Ухвала суду № 64859070, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 804/4399/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Шлай А.В. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_2 російського акціонерного Товариства Закритого типу «Системи реального часу Україна» до ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 російське акціонерне Товариство Закритого типу «Системи реального часу Україна» (далі УРА ТЗТ «Системи реального часу Україна») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі ГУ ДФС України у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 15.06.2016 року податкові повідомлення рішення, а саме:

податкове повідомлення рішення №0002641403, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1 813 364,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 547 120 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 266 244,25 грн.;

податкове повідомлення рішення №0002701403, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 844 345 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 475 476 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 368 869 грн.;

податкове повідомлення рішення №0002751407, яким позивачу за порушення п.1 абз.2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 18 000 грн.;

податкове повідомлення рішення №0002711406, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 52 363,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 32 983 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 380,75 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року позовні вимоги задоволені частково, визнані протиправними та скасовані винесені ГУ ДФС України у Дніпропетровській області 15.06.2016 року податкові повідомлення рішення №0002641403, №0002701403, №0002711406, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 55 636,18 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ГУ ДФС України у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати через неповне зясування судом обставин справи та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.04.2016 року по 18.05.2016 року ГУ ДФС України у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку УРА ТЗТ «Системи реального часу Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №230/04-36-14-02/24608189 від 25.05.2016 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи: пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 т. 134, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , в звязку з чим занижено суму податку на прибуток за період 2013-2015 років в загальному розмірі 1 562 618 грн.;

п.198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в звязку з чим занижено суму податку на додану вартість за період січень грудень 2013 року, лютий, березень, травень, серпень грудень 2014 року, січень травень, липень, вересень грудень 2015 року в загальному розмірі 1 754 652 грн.;

п.3.5, п.5.1, 5.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року в частині перевищення ліміту залишку готівки;

пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.46.1 ст.46, п. 103.4,103.5, 103.9, 103.10 ст. 103, пп. «в» п. 160.1,160.2 ст.160 ПК України в частині ненадання платником податку розрахунку (звіту) податкових зобовязань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження в Україні ; та не зарахування, не утримання, несплата до бюджету податку на доходи нерезидентів із джерелом походження з території України за 2013, 2014 роки в загальному розмірі 32 982,70 грн.;

На підставі акту перевірки 15.06.2016 року відповідачем винесено позивачу наступні податкові повідомлення рішення, а саме:

податкове повідомлення рішення №0002641403, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1 813 364,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 547 120 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 266 244,25 грн.;

податкове повідомлення рішення №0002701403, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 844 345 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 475 476 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 368 869 грн.;

податкове повідомлення рішення №0002751407, яким за порушення п.1 абз.2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 000 грн.;

податкове повідомлення рішення №0002711406, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 52 363,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 32 983 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 380,75 грн., які оскарженні позивачем в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що УРА ТЗТ «Системи реального часу Україна» укладено договори про надання послуг з пошуку покупців з контрагентами, а саме: з ТОВ «ТД «Сієна» договір №01022014 від 01.02.2014року; з ТОВ «Істерн ОСОБА_3» договір №0206/15 III від 02.06.2015 року; з ТОВ «Омікрон Плюс» договір №20151201 від 01.12.2015 року; з ТОВ «Бізант Груп» договір №042015 від 01.04.2015 року; з ТОВ «Промлайн Груп» договір №23/0714ПК від 23.07.2014 року; з ТОВ «Брокер Хаус» договір №3108-01НП від 31.08.2015 року; з ТОВ «Юртехприбор» договори №19/0314ПК від 19.03.2014 року, №01/1014ПК від 01.10.2014 року; з ТОВ «Ірена Груп» договір №07/15 від 01.07.2015 року; з ТОВ «Плутон Капитал» договори №12/2014ПК від 01.12.2014 року; №11/2014ЮР від 03.11.2014 року; з ТОВ «Компютерс АРТ» договір №0203/15ПК від 02.03.2015 року; з ТОВ «Відродження-Дніпро» договір №070113УПК від 01.07.2013 року; з ТОВ «ТВЦ Фінтек» договір №0206/15-ПП від 02.06.2015 року;

Як вбачається з тексту даних договорів, метою їх укладення є збільшення обсягів продажу товару позивача, пошук покупців, утримання та завоювання ринкових позицій товарів позивача, аналіз методів продажу та взаємодії з покупцями.

В акті перевірки відповідачем ставиться під сумнів реальність здійснення даних господарських операцій, що спростовується наявними в матеріалах справи технічними завданнями, які передавалися виконавцям послуг, які в своєму змісті містять зазначення найменування товару, який пропонується для продажу, його вартість, технічні характеристики тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що проміжні звіти комерційних агентів та остаточні щомісячні звіти містять достатню інформацію, яка свідчить про хід виконання зобовязань агентами та про результати надання послуг, в тому числі інформацію про осіб, з якими за посередництва комерційних агентів позивачем укладено договори купівлі-продажу, та інформацію про суму грошових коштів, одержаних від покупців, з якими позивач уклав договори за посередництва своїх комерційних агентів.

В актах надання послуг зазначені суми винагороди виконавців послуг, визначених в остаточних щомісячних звітах виконавців, а також вартість наданих послуг, що визначена як відсоток від суми грошових коштів, які фактично надійшли на рахунки позивача від покупців, з якими укладено угоди за посередництва комерційних агентів, що відповідає умовам укладених договорів та чинному господарському законодавству.

Крім того, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування фактичного отримання послуг з пошуку покупців від комерційних агентів, також підтверджуються наявними в матеріалах справи нотаріально посвідченими поясненнями службових осіб контрагентів позивача.

Посилання відповідача на не доведення доцільності придбання позивачем даних послуг спростовується зазначенням в акті перевірки податковим органом даних щодо збільшення валового доходу позивача у 2013 році до 11,51 млн. грн., у 2015 році до 25,86 млн. грн.

Із матеріалів справи вбачається, що УРА ТЗТ «Системи реального часу Україна» з контрагентами також укладено наступні договори , а саме: договори купівлі-продажу комплектуючих засобів автоматизації

з ТОВ «Інтервенто» договори №1203121 від 03.12.2012 року, №1225121П від 25.12.2012 року, №0801131 П від 08.01.2013 року, №0128131П від 28.01.2013 року, №0226131 П від 26.02.2013 року, №0228131 П від 28.02.2013 року, №0315131 П від 15.03.2013 року, №0328131 П від 28.03.2013 року, №0402131 від 02.04.2013 року, №0424131 П від 24.04.2013 року, №0531131 П від 31.05.2013 року, №0627131 П від 27.06.2013 року, №07041301 від 04.07.2013 року, №0731131 П від 31.07.2013 року, №0828131 П від 28.08.2013 року, №0927131 П від 27.09.2013 року, №10281131 П від 28.10.2013 року, №1030131 від 31.10.2013 року, № 1129131П від 29.11.2013 року, №1210131 П від 10.12.2013 року, №0110141 П від 10.01.2014 року, №0617131 від 17.06.2013 року;

з ТОВ «Фін Дніпро» договори №1210121 від 10.12.2012 року, №1214121 від 14.12.2012 року;

з ТОВ «Днепр Мет Інвест» договір №0201131 від 01.02.2013 року;

з ТОВ «ТД Білецьких» договори №0619131П від 19.06.2013 року, №0413131 від 30.04.2013 року;

з ТОВ «Палот Інжиніринг» договори №02271401 від 27.02.2014 року, № 04031401 від 04.03.2014 року; №03031401 від 28.02.2014 року

з ТОВ ОСОБА_4» договір поставки таких же товарів №01/10/14 від 01.10.2014 року;

договори про надання юридичних та консультаційних послуг з ТОВ «Альфа Київбуд» договір №070113Ю від 01.07.2013 року; з ТОВ «Юртехприбор» договір №05/0515 ЮР від 05.05.2014 року; з ТОВ «Відродження -Дніпро» договір №070213Т від 02.07.2013 року.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, актами про надання послуг, договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, про перевезення вантажів, про відступлення вимог, видатковими товарними накладними, платіжними дорученнями про оплату товарів та наданих послуг тощо.

Використання отриманого товару в господарській діяльності позивача підтверджено наданими для перевірки податковому органу первинними документами, які підтверджують рух поставлених товарів, а також зміни в структурі активів та зобовязань підприємства, факт реалізації позивачем готової продукції контрагентам не заперечувався представниками податкового органу під час перевірки та в судовому засіданні при розгляді справи.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат перевіреного періоду суму вартості придбаного товару, наданих послуг контрагентами ТОВ «ТД «Сієна», ТОВ «ТВЦ Фінтек», ТОВ «Омікрон Плюс», ТОВ «Бізант Груп», ТОВ «Промлайн Груп», ТОВ «Брокер Хаус», ТОВ «Юртехприбор»,ТОВ «Ірена Груп», ТОВ «Плутон Капитал», ТОВ «Компютерс АРТ», ТОВ «Відродження-Дніпро», ТОВ «ИНТЕРВЕНТО», ТОВ ОСОБА_4», ТОВ «Палот Інжиніринг», ТОВ «Фин Днепр», ТОВ «Днепр Мет Інвест», ТОВ «Торговий Дім Білецьких», ТОВ «Альфа Київбуд», ТОВ «Відродження -Дніпро», оскільки мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013-2015 роки, та нарахування за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0002641403 від 15.06.2016 року суми грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 1 813 364,25 грн. є протиправним.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання вищевказаних договорів з зазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0002701403 від 15.06.2016 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного заниження податковим органом позивачу сум податку на додану вартість за перевірений період часу, нарахування сум грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями в загальному розмірі 1 844 345 грн. та правомірності скасування судом зазначеного податкового повідомлення рішення з цих підстав.

За приписами пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо - чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено, що між УРА ТЗТ «Системи реального часу Україна» та ООО «ФИОРД ПРО» (Російська Федерація) укладено наступні договори, а саме: договір №08-07/13 від 08.07.2013 року, договір №10-12/13 від 10.12.2013 року, договір №21-05/14 від 21.05.2014 року, договір №27-08/14 від 27.08.2014 року щодо надання позивачу ліцензійного права використання програм для ЕОМ ISaGRAF 3.5 WB Unlimited I/Os, здійснення оплати за якими підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV.

Положеннями п.1.3 вищезазначених договорів визначено, що ліцензіатові надасться невиняткова ліцензія на ПО на необмежений проміжок часу; ліцензіат вправі використати ПО в будь-якій формі й будь-яким способом, який не суперечить закону; надання отриманих від ліцензіара за даним договором прав використання програм у встановлених п. 1 межах, кінцевому користувачеві або іншій третій особі для продажу зазначених прав використання кінцевому користувачеві, або третій особі для передачі зазначених прав використання кінцевому користувачеві через інших третіх осіб; ліцензіат, кінцевий користувач (субліцензіат) або інша третя особа, що володіє зазначеними правами використання програм для ЕОМ за даним договором, має право включати їх до складу вироблених виробів без складання субліцензійного договору.

В силу викладеного є вірними висновки суду першої інстанції, що винагорода, яка сплачена позивачем на користь ООО «ФИОРД-ПРО» (Російська Федерація) не є роялті у розумінні пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а відтак позивач не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів нерезидента із джерелом його походження в Україні, а також подавати відповідний розрахунок (звіт) за дане зобовязання, що виключає підстави для нарахування йому відповідачем відповідно до податкового повідомлення рішення №0002711406 від 15.06.2016 року грошового зобовязання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52 363,75 грн.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначена обставина не заперечується позивачем, що відповідно до видаткових касових ордерів №26 від 29.10.2013 року на суму 4000 грн., №3 від 26.01.2015 року на суму 5000 грн. отримання готівки в зазначених сумах підписом одержувача не підтверджено, що свідчить про перевищення підприємством ліміту залишку готівки на загальну суму 9000 грн.,та правомірність нарахування податковим органом позивачу штрафної санкції на підставі абз.2 п. 1 Указу №436/95 в розмірі 18 000 грн. відповідно до податкового повідомлення рішення №00027551407 від 15.06.2016 року, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині скасування зазначеного податкового повідомлення рішення.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай

Суддя:С.В. Чабаненко