Рішення № 64872573, 21.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1959/15-ц

Провадження № 22-ц/779/341/2017

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретар Шемрай Н.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Клузівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 17 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 0,0474 га в садовому товаристві «Здоров'я» в с. Клузів Тисменицького району. З дня смерті батька він вступив в управління спадковим майном, інших спадкоємців немає. Оформити свідоцтво про право на спадщину не міг, оскільки батько не оформив право власності на це майно, тому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на зазначене майно.

Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 17 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,0474 га в садовому товаристві «Здоров'я» у с. Клузів Тисменицького району, цільовим призначенням - для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що оскаржуваним рішенням порушено його права. Відповідно до заповіту від 20.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мельничук Р.Л., земельну ділянку площею 0,0474 га в с. Клузів Тисменицького району ОСОБА_5 заповів йому. Заповіт не скасований і був чинний на день смерті ОСОБА_5 Так як він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини, тому 28.05.2015 звернувся до Тисменицького районного суду, рішенням якого йому визначено додатковий строк для прийняття спадщини. Вказане рішення 19.08.2015 він подав до державної нотаріальної контори, однак змушений був виготовляти технічну документацію для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, тому вчасно не отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Про оскаржуване заочне судове рішення дізнався 13.01.2017. Суд не врахував, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права власності на спадщину судовому розглядові не підлягають. З такою вимогою особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження тільки в тому разі, коли нотаріусом відмовлено в оформленні права на спадщину. Оскільки оскаржуваним рішенням порушено його право як спадкоємця за заповітом на спадкове майно, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 і його представник апеляційну скаргу підтримали. ОСОБА_4 та представник Клузівської сільської ради, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Задовольняючи позов та визнаючи право власності за ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із того, що після смерті його батька відкрилася спадщина на спадкове майно. Оскільки позивач є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців на дане майно немає, він не може оформити належним чином право власності на це майно через відсутність правовстановлюючих документів, його право підлягає захисту в судовому порядку.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Предметом спору в даній справі є визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: час і місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (справа № 6-692цс16) викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з'ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Таким чином, задоволення судом позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом чи за заповітом залежить від вирішення спору між спадкоємцями стосовно спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0474 га, в садовому товаристві «Здоров'я» у с. Клузів Тисменицького району.

Відповідно до заповіту, посвідченого 20 лютого 2014 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мельничук Р.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 188, ОСОБА_5 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,0474 га, розташовану на території с. Клузів Угринівської сільської ради Тисменицького району заповів ОСОБА_2

Розглянувши в заочному порядку справу без участі сторін, визнавши право власності на вище вказану земельну ділянку за ОСОБА_4, суд першої інстанції не перевірив склад осіб, які мають право на спадщину, не витребував та не дослідив матеріали спадкової справи, а також не з'ясував, чи не порушуються права та інтереси усіх спадкоємців, зокрема ОСОБА_2

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, як і право звернутися до суду за захистом свого майнового права.

Суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, оскільки відповідачем у справі була лише Клузівська сільська рада Тисменицького району.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржуване рішення порушує права апелянта ОСОБА_2, який до участі у справі залучений не був.

Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити таку особу до участі у справі та вирішити спір як суд першої інстанції.

Разом з тим, ураховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що при таких обставинах постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Тисменицького районного суду від 17 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до Клузівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.