Постанова № 64866442, 09.02.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/11201/16-а

Провадження №2-а/592/49/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

представника позивачки: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Соколенка А. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

26.12.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначила про те, що вона звернулася до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про проведення перерахунку розміру її пенсії у розмірі 88 % місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Сумської області від 10.11.2016 без обмеження її максимального розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати пенсії. Листом від 22.11.2016 року № 489/М відповідач у здійсненні перерахунку відповідно до Закону України "Про прокуратуру" відмовив. Так, рішенням управління відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки з 01.06.2015 року у відповідності з п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру" , раніше призначені пенсії не перераховуються. З вказаним рішенням відповідача вона не згодна, оскільки воно прийняте всупереч нормам пенсійного законодавства та порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення. Вона вважає, що відповідач порушив її права своїми неправомірними діями з наступних підстав. По-перше, посилання відповідача, як на передумову відмови у перерахунку пенсії на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 є необґрунтованим. Оскільки, згідно з положеннями Конституції України найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3) , права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21) , їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (ст. 22) . Ст. 22 Конституції України, якою встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, у Рішеннях Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 визначено, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій працівників правоохоронних органів не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так,вона з 1996 року працювала в органах прокуратури. Відповідно до діючого законодавства їй у 2010 році була призначена пенсія за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, обрахована на сьогодні в розмірі 88 % суми місячної заробітної плати. Постановою КМУ від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" , з 01.12.2015 року підвищено на 25 % посадові оклади працівників прокуратури, розміри яких затверджено постановою КМУ від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" . Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих на момент призначення її пенсії було визначено ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року. Згідно ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Згідно ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонером, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Таким чином, перерахунок пенсії проводиться на підставі її заяви про перерахунок, документів пенсійної справи та документів, поданих пенсіонером, в її випадку - довідки прокуратури Сумської області від 10.11.2016 року. П. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу" , "Про прокуратуру" , "Про судоустрій і статус суддів" , "Про статус народного депутата України" , "Про Кабінет Міністрів України" , "Про судову експертизу" , "Про національний банк України" , "Про службу в органах місцевого самоврядування" , "Про дипломатичну службу" , Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" , стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенси, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру" . Таким чином, відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною. Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13) та від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) , про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ "Про прокуратуру"щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІ. Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Також, згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) , розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі № 161/18933/14-а та від 01.03.2016 року № 161/20170/14-а, стосовно строку з якого необхідно проводити відповідні перерахунки, у цьому питанні слід керуватися спеціальними нормами Закону України № 1789-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Позивачка набула право на підвищення пенсії з 01.12.2015 року відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно якої перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Ст. 8 Загальної декларації прав людини проголошено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" (яке відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ та є джерелом права) , визначено що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, оскільки залишення без розгляду справи фактично означає позбавлення права особи на судовий захист, який гарантований Конституцією. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 року в справі № К/9991/89044/11, визначено, що право на судовий захист є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права. Враховуючи суттєві порушення її конституційного права на соціальний захист вона просила поновити та захистити її право з моменту його порушення. Враховуючи суттєві порушення її конституційного права на соціальний захист та з метою захисту її майнових прав, вона просила відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України звернути судове рішення до негайного виконання в повному обсязі. За нормами ст. 183-2 КАС України адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат повинні розглядатися в порядку скороченого провадження. На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 46, 58 Конституції України; ст. ст. 49, 51 ,97, 94, 104 - 106, 162 КАС України; ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" , вона просила: 1. Поновити строк для захисту її порушеного права та прийняти справу до свого провадження. 2. Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у проведенні перерахунку розміру її пенсії у розмірі 90 % місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Сумської області від 10.11.2016 року № 18-222 зп-16, починаючи з 01.12.2015 року без обмеження її максимального розміру. 3. Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області перерахувати її пенсію із заробітку 29292,94 грн. , зазначеного у довідці прокуратури Сумської області від 10.11.2016 року № 18-222 зп-16, визначивши її розмір 88 % від отримуваних сум, починаючи з 01.12.2015 року без обмеження її максимального розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати пенсії за період з 01.12.2015 року. 4. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі. 5. Стягнути з Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на її користь судові витрати (а. с. 4 - 7) .

11.01.2017 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Соколенко Андрій Володимирович надав заперечення проти адміністративного позову, в якому він зазначив про те, що Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_3 , заперечує проти нього та повідомляє наступне. Управління є органом державної виконавчої влади, який здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління. Згідно п. 2 Положення управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду. Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) , безсторонньо (неупереджено) , добросовісно тощо. Вимоги позивачки, викладені в позовній заяві, є безпідставними, виходячи з наступного. По-перше, позивачка з 2010 року перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" . Закон України - це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів цих відносин. 02.03.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" . П. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про прокуратуру" . Отже, з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. По-друге, ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка просить управління здійснити їй перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2015 року. Поважності пропущення строків, передбачених для подачі позовної заяви, позивачкою в позовній заяві наведено не було. Таким чином, позивачкою було пропущено встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. В позовних матеріалах та доданих до них документах відсутні будь-які заяви про поновлення строку, і тому Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області вважає, що позивачкою порушені строки звернення до адміністративного суду. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Старббігс та інші проти Великобританії" , справа "Девеер проти Бельгії" ) . Отже, для вирішення питання про перебіг строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. По-третє, абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Тому дана правова норма прямо забороняє перевищувати максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру" , що свідчить про безпідставність позовних вимог. Крім того, вищезазначена правова норма кореспондується із правовою нормою, викладеною в ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668 (набрав чинності 01.10.2011 року) , де зазначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного грошового довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) , призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність" . По-четверте, він звертає увагу суду на те, що критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені ч. 3 ст. 2 КАС України. Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) ; безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону) . Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел. Ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , а саме: ч. 2 визначено, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; З фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Виходячи з системного аналізу ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 7 КАС України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області виконує свої функції та обов'язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 158, 159, 161, 167 КАС України, він просив: 1. У задоволенні позовних вимог позивачці відмовити. 2. Дії управління визнати законними і такими, що відповідають чинному законодавству (а. с. 21, 22) .

В судовому представник позивачки за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Він просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Соколенко Андрій Володимирович позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні. Він просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Із змісту ч. ч. 2, 4 ст. 71 КАС України вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf. , Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31; п. 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України") . У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно" , а саме: в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно" , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення від 02.03.2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany) . ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом" , вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону. Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов'язань, визначених п. 3 ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. ст. 5, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому Пленум Верховного Суду України наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності" . Таким чином, ст. 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому) , оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права. Згідно із ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року "Брумареску проти Румунії" (п. 61) . Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 13.12.2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109) . Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обов'язок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, пов'язані із виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права. Рівність усіх перед законом, що випливає із ч. 2 ст. 21 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї ж категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях) .

Аналізуючи встановлені обставини справи, приведені норми законів, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Верховний Суд України в постановах від 10.12.2013 року по справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 року по справі № 21-445а13 дійшов правового висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36475539, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36475603) .

А згідно ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Що стосується вимоги позивачки ОСОБА_3 про негайне виконання рішення суду в повному обсязі, то оскільки негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України) , а не постанови суду про відновлення виплати пенсії; оскільки негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 183-2 КАС України (абз. 12 ч. 1 ст. 256 КАС України) , а дана постанова суду була прийнята не в порядку скороченого провадження; оскільки суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України (п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України) , тобто це право, а не обов'язок суду, відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3 є таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки представник відповідача, який заперечував проти задоволення адміністративного позову, не довів, не доказав правомірності дій Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову, відтак понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. слід стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_3 ОСОБА_3 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови в перерахунку призначеної ОСОБА_3 пенсії згідно з її заявою від 13.11.2016 року та довідкою прокуратури Сумської області від 10.11.2016 року № 18-222зп-16.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок призначеної ОСОБА_3 пенсії, виходячи з 88 % від суми місячного (чинного) заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Сумської області від 10.11.2016 року № 18-222зп-16, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленим для осіб, які втратили працездатність.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков