Ухвала суду № 64862098, 21.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/1999/16-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С. 21 лютого 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.

судді -Потапчука В.О.

судді -Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

02.12.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з заявою про подання звіту про виконання Постанови суду, зазначаючи в обґрунтування заяви, що 19.05.2016 р. судом було винесено Постанову по справі за його позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якого позовні вимоги було задоволено. Рішення по даній справі набрало законної сили, судом видано виконавчі листи, проте всупереч положень діючого законодавства відповідачами Постанову суду не виконано.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 просив суд: зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради подати звіт про виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2016 р. по справі № 489/1999/16-а; за результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладення штрафу на керівника Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в розмірі 30 мінімальних заробітних плат; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 половину суми накладеного штрафу та зобов'язати його виконати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2016 р. по справі № 489/1999/16-а та виконавчого листа № 1 від 08.06.2016 р.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.12.2016 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про подання звіту про виконання Постанови суду від 19.05.2016 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової ухвали передбаченої ч. 9 ст. 267 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

19.05.2016 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва було винесено Постанову по справі № 489/1999/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправними дії відповідачів в частині зупинення застосування пільги ОСОБА_1, як пенсіонеру МВС України у вигляді 50 % знижки для нього та членів його сім'ї плати за користування житлово-комунальними послугами та паливом.

Зобов'язано відповідачів поновити ОСОБА_1 пільги у вигляді 50 % знижки для нього та членів його сім'ї плати за користування житлово-комунальними послугами та паливом, починаючи з 07.11.2015 р.

02.12.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з заявою про подання звіту про виконання вказаної постанови суду.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки заяву було подано в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України, яка передбачає право особи-позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, проте суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на ч. 1 цієї статті.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може застосувати під час прийняття постанови у справі в разі, якщо було заявлено відповідні вимоги. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду вже після її прийняття, отже така заява задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта з огляду на наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Колегія суддів вказує на те, що позивач у заяві від 02.12.2016 р., просив суд зобов'язати відповідачів подати звіт про виконання постанови і за результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладення штрафу та стягнути з відповідача на користь заявника половину суми накладеного штрафу. Отже, вказана заява позивача не містила жодних вимог передбачених ч. 9 ст. 267 КАС України щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, що фактично й просив позивач у заяві від 02.12.2016 р.

Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207, абзацу 5 пункту 4 частини першої статті 232 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, яке реалізується виключено під час прийняття постанови по суті.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 02.12.2016 р. про подання звіту.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді заяви про встановлення звіту, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,197, 198, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: О.І. Шляхтицький