ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1169/17
провадження № 2-а/753/168/17
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Кириченко Н.О. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 у січні 2016 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд: 1) Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17.11.2016 року №18-1633зп; 2) Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести йому перерахунок пенсії на підставі вказаної вище довідки виходячи з 60% від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 19.07.2016 року; 3) Стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що він з травня 2015 року є пенсіонером та перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію призначену за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Позивач 19.12.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої просив зробити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідки про заробітну плату, яку видано Генеральною прокуратурою України 17.11.2016 року за №18-1633зп. Однак, листом відповідача від 27.12.2016 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру", оскільки згідно Закону України №213 від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.
Представник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в письмових запереченнях, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Управління діяло в межах чинного законодавства при перерахунку позивачу пенсії, оскільки позивач перебуває у них на обліку та отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", однак, згідно Закону України №213 від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Зважаючи на те, що у справі наявні достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, а відтак у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з травня 2015 року та отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Позивач 19.12.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої просив зробити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідки про заробітну плату, яку видано Генеральною прокуратурою України 17.11.2016 року за №18-1633зп.
Проте, листом від 27.12.2016 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачеві у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно ч.13 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивач)у обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам
прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до пп.1 п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», за правилами ч. 20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВерховногоСуду України від 10.12.2013 року у справах №21-348а13 та №21-420а13.
Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VII, яким тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн., звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.
Крім того, п. 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VIпередбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідач, мотивуючи доводи щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно із яким у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Разом з тим, положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку, а тому суд не бере до уваги наведені доводи відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Так, відповідно до пп.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що дії відповідача щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії є протиправними.
Таким чином, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити перераховану пенсію з 19.07.2016 року.
Наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Задовольняючи позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Керуючись ст.ст. 2, 6,9,17, 71,72, 159-163, 185,186 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому у АДРЕСА_1) в проведенні перерахунку розміру пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17.11.2016 року за №18-1633зп, починаючи з 19.07.2016 року.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому у АДРЕСА_1) перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 17.11.2016 року за №18-1633зп виходячи з розрахунку 60% із середнього заробітку, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 19.07.2016 року.
Стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6; код ЄДРПОУ 40379527) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: Н.О. Кириченко
Судове рішення № 64879624, Дарницький районний суд міста Києва було прийнято 08.02.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 753/1169/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: