Рішення № 64875732, 21.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2401/16-ц Номер провадження 22-ц/786/393/17Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 грудня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_6, треті особи Миргородська міська рада, як орган опіки та піклування, Миргородське комунальне житлово-експлуатаційне управління про визначення порядку користування житловим приміщенням та зміну договору найму житлового приміщення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що рішенням виконкому Миргородської міської ради від 11.04.2007 року йому як командиру в/ч 1356 надано в користування службову трикімнатну квартиру на сім»ю з 4-х осіб, яка складається з трьох ізольованих кімнат в АДРЕСА_1 та видано ордер на вселення у вказану квартиру, а рішенням виконкому Миргородської міської ради від 22.12.2010 року цю квартиру виключено із числа службових квартир; квартира на даний час не приватизована.

Зазначає, що 31.01.2010 року потрапив у ДТП, внаслідок чого став інвалідом першої групи, прикутим до ліжка, після того, як дружина залишила його самого нагляд за ним здійснює його мати, а рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2013 року їх шлюб із ОСОБА_4 було розірвано і з того часу вони проживають окремо та не спілкуються. Відтак, у складі сім»ї відбулись суттєві зміни, та, оскільки спільне проживання з колишньою дружиною в одній кімнаті стало неможливим, він звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що має право на користування окремою кімнатою.

Вказує, що середня забезпеченість житловою площею в м. Миргороді становить 7,6кв.м. на одну особу, верхня норма жилої площі соціального житла становить 13,65кв.м. та отримання у користування жилого приміщення у таких межах не може вважатись порушенням ст.ст.47,48 ЖК України, відтак, він має всі підстави для користування окремою ізольованою кімнатою площею 11,3кв.м., оскільки їх спільне проживання з колишньою дружиною після розлучення суперечить нормі ч.2 ст.47 ЖКУ, окрім того, саме він отримав спірну квартиру, перебуваючи на посаді командира військової частини у м. Миргороді, іншого житла він не має, після тяжкої ДТП втратив здоров»я та є інвалідом першої групи і потребує сторонньої допомоги, медичних реабілітаційних заходів, які можливо отримувати саме у санаторії м. Миргорода.

У зв»язку з цим прохав змінити договір найму житлового приміщення та встановити наступний порядок користування квартирою №24 в м. Миргороді по вул. Шишацькій, буд.86А:

- Виділити в користування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому у ІНФОРМАЦІЯ_2 кімнату (9) площею 11.3 кв.м.;

Виділити в користування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованому у ІНФОРМАЦІЯ_2 кімнату (6) площею 12,7 кв.м.;

Виділити в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнату (8) площею 17,2 кв.м., балкон площею 0,8кв.м..

У спільному користуванні залишити: коридор (1) площею 5,7кв.м., ванну (2) площею 2.60 кв.м., вбиральню (3) площею 1,00кв.м., коридор (4) площею 2,5кв.м., кухню (5) площею 6.9кв.м., коридор (7) площею 4.1 кв.м.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що зміна договору найму стосувалася саме його (а не відповідачів), оскільки склад сім»ї наймача, яким він є, змінено (у зв»язку з розірванням шлюбу та припиненням сімейних стосунків з Відповідачем 1), та є його правом, яке обмежується відповідачами, у той час, як він не заперечує, щоб Відповідач 1, яка вже не є членом його сім»ї, проживала у займаному приміщенні, як і донька, яка працює та навчається в м. Вінниці.

Вказує, що при винесенні рішення судом не взято до уваги, що при виділенні йому кімнати та зміни договору найму погіршення умов інших наймодавців не відбувається; на момент отримання у користування квартири №24 у м. Миргороді по вул. Шишацькій, буд.86А норма житлової площі, визначена у ст..47 ЖКУ у максимальному розмірі 13.65кв.м. на одну особу-не дотримувалась, а на кожного члена сім»ї припадало 10,3кв.м. жилої площі, при цьому мінімальним розміром є рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею у відповідному населеному пункті, як це передбачено, зокрема, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в УРСР, а постановою КМУ від 19.03.2008р. №219 «Про встановлення тимчасових мінімальних норм забезпечення соціальним житлом» встановлено таку норму розмірі 22кв.м. загальної площі на сім»ю із двох осіб та додатково 9,3кв.м. загальної площі на кожного наступного члена сім»ї, тобто на сім»ю із 4-х осіб законодавцем передбачено ч надання житлового приміщення загальною площею 40,6кв.м., а , оскільки у даному випадку загальна площа становить 64.8кв.м., житлова (41,2кв.м.) перевищує встановлену норму.

Зазначає також, що судом не враховано і те, що, відповідно до постанови виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 25.12.1984р. №510 встановлено мінімальний розмір житлової площі в області, який становить 6 кв.м. на кожного члена сім»ї і такий розмір застосовується лише у випадку взяття на квартирний облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, а не при поділі квартири між квартиронаймачами. Середня забезпеченість житловою площею в м . Миргороді становить 7,6кв.м., відтак, для м. Миргорода верхньою межею норми жилої площі соціального житла є 13,65кв.м. на одну особу, а нижньою межею-7,6кв.м. на одну особу, а тому отримання у користування жилого приміщення в межах цих величин не може вважатись порушенням ст.ст.47,48 ЖКУ.

Вважає, що його спільне проживання з ОСОБА_4 після розлучення суперечить нормі ч.2 ст.47 ЖК, а тому, враховуючи, необхідність забезпечення роздільного проживання осіб різної статі старше 9 років, які не є подружжям, та те, що він має стійкий розлад опорно-рухового апарату, у нього є правові підстави на користування окремою ізольованою кімнатою площею 11.3кв.м., у той час, як ОСОБА_4 та його донька, ОСОБА_5 не потребують роздільного проживання. Оскільки є особами однієї статі та можуть користуватися однією кімнатою площею 17.6кв.м., а тому на кожну з них припадає по 8,8кв.м. жилої площі, що є вище нижньої межі норми жилої площі соціального житла у м. Миргороді, яка складає 7,6кв.м.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 прохала скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін, посилаючись на те, що житлова площа квартири становить 41,2кв.м., відповідно, на одну особу припадає 10,3кв.м., а тому виділення позивачу в користування кімнати площею 11,3кв.м. (що є більше, ніж припадає на позивача) призведе до порушення законних прав та інтересів (у вигляді погіршення житлових умов) як її, так і інших осіб, які проживають в квартирі, у т.ч. неповнолітньої дитини.

Зазначає, що у позивача відсутні повноваження на подачу позову в інтересах її та ОСОБА_5 в частині позовної вимоги про виділення їм кімнати площею 17,2 кв.м.

Вважає, що застосування положень ст.ст.47.48 ЖК, п.п.52,53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень, Постанов КМУ від 23.07.2008р. №682 та від 19.03.2008р. №210, постанови виконкому Полтавської обласної ради народних депутатів №510 від 25.12.1094 року, на які є посилання в позовній заяві, є неможливим, оскільки ці норми не регулюють правовідносини, що склалися між сторонами, а тому не можуть бути застосовані.

Вважає також, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05.11.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до неї про зміну договору найму жилого приміщення, визначення порядку користування уже встановлено ті обставини, що при задоволенні аналогічних вимог позивача будуть порушені житлові права інших осіб, які проживають в квартирі.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала та прохала її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника позивача, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як установлено місцевим судом, згідно Витягу з рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області «Про ведення квартирного обліку та розподілу житлового фонду» №15 від 11.04.2007 року затверджено список розподілу житла у військовій частині А-1356 від 15.02.2007 року про надання 3-х кімнатної службової квартири АДРЕСА_2, житловою площею 41,2 м.кв. командиру військової частини А-1356 ОСОБА_3, склад сімї 4 чол. (а.с.15).

На підставі даного рішення, 11.04.2007 року ОСОБА_3 було видано корінець ордера на жиле приміщення №28 серії ПР, а саме квартиру АДРЕСА_3 (а.с.16).

Рішенням Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області «Про виключення квартир із числа службових» від 22.12.2010 року №107, виключено із числа службових, зокрема, 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_4, житловою площею 41,2 м2, у якій мешкає сімя ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до довідки про склад сімї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення від 06.05.2011 року, у квартирі (будинку) за адресою АДРЕСА_5 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію держаного житлового фонду»: ОСОБА_3 - заявник, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата прописки 27.04.2007 року); ОСОБА_4 дружина, ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата прописки 27.04.2007 року); ОСОБА_6 син, ІНФОРМАЦІЯ_6 (дата прописки 27.04.2007 року); ОСОБА_5 дочка, ІНФОРМАЦІЯ_7 (виписана на навчання) (а.с.20).

Згідно довідки від 16.11.2016 року №06/1-196, виданої Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова, ОСОБА_5 дійсно навчається в інтернатурі (на бюджетній формі навчання) за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія», термін навчання з 01.08.2016 року до 30.06.2018 року (а.с.53).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.10.2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення, визначення порядку користування житловим приміщенням задоволено частково.

Змінено договір найму житлового приміщення -квартири АДРЕСА_6.

Виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 11,3 кв.м, розташовану в квартирі №24 у будинку 86-А в м. Миргороді, а в користування ОСОБА_4 кімнати площею 12,7 кв.м. та 17,2 кв.м.; кухню, ванну, туалет, коридор залишено в спільному користуванні.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до третьої особи -Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління.

Вирішено питання судових витрат(а.с.44-46).

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 05.11.2013 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.10.2012 року скасоване, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення, визначення порядку користування житловим приміщенням відмовлено (а.с.44-46).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 13.03.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 05.11.2013 року залишено без змін (а.с.21-23).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу позов ОСОБА_3 задоволено.

Шлюб, укладений 16.08.1986 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Ковалевською) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №241, розірвано.

Шлюб припинено у день набрання рішенням суду законної сили.

При реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишено прізвище «Кришталь» (а.с.10,77).

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ № 641900, виданою Балаклійською МСЕК, ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з 01.10.2014 року безстроково (а.с.11).

Як убачається з пенсійного посвідчення №2494517079 від 05.02.2015 року серії ААИ № 308760, ОСОБА_3В, є пенсіонером за вислугу років, інвалідом І групи, інвалідом армії довічно (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що в результаті отримання позивачем у користування житлової кімнати площею 11,3 кв.м. відбудеться погіршення житлових умов інших членів сім'ї.

Однак з таким висновком не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

За змістом ст.63 ЖК УРСР предметом договору найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване приміщення, що складається з однієї або кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішенням виконкому Миргородської міської ради від 11.04.2007 року ОСОБА_3 як командиру в/ч 1356 було надано в користування службову трикімнатну квартиру на сім»ю з 4-х осіб, яка складається з трьох ізольованих кімнат в АДРЕСА_1, видано ордер на вселення у вказану квартиру. У подальшому рішенням виконкому Миргородської міської ради від 22.12.2010 року цю квартиру виключено із числа службових квартир; квартира на даний час не приватизована.

Зі змісту довідки від 06.05.2011 року про склад сімї наймача ОСОБА_3 вбачається, що у спірній квартирі мешкають і мають право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію держаного житлового фонду»: ОСОБА_3 - заявник, (дата прописки 27.04.2007 року); ОСОБА_4 дружина, (дата прописки 27.04.2007 року); ОСОБА_6 син, (дата прописки 27.04.2007 року); ОСОБА_5 дочка, (виписана на навчання) (а.с.20).

Окрім того, довідкою від 16.11.2016 року №06/1-196, виданою Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова, встановлено, що ОСОБА_5 дійсно навчається в інтернатурі (на бюджетній формі навчання) за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія», термін навчання з 01.08.2016 року до 30.06.2018 року (а.с.53).

Відповідно до п.2 ч.3 ст.71 ЖК УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку, зокрема, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що позивач та відповідачі - син ОСОБА_6 колишня дружина ОСОБА_4, як така, що перестала бути членом сім'ї наймача, але продовжує проживати в займаному жилому приміщенні, та донька ОСОБА_5, оскільки вона тимчасово відсутня у звязку з навчанням,є такими, що не втратили право користування та проживання у ІНФОРМАЦІЯ_10 та залишаються наймачами даного житлового приміщення.

За нормою ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним укладення ним окремого договору найму якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, розмір якої не менше встановленої для надання одній особі.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року роз'яснено судам, що в силу ст.104 ЖК (5464-10) суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Зміна договору найму жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача не допускається в передбачених ч.3 ст.104 ЖК випадках, незалежно від наявності згоди наймодавця на зміну такого договору, за винятком випадків, коли жиле приміщення наймач одержав не в зв'язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив право на його виселення.

В матеріалах справи мається копія технічного паспорту на квартиру №24 в житловому будинку №86а по вул. Шишацькій, виконаного ДКП «Миргородтехінвентаризація» 24.12.2010 року, з якої вбачається, що жилі і підсобні приміщення квартири розміщені на 3 поверсі пятиповерхового будинку та являють собою окрему (загальну) квартиру, що складається з жилих кімнат: 1-а кімната 12,7 кв.м., 2-а кімната 17,2 кв.м., 3-я кімната - 11,3 кв.м., а також кухня 6,9 кв.м., ванна кімната 2,6 кв.м., туалет 1,0 кв.м., коридор 5,7, кв.м., 2,5 кв.м., коридор 4,1 кв.м. Житлова площа квартири становить 41,2 кв.м. (а.с.17-18).

З наведеного вбачається, що частка кожного із наймачів спірної квартири становить 10,3 кв.м. (41,2/4).

Згідно ч.2 ст.51 ЖК УРСР при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є інвалідом першої групи з 01.10.2014 року безстроково, інвалідом армії довічно (а.с.11, 14), шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_4 розірвано за рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2013 року (а.с.77). З огляду на наведене спільне проживання в одній кімнаті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушуватиме норми закону, є неприпустимим та неетичним. Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є особами старшими 9-ти років їх спільне проживання в одній кімнаті є неможливим.

З аналізу п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року вбачається, що суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

З відповіді Миргородської міської ради Полтавської області від 16.01.2017 року № 0128/90 вбачається, що, відповідно до постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної Ради професійних спілок №510 від 25.12.1984 року рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею (встановлений рівень жилої площі на одну особу) у м. Миргороді складає 7,6 м2 (а.с.103).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не запропоновано будь-якого варіанту встановлення порядку користування квартирою №24 в житловому будинку №86а по вул. Шишацькій в місті Миргороді. При запропонованому позивачем варіанті користування спірним житловим приміщенням норма житлової площі на одну особу не порушується, доступ до кімнат є окремим, розмір ідеальних часток наймачів квартири суттєво не порушений, та не призведе до порушення прав кожного з них.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 прохав змінити договір оренди житлового приміщення та виділити йому в користування найменшу ізольовану житлову кімнату площею 11,3 кв.м.

З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи, має тяжкі форми захворювань (а.с.11,-14, 86-87), а тому не може проживати в одній кімнаті з іншими наймачами, у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 не перебуває, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для виділу йому найменшої ізольованої житлової кімнати площею 11,3 кв.м., що, з урахуванням наведеного, не призведе до штучного погіршення житлових умов позивача та не викличе необхідності постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов, та не порушуватиме розміру його ідеальної частки у праві користування спірною квартирою.

Також, позивач прохав сину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто старшому 9-ти років, виділити в користування, кімнату (6) площею 12,7 кв.м.

19.01.2017 року на адресу апеляційного суду надійшла відповідь Миргородської міської ради Полтавської області (як органу опіки та піклування) № 01-28/104, відповідно до якої, міська рада не заперечує проти задоволення даної апеляційної скарги, оскільки порушення законних прав та інтересів неповнолітньої дитини при цьому не вбачає (а.с.111).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для виділу ОСОБА_6 у користування окремої ізольованої кімнати у спірній квартирі, площею 12,7 кв.м., оскільки його спільне проживання з іншими наймачами є неприпустимим. Окрім того, такий виділ також не порушуватиме розміну його ідеальної частки у праві користування спірною квартирою.

Відповідачка ОСОБА_5 тимчасово вибула зі спірного житлового приміщення, у звязку з навчанням, термін навчання - з 01.08.2016 року до 30.06.2018 року, проте не втратила права ним користуватися; ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є особами жіночої статі, близькими родичами (мати та дочка) та між ними відсутній спір щодо користування майном.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 прохав виділити у спільне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 найбільшу окрему ізольовану кімната у спірній квартирі, площею 17,2 кв.м. та балкон площею 0,8 кв.м.

При такому виділі частка кожного з них становитиме, 8,6 кв.м., що лише на 1,7 менше від їх ідеальної частки, що, на думку колегії судді є допустимим, норма житлової площі на одну особу не порушується, доступ до кімнати є окремим.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що виділення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 найбільшої окремої ізольованої кімнати у спірній квартирі, площею 17,2 кв.м. та балкону площею 0,8 кв.м., який, відповідно до технічного паспорту є прилеглим саме до цієї кімнати та ізольованим від інших, відповідатиме нормам закону та не порушуватиме їх законних прав, як наймачів спірного житлового приміщення.

Окрім того, слід зазначити, що на дані правовідносини не поширюється дія ст.ст.47, 48 ЖК УРСР, оскільки нормами даних статей урегульовано правовідносини саме щодо надання громадянам житла з громадського та державного житлового фонду, а з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира рішенням виконкому Миргородської міської ради від 11.04.2007 року надана в якості службової в користування на сім»ю ОСОБА_3, яка складається з 4-х осіб та рішенням виконкому Миргородської міської ради від 22.12.2010 року цю квартиру виключено із числа службових квартир.

За змістом ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 заявлена позовна вимога немайнового характеру, а тому, до стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь держави підлягає судовий збір за подачу позову у розмірі 551,2 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн., разом - 1157,52 грн.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1,3,4 ч.1ст.309, ст.ст.316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 грудня 2016 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Змінити договір найму житлового приміщення та встановити наступний порядок користування квартирою №24 в м. Миргороді по вул. Шишацькій, буд.86А:

- Виділити в користування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому у ІНФОРМАЦІЯ_2 кімнату (9) площею 11.3 кв.м.;

Виділити в користування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованому у ІНФОРМАЦІЯ_2 кімнату (6) площею 12,7 кв.м.;

Виділити в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнату (8) площею 17,2 кв.м., балкон площею 0,8кв.м..

У спільному користуванні залишити: коридор (1) площею 5,7кв.м., ванну (2) площею 2.60 кв.м., вбиральню (3) площею 1,00кв.м., коридор (4) площею 2,5кв.м., кухню (5) площею 6.9кв.м., коридор (7) площею 4.1 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_4 1157,52 (одну тисячу сто пятдесят сім гривень 52 коп.) судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1