Ухвала суду № 64859753, 21.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 р. Справа № 876/8586/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося в суд з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2015 року № 0000972100 про збільшення суми грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 43229,44 грн за основним платежем та 21614,72 грн за штрафними санкціями.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в межах камеральної перевірки неможливо встановити, чи були реалізовані підакцизні товари (нафтопродукти) для комерційного використання, а до показників колонки 4 (вартість реалізованих підакцизних товарів для комерційного використання) додатку 6 до декларації акцизного податку за серпень 2015 року позивачем була включена вартість реалізованих за договором поставки від 01 листопада 2004 року № 26/1314в-АЗС нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельній фірмі "Авіас" (далі - ТзОВ ВТФ "Авіас"), яке є платником акцизного податку, тому визначення позивачу грошового зобов'язання з акцизного податку згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням призводить до подвійного оподаткування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 09 листопада 2015 року № 0000972100.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що згідно із вказаним актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за серпень 2015 року, однак контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки. Під час проведеної відповідачем камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, а тому прийняте на підставі акту камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Не погодившись з прийнятою постановою, Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, а такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ. Відповідно до правил № 1442, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі в установленому законодавством порядку. Податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків, під час здійснення розрахункових операцій. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що необхідно було провести документальну перевірку, то податковий орган є вільним у виборі способу та порядку реалізації своїх повноважень з перевірки платника податків.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням відповідача замінив відповідача Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на його правонаступника - Володимир-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Нововолинською ОДПІ була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку ПАТ "Укрнафта", про що складено акт від 19 жовтня 2015 року № 902/22.5/135390(а.с.7-8).

В акті камеральної перевірки зазначено, що за результатами аналізу податкової звітності ПАТ "Укрнафта" встановлено неправомірне відображення у колонці 4 додатку 6 до декларації з акцизного податку за серпень 2015 року вартість від реалізації товарів для комерційного використання в сумі 864588,76 грн. Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем статей 213 - 216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року в сумі 43229,44 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Нововолинською ОДПІ 09 листопада 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000972100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на 43229,44 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21614,72 грн(а.с.6).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що порушення позивачем норм податкового законодавства в частині заниження акцизного податку було встановлено контролюючим органом за результатами проведення камеральної перевірки.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

З наведеного вище слідує, що податковим законодавством відокремлено підстави для визначення податкових зобов'язань за наслідками камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов'язані лише з арифметичними або методологічними помилками у них.

При цьому колегія суддів зазначає, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала декларація з акцизного податку за серпень 2015 року.

Зі змісту акту слідує, що податковий орган не встановив наявність арифметичної або методологічної помилки у цій декларації, натомість контролюючим органом було перевірено порядок визначення складу податкового зобов'язання та повнота його нарахування. А це, відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято за результатами камеральної перевірки.

Колегія суддів зауважує, що при перевірці декларації з акцизного податку за серпень 2015 року, податковий орган не використав право щодо ініціювання проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) перевірки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконливого висновку, що під час проведення камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, а тому висновки про порушення статтей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та грунтуються на припущеннях.

Колегія суддів, враховуючи норми податкового законодавства при проведенні перевірок контролюючими органами та відсутність арифметичної або методологічної помилки у спірній декларації, приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами камеральної перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому було вірно скасоване судом першої інстанції.

Такий висновок відповідає правовій позиції Веховного Суду України, яка викладена в постановах від 09 лютого 2016 року у справі № 826/5689/13-а та від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, та правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 16 травня 2016 року у справі № 2а-7753/11/1270.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області(яка є правонаступником Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області) залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі № 803/3974/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін