Постанова № 64856843, 21.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6459/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколова М.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1, (за довіреністю),

представника відповідача - Золотаренко А.П., (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006651303 від 17.05.2016 року, суд -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач), звернулася до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ у Приморському районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006651303 від 17.05.2016 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю у розмірі 74188,44 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилаючись на приписи ст.ст. 2, 206 Земельного кодексу України, ст.ст 269, 270 Податкового кодексу України, ст. 42 Господарського кодексу України, ст.ст. 759, 796, 797, 901 Цивільного кодексу України, Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зазначила, що відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № №0006651303 від 17.05.2016 року, яким для суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, визначено суму податкового зобов'язання з плати за землю за адресами: м. Одеса: АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_2; у розмірі 74188,44 грн. СПД - фізична особа ОСОБА_3 із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0006651303 від 17.05.2016 року не згодна. Вирішальним при визначенні обов'язку щодо сплати податку на землю суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку, є факт використання такої земельної ділянки у своїй підприємницькій діяльності. Видом діяльності, яким займається СПД - фізична особа ОСОБА_3, є надання в оренду власного нерухомого майна, що підтверджується копіями договорів оренди приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_7, АДРЕСА_5, додатковими угодами до вказаних договорів, актами прийому передачі, які підтверджують факт виконання цих договорів, які укладені між СПД - фізична особа ОСОБА_3 та іншими особами, що підтверджують використання позивачем вказаних приміщень, а також, земельної ділянки, на якій розташовані приміщення, що належить позивачу на праві довгострокового тимчасового користування, для провадження власної підприємницької діяльності. Укладаючи договори оренди нежитлових приміщень, позивач одночасно надає у платне користування іншим особам земельні ділянки, на яких вони розташовані, а плата за користування земельної ділянки включається до плати за користування об'єктом нерухомості в цілому, і така господарська операція має ознаки підприємницької діяльності. Господарські операції з оренди за своєю суттю є операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності. Отже, у разі передачі земельної ділянки в «оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності» реалізуючи один із видів своєї підприємницької діяльності (здавання в оренду приміщень) фізична особа-підприємець (орендодавець) - платник єдиного податку - не є платником податку за землю (земельного податку) згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с. 90-92) і просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 15.12.2016 року надала до суду заперечення до адміністративного позову, де зазначено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області вважає позовні вимоги позивача безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню. 17 травня 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно з п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.05.2016 №0006651303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку, що вноситься фізичними особами, у сумі 74188,44 грн. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п.286.6.ст.286 Податкового кодексу України). Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізичній особі ОСОБА_3, на підставі Реєстру прав власності на нерухоме майко належать об'єкти нерухомого майна за наступними адресами: АДРЕСА_7, загальна площа приміщень 58,6м; АДРЕСА_7, загальна площа приміщення 58,4м; АДРЕСА_5, загальна площа приміщення 164,0м; АДРЕСА_6, загальна площа приміщення 44,2 м. Відповідно до заяви платника від 11.12.2008 року № 26454/А та на підставі п.287.8.сг.287 ПКУ фізична особа ОСОБА_3, була взята на облік у ДПІ Приморського району м. Одеси Головного управління ДФС Одеській області, як платник земельного податку по вищезазначеним адресам. Згідно довідок Управління Держкомзему у м. Одесі про нормативно грошову оцінку: за адресою АДРЕСА_5 нормативна грошова оцінка 1 м. кв. земельної ділянки при комерційному використанні дорівнює 4484,96 грн; за адресою АДРЕСА_7, нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки при комерційному використанні дорівнює 4513,16 грн. Відповідно до економічно - планової зони нормативна грошова оцінка (землі комерційного використання) за адресою: АДРЕСА_6 становить 2672,02 грн., з урахуванням застосованих коефіцієнтів індексації (2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028 , 2008 рік - 1,152 та 2009 рік - 1,059 ). Розрахунок вказаної нормативно - грошової оцінки зроблено на підставі технічної документації земель міста Одеси та затверджено рішенням Одеської міської ради від 09.12.1999 року № 438-ІІІ. Враховуючи коефіцієнти індексації ( 2015 рік - 1,249 та 2016 рік - 1,433 ) сума розрахунку земельного на 2016 рік складає: 74188,44 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в запереченнях до позовної заяви.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 є власником об'єктів нерухомості в місті Одеса, а саме:

- квартири АДРЕСА_2, загальною площею 48,9 кв.м., та підсобних приміщень корисна загальна площа 58,4 кв.м., що підтверджено договором дарування від 30.10.2001 року (а.с. 30);

- нежилого приміщення на АДРЕСА_7, загальною площею 58,6 кв.м., що підтверджено договором купівлі-продажу від 20.09.2005 року (а.с. 31);

- квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,2 кв.м., що підтверджено договором купівлі-продажу від 04.08.2008 року (а.с. 32);

- нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_5, загальною площею 164 кв.м., що підтверджено договором купівлі-продажу від 14.12.2000 року (а.с. 33).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2017 року (а.с. 60-74), ОСОБА_3, є власником: нежилого приміщення, перший поверх загальною площею 164,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5, (реєстраційний номер майна 11813351); квартири загальною площею 58,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, (реєстраційний номер майна 11813178); нежилого приміщення, загальною площею 58,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер майна 11813799).

11 грудня 2008 року ОСОБА_3, подала до ДПІ у Приморському районі заяву в якій просила поставити її на облік, як платника земельного податку за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_5, АДРЕСА_3 (а.с. 75).

Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси. Рішенням від 20.09.2011 року № 1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.10.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси» внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 28.10.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси».

Згідно довідки № 7299 від 24.06.2011 року про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_7 землекористувач - ОСОБА_3, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки становить 4513,16 грн., (а.с. 27). Та відповідно до довідки № 7295 від 24.06.2011 року про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки за адресою м. Одеса, АДРЕСА_5, землекористувач - ОСОБА_3, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки становить 4484,96 грн. (а.с. 28). Відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. економіко планувальної зони № 28 визначена в розмірі 2672,02 ( а.с. 78-79). Вказана нормативна грошова оцінка 1 кв.м., в розмірі 2672,02 розрахована ДПІ до земельної ділянки за адресою об'єкту: АДРЕСА_6, землекористувач - ОСОБА_3, (а.с. 26).

ОСОБА_3, сплачувала земельний податок до 31.10.2015 року, що підтверджено роздруківкою ДПІ у Приморському районі з обліку платежів по земельному податку позивачки (а.с. 76-77).

Відповідно до п.14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72). Землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73).

Згідно приписів п. 269.1, п. 269.2 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

В п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1). Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5). За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6).

Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125). Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126).

17 травня 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області згідно п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято відносно ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення № 0006651303, де визначено податкове зобов'язання за платежем - земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 74188,44 грн., (а.с. 14).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13) вбачається, що з 04.11.2005 року ОСОБА_4, зареєстрована фізичною особою-підприємцем, з 07.11.2005 року перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі як платник єдиного внеску та здійснює діяльність за КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що: 21.11.2014 року між ФОП ОСОБА_3, (орендодавець) та ОСОБА_5, (орендар) укладено договір оренди приміщення № 01/21-11 (а.с. 46-47, 95-96), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно: житлове приміщення загальною площею 58,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 в термін з 21.11.2014 року до 21.11.2015 року; 03 травня 2016 року між ОСОБА_3, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди (найму) приміщення № 03-05/16 (а.с. 49-51, 101-103), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежилі приміщення загальною площею 44,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_4, в термін до 30.04.2017 року; 24.11.2015 року між ФОП ОСОБА_3, (орендодавець) та ОСОБА_7, (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення (а.с. 98-100), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння і користування (оренду) житлове приміщення загальною площею 58,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 кв. 27, в термін до 23.10.2018 року; 23.12.2015 року між ФОП ОСОБА_3, (орендодавець) та ТОВ «МАС ІНККОРПОРЕЙШЕН» (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення (а.с. 104-106), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування (оренду) нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 164 кв.м., за адресою м. Одеса, АДРЕСА_5 - фасад, в термін до 31.12.2017 року.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Положеннями п.п.4 п. 297. 1 ст. 297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 ст. 297 ПК України, а запроваджує умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

В розумінні зазначених норм Податкового та Земельного кодексів України обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника земельної ділянки залишається незмінним незалежно від набуття цією особою статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого використання.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати земельного податку за умови надання в найм будівлі, її частина чи нежилого приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, законодавчо не передбачена.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року у справі « 21-2352а15, зазначено, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006651303 від 17.05.2016 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 21.02.2017 року.

Суддя Вовченко O.A.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006651303 від 17.05.2016 року - відмовити.

21 лютого 2017 року.