Рішення № 64879626, 09.02.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13816/16-ц

провадження № 2/753/1161/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді: Набудович І.О.

за участю секретаря Петрик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Аркада» до ОСОБА_2 про розірвання договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивач ПАТ АКБ «Аркада» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.02.2006 між сторонами був укладений договір № 49149 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого відповідач здійснював інвестування у житлове будівництво кварити АДРЕСА_1. 30.05.2006 між сторонами було укладено договір № 49149 про уступку майнових прав, відповідно до якого позивач передав відповідачу майнові права на вищезазначену квартиру. Інвестування у житлове будівництво здійснювалося відповідачем за рахунок кредитних коштів на підставі договору про іпотечний кредит № 49149, укладеного між сторонами 30.05.2006 р., згідно з яким відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 347 304 грн. 59 коп. строком до 01.05.2016р. З метою забезпечення повернення кредитних коштів, 30.05.2006 р. між сторонами було укладено іпотечний договір № 49149. Проте, у зв'язку із систематичним невиконанням відповідачем вимог щодо сплати кредитних коштів, процентів та штрафних санкцій за ОСОБА_2 утворилася заборгованість за договором про іпотечний кредит, яка станом на 12.07.2016р. становить 1 638 137 грн. 24 коп., з них: загальна заборгованість за кредитом - 165 038,34 грн.; заборгованість по сплаті процентів - 81 815,98 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 1 283 290 грн. 77 коп. та штраф - 107 992,15 грн.

В ході розгляду справи представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначалося про те, що відповідачем було сплачено 87 888 грн. 49 коп. процентів за користування кредитними коштами та погашено кредиту у сумі 99 781,51 грн. Станом на 31.01.2017р. заборгованість відповідача становить 1 680 581,44 грн., з них: - загальна заборгованість за кредитом - 65 256,83 грн.; заборгованість по сплаті процентів - 5 570, 21 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 1 477 791,88 грн. та штраф - 131 962, 52 грн. Просив суд розірвати договір про іпотечний кредит № 49149 від 30.05.2006р.; стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит в розмірі 1 680 581 грн. 44 коп., звернувши стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором, шляхом проведення прилюдних торгів, та виселити відповідача з вказаної квартири. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за кредитом та відсотками визнає, а проти стягнення штрафу та пені заперечувала.

В ході розгляду справи відповідач надала суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що їх розмір значно перевищує її фактичну заборгованість за кредитом, а також на існування істотних обставини, внаслідок яких відповідач несвоєчасно здійснювала сплату кредитних коштів.

Суд, вивчивши матеріали справи та з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 04 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 49149 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого відповідач здійснював інвестування у житлове будівництво кварити АДРЕСА_1.

30 травня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 49149 про уступку майнових прав, відповідно якого позивач передав, а відповідач прийняв майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Інвестування в житлове будівництво відповідно до умов договору про участь у ФФБ здійснювалось відповідачем за рахунок кредитних коштів на підставі укладеного 30 травня 2006 року між сторонами договору про іпотечний кредит № 49149, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 347 304 грн. 59 коп.

Згідно з умовами договору про іпотечний кредит, строк повернення кредитних коштів встановлений до 01.05.2016р., зі щоквартальною сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки в розмірі 17 % річних.

З метою забезпечення повернення кредитних коштів 30 травня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір № 49149, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В.

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору іпотекодавець (відповідач) забезпечує вимогу іпотекодержателя (позивача) виконати основне зобов'язання позичальника (відповідача) та можливу неустойку за договором про іпотечний кредит.

Пункт 2.1. Іпотечного договору визначає, що зміст основного зобов'язання відповідача полягає у задоволенні в повному обсязі вимог позивача, які визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи: повернення суми кредиту у розмірі 347 304 грн. 59 коп., сплату процентів за користування кредитом за відсотковою ставкою 17,00 % річних, пені і процентів за прострочку виконання зобов'язань та будь-якого збільшення зазначених платежів, а також вимоги щодо відшкодування інших витрат позивача, що виникнуть внаслідок невиконання зобов'язань за Договором про іпотечний кредит.

Згідно з умовами п. 3.1. Іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу майнові права на квартиру, будівництво якої не завершено, та саму квартиру, що буде збудована. Майнові права на квартиру належать відповідачу згідно Договору № 49149 про уступку майнових прав від 30.05.2006 року.

На підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.09.2006 за № 1695-СКІ відповідачу 22.09.2006 року видане свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п. 2.1. договору про іпотечний кредит відповідач зобов'язувалася повернути суму кредиту та сплатити проценти за користуванням кредитними коштами позивачу. Графік повернення кредитних коштів затверджено сторонами в додатковій угоді № 1 до договору про іпотечний кредит.

Разом з тим, відповідач умови договору про іпотечний кредит належним чином не виконала, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 31.01.2017р. становить 1 680 581,44 грн., з них: загальна прострочена до 01.05.2016 року заборгованість за кредитом - 65 256,83 грн.; заборгованість по сплаті процентів - 5 570, 21 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.08.2009 по 30.01.2017 - 1 477 791,88 грн.; штраф за період з 17.08.2009 по 30.01.2017 - 131 962, 52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись на адресу відповідача претензії від 22.01.2014 р. та від 04.04.2016 р. з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за кредитом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач умови договору про іпотечний кредит належним чином не виконала, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість.

Зі змісту заяви представника позивача про збільшення позовних вимог вбачається, що відповідачем було сплачено 87 888 грн. 49 коп. в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами та 99 781,51 грн. в рахунок погашення кредиту.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, загальна прострочена до 01.05.2016 року непогашена заборгованість відповідача за кредитом станом на 31.01.2017 року складає 65 256,83 грн., а заборгованість по сплаті відсотків - 5 570, 21 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитними коштами складає 70 827 грн. 04 коп. Вказаний розмір заборгованості визнаний відповідачем в ході розгляду справи.

Разом з тим, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату відповідачем відсотків за користування кредитними коштами за період з 17.08.2009 по 30.01.2017 в розмірі 1 477 791,88 грн. та штраф за період з 17.08.2009 по 30.01.2017 в розмірі 131 962, 52 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

У п. 27 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Судом встановлено, що розмір неустойки є значно більший від розміру боргового зобов'язання, оскільки більш ніж у двадцять разів перевищує розмір основних боргових зобов'язань.

До того ж, негативних наслідків для позивача через прострочення виконання основного зобов'язання не наступило, а стягнення пені та штрафу є лише санкціями за порушення виконання зобов'язань.

Таким чином, суд вважає необхідним застосувати до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача до 70 827 грн. 04 коп.

Стаття 1 ЦПК України визначає , що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач, з метою задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, просив суд розірвати договір про іпотечний кредит та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та виселення відповідача, посилаючись на невиконання відповідачем основного зобов'язання за договором іпотечного кредиту.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що при зверненні до суду у липні 2016 року, позивач вказував, що заборгованість відповідача за кредитом станом на 12.07.2016 року становила 165 038,34 грн., а заборгованість по сплаті відсотків - 81 815 грн. 98 коп., а вже станом на 31.01.2017 року заборгованість відповідача за кредитом складала 65 256 грн. 83 коп., а заборгованість по сплаті відсотків - 5 570 грн. 21 коп., що свідчить про динаміку зменшення розміру основної заборгованості відповідача за договором про іпотечний кредит до 70 827 грн. 04 коп.

Також суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти стягнення з неї заборгованості за кредитом та відсотками в розмірі 70 827 грн. 04 коп. та позовні вимоги в цій частині визнала, а розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача зменшено судом до 70 827 грн. 04 коп.

З огляду на викладене, з урахуванням загального розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача та можливості альтернативного способу задоволення вимог позивача, аніж звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог ПАТ АКБ «Аркада» до ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ АКБ «Аркада» до ОСОБА_2 про розірвання договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1976 грн. 74 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 57, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 651, 1049, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Аркада» до ОСОБА_2 про розірвання договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

Розірвати договір про іпотечний кредит № 49149 від 30.05.2006 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Комерційний банк «Аркада» (код ЄДРПОУ 19361386) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Аркада» (код ЄДРПОУ 19361386) прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 65 256 грн. 83 коп., прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 5 570 грн. 21 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 70 827 грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Аркада» судовий збір у розмірі 1976 грн. 74 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.О. Набудович