Постанова № 64856589, 13.02.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року справа № 813/4024/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника третої особи Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова, третя особа- Львівська митниця Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова, третя особа- Львівська митниця Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №51734194 від 21.07.2016 р.

Позовні вимоги об ґрунтовані тим, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 р. є протиправною, оскільки 29.01.2016 р. заступником начальника Львівської митниці ДФС було прийнято постанову про порушення митних правил за №2803/20908/15, відтак після спливу 10-денного строку з моменту прийняття цієї постанови, остання набрала чинності 09.02.2016 р. Проте, у постанові Львівської митниці вказано, що день набрання законної сили рішенням - 29.02.2016 р. Також зазначив, що виконавчий документ, а саме, постанова №2803/20908/15, міг бути пред'явлений Львівською митницею ДФС України до виконання протягом 3 місяців, з моменту набрання вказаною постановою законної сили ( з 10.02.2016 р. по 10.05.2016 р.). Однак, із заявою про відкриття виконавчого провадження Львівська митниця звернулася лише 20 липня 2016 р., тому державний виконавець повинен був прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Натомість, державний виконавець прийняв незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження №51734194. Вважає такі дії неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник третьої особи- подав заперечення на позов №250/13-70-10/16 від 13.02.2017 р., які мотивовані тим, що ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду справи. Зазначив, що оскільки позивач оскаржував постанову про порушення митних правил за №2803/20908/15 в судовому порядку, а саме, 08.06.2016 р. Львівським апеляційним судом винесено ухвалу, якою постанову Галицького районного суду м. Львова від 01.03.2016 р. залишено без змін, відповідно перебіг строку виконання постанови Львівської митниці розпочався 09.06.2016 р. Отже, останнім днем пред'явлення виконавчого документа до виконання є 09.09.2016 р. Таким чином, виконавчий документ було пред'явлено до виконання на 43 календарний день строку до виконання.

У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

29.01.2016 р. Львівською митницею ДФС було винесено постанову в справі про порушення митних правил від 29.01.2016 р. №2803/20908/15, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

ОСОБА_3 оскаржив вищезазначену постанову до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2016 р. відкрито провадження у справі №461/850/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

01.03.2016 р. Галицьким районним суду м. Львова винесено постанову у справі №461/850/16-а, якою у задоволенні позову гр.ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС відмовлено.

Вказану постанову позивач оскаржив до Львівського апеляційного адміністративного суду.

08.06.2016 р. Львівським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 01.03.2016 р. залишено без змін.

11.07.2016 р. Львівська митниця ДФС листом №12902/13-70-20/9/29 направила на адресу Сихівського ДВС Львівського міського управління юстиції постанову Львівської митниці ДФС від 29.01.2016 р. №2803/20908/15 для стягнення у примусовому порядку штрафу.

21.07.2016 р. державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №51734194.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ч.1 ст. 6 Закону встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно п. 6 ч.2 ст. 17 вказаного Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

У ч.1 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" вказано, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч.1 ст. 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.. 536 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Таким чином, як нормами Митного Кодексу України так і Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено можливість оскарження таких постанов .

Відповідно до норм ч.1 ст. 22 ст. ЗУ «Про виконавче провадження» (що є спеціальними нормами, що регулюють порядок виконання рішень) передбачено строк пред'явлення виконавчого документа, зокрема постанови митного органу, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 536 Митного Кодексу України вказує на те, що не підлягає виконанню постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Проте, суд зазначає, що п.4 ст. 529 МК України вказує на те, що порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України, а тому не може застосовуватися строк давності по пред'явленню такої постанови до виконання у випадку оскарження такої постанови.

Ч.1 ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після строку оскарження цієї постанови.

Відповідно до ст. 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Як встановлено судом, 29.01.2016 р. Львівською митницею ДФС було винесено постанову в справі про порушення митних правил від 29.01.2016 р. №2803/20908/15, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Вказану постанову позивач оскаржив 01.03.2016 р. до Галицького районного суду м. Львова, яким винесено постанову у справі №461/850/16-а, якою у задоволенні позову гр. ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС відмовлено.

08.06.2016 р. Львівським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 01.03.2016 р. залишено без змін. Дана постанова набрала законної сили 09.06.2016 р.

Таким чином, суд зазначає, що строк пред'явлення до виконання постанови від 29.01.2016 р. №2803/20908/15 розпочався з дати набрання законної сили рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду, а саме з 09.06.2016 р.

Таким чином, Львівською митницею ДФС виконавчий документ було пред'явлено до виконання в межах строку, передбаченого ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови митного органу).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Мельника Юрія Романовича про відкриття виконавчого провадження №51734194 від 21.07.2016 року винесена в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 20.02.2017 року.

Суддя Братичак У.В.