Ухвала суду № 64888857, 20.02.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.02.2017 Справа № 920/1092/16

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., при секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю., розглянувши матеріали скарги (вх. № 312(с) від 06.02.2017) заступника прокурора Чернігівської області на дії (бездіяльність) державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, у справі № 920/1092/16

за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради, м. Бахмач, Чернігівська область,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

про стягнення 37935 грн. 16 коп.,

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

Від ДВС - не з'явився;

Прокурор - Хащина Т.П. (посвідчення від 19.10.2016);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області 12.12.2016 у справі № 920/1092/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Бахмацької міської ради (вул. Соборності, буд. 42, місто Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16500, код 04061702; р/р 33217850700008, код 37982090, МФО 853592, ККД 2417000, банк: ГУ ДКС України м. Чернігів) 33 229 грн. 34 коп. заборгованості, 4705 грн. 82 коп. пені, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 1378 грн. 00 коп. судового збору.

27.12.2016 на виконання рішення господарського суду Сумської області 12.12.2016 у справі № 920/1092/16 видано відповідні накази.

06.02.2017 до суду надійшла скарга (вх. № 312(с) від 06.02.2017) заступника прокурора Чернігівської області на дії (бездіяльність) державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, у справі № 920/1092/16, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання скасувати; зобов'язати Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області прийняти до виконання наказ, виданий 27.12.2016 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Прокуратури Чернігівської області 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Прокурор підтримує вимоги, викладені у скарзі.

Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області письмових пояснень в обґрунтування своєї позиції щодо поданої скарги не подав, представник ДВС у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з заявою від 04.01.2017 № 05-16вих-17 заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу, виданого 27.12.2016 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Згідно з повідомленням державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 17.01.2017, вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю дати народження боржника, що є порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та несплатою авансового внеску, що є порушенням ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 Закону визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно зі ст. 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 ЦК України).

Поняття юридичної особи викладене у ст. 80 ЦК України, зокрема юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В свою чергу, відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 14.01.2011, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. Фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту викладеного, а також положень ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку відсутні підстави ототожнювати поняття фізичної особи та фізичної особи-підприємця.

Згідно з наказом, виданим 27.12.2016 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1092/16 боржником є фізична особа - підприємець ОСОБА_2, а не фізична особа ОСОБА_2, як вказано у повідомленні державного виконавця від 17.01.2017.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 дані про дату народження фізичної особи - підприємця відсутні.

Разом з цим, у наказі, виданому 27.12.2016 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1092/16, крім іншого, вказано код суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та місце проживання останнього відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», від сплати авансового внеску звільняються, в тому числі державні органи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Згідно зі ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Державний орган являє собою відносно самостійну, структурно відособлену ланку державного апарату, створювану державою з метою здійснення певного виду державної діяльності, наділену відповідною компетенцією, що спирається у процесі реалізації своїх повноважень на організаційну, матеріальну і примусову силу держави.

Можна виділити такі специфічні ознаки органів держави: вони здійснюють від імені держави її завдання і функції за допомогою певного виду діяльності в певній галузі; мають владні повноваження, чим і відрізняються від державних установ і підприємств. Наявність владних повноважень означає здатність державного органу встановлювати загальнообов'язкові правила поведінки - видавати нормативні акти або акти правозастосування та забезпечувати їх виконання; мають певну компетенцію, тобто закріплену в законі сукупність завдань, функцій, прав і обов'язків (повноважень). Компетенція - владні повноваження як сукупність прав і обов'язків. Державним органам та їх посадовим особам дозволено лише те, що прямо визначено законом; органи держави мають внутрішню будову (структуру), складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей і дисципліною. Для здійснення своєї компетенції державний орган наділений необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, рахунок у банку; державні органи мають певний територіальний масштаб діяльності; вони утворюються в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються такі функції:1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура є державним органом, який відповідно до ст. 131-1 Конституції України здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв'язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, а також під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та інші).

У рішенні від 05.07.2012 у справі Глоба проти України (no. 15729/07,) Європейський суд з прав людини вказує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

З урахуванням викладеного, оскільки боржником згідно з наказом, виданим 27.12.2016 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1092/16 є саме фізична особа - підприємець ОСОБА_2, з якого за судовим рішенням у справі № 920/1092/16 стягнуто заборгованість відповідно до договору про пайову участь (внесок) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Бахмача від 12.09.2014 на користь Бахмацької міської ради та судовий збір на користь Прокуратури Чернігівської області, який був сплачений прокуратурою при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради, суд задовольняє скаргу (вх. № 312(с) від 06.02.2017) заступника прокурора Чернігівської області на дії (бездіяльність) державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, у справі № 920/1092/16, визнає неправомірними дії державного виконавця щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання згідно з п. 6 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» наказу, виданого господарським судом 27.12.2016 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Прокуратури Чернігівської області 1378 грн. 00 коп. судового збору, скасовує повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 17.01.2017, а також враховуючи положення п. 5 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N 1302/29432, згідно з якими у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, суд зобов'язує Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області прийняти до виконання наказ, виданий 27.12.2016 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області 12.12.2016 у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 1378 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу (вх. № 312(с) від 06.02.2017) заступника прокурора Чернігівської області на дії (бездіяльність) державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області у справі № 920/1092/16 - задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо повернення Прокуратурі Чернігівської області без прийняття до виконання наказу, виданого господарським судом 27.12.2016 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області 12.12.2016 у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Прокуратури Чернігівської області 1378 грн. 00 коп. судового збору

3. Скасувати повідомлення державного виконавця Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 17.01.2017 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа, а саме наказу, виданого господарським судом 27.12.2016 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області 12.12.2016 у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Прокуратури Чернігівської області 1378 грн. 00 коп. судового збору.

4. Зобов'язати Конотопський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області прийняти до виконання наказ, виданий 27.12.2016 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області 12.12.2016 у справі № 920/1092/16 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Суддя Є.А. Жерьобкіна