Постанова № 64876954, 21.02.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/290/17

Номер провадження 2-а/623/45/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Ізюмський міськрайонний суд в Харківській області

в складі головуючого судді: Одарюка М.П.

при секретарі: Костенко В.В.

за участю судового розпорядника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльність та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони про визнання протиправними рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та зобовязання вчинити певні дії.

На обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ( далі Закон № 2011-ХІІ) та постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 23 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та соціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі постанова № 975 від 25.12.2013 року Порядок відповідно) він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовця, та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності.

Представник позивача надав суду письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмові заперечення в яких просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1982 році, а ІІ група інвалідності йому було встановлено у 2009 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідач не має, позивачем невірно зазначено норми законодавства, які мають застосовуватись у даній справі, позивачем не надано повний пакет документів та Міністерство оборони СРСР не був органом управління для прикордонних військ.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.11.1979 по 20.02.1982 рік ОСОБА_2 проходив військову службу, в тому числі в період з 22.01.1981 по 07.03.1981 в складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан у складі військової частини 2066, що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою, довідкою Ізюмського ОМВК.

Згідно витягу з протоколу № 700 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 08.09.2009 встановлено, що отримані ОСОБА_2 поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії ( а.с.15).

18 вересня 2009 року позивачу було встановлено первинно третю групу інвалідності, з 18.09.2009 по 01.10.2010, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії ХАР -08 № 014488 ( а.с.16).

При повторному огляді 13.10.2014 року позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10-ААБ № 201747 ( а.с.16 оборот) .

Позивачем була подана заява до Харківського обласного військового комісаріату щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

За наслідками розгляду заяви Харківській обласний військовий комісаріат листом від 26.01.2017 № 183/ВСЗ повідомив позивача, що солдат ОСОБА_2 не має права на призначення та виплату грошової одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю ІІ групи, поранення, травма, контузія та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки особам, які звільнились з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України, тому, що діяпостанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 № 975та нової редакціїстатті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»на позивача не поширюється. Документи повернені на доопрацювання, оскільки подані не в повному обсязі: не надано документ про встановлення інвалідності, яка повязана з виконанням обовязків військової служби протягом трьох місяців з часу звільнення зі служби, а також документ, що свідчить про обставини поранення.

В силу вимогстатті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідностатті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цьогоЗаконупоширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як було зазначено вище, витягом з протоколу № 700 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, від 08.09.2009 встановлено, що отримані ОСОБА_2 поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

13.10.2014 року позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково, яка настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10-ААБ № 201747

Пунктом 5 ч. 2ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини 1статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2статті 16 цього Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_3 України.

Постановою КМ України від 25.12.2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як зазначено вище, позивачу ІІ група інвалідності встановлена 13.10.2014 року.

Суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 у справі № К/800/1679/14 та постанові Верховного суду України в від 10.03.2015 № 21-563а14.

Разом з тим, суд звертає увагу, що абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженогопостановою Кабінету ОСОБА_3 України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 у справі № 21-135а15.

Згідно до ч. 2ст. 161 КАС Українипри виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 237 цього Кодексу.

На даний час відсутні нормативні приписи, які зобов'язують, або надають повноваження Адміністрації Держприкордонслужби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР.

З цього приводу суд зазначає, що Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при ОСОБА_3 СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР, відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989.

Враховуючи викладене, Державна прикордонна служба України до військової частини 2066 Прикордонних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ суд приходить до висновку, що позивач має право на її отримання, у відповідності до чинного законодавства.

Статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Пунктом 20 Порядку визначено, що виплати одноразової грошової допомоги здійснюються в порядку черговості, відповідно до дати подання документів.

Керуючись ст.ст.160,198,200,205,206,254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності особі, звільнених з військової служби про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оформлене пунктом 11 протоколу № 106 від 25.11.2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, щодо відмови у прийнятті рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 975 від 25.12.2013 року у звязку з встановленням ОСОБА_2 Миколайовичу ІІ групи інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2.

Зобовязати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення в строк до 17.07. 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М. П. Одарюк