Постанова № 64879239, 17.02.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10862/16-а

провадження № 2-а/753/5/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Даниленко В.В., при секретарі Пасько І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни про визнання не чиним рішення, зобов'язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єктів владних повноважень

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, управління), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, головне управління), заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Т.О. про визнання не чинним рішення, зобов'язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єктів владних повноважень.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що при розрахунку пенсії відповідачі неправильно застосували норми закону, допустили незаконні дії і бездіяльність при вирішенні клопотань, запитів, заяв, скарг, ухилились від здійсненні запитів до підприємств Республіці Білорусь та Російської Федерації та просив суд: визнати не чинним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, врученого йому 11.12.2015 р. і 14.12.2015 р. в частині пропуску трудового стажу і заробітної плати за фактично відпрацьований час; визнати незаконними дії та бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду країни в м. Києві Ковальчук Т.О. у незаконному блокуванні прав позивача при призначенні йому пенсії за віком та розгляді його звернень з цього приводу; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити запити до Професійної спілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, яка розташована по вулиці ІІІота Руставелі, будинок 39/41 в місті Києві, про місячну заробітну плату директорів будівельно-монтажних організацій за звітні періоди (місяці) починаючи з 1992 р. по травень 2015 р.; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити запити про трудовий стаж і заробітну плату ОСОБА_2 до наступних роботодавців в Республіці Білорусь і Російської Федерації, а саме: до треста "Стройбитремонт" розташованому в місті Мінську, в тому числі до відповідних державних органів за його роботу з 08.01.1987 р. по 18.09.1996 р. на посаді майстра РБУ - 4 цього тресту; до фірми "Орбіта" ЗАО "Моспромстрой", розташованої в місті Москва, в тому числі до відповідних державних органів, за роботу ОСОБА_2 з 12.04.1995 по 18.09.1996 одним із керівників будівництва об'єктів «Відновлення Храму Христа Спасителя» і «Реконструкції Большого театру»; до підприємства "Стройкуб", розташованому в місті Чехов Московської області, в тому числі до відповідних державних органів за роботу ОСОБА_2 з 20.02.2001 по 35.05.2005 на посаді директора даного будівельного підприємства; до Волгоградького відділення Ощадбанку 796/0845 Ощадбанку Росії в місті Москва, БІК 044525225. К/Р 30101810400000000225, якого ОСОБА_2 ТОВ «Стройкуб» на особистий рахунок в тому же банку перерахувало заробітну плату в 2001-2005 роках; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві донарахувати йому пенсію за пропущені періоди його трудової діяльності, а саме: за роботу майстром в РБУ-2 Партизанського району міста Мінська з 01.05.1985 р. по 09.01.1986 р.; за роботу майстром РБУ-15 Московського району міста Мінська з 24.01.1986 р. по 26.11.1986 р.; за роботу з 08.01.1987 р. по 07.12.1987 р. на посаді майстра РБУ-4 треста «Стройбитремонт» в місті Мінську; за роботу з 12.04.1995 р. по 18.09.1996 р. у фірмі «Орбіта» ЗАО «Моспромстрой» міста Москви; за роботу з 01.08.1991 р. по 05.05.2005 р. в 4-х білоруських підприємствах, а саме: Кооператив «Опутник" Радянського (Советського) району міста Мінська, ТОВ "Блок-стандарт" Фрунзенського району міста Мінська, ПП "Блонський і К" Жовтневого (Октябрського) району міста Мінська і СМЧУП "Стройкуб" Жовтневого району міста Мінська з врахуванням середньої заробітної плати директорів будівельно-монтажних підприємств України за звітні періоди (місяці), починаючи з січня 1992 року по травень 2005 року по відповіді галузевої профспілки; за роботу з 01.08.2008 р. по 30.11.2008 р. на посаді заступника БМУ-4 ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», розташованому в Дніпровському районі м. Києва; за роботу з 28.04.2009 р. по 31.12.2009 р. на посаді заступника БМУ-4 ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2»; за вимушений прогул по вині «Трест Київпідземшляхбуд-2»; відшкодувати солідарно з коштів Державного бюджету з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Кмєві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни на його користь моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень та визнати відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень у заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни.

У судове засідання 17 лютого 2017 року позивач ОСОБА_2 не з'явився. 25 листопада 2016 року написав заяву про розгляд справи у його відсутність (т. ІІ 69). Проте під час розгляду справи у суді позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 17 лютого 2017 року представник відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не з'явився, повідомлений належним чином. Під час розгляду справи представник управління проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення та просив у задоволені позову відмовити повністю (т. І а.с. 107-114).

У судове засідання 17 лютого 2017 року представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не з'явився, повідомлений належним чином. Під час розгляду справи представник надав письмові заперечення та просив у задоволені позову відмовити (т. ІІ а.с. 72-74)

У судове засідання 17 лютого 2017 року заступник начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамара Олександрівна не з'явилась, повідомлена у встановленому законом порядку, причини не явки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 27 липня 2015 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Отримує пенсію за віком.

Призначення пенсії проведено згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж позивача становить 33 роки 3 місяці 21 день. Призначена сума пенсії станом на 01.09.2016 р. становить 2 217,45 грн.

Приписами статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон) зазначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ст. 9 Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 26 Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2015 року позивач вперше звернувся до управління із заявою згідно якої просив призначити йому пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (т. І а.с. 116).

На той час ОСОБА_2 не мав права на пенсію, оскільки не досяг встановленого Законом віку (60 років), тож листом за № 332/Б-313 від 28.05.2015 р. управлінням позивача було повідомлено, що згідно чинного законодавства, право на пенсію настане 21 липня 2015 року. Також, управлінням був зазначений перелік документів необхідних для призначення пенсії (т. І а.с. 118).

26 червня 2015 року позивач повторно звернувся до управління із заявою для призначення пенсії (т. І а.с. 119-120). На момент звернення, позивач ще не досяг пенсійного віку, управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком та надано відповідні роз'яснення.

Також, у заяві від 26 червня 2015 року позивач просив управління надіслати запити до підприємств, що знаходяться в Республіці Білорусь, для отримання інформації щодо його роботи і отриману заробітну плату за період з 01.06.1973 по 07.12.1987 р.р.

03 липня 2015 року листом управлінням було повідомлено позивача, що стосовно підтвердження страхового стажу за періоди роботи в Республіці Білорусь, надіслано офіційний запит до організацій, які вказані у зверненні від 26 червня 2016 року (т. І а.с. 124, 125-135).

27 липня 2015 року позивач звернувся до управління із скаргою, згідно якої він просив зарахувати роботу з 01.08.1991 по 05.05.2005 р.р. до страхового стажу з врахуванням отриманої заробітної плати в повному обсязі при нарахуванні розміру пенсії за віком (т. І а.с. 136).

Листом управління за № 447/Б-408 від 31 липня 2015 року надано відповідь в межах чинного законодавства та повідомлено позивача про наступне. Відповідно до вимог ст.ст. 26, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного законодавства від 22.11.1996 р. призначена пенсія за віком з 21 липня 2015 року. Страховий стаж становив 32 роки 6 місяців 14 днів. Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж до 01.01.2004 р. визначається за даними трудової книжки, що визначено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Починаючи з 01.01.2004 р. страховий стаж визначається за даними персоніфікованого обліку. Період роботи на території Білорусії згідно Угоди зараховано за даними трудової книжки і період з 15.05.1997 р. по 05.05.2005 р. в тому числі. Стосовно заробітної плати, то для розрахунку пенсії враховано 60 місяців за період з 01.05.1980 р. по 28.02.1986 р. та за даними персоніфікованого обліку з 01.11.2006 р. по 30.04.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.07.2011 р., з 01.05.2014 р. по 25.12.2014 р., з 27.01.2015 р. по 25.06.2015 р. Стосовно заробітної плати за період роботи на території Республіки Білорусь після 01.01.1991 р., то відповідно до Угоди, цей заробіток не враховується (т. І а.с. 137).

28 липня 2015 року позивач повторно звернувся зі скаргою до управління, згідно якої він просив зарахувати до стажу період роботи в ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» з 18.02.2008 по15.07.2011 р.р. зі збільшенням розміру заробітку за лютий - липень 2008 року на суму 39 211,28 грн. (т. І а.с. 138).

Відповідно до ст. 21 Закону у системі загальнообов'ого державного пенсійного страхування ведеться персоніфікований облік - облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками - роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Згідно ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

31 липня 2015 року листом за № 448/Б-408/1 управлінням було надано роз'яснення позивачу, згідно якого останнього було повідомлено, що згідно чинного законодавства з 01.01.2004 р. страховий стаж підтверджується за даними персоніфікованого обліку. Згідно даних в системі персоніфікованого обліку, що підтверджується довідкою ОК-5 період роботи в ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» не підтверджено з 01.08.2008 р. по 30.11.2008 р., з 01.05.2009 р. по 21.12.2009 р., оскільки згідно даних відсутнє нарахування заробітної плати. З метою внесення достовірних даних підприємство повинно надати звітність до того управління, де це підприємство зареєстроване, за період з 2008 - 2009 р.р. Але при цьому органом Пенсійного фонду України, де перебуває підприємство буде запропоновано проведення перевірки. Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України. Таким чином, управлінням було рекомендовано звернутись із заявою до підприємства ПАТ «Київпідземшляхбуд-2» про надання звітності за вказані періоди роботи (т. І а.с 139).

30 липня 2007 року позивач знову звернувся із заявою до управління та попросив надіслати офіційні запити в зазначені у заяві організації для підтвердження страхового стажу та розміру отриманої заробітної плати для нарахування пенсії (т. І а.с. 140).

20 серпня 2015 року листом за № 484/Б-408/2 управлінням було повідомлено ОСОБА_2, що йому було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21 липня 2015 року. Стосовно підтвердження стажу роботи за період з 08.01.1987 р, управлінням повторно надіслано запит до РБУ № 4 треста «Стройбитремонт». Стосовно стажу роботи з 04.03.1983 р. по 11.10.1983 р. на адресу управління надійшло підтвердження про стаж та заробітну плату 14 серпня 2015 року. Стаж роботи з 12.04.1995 р. по 15.05.1997 р., зараховано згідно трудової книжки, оскільки позивач працював у Республіки Білорусь в ТОВ «Блок-Стандарт», потім з 16.05.1997 по 05.05.2005 p.p. підтверджено трудовий стаж на підставі записів у трудовій книжці, по підприємству «Стройкуб». Оскільки вищезазначений страховий стаж підтверджений записами у трудовій книжці, надсилати запити до Російської Федерації стосовно підтвердження страхового стажу підстав немає (т. І а.с. 141).

13 серпня 2015 року позивач звернувся з аналогічною заявою (т. І ас.с. 144). Листом за № 482/Б-435 від 20.08.2015 р. управлінням було повідомлено останнього, що запити були направлені до зазначених у заяві організацій Республіки Білорусь (т. І а.с. 145).

27 серпня 2015 року позивач звернувся до управління із заявою (інформаційним запитом) згідно якої просив надати інформацію, щодо неврахування управлінням при призначенні пенсії позивачу заробітку отриманого за час його роботи в Республіці Білорусь за час після розпаду Радянського Союзу до 2006 року (т. І а.с. 146).

Листом за № 525/Б-435/1 від 14 вересня 2015 року управлінням позивача було повідомлено, що оскільки він працював в Україні після переселення, то пенсія обчислюється із заробітку за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль незалежно від перерв в роботі, які позивач набув до 01.01.1992 р. (у випадку позивача з 01.05.1980 р. по 28.02.1986 р.) та за весь період страхового стажу на території України з 01.11.2006 р. по 31.07.2008 р., з 01.12.2008 р. по 30.04.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.07.2011 р., з 01.05.2014 р. по 09.05.2014 p., з 10.11.2014 р. по 29.12.2014 р., з 27.01.2015 р. по 25.06.2015 р. На підставі вищевикладеного, право на обчислення пенсії із середньої заробітної плати працівника відповідної професії та кваліфікації в Україні, аналогічній її останній професії та кваліфікації на території Білорусії на час призначення пенсії у Позивача не має (т. І а.с. 147-148).

27 жовтня 2015 року, 04 грудня 2015 року, 11 грудня 2015 року позивач звертався із заявами до управління, згідно яких просив надіслати запити до організацій Російської Федерації та Республіки Білорусь, на яких працював позивач, а також надати копію розпорядження про призначення йому пенсії (т. І а.с. 149,151, 154, 156).

Управлінням були надані відповіді, а також надсилалася копія розпорядження про призначення пенсії (т. І а.с. 150, 152, 153, 155копії додаються).

23 листопада 2015 року, 24 грудня 2015 року, 13 січня 2016 року та 04 лютого 2016 року позивач повторно звертався до управління з аналогічними заявами та скаргами (т. І а.с. 157, 160, 162, 164, 168, 170, 172) Управлінням в межах чинного законодавства було направлені письмові відповіді на адресу ОСОБА_2 (т. І а.с. 159, 161, 163, 165, 169, 171, 173).

Судом встановлено, що позивач певний час працював за межами території України, а саме в Республіці Білорусії та Російській Федерації, дані правовідносини регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. Підписантами вищезазначеної угоди є Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна як держави-засновниці Союзу PCP, що підписали Союзний договір 1992 року. Тобто, угода розповсюджується та є обов'язковою лише на територіях тих країн, які є державами членами даної угоди. Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. регулює відносини до 1992 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення, а саме призначення і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діє на підставі Положення, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 р. "Про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15.01.2015 р. за № 40/26485. Відповідно до Положення управління здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а забезпечення призначення, перерахунок і виплата пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до законодавства, виплачується безпосередньо об'єднаними управліннями Пенсійного фонду України відповідних районів.

Згідно із п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.05.2002 р. № 442/6730, призначають і виплачують пенсії управління Фонду в районах, містах, районах у містах, які є юридичними особами.

Отже, позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням усіх вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи встановлено, що на усі письмові та усні звернення ОСОБА_2 управлінням в межах своєї компетенції була надана консультація та письмові відповіді, що підтверджується матеріалами справи.

Також, згідно позовних вимог, ОСОБА_2 просить суд зобов'язати відповідачів надіслати запити щодо підтвердження його трудового стажу та заробітку, але управлінням неодноразово направлялися такі запити (т. І а.с. 125-135, 174-175, 184-201). За даних обставин суд вважає, що дана позовна вимога є безпідставною та у її задоволені слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів направити запит до Професійної спілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України про середньомісячний заробіток директорів будівельно-монтажних організацій за звітні періоди, починаючи з січня 1992 року по травень 2005 року, суд також не вбачає підстав для її задоволення, оскільки дана вимога не стосується суті спору.

Позивач також просить донарахувати йому пенсію за пропущені періоди його трудової діяльності, а саме: з 01.05.1985 по 09.01.1986 р.р., 24.01.1986 по 26.11.1986 р.р., з 12.04.1995 по 18.09.1996 р.р., з 01.08.1991 по 05.05.2005 р.р.

Згідно розпорядження від 07.10.2015 р. про призначення пенсії ОСОБА_2 вищезазначені періоди роботи були враховані управлінням при призначенні пенсії позивачу, а тому дані вимоги є необґрунтованими та у їх задоволені слід відмовити.

Щодо зарахування періоду роботи з 08.01.1987 по 07.12.1987 р.р., управлінням був надісланий запит до підприємства «Стройбитремонт» в м. Мінську (т. І а.с. 125).

01 лютого 2016 року на адресу управління надійшла відповідь на запит, згідно якої управління повідомлено, що відомості, які підтверджують роботу ОСОБА_2 з 08.01.1987 р. по 07.12.1987 р. в РСУ-4 треста «Стройбитремонт» відсутні (т. І а.с. 180).

Оскільки відсутні документи, що підтверджують стаж роботи позивача на даному підприємстві, підстав для зарахування періоду роботи з 08.01.1987 р. по 07.12.1987 р. немає.

Також, позивач просить зарахувати періоди роботи з 01.08.2008 р. по 30.11.2008 р., з 28.04.2009 р. по 31.12.2009 р.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ведеться персоніфікований облік - облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками - роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Згідно ст. 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно даних персоніфікованого обліку за період роботи позивача 01.08.2008 по 30.11.2008 р.р., з 01.04.2009 по 31.12.2009 р.р., будь-які відомості відсутні, а отже немає законних підстав зараховувати цей період та у задоволені цієї вимоги слід також відмовити.

Щодо зарахування вимушеного прогулу «по вині ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», самим позивачем зазначено, що даний розгляд справи ще триває, а отже дана вимога заявлена передчасно та у її задоволені слід відмовити.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 330 000,00 грн. Суд, вважає, що вона є необґрунтованою, не доведеною та у її задоволені слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2001 р.» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі (немайнової) моральної розглядаються тоді, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках поширення відомостей, що звідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію, заподіяння шкоди діяннями іншої особи, яка порушила законні права громадянина чи організації, якщо вона не доведе, що моральна шкода завдана не з її вини, а також якщо відшкодування моральної школи встановлено іншими законами України.

Приписами статей 71, 159 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна вести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем не вказано причинний зв'язок між діями відповідачів та заподіяною моральною шкодою, міркування, з яких виходив позивач при визначенні розміру нанесеної моральної шкоди.

В матеріалах судової справи також відсутні будь-які докази того, що відповідачі завдали позивачу моральну шкоду та обґрунтування заявленого розміру відшкодування.

Також, позивачем заявлено вимогу про визнання відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень у заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни. Проте під час розгляду справи дана позовна вимога не знайшла свого підтвердження в розумінні вимог ст.ст. 71, 159 КАС України та у її задоволені слід відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 73 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не доведеними, спростовуються матеріалами справи та у задоволені позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 5-12, 17-20, 49, 51, 71, 73, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни про визнання не чиним рішення, зобов'язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єктів владних повноважень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: