласти зі Стороною 2 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Харківська,6, а саме: прохідна цегляна, загальною площею 76,2 кв.м. - літ Б; склад цегляний, загальною площею 400,2 кв.м. літ Г; столярна майстерня цегляна, загальною площею 680,0 кв.м. - літ Д; трансформаторна цегляна, загальною площею 71,9 кв.м. - літ Д1; пилорама цегляна, загальною площею 117,7 кв.м. - літ Ж; головний корпус цегляний залізобетонний, загальною площею 5 733,9 кв.м. - літ З; газорегуляторний пункт цегляний, загальною площею 22,4 кв.м. - літ И; покрасочна дільниця шиферна, загальною площею 408,3 кв.м. - літ П; склад фарб та метизів цегляний, загальною площею 61,4 кв.м. - літ Р; склад цегляний, загальною площею 13,4 кв.м. - літ У; цех (цегляна будівля преса) цегляний, загальною площею 210,8 кв.м. - літ Ц; ливарний цех цегляний, залізобетонний загальною площею 1 881,0 кв.м. - літ Ш: штампувальний цех цегляний, загальною площею 786,5 кв.м. - літ Э; побутовий корпус цегляний, загальною площею 518,2 кв.м. - літ Э;- свиноферма цегляна, загальною площею 150,2 кв.м. - літ Э""; котельня цегляна, загальною площею 659,1 кв.м. - літ Ю;- склад, загальною площею 221,0 кв.м. - літ Я; заводоуправління, загальною площею 653,4 кв.м. - літ А II; цементний склад цегляний, загальною площею 305,7 кв.м. - літ Б (пункту 1 угоди).

Сторони дійшли згоди щодо наступних істотних умов вказаного вище договору купівлі - продажу:

-вартість майна за договором 25 000 000,00грн., в тому числі ПДВ 4 166 666,67грн.;

-остаточний термін розрахунку сторони 2 за придбане майно 15.08.2008р.

-передача майна в день сплати стороною 2 повної вартості майна за актом приймання передачі (пункт 2 угоди).

Пунктом 3 Угоди сторони погодили, що сторона 2 зобовязується сплатити в термін до 26.05.2008р. стороні 1 в якості завдатку по вказаному договору - 2 100 000,00грн.

У разі відмови ВАТ «Сумсільмаш» від подальшого укладання договору, останній зобовязується повернути ВАТ «Сумбуд» подвійну суму завдатку в термін до другого серпня 2008 року.

Таким чином, угода про укладання договору - є попереднім договором та до неї застосовують норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо укладання попередніх договорів,

Статтею 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що до оспорюваної угоди мають застосовуватись відповідні положення глави 54 Цивільного кодексу України, якими встановлено загальні положення про купівлю - продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як було зазначено вище, до оспорюваної угоди застосовуються загальні положення статті 657 Цивільного кодексу України, однак вимога про нотаріальне посвідчення договору встановлена статтею 220 Цивільного кодексу України при укладенні оспорюваної угоди дотримана не була.

Крім того, враховуючи той факт, що на момент укладення оспорюваної угоди боржник - Відкрите акціонерного товариства Сумсільмаш перебувало у ліквідаційній процедурі у справі №12/83-05, продаж майна божника мав відбуватись у відповідності до положень статті 30 Закону про банкрутство, якою встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

З наявних в матеріалах справи №12/83-05 протоколів зборів комітету кредиторів ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш №27 від 26.05.2008р., №26 від 23.05.2008р., №25 від 22.05.2008р., №24 від 12.05.2008р., №23 від 30.04.2008р.№23 від 30.04.2008р. №22 від 29.04.2008р., №21 від 27.03.2008р., №20 від 20.03.2008р., №19 від 14.02.2008р. (т.14 а.с.63-76, справа №12/83-05), вбачається, що на порядку денному жодного з засідань зборів комітету кредиторів питання про погодження укладення угоди про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р. не розглядалось.

Отже, Угода була укладена в порушення вимог статті 30 Закону про банкрутство.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 208 Цивільного кодексу України визначено види правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, а відповідно до 209 Цивільного кодексу також передбачене їх нотаріальне посвідчення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (надалі - Постанова) передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім того, згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним, незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину ( господарського договору) недійсним.

Враховуючи вищевикладене, що вимога про нотаріальне посвідчення оспорюваної угоди встановлена статтею 220 Цивільного кодексу України при її укладенні дотримана не була, всупереч положенням зокрема статті 30 Закону про банкрутство, якою встановлено, що продаж майна банкрута відбувається на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, на порядку денному жодного з засідань зборів комітету кредиторів у межах справи про банкрутство ВАТ Сумсільмаш у справі №12/83-05 питання про погодження укладення оспорюваної угоди не розглядалось, колегія суддів вважає обґрунтованими і правомірними позовні вимоги ліквідатора ВАТ Сумсільмаш арбітражного керуючого ОСОБА_1 в частині визнання недійсною угоди про умови укладання договору купівлі - продажу майна, укладеної між ВАТ Сумсільмаш та ВАТ Сумбуд 22.05.2008р.

З матеріалів справи також вбачається, що 07.10.2008р. між ОСОБА_3 акціонерним товариством СУМБУД (надалі цедент ), в особі заступника голови правління начальника Управління капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" ОСОБА_8.Б. та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам-ЛТД" (надалі - цесіонарій) в особі директора ОСОБА_9 було укладено договір уступки вимоги (цесії ) (надалі - Договір) (т.21 а.с. 24 справа №6/8-09), відповідно до умов якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги до відкритого акціонерного товариства Сумський завод сільськогосподарського машинобудування Сумсільмаш на суму 4 225 500, 00грн., що виникло в цедента на підставі угоди про умови укладення договору купівлі продажу від 22.05.2008р. (рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Комерційний арбітраж від 01.09.2008р. та наказу господарського суду Сумської області від 12.09.2008р. у справі №5/528-08 (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору, копії документів, що підтверджують право вимоги, передаються цементом цесіонарію після проведення повного розрахунку за цим договором.

Пунктом 3 договору сторони погодили, що за вказане в цьому договір право вимоги цесіонарій сплачує цеденту 2 100 000,00грн., в термін до 15.10.2008р. В разі невиконання цесіонарієм обов'язку щодо оплати права вимоги, цедент звільняється від будь-яких зобов'язань за цим договором і не несе відповідальності за його невиконання.

Колегія суддів зазначає, що сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється в такій саме формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, вимога про нотаріальне посвідчення не була дотримана як при укладанні угоди про умови укладання договору купівлі-продажу майна, так і при укладанні угоди про переведення боргу.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобовязанні допускається протягом усього часу існування зобовязання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на вищевикладене, що при розгляді даної справи колегією суддів було встановлено правомірність позовних вимог ліквідатора ВАТ Сумсільмаш арбітражного керуючого ОСОБА_1 в частині визнання недійсною угоди про умови укладання договору купівлі - продажу майна, укладеної між ВАТ Сумсільмаш та ВАТ Сумбуд 22.05.2008р., оскільки вказану угоду було укладено всупереч положенням чинного законодавства та яка в силу приписів статті 236 Цивільного кодексу України є нікчемною, у звязку з тим, що вказана угода була укладена без дотримання вимоги про нотаріальне посвідчення, яка встановлена статтею 220 Цивільного кодексу України, всупереч положенням статті 30 Закону про банкрутство, колегія суддів приходить до висновку, що договір уступки вимоги (цесії) від 07.10.2008р. також було укладено з порушенням вимог статей 220, 514 Цивільного кодексу України, оскільки не був нотаріально посвідчений, що свідчить про його нікчемність в силу приписів чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" арбітражного керуючого ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) укладеного між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД" .

Судова колегія також зауважує, що відступлення права вимоги за договором уступки вимоги (цесії) від 07.10.2008р., між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД", та в подальшому, звернення до постійно діючого третейського суду при Асоціації "Комерційний арбітраж" та задоволення позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД" до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" про стягнення заборгованості, призвело до повторного порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства Сумсільмаш з подальшим визнанням його банкрутом у справі №6/8-09 та вважає, що ліквідатор ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" арбітражний керуючий ОСОБА_1 правомірно звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом оскільки виконання вищезазначених угод завдає збитків боржнику та створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Крім того, колегія суддів з урахуванням правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016р. №6-1844цс15, від 18.03.2015р. №6-25цс15, від 24.06.2015р. у справі №6-738цс15, яка відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права ( стаття 261 ЦК України).Колегія суддів зазначає, що Законом про банкрутство спеціальних норм про позовну давність, у тому числі для арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника не встановлено. Отже, суд не приймає доводи апелянта, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про укладені спірні договори. Відтак, днем початку перебігу строку позовної давності для юридичної осби боржника, як сторони договору слід вважати день укладання договору, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Нормою частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовну давність.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме: передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи зазначає, що у справі №6/8-09 відсутні будь-які заяви учасників провадження у справі про банкрутство про застосування строків позовної давності до позовних вимог ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання недійсними угоди про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р., та договору уступки вимоги (цесії) від 07.10.2008р., поданої відповідно до вимог частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що наявні в матеріалах справи заяви попереднього ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД" про застосування строків позовної давності (т.20 а.с.155-160,198-201) були подані на позовну заяву прокурора м.Суми про визнання недійсними угоди про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р., та договору уступки вимоги (цесії) від 07.10.2008р. (т.20 а.с.20-37), однак ухвалою господарського суду Сумської області було задоволено клопотання Сумської місцевої прокуратури від 25.04.2016р. №120-4203вих-16 та припинено провадження у даній справі в частині розгляду даної позовної заяви (т.21 а.с.29-30).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було без відповідно заяви сторони застосовано позовну давність, що суперечить приписам частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України та висновкам Верховного Суду України від 17.02.2016р. №6-1844цс15, від 18.03.2015р. №6-25цс15, від 24.06.2015р. у справі №6-738цс15.

Застосовуючи позовну давність, судом першої інстанції також не було враховано що відповідно частини першої статті 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється відстрочення виконання зобовязання (мораторія), на підставах, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі суду. Таким чином, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство № 6/8-09 згідно ухвали господарського суду Сумської області від 09.01.2009 р. перебіг позовної давності зупинився.

Така ж позиція зазначена і в діючій редакції Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію (частина 3 статті 19 Закону про банкрутство ).

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Сумської області від 08.11.2016р. у справі 6/8-09 підлягає скасуванню, позов ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" ОСОБА_1 підлягає задоволенню. .

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 08.11.2016 р. у справі № 6/8-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства "Сумсільмаш" ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду про умови укладення договору купівлі - продажу майна від 22.05.2008р., укладену між ОСОБА_3 акціонерним товариством Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд"

Визнати недійсним договір уступки вимоги (цесії) від 07.10.2008р., укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Сумбуд" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Богам - ЛТД".

Повний текст постанови складено 21 "лютого" 2017р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шутенко І.А.