Ухвала суду № 64860651, 14.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/6641/15-ц головуючий у 1-й інстанції: Лужецька О.Р.

апеляційне провадження №22-ц/796/846/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Білич І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Міністерство юстиції України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, виселення та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"про визнання договору іпотеки недійсним, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 8 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11267968000, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 404000 грн., строком до 12 грудня 2014 року або достроково зі сплатою 13,40 % річних за користування кредитом. На забезпечення виконання взятих зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_1 на підставі укладеного з банком договору іпотеки від 13 грудня 2007 року № 72539 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,5 кв. м., та земельну діяльну, на якій знаходиться визначене нерухоме майно. У подальшому, 8 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк", яке є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги, яке виникло з вищевказаних договорів кредиту та іпотеки, у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Через неналежне виконання умов кредитного договору у позичальника утворилася заборгованість у розмірі 623620 грн. 16 коп., із яких: 369922 грн. 47 коп., - заборгованість за кредитом; 253697 грн. 69 коп. - заборгованість по процентами за користування кредитом. На підставі викладеного, ПАТ "Дельта Банк", як новий кредитор та іпотекодержатель, просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання, визнати за ним право власності на предмет іпотеки, припинити право власності на предмет іпотеки ОСОБА_1, виселити відповідача та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані у вищезазначеному будинку, та витребувати від останнього правовстановлюючі документи на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 623620 грн. 16 коп. за договором споживчого кредиту №11267968000 звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Київ., вул. Левадна, 4 та земельну ділянку за вказаною адресою шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" права власності на вказане майно. Визнано за ПАТ "Дельта Банк" право власності на житловий будинок та земельну ділянку. Припинено право власності ОСОБА_1 на вказане майно. Виселено ОСОБА_1 із житлового будинку. Витребувано від ОСОБА_1 та передано ПАТ "Дельта Банк" правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ПАТ "Дельта Банк" про визнання договору іпотеки недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 70,5 кв. м., та земельна ділянка, на якій розташоване вказане нерухоме майно, є спільною сумісною власністю подружжя, натомість, позивач не надавала згоди на передачу іпотечного майна іпотекодержателю, що суперечить вимогам ст. 578 СК України, та є підставою для визнання іпотечного договору, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, недійсним.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 8 липня 2016 року у задоволенні первісного позову ПАТ "Дельта Банк" та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 623620 грн. 16 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,5 кв. м., та земельну діяльну, на якій знаходиться визначене нерухоме майно,шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" право власності на вищевказане нерухоме майно. Скаржник зазначає, що банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", а тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на підставі рішення суду є передчасними.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 сторонами не оскаржується, тому в силу ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що 13 грудня 2007 року між АКБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк ", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11267968000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 404000 грн., а позичальник зобов'язувався повернути банку цю суму у термін не пізніше 12 грудня 2014 року зі сплатою 13,4 % річних.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня між АКБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 72539, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 70,50 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий № НОМЕР_1, площею 0, 1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

8 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "УкрСиббанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого останнє замінило первісного кредитора у зазначених вище зобов'язаннях, та внаслідок такої передачі до ПAT "Дельта Банк" перейшло право вимоги до боржників щодо повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість, яка становить 623620 грн. 16 коп., із яких 369922 грн. 47 коп. - заборгованість за кредитом; 253697 грн. 69 коп. - заборгованість по процентам.

Листом від 28 січня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" направило відповідачам вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та про добровільне звільнення приміщення, передачу ключів та документів, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги на предмет іпотеки буде звернуто стягнення у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".

Пунктом 4.1. Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення та предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором, або будь-якого зобов'язання, що забезпечується іпотекою за цим договором, у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки та в інших випадках відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного договору звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання відповідно до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку". Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням із застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та Закону України "Про іпотеку".

У розділі 5 вказаного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання один із способів здійснення якого є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Закону України "Про іпотеку" (п. 5.2.1).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст.328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателяабо за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16.

Встановивши, що за умовами іпотечного договору №72539 від 13 грудня 2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки передбачено лише на підставі укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України "Про іпотеку", суд першої інстанції вірно виходив із того, що за змістом умов іпотечного договору задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами ст. 39 вищевказаного Закону.

Під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Посилання в апеляційній скарзі на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на підставі рішення суду у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не ґрунтується на вимогах закону з огляду на вищевикладене.

Інші доводи апеляційної скарги не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 8 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Білич

О.В.Шахова