Рішення № 64869644, 15.02.2017, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3235/15-ц

Номер провадження 2/213/32/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренко В.В., при секретарі Гусаровій О.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки квартири в натурі та усунення перешкод, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, та, згідно якого вона просила усунути перешкоди в користуванні їх з відповідачем спільною власністю, а саме квартирою по вул. П. Мирного, 29/30. Просила виділити її ? частину в натурі, а саме кімнату площею 16,76кв.м., а відповідачу виділити в натурі кімнату площею 7,94 кв.м.; а кухню, ванну, коридор, вбудовану шафу, балкон залишити в спільному користуванні.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що не згоден з запропонованим позивачем виділом в натурі, вказав, що поділ з дотриманням часток сторін у власності неможливий.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд дійшов наступного.

Квартира за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мирного Панаса, 29/30, загальною площею 41,97 кв.м., житловою площею 24,70 кв.м., належить позивачу та відповідачу по ? частині кожному (а.с.6 копія рішення від 06.0.2015р.).

Спірна квартира містить дві кімнати: одна кімната площею 7,94 кв.м., інша кімната площею 16,76кв.м. (а.с.99-100).

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. ОСОБА_2 учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

ОСОБА_2 із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Виходячи з положень ст.ст.183,358,364,380,382 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.п.6,7постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» слід дійти висновку, що виділ в натурі часток жилого будинку (квартири), що є спільною частковою власністю, може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку (квартири), яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

По даній справі сторони не заявляли клопотань про призначення експертиз для встановлення наявності технічної можливості переобладнання спірної квартири в ізольовані квартири. Вказане питання потребує спеціальних знань, та без висновку експерта суду не відомо чи можливе переобладнання спірної квартири в дві ізольовані квартири. Запропонований позивачем варіант виділу в натурі часток спірної квартири не відповідає їх часткам. На депозитний рахунок суду розмір грошової компенсації за частку майна в натурі, що перевищує її частину не вносились, сторони на стягнення грошової компенсації не погоджувались. Позивач вказує, що кожна кімната має ізольований вхід, але фактично це є просто кімнатами з дверима, вхід до квартири залишається одним, тому це не можна вважати ізольованими квартирами.

Позов подано не в інтересах дитини, дитина не є стороною, тому недоцільно посилання позивача, що в інтересах дитини позивачу слід виділити кімнату більшої площі. Крім того місце проживання дитини з матір,ю не вирішувалось, відповідач вказував що також має право на дитину, та в разі мешкання в одній квартирі фактично дитина буде мешкати з обома батьками.

Суд зазначає, що фактично між сторонами виник спір, щодо користування майном, та навіть позовні вимоги, про те, що одній стороні визначити одну кімнату, іншій другу, а кухню, ванну, коридор, балкон, шафу залишити у спільному користуванні, - це є фактично спором, щодо порядку користування, а не виділом в натурі. Таким чином, суд вважає, що позивач не вірно визначив спосіб захисту свого права. В даній частині позов не підлягає задоволенню. Враховуючи принцип диспозитивності суд не вправі розглядати в рамках даного спору питання щодо визначення порядку користування.

Відповідно дост. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні кімнатою та ванною, коридором, кухнею, балконом, шафою, то суду не надано доказів порушення прав позивача в користуванні власністю, не надано письмових доказів такого, не заявлялись свідки, тобто суду не доведено наявність такого порушення в користуванні власністю позивача, та дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.183,358,364,380,382 ЦК України, ст.ст. 10, 130, 213,215, 224-226 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки квартири в натурі та усунення перешкод.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Дата виготовлення повного рішення - 20.02.2017р.

Суддя: В.В. Мазуренко