Постанова № 64857137, 15.02.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року справа № 823/1683/16

м. Черкаси

15 год. 27 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі Баклаженко Н.В.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом апеляційного суду Черкаської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням доповнення до адміністративного позову від 19.12.2016 №16-вих/01-24/16 просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3, який не вирішив клопотання апеляційного суду Черкаської області, чим порушив права учасника виконавчого провадження та передчасно виніс постанову про накладення штрафу;

- скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 25.10.2016, якою на апеляційний суд Черкаської області накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн. та від 09.12.2016 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач 03.06.2016 та 08.07.2016 звертався до відповідача з клопотаннями щодо зупинення виконавчого провадження до прийняття апеляційною та касаційною інстанціями рішення суду, яке примусового виконується, однак вказані клопотання не були розглянуті державним виконавцем, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та має наслідком скасування оскаржуваних постанов. Крім того, апеляційний суд Черкаської області входить до мережі розпорядників бюджетних коштів та є державним органом, тому у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з бюджетних установ повинно виконуватись органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області), а не органом державної виконавчої служби. Також позивач зазначив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 по справі за позовом ОСОБА_2 до апеляційного суду Черкаської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про зобовязання виплатити вихідну допомогу скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову, тому на думку позивача відсутні підстави для виконання рішення суду, яке скасовано та відповідно, постанови про стягнення штрафу за невиконання вказаного рішення суду підлягають скасуванню. Позивач в судове засідання не зявився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив та зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №51183722 про зобовязання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку та у звязку з невиконанням рішення суду і законних вимог державного виконавця у відповідності до вимог чинного законодавства України винесено оскаржувані постанови, які на думку представника відповідача скасуванню не підлягають.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явилась, явку свого представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №51183722 на підставі виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду №823/5424/15 від26.04.2016 про зобовязання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку, боржником якого є апеляційний суд Черкаської області.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого провадження №51183722 винесено оскаржувані постанови від 25.10.2016 та від 09.12.2016, якими на апеляційний суд Черкаської області накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн. та в розмірі 10200 грн., у звязку з невиконанням рішення суду та вимог державного виконавця.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції станом на час звернення позивача із заявами про зупинення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: 1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; 2) визнання стягувача або боржника недієздатним; 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення; 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право; 7) зупинення судом реалізації арештованого майна; 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах; 10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; 12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону; 13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення; 15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (2711-15); 16) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; 17) прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (4650-17) протягом трьох років з моменту завершення приватизації; 18) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (4901-17). Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.

Згідно ст. 38 Закону №606-XIV, виконавче провадження може бути зупинено: 1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 2) у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Як встановлено судом, апеляційний суд Черкаської області 03.06.2016 та 08.07.2016 звертався до відповідача з клопотаннями щодо зупинення виконавчого провадження до прийняття апеляційною та касаційною інстанціями рішення суду, однак, з огляду на положення вищезазначений статтей Закону №606-XIV у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження №51183722.

Посилання позивача на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3, який не вирішив клопотання апеляційного суду Черкаської області про зупинення виконавчого провадження - не приймаються судом до уваги, з огляду на вищевикладене.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що в силу положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не наділений повноваженнями виносити постанови за наслідками розгляду клопотання сторін про зупинення виконавчого провадження, а лише в праві за наявності на те підстав винести вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону.

Разом з цим, в оскаржуваних постановах від 25.10.2016 та від 09.12.2016 старшим державним виконавцем надано оцінку заявам позивача щодо зупинення виконавчого провадження.

Таким чином, судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 розглянуті клопотання позивача про зупинення провадження, тому в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Посилання позивача на ту обставину, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав того, що старшим державними виконавцями неправомірно здійснюється примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з бюджетної установи, оскільки такі дії на думку позивача повинні виконуватись органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не береться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчих проваджень №51183722 крім того, вказані постанови про відкриття виконавчих проваджень не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, згідно ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №51183722 на підставі виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду №823/5424/15 від26.04.2016 про зобовязання здійснити певні дії, а саме: здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку, тобто рішення суду зобовязального характеру тому норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюються на вказані правовідносини.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII, чинного станом на час винесення оскаржуваних рішень) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено судом, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого провадження №51183722 винесено оскаржувані постанови від 25.10.2016 та від 09.12.2016, якими на апеляційний суд Черкаської області накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн. та в розмірі 10200 грн., у звязку з невиконанням рішення суду по справі №823/5424/15 та вимог державного виконавця.

Разом з цим, постановою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 по справі №823/5424/15 за позовом ОСОБА_2 до апеляційного суду Черкаської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про зобовязання виплатити вихідну допомогу скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову, тому, на переконання суду оскаржувані постанови відповідача про стягнення штрафу за невиконання вказаного рішення суду, яке скасовано - підлягають скасуванню.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 №823/5424/15 не підлягає виконанню з огляду на постанову Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017, тому суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 25.10.2016, якою на апеляційний суд Черкаської області накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн. та від 09.12.2016 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач частково обґрунтували свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Представник відповідача надав доводи на підтвердження заперечень проти позову щодо відсутності протиправних дій відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 1, 3 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 25.10.2016, якою на апеляційний суд Черкаської області накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн. та від 09.12.2016 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь апеляційного суду Черкаської області сплачений судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлено 20.02.2017.