Ухвала суду № 64872572, 21.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8817/15-ц

Провадження № 22-ц/779/217/2017

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25.03.2011 року з вини відповідача ОСОБА_2, який керував автомобілем Шевроле, д.н.з. НОМЕР_2 мало місце ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль БМВ, яким керував ОСОБА_3

Оскільки зазначена шкода не була відшкодавана особисто винним ОСОБА_2, а його цивільно-правова відповідальність не була застрахована, то відповідно до п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 15.06.2012 року МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило регламентну виплату у розмірі 50600 грн. ОСОБА_3

Посилаючись на положення ст.1191 ЦК України та ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважає, що набув права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

08.08.2012 року МТСБУ направлено на адресу ОСОБА_2 лист з вимогою компенсувати в добровільному порядку виплати, понесені МТСБУ у зв'язку з проведенням регламентної виплати. Однак вимога залишилась без виконання.

З наведених підстав позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь МТСБУ кошти в розмірі 50600 грн, з яких 50000 грн. - регламентна виплата, а 600 грн. - витрати, понесені для встановлення розміру збитку та збору документів, а також - судовий збір з розмірі 506 грн., 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2016 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 50 600,00 грн. витрат пов'язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, 506,00 витрат по оплаті судового збору та 2 000 грн. на правову допомогу - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн. 00 коп. та 500,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 вказав, що дісно 25.03.2011 року в м.Івано-Франківську по вул.Івасюка водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Шевроле зіткнувся з автомобілем марки БМВ під керуванням ОСОБА_3

Однак, на день розгляду даного спору, у кримінальному провадженні по факту ДТП не встановлено, з чиєї вини сталося ДТП.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.05.2015 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 (власника автомобіля БМВ) стягнуто збитки у розмірі 154 126 грн., не зважаючи на те, що у кримінальному провадженні не доведено вину ОСОБА_2

Представник апелянта вважає, що позивач передчасно виплатив ОСОБА_3 у червні 2012 року регламентну виплату, оскільки на цей момент вина ОСОБА_2 не була встановлена, а постанова Івано-Франківського міського суду від 24.05.2011 року, якою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП, скасована постановою апеляційного суду від 17.06.2011 року.

Крім того, під час розгляду даного спору, суду було відомо про наявність рішення Івано-Фраyківського міського суду, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_6 збитки на загальну суму 154 126 грн.

Відтак, виплата моторно-транспортним бюро ОСОБА_3 50 000 грн. є безпідставною.

Також ОСОБА_4 вважає, що у даному спорі ОСОБА_2 не є належним відповідачем, оскільки саме ОСОБА_3 позивач безпідставно виплатив кошти, в той час, як позовні вимоги заявлено до ОСОБА_2 Тому висновок суду про наявність у позивача права регресної вимоги до ОСОБА_2 є помилковим.

З наведених підстав ОСОБА_4 просив скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник вимоги скарги підтримали,просили її задоволити.

ОСОБА_3 скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з»явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач, який згідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснив регламентну виплату (страхове відшкодування) ОСОБА_3 (потерпілому внаслідок ДТП), набув права зворотної вимоги (регресу) до винної особи - ОСОБА_2 на підставі ст.1191 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.а) ч.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004, № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння - транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Пунктами 1.3; 1.6 Закону № 1961-IV визначено, що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з положеннями ст.38.2 Закону - МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського міського суду від 24.05.2011 року встановлено, що 25.03.2011 року по вул.Івасюка в м.Івано-Франківську, водій ОСОБА_2, керуючи т/з марки Шевроле Лачетті д.н.з. НОМЕР_2, порушив вимоги п. 11.4 ПДР України внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки БМВ д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 тілесні ушкодження. ОСОБА_2 своїми діями вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

У зв'язку з наведеними обставинами, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців (а.с.3).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.06.2011 року постанову від 24.05.2011 року скасовано, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито на піставі п.1 ст. 247 КУпАП (а.с. 83, 84).

Згідно висновку № 75 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 29.03.2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, н.з. НОМЕР_3 складає 203 408 грн., матеріальний збиток приймаєтья в повній мірі, що дорівнює його ринковій вартості на час дослідження і складає 154 126 грн. (а.с.6-10). Згідно квитанції № 009287 від 28.03.2011 року вартість експертного дослідження становить 600 грн. (а.с.6-10).

06.06.2011 року ОСОБА_3 відповідно до ст.35 та пп. а) ст.41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодувння шкоди, заподіяної під час ДТП 25.03.2011 року за участю транспортного засобу БМВ, з номерним знаком НОМЕР_3, власник ОСОБА_6, водій ОСОБА_3, а також транспортного засобу - Шевроле Лачетті, номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, під його ж керуванням.

15.06.2012 року МТСБУ виплачено 50600 грн. страхового відшкодування на ім'я ОСОБА_3 згідно наказу №1883 від 15.06.2012, ІПН НОМЕР_4, о/р НОМЕР_5, ТЗ: НОМЕР_3 (а.с.11).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечили сторони, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована, у зв'язку з чим МТСБУ згідно п.а) ч.41.1 ст.41 Закону№ 1961-IV здійснило регламентну виплату потерпілому ОСОБА_3, який на підставі довіреності керував автомобілем BMW, н.з. НОМЕР_3.

08.08.2012 року МТСБУ направлено на адресу ОСОБА_2 лист, яким адресата поінформовано, що потерпілому ОСОБА_3 в результаті пошкодження транспортного засобу - BMW, н.з. НОМЕР_3 під час ДТП за участю ОСОБА_2, яка мала місце 25.03.2011 року в м.Іван-Франківську - виплачено регламентну виплату у розмірі 50600 грн.

Крім того, ОСОБА_2, як особі відповідальній за шкоду завдану потерпілому, запропоновано добровільно компенсувати страховому бюро зазначені витрати в порядку регресу до 05.09.2012 року (а.с.13).

При цьому, ОСОБА_2 не повідомив МТСБУ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Неповернення ОСОБА_2 вищевказаної суми стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

На час розгляду даного спору, судом вже вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_2 шкоди спричиненої внаслідок спірного ДТП і рішення набрало законної сили.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, а також положення ст.38.2 Закону№ 1961-IV, ст.1191 ЦК України колегія суддів вважає підставними позовні вимоги МТСБУ в частині стягнення з відповідача регламентної виплати.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник апелянта у своїх доводах вказав на недоведеність вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, а також на рішення Івано-Франківського міського суду від 20.04.2015 року, яким задоволено частково позов ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та вже стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 154 126 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (справа №0907/11668/2012).

Даючи оцінку доводам сторони апелянта, колегія судів звертає увагу на те, що відповідно до ч 3. ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із змісту рішення Івано-Франківського міського суду від 20.04.2015 року вбачається, що 154 126 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнуто з ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.1166 ЦК України, що спростовує посилання сторони апелянта на недоведеність вини ОСОБА_2

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.05.2015 року рішення Івано-Франківського міського суду від 20.04.2015 року залишено без змін. Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 07.10.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, (а.с.79-82).

Недостатніми в розумінні ст.ст.59,60 ЦПК України є доводи представника апелянта з приводу досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3, оскільки таке на час розгляду даного спору ще триває.

Посилання сторони апелянта на безпідставність виплати позивачем страхового відшкодування ОСОБА_8 (у зв'язку з наявністю рішення Івано-Франківського міського суду від 20.04.2015 року , яким стягнуто з ОСОБА_2 154 126 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП) колегія суддів також відхиляє, з огляду на те, що спірна виплата проведена позивачем у 2012 року, в той час як рішення суду набрало законної сили у 2015 році.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, що їх регулює та прийняв обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П. Пнівчук О.В.