Ухвала суду № 64862075, 15.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1392/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа Національна поліція України, про визнання протиправним та скасування наказу від 1.07.2016р. №148 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа Національна поліції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 1 липня 2016р. №148о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі середнього грошового заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з дати звільнення 1 липня 2016р. до фактичного поновлення на роботі (службі) на посаді оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області судові витрати на користь ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з травня 2008р.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №3 о/с від 7.11.2015р. позивача було призначено на службу в поліції на посаду оперуповноваженого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

1 лютого 2016р. Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області був виданий наказ №52 «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ Національної поліції в Миколаївській області, яким оголошено про проведення атестації поліцейських в Миколаївській області.

2.03.2016р. позивач проходив атестацію. В атестаційному листі позивача вказаний висновок атестаційної комісії, що позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

1 липня 2016р. т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області полковником поліції ОСОБА_3 видано Наказ №148 о/с, яким майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 ЗУ «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Позивачем, в обґрунтування позовних вимог, зазначено, що підстав для проведення атестування, передбачених ЗУ «Про Національну поліцію» немає. Атестаційною комісією не досліджувалась інформація про результати службової діяльності позивача, відсутні докази, які доводили б, що позивач не відповідає займаній посаді. Позивач сумлінно ставиться до своїх обов'язків, тому наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016р. - адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 1.07.2016р. в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого Ленінського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 1.07.2016р. до дати винесення судового рішення у розмірі 7208,62грн. без відрахування податків та зборів та без врахування стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3692,22грн. без відрахування податків та зборів.

Допущено постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого Ленінського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

Допущено постанову до негайного виконання в частині стягнення з ГУ НП в Миколаївській області на користь оперуповноваженого Ленінського середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3692,22грн. без відрахування податків та зборів.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку, проте відповідач в судове засідання не з'явився, поважних причин для відкладення справи не навів. Позивача та його представник в судове засідання з'явилися, проте подали заяву про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний Наказ прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 у відповідності до ст.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію» наказом ГУ Нацполіції в Миколаївській області №3 о/с від 7.11.2015р. прийнятий на службу в поліцію на посаду оперуповноваженого Ленінського відділу поліції ГУ Нацполіції в Миколаївській області.

Після призначення на посаду позивач виконував свої функціональні обов'язки.

1 лютого 2016р. ГУ Нацполіції в Миколаївській області був виданий наказ №52 «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ Нацполіції в Миколаївській області», яким оголошено про проведення атестації поліцейських в Миколаївській області.

ОСОБА_2 був включений до списків осіб, які проходять атестацію.

24 лютого 2016р. позивач пройшов тести на знання законодавчої бази, за який отримав оцінку « 33», загальні здібності, за який отримав оцінку « 33».

У березні 2016р. ОСОБА_2 був ознайомлений з висновком комісії, в якому було вказано на п.4 ст.15 Розділу IV Інструкції про порядок атестування поліцейських «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

1 липня 2016р. т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області полковником поліції ОСОБА_3 видано наказ №148 о/с, яким майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 ЗУ «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), підстава: протокол атестаційної комісії №15.00004309.00228882 від 2.03.2016р.

Вважаючи свої права порушеними ОСОБА_2 звернувся в суд із відповідним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ №148 о/с від 1.07.2016р. в частині звільнення, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд першої інстанції виходив з того, що 2 липня 2015р. Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про Національну поліцію» №580-VIII, яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.48 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до вимог ст.47 ЗУ «Про Національну поліцію» призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

При цьому, статтею 57 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено порядок атестування поліцейських.

Так, ч.1 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини 2 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з ч.3 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина 4 зазначеної статті передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Так, згідно з ч.5 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства судова колегія приходить до висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить і Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015р. №1465 (далі - Інструкція №1465), зокрема її пункт 3 розділу І.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію».

Як встановлено судом першої інстанції, і ці обставини не спростовані в суді апеляційної інстанції, відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки останнім не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію» та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Разом з цим, відповідно до пунктів 9,10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, наведені норми ЗУ «Про Національну поліцію» вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №3о/с від 7.11.2015р. (а.с.23) ОСОБА_2, який мав спеціальне звання «майор міліції», призначили оперуповноваженим, з присвоєнням спеціального звання "майор поліції" до Ленінського відділу поліції в порядку переатестування, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ.

Слід зауважити, що у згаданому наказі міститься словосполучення "в порядку переатестування", проте слід звернути увагу, що норми ЗУ «Про Національну поліцію», у тому числі розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що посилання в наказі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №3о/с від 7.11.2015р. на не передбачену Законом процедуру переатестації не може створювати правових наслідків.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою, при цьому такий наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.

Крім того, ч.1 ст.58 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Однак, відповідачем не доведено, що позивача призначено тимчасово, у будь-якому випадку строковість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації.

Виходячи з вищенаведених обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки підстав для атестування прийнятого на службу в поліцію ОСОБА_2 не було.

Разом з тим, досліджуючи наявність підстав для прийняття Атестаційною комісією рішення про невідповідності позивача займаній посаді та наказу щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, судова колегія зазначає наступне.

На виконання вимог ст.57 ЗУ «Про Національну поліцію» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015р. №1465 затверджено Інструкцію про проведення атестування поліцейських, яка визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри (далі - Інструкція №1465).

Відповідно до пунктів 10-13 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пункт 15 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач згідно атестаційного листа по тестуванню загальних навичок отримав 33 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 33 балів за тестом на загальні здібності та навички.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, в протоколі атестаційної комісії щодо позивача не вказано, якому саме критерію не відповідає позивач, та, відповідно, чому саме неможливо продовження його служби в органах Національної поліції України. На зазначено таких обставин і в наказі про звільнення позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

За таких обставин, судова колегія, беручи до уваги незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії, а також те, що під час проведення атестування відносно позивача атестаційною комісією порушені принципи об'єктивності, обґрунтованості, комплексності атестування працівників поліції і рішення прийнято без врахування визначених Інструкцією критеріїв, об'єктивних обставин, попередніх характеристик по службі, професійного рівня, показників та результатів у роботі, приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пп.5 п.1 ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» відбулось незаконно, тому наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 1 липня 2016р. №148о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Як визначено в ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

У відповідності до п.2 ч.1 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо необхідності постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допустити до негайного виконання.

Відносно стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судова колегія виходить з наступного.

Порядок та умови грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. №499.

Згідно п.1.6. Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, цей порядок застосовується у разі, зокрема: вимушеного прогулу.

Виходячи з вимог п.п.5, 8 Порядку №100, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3692,22 грн. без відрахування податків та зборів.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 лютого 2017р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К. В. Кравченко

О.В. Лукянчук