Ухвала суду № 64862073, 16.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1720/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Лупа С.С.;

представника позивача - Капітонова П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «СОНЕКС» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року приватне підприємство «СОНЕКС» (далі - ПП «СОНЕКС») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 лютого 2016 року № 500060006/2016/000011/2.

В обґрунтування позову зазначено про те, що у митного органу не було законодавчо визначених підстав для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту, оскільки на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти достовірності його митної вартості, заявленої за першим методом, було надано вичерпний перелік документів, як того вимагає ст. 58 Митного кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 23 лютого 2016 року №500060006/2016/000011/2.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 листопада 2015 року між ПП «СОНЕКС» (Покупець) та Компанією «YUYAO JIN-LE1 TRADE CO; LTD» (Продавець) укладено контракт поставки сантехнічних виробів за №03/1115-China, за умовами якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар, згідно якого Сторонами узгоджено вартість, кількість Товару, умови поставки та характеристики.

Предметом даного контракту є поставка товару за кодом 40092200 (товар №1) (шланги гумові, з фінінгами, обплетені металевою стрічною, гнучкі, призначені для побутового водопостачання: -WT-A03 DIA12MM F1/2*M10*1 (18*35mm), з хромованими фітінгами, діаметр 12 мм, довжина 40 см 300 шт., 50 см 4000 шт, 60 см 4000 шт, 80 см 2500 шт, 100 см 1000 шт., -WT-A09 DIA 12ММ Fl/2*Fl/2 RED&BLUE WIRE, діаметр 12 мм, довжина 30 см 2000 шт.); товар за кодом 39173900 (товар №2) (труби гнучкі з ПВХ, призначені для побутового водопостачання, обладнані оцинкованими фітингами з обох сторін довжина 150 мм * 13 мм 5000шт. Торгівельна марка SUN FLEX).

У зв'язку з поставкою вказаного товару, 13 лютого 2016 року позивачем подано до митниці електронну митну декларацію за № 500060006/2016/001927 (а.с.86-88), в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту, по товару №1 - 1,32783 дол. США/кг нетто, по товару №2 - 1,327999 дол. США/кг нетто) та подано наступні документи:

- контракт №03/1115-China від 03 листопада 2015 року;

- міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 11 лютого 2016 року №5908;

- рахунок-фактуру (інвойс) №5021 від 11 листопада 2015 року;

- коносамент №SZBS15120051A;

- платіжне доручення №2 від 01 лютого 2016 року;

- пакувальний лист;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 01 лютого 2016 року;

- договір (контракт) про перевезення №037/15 від 19 січня 2015 року;

- копія митної декларації країни відправлення №310120150516836237 від 28 грудня 2015 року та інші документи, які були наявні у позивача щодо необхідності підтвердження митної вартості поставленого товару.

Працівниками митниці було поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи, на їх думку, містять розбіжності, а саме:

- у поданому до митного оформлення платіжному дорученні від 01 лютого 2016 року за №2 вказано посилання на контракт від 03 листопада 2015 року № 031115-Chine, тоді як до митного оформлення надано контракт за № 03/1115-Chine;

- в пакувальному листі та наданому інвойсі не співпадає розмір гумових шлангів, які імпортуються;

- в графі 31 митної декларації є помилки в кількості імпортованого товару.

У зв'язку з тим, що подані документи містили розбіжності та для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом витребувано у декларанта додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Даним повідомленням був визначений 10 - денний строк для їх подання та зазначено про можливість подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

22 лютого 2016 року декларантом додатково надано: каталог виробника товарів, експортний прайс-лист виробника товарів від 05 листопада 2015 року та висновки експерта ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 19 лютого 2016 року №20-6902-2016. Повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

23 лютого 2016 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування, заявленої ПП «СОНЕКС», митної вартості товару, що був імпортований відповідно до контракту поставки № 03/1115-China від 03 листопада 2015 року та видано картку відмови №500060006/2016/00034.

За результатами проведеної консультації між суб'єктом владних повноважень та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що:

по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,88 дол. США/кг нетто (митна декларація №500060006/2016/001574 від 08.02.2016), ніж заявлено декларантом - 1,32783 дол. США/кг нетто;

по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,0625 дол. США/кг нетто (митна декларація № 500060006/2015011113 від 20.11.2015), ніж заявлено декларантом - 1,327999 дол. США/кг нетто.

Позивачу, на підставі його заяви та надання гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України, дозволили випустити товар у вільний обіг.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з положень Митного кодексу України, зазначаючи при цьому, що декларантом надано до митного органу всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту).

Суд першої інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду України, зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

З огляду на це, суд першої інстанції вказав, що ті сумніви, які вказані митним органом не можуть свідчити про заниження позивачем митної вартості товару.

Таким чином, на думку суду, слід вважати, що позивач правильно визначив митну вартість товару за ціною контракту із застосуванням основного методу, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно ч.4 ст.53 цього Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5, 6 ст.53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем надані усі необхідні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару для його митного оформлення і підстав для витребування додаткових документів не існувало.

Аналіз апеляційної скарги свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень не погоджується з рішенням суду першої інстанції, у зв'язку з неприйняттям його доводів, які стосуються того, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею ДФС встановлено розбіжності в поданих документах.

На думку митного органу, надані позивачем документи містять розбіжності, які суттєво впливають на митну вартість товару.

Проводячи правовий аналіз вказаних розбіжностей, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Так, до митного оформлення подано платіжне доручення, в якому номер контракту вказаний без дробу.

Колегія суддів бажає з цього приводу зазначити, що платіжні доручення в іноземній валюті оформлюються виключно посадовими особами уповноважених фінансових установ і така розбіжність ніяким чином не впливає на митну вартість товару.

Також не впливає на митну вартість товару і розбіжності в розмір гумових шлангів, зазначені в пакувальному листі та наданому інвойсі.

Є необґрунтованими та спростовуються доводи апелянта про надання декларантом неповного переліку документів на вимогу митного органу, оскільки із листа уповноваженої особи декларанта вбачається виконання вимоги в повному обсязі (а.с.130).

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Як визначено в ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наведені норми свідчать, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Відповідач застосовуючи другорядний метод обчислення митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) виходив з аналогічних митних декларацій рівень митної вартості, яких є більшим.

Водночас аналіз даних митних декларацій свідчить про те, що товар, який у них зазначений був вироблений в Європейських країнах, у зв'язку з цим і ціна є вище ніж обумовлена у контракті поставки № 03/1115-China від 03 листопада 2015 року, оскільки країна з якої ввозиться товар за вказаним контрактом - Китай.

Тобто, інспектор митного органу не звернув увагу на відмінності між торговими марками товарів, які мають різний ціновий діапазон, комплектацію та ін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не було підстав для застосування другорядного методу обчислення митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів)

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «СОНЕКС» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова