Вирок № 64853506, 09.02.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1306/7048/2012

Провадження № 1/442/5/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді КовалЯ Р.Г.

з участю секретаря Бучок М.Л.

з участю прокурора Левицького М.М.

адвоката підсудної ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобичі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_3, позапартійної, ІНФОРМАЦІЯ_4, вдови, приватного підприємця, на утриманні якої неповнолітніх дітей не має, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимої, у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України, -

встановив:

Підсудна ОСОБА_2, 11 липня 2009 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись ним близько 23 год. 30 хв. у м. Дрогобичі Львівської області по вулиці Трускавецькій у напрямку до центральної частини м. Дрогобича при проїзді ділянки дороги поряд з дитячим санаторієм «Зелений гай» який розташований по вулиці Трускавецькій, 91, порушила вимоги Розділу 1 п. 1.5; Розділу 2 п.п. 2.3 б); Розділу 12 п. 12.3; Розділу 12 п.12.4 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що вона, керуючи транспортним засобом із швидкістю 70 км/год., що є перевищенням встановленої у населених пунктах швидкості, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді появи в полі її зору на даному відрізку дороги пішохода ОСОБА_3, яка завершувала перехід проїзної частини дороги, не вжила своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого нею автомобіля аж до повної зупинки, не дала їй дорогу, такими своїми діями створила небезпеку для руху, що призвело до наїзду на неї.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2 отримав технічні ушкодження, а пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла 15 липня 2009 року, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у ОСОБА_4 міській лікарні.

Крім цього підсудна ОСОБА_2, 11 липня 2009 року близько 23 год. 30 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_3 та рухаючись ним у м. Дрогобичі Львівської області по вулиці Трускавецькій у напрямку до центральної частини м. Дрогобича при проїзді ділянки дороги поблизу Дитячого санаторію - Зелений гай», який розташований по вулиці Трускавецькій, 91, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження та втративши свідомість залишилась лежати поряд з місцем ДТП.

Підсудна ОСОБА_5, будучи причетною до травмування пішохода ОСОБА_3, не зупиняючи керований нею автомобіль, завідомо залишила останню без допомоги, і в порушення вимог Розділу 2 пункту Правил дорожнього руху України покинула місце події, чим позбавила потерпілу ОСОБА_3 можливості вжиття заходів для самозбереження.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 винність у предявленому їй обвинуваченні визнала повністю і пояснила, що 11.07.2009 року, близько 23 год. 00 хв., вона, керуючи власним автомобілем ВАЗ-2114, реєстраційний номер НОМЕР_4 рухалась з м. Трускавець Львівської області у м. Дрогобич додому. Рухалась вона зі швидкістю 60-70 км/год. В той час дорога по вул. Трускавецькій в м. Дрогобич не була освітлена, однак вона побачила людей, які стояли з правої сторони дороги по напрямку її руху. Потім вона побачила жінку, яка рухалась з ліва направо та почала екстрено гальмувати, однак здійснила наїзд на потерпілу. Вона призупинила автомобіль, однак повністю не зупинила його бо побачила людей, які йшли до неї і вона втекла з місця ДТП так як була в шоковому стані та боялась розправи. Оскільки в автомобілі було пошкоджено вітрове шкло, вона подзвонила до свого брата ОСОБА_6 та поїхала на вул. Спортивну в м. Дрогобичі, і він їй допоміг доїхати додому. Про ДТП вона братові нічого не розповідала, і вони поставили автомобіль в гараж. Після вказаних подій вона дзвонила в лікарню та зясовувала чи поступала жінка після ДТП і їй сказали, що жінка поступила і вона в тяжкому стані. Зранку вона все розповіла працівникам міліції. На якому світлі фар вона рухалась вже зараз не пригадує. Попереду та позаду її автомобіля не було жодних транспортних засобів. Крім того суду пояснила, що на наступний день після вчинення ДПТ вона приходила у лікарню, щоб допомогти потерпілим, однак останні від її допомоги відмовилися. Вона відшкодовує потерпілим завдану шкоду, і сплатила вже 60 тисяч гривень. Просить вибачення у потерпілих, вказує, що повністю відшкодує спричинену шкоду, умислу на вчинення ДТП у неї не було, вона не хотіла цього роботи, та просить суворо її не карати та не позбавляти волі.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 яка є дочкою померлої ОСОБА_3 суду пояснила, що 11.07.2009 року, вона разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 та матір'ю ОСОБА_3 були в гостях у бабусі ОСОБА_9 та святкували день народження двоюрідної сестри ОСОБА_10 Вона з сестрою поїхали додому раніше. Всі інші залишились. Очевидцем ДТП вона не була. Пізно ввечері зателефонував ОСОБА_11 і повідомив, що її мати ОСОБА_3 потрапила в ДТП. Вона з сестрою поїхали на вул. Трускавецьку, де трапилась ДТП. Потім вона з сестрою поїхали у лікарню і були там до ранку. Підсудної в лікарні вночі вона не бачила, а вранці вона дізналась хто вчинив ДТП. Ближче до обіду 12.07.2009 року, вона побачила підсудну в лікарні, яка зовсім не шкодувала про те, що трапилось. В подальшому потерпіла в судові засідання не зявлялась подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, просила суд суворо покарати підсудну та призначити реальну міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_12, яка є сестрою померлої ОСОБА_3 суду пояснила, що 12.07.2009 року до неї передзвонила ОСОБА_7 і повідомила, що її сестра в реанімації після ДТП. Після цього вона та її чоловік поїхали в лікарню м. Дрогобича та оглядали місце ДТП. Того ж дня в неї з підсудною була словесна перепалка, під час якої остання її ображала. Після цього вона підсудну не бачила, остання з ними не контактувала, а зустрічала її тільки в суді. Просить суворо покарати підсудну та призначити реальну міру покарання.

Представник потерпілої ОСОБА_9, ОСОБА_13 суду пояснив, що підсудна ОСОБА_2 у вчиненому так і не розкаялася, оскільки постійно давала покази, якими себе вигороджувала. Де ділася машина, на якій було вчинено ДТП не відомо, чому їй повернули цю машину не відомо. Крім того, підсудна ОСОБА_2, уже вчиняла подібного роду злочин, однак до неї була застосована амністія, відтак просить призначити реальну міру покарання. Одночасно в судовому засіданні 15.03.2016 року вказав, що не підтримує цивільні позови, що є у матеріалах даної кримінальної справи і потерпілі будуть звертатись до суду з позовами в порядку цивільного судочинства.

Таку позицію підтримали інші потерпілі, які були в судовому засіданні, та судом було постановлено протокольне рішення, яким вирішено розглядати дану кримінальну справу без вирішення цивільних позовів потерпілих.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9, яка є мамою покійної ОСОБА_3 суду пояснила, що всі покази, які нею надані на досудовому слідстві та в судових засіданнях вона повністю підтримує, і однак зважаючи на свій похилий вік та тривалий розгляд даної справи іншого та щось нового повідомити не може.

Потерпіла ОСОБА_7 (Сивохіп - прізвище після одруження) У.В., яка є дочкою померлої ОСОБА_3, надіслала на адресу суду заяву в якій просила слухати справу за її відсутності, просить суд покарати підсудну суворо.

Потерпілий ОСОБА_14 помер 28.05.2014 року і в судовому засіданні 15.03.2016 року за погодженням з учасниками процесу судом було протокольно прийнято рішення про виключення його з числа потерпілих.

Крім повного визнання вини у вчиненому підсудною, її вина у скоєнні злочинів доведена перевіреними судом доказами. Ці фактичні обставини встановлені зокрема:

По епізоду порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3 передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України:

- протоколом телефонного повідомлення від 12.07.2009 року, з якого вбачається, що о 00 год. 35 хв., в Дрогобицький МВ ГУМВС України у Львівській області по телефону надійшло повідомлення від чергової медсестри ДМЛ №1 Козловської про те, що на приймальний покій після ДТП поступила громадянка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_6. Діагноз: закритий перелом правого стегна, травма живота ЗЧМТ. (т.1 а.с. ст.3);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди проведеного в період часу з 23 год. 45 хв. 11.07.2009 року по 01 год. 45 хв., 12.07.2009 року, та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, з яких вбачається якими були погодні умови, стан дорожнього покриття на момент дорожньо-транспортної пригоди, місце розташування на дорозі дрібного осипу скла, зафіксовано розташування гальмівного шляху, розміри проїзної частини дороги в місці вчинення порожньо-транспортної пригоди, а також розміщення дорожніх знаків та дорожньої розмітки. (т.1 а.с. 4-6);

- фототаблицею до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди проведеного в період часу з 23 год. 45 хв. 11.07.2009 року до 01.год. 45 хв., 12.07.2009 року (т.1 а.с. 7-9);

- протоколом огляду і перевірки технічного стану автомобіля НОМЕР_5 від 12.07.2009 року, складеного інспектором ВДАІ з ОАТ м. Дрогобича ОСОБА_4, в частині наявності деформації переднього правого крила, переднього бампера з правої сторони, передньої правої стійки, заднього лівого крила, заднього бампера з лівої сторони, розбито: задній лівий поворот, передній правий поворот, передня права фара, відсутнє вітрове скло ( т.1 а.с. 16);

- оголошеними поясненнями свідка ОСОБА_11, з яких вбачається, що 11.07.2009 року він з ОСОБА_3 були у гостях у ОСОБА_9. Близько 23 год. 00 хв., вони вирішили повертатись додому та пройти пішки до санаторію «Зелений гай», а там сісти у таксі. ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 пішли їх провести до санаторію. Він і ОСОБА_9 йшли по правому тротуару, а ОСОБА_10 разом з ОСОБА_3 перейшли на протилежну сторону дороги і також йшли тротуаром, йдучи на відстані 35-40 м попереду них. У один момент він побачив, що позаду рухається якийсь транспортний засіб, бо бачив світло його фар. Автомобіль рухався у напрямку м. Дрогобича, на значній швидкості, більше 100 км/год., з включеним дальнім світлом фар. Даний автомобіль дуже швидко наблизився до місця, у якому ОСОБА_3 переходила дорогу зліва направо, по напрямку руху того автомобіля, у темпі спокійного кроку, йшла майже перпендикулярно до напрямку дороги, може під незначним кутом. Коли ОСОБА_3 знаходилась на відстані близько 1 м до правого тротуару, то вказаний автомобіль вчинив наїзд на неї. Автомобіль перед наїздом не гальмувався, бо спершу чув звук від удару, а лише після того було чути звук гальмування коліс. Автомобіль, який вчинив ДТП, проїхавши ще деяку відстань після наїзду, гальмуючи, зменшив швидкість, проте не зупинився, і втік з місця пригоди. Він з мобільного телефону зателефонував у лікарню, а після того у міліцію, де повідомив про ДТП. Більше нічого доповнити не може (т. 1 а.с. 33-34);

- оголошеними поясненнями свідка ОСОБА_10 з яких вбачається, що 11.07.2009 року у її день народження вона була у бабці ОСОБА_9 До бабці приїхали гості, серед яких була ОСОБА_3 Вони святкували, а біля 23 години ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_11 вирішили повертатись додому. Вона з бабцею пішла їх провести до санаторію «Зелений гай», до таксі. Йшли правою стороною дороги, але вона з ОСОБА_3 перейшли на протилежну сторону дороги і також йшли тротуаром. В одному місці вирішили, перейти знову на сторону, де були бабця і ОСОБА_11. Вона бачила, що зі сторони м. Трускавця у напрямку м. Дрогобича їде якийсь легковий автомобіль, з включеним дальнім світлом фар, зі швидкістю близько 120 км/год. Будь-яких інших автомобілів на даній ділянці дороги у той час не було. ОСОБА_3 пішла першою і автомобіль у той момент був ще досить далеко. ОСОБА_3 йшла у темпі спокійного кроку, майже перпендикулярно до напрямку дороги, може під незначним кутом. Вона ж зупинилась і не стала переходити проїзну частину, бо подумала, що не встигне перейти, оскільки автомобіль рухався дуже швидко і наближався. Коли ОСОБА_3 знаходилась на відстані 1-2 кроків до краю проїзної частини, на смузі руху, що веде до центру м. Дрогобича, то її збив автомобіль, який їхав з м. Трускавець. Після наїзду автомобіль проїхавши ще деяку відстань, гальмуючи, трохи зупинився, можливо на 1-2 секунди, проте водій не вийшов з салону. Після того, автомобіль втік з місця події. Потім вона побігла у санаторій «Зелений Гай», і там попросила, щоб викликали швидку медичну допомогу, і їй відповіли, що вже повідомили у лікарню, тоді вона з мобільного телефону зателефонувала у міліцію і розповіла про ДТП (т. 1 а.с. 25-26);

- протоколом очної ставки проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 з якого відомо, що кожен наполягає на своїх попередньо наданих показаннях. ОСОБА_11 стверджує, що перед ДТП у зустрічному напрямку не було жодних автомобілів та швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 була вищою за 100 км/год ( т.1 а.с. 35);

- протоколом очної ставки проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 з якого відомо, що кожен наполягає на своїх попередньо наданих показаннях. ОСОБА_9 стверджує, що перед ДТП у зустрічному напрямку не було жодних автомобілів, швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 була 120 км/год ( т.1 а.с. 39);

- протоколом очної ставки проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 з якого відомо, що кожен наполягає на своїх попередньо наданих показаннях. ОСОБА_10 стверджує, що перед ДТП у зустрічному напрямку не було жодних автомобілів, швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 була 120 км/год (т. 1 а.с. 40);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_9 від 10 серпня 2009 року, з якого відомо, що вона на місці ДТП показала та розповіла про обставини розвитку ДТП, очевидцем якої вона була ( т.1 а.с.41);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_10, з якого відомо, що вона на місці пригоди показала та розповіла про розвиток обставин ДТП, очевидцем якої вона була (т. 1 а.с.42)

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_11 з якого відомо, що він на місці ДТП показав та розповів про обставини розвитку ДТП, очевидцем якої він був ( т.1 а.с. 43);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події та схемою до нього проведеної з підсудною ОСОБА_2, яким встановлено, що вона на місці пригоди показала та розповіла про обставини ДТП, учасником якої була. Також ОСОБА_2 дала правдиві показання у тій частині, що на час ДТП не було жодних транспортних засобів як у зустрічному, так і попутному напрямках, спростувавши свої попередні показання (т.1 а.с. 75-77);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, з якого відомо, що вони на місці пригоди показали та розповіли про розвиток обставин ДТП, очевидцями якої вони були (т.2 а.с. 45-48);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_11, з якого відомо, що він на місці пригоди показав та розповів про розвиток обставин ДТП, очевидцями якої він був (т.2 а.с. 49-50);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_10, з якого відомо, що вона на місці пригоди показала та розповіла про розвиток обставин ДТП, очевидцем якої вона була ( т.2 а.с. 61-62);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_9, з якого відомо, що вона на місці пригоди показала та розповіла про розвиток обставин ДТП, очевидцями якої вона була ( т.2 а.с. 63-64);

- протоколом огляду речових доказів від 10 серпня 2009 року ( т.1 а.с. 46).

По епізоду вчинення злочину - завідомого залишення без допомоги потерпілої ОСОБА_3, яку ОСОБА_2 сама поставила у небезпечний для життя стан, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, зокрема:

- протоколом очної ставки проведеної, між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 з якого відомо, що кожен наполягає на своїх попередньо наданих показаннях. ОСОБА_11 стверджує, що перед ДТП у зустрічному напрямку не було жодних автомобілів та швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 була вищою за 100 км/год (т.1 а.с. 35);

- протоколом очної ставки проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 з якого відомо, що кожен наполягає на своїх попередньо наданих показаннях. ОСОБА_9 стверджує, що перед ДТП у зустрічному напрямку не було жодних автомобілів, швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 була 120км/год ( т.1 а.с. 39);

- протоколом очної ставки проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 з якого відомо, що кожен наполягає на своїх попередньо наданих показаннях. ОСОБА_10 стверджує, що перед ДТП у зустрічному напрямку не було жодних автомобілів, швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 була 120 км/год (т.1 а.с. 40);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_9 від 10 серпня 2009 року, з якого відомо, що вона на місці ДТП показала та розповіла про обставини розвитку ДТП, очевидцем якої вона була ( т.1 а.с. 41);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_10, з якого відомо, що вона на місці пригоди показала та розповіла про розвиток обставин ДТП, очевидцем якої вона була (т.1 а.с. 42)

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_11 з якого відомо, що він на місці ДТП показав та розповів про обставини розвитку ДТП, очевидцем якої він був (т.1 а.с. 43);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події проведеного з водієм ОСОБА_2, з якого встановлено, що вона на місці пригоди показала та розповіла про обставини ДТП учасником якої була, а також повідомила той факт, що після дорожньо-транспортної пригоди не зупиняючись залишила місце пригоди, не надавши таким чином медичної допомоги потерпілій ( т.1 а.с. 75-77);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 2461 від 12.08.2009 року проведеної експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, з якого вбачається та встановлено, що на час огляду система рульового керування та гальмова система автомобіля ВАЗ-2114, реєстраційний номер НОМЕР_4, знаходяться у працездатному стані та можуть виконувати функції, передбачені конструкцією. Система освітлення автомобіля ВАЗ-2114, реєстраційний номер НОМЕР_4, знаходиться у стані часткової відмови, проте навіть у такому стані система освітлення може виконувати функції, хоч і з меншою ефективністю (стосовно освітленості правою фарою). На момент ДТП всі системи перебували у працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією. (т.1 а.с. 53-64);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1/459 від 26.08.2009 року проведеної експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, з якого вбачається та встановлено, що в даній дорожні ситуації водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 повинна була керуватись технічними вимогами п.п.12.2, 12.4 та 12.3 ПДРУ. Водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, за умови руху на даній ділянці дороги зі швидкістю 60 км/год. (максимально допустимою в населених пунктах), вона тим більше могла мати вказану можливість. З технічної точки зору, при завданих слідством вихідних даних, причиною настання даної ДТП стали дії водія автомобіля ВАЗ-2114, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2, що полягали у невиконанні нею вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України (т. 1 а. 83-86).

Згідно ст. 275 КПК України (ред. 1960 року) розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних тільки в межах предявленого їм обвинувачення.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України 1960 року, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Оцінюючи показання підсудної, потерпілих, суд також виходить з положень відповідності їх вимогам справедливості, викладеним у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, беручи до уваги якість доказів, у тому числі й те, чи не викликають обставини, за яких вони отримані, сумнівів у їхній надійності й точності.

Відповідно до ч. 3 ст. 6-1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такі права: мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або-якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.

Оскільки покази підсудної, які вона дала на досудовому слідстві, в судовому засіданні, і вони в суду не викликають сумніви, дані в добровільному порядку, тому суд вважає, що вони є належними та допустимими доказами, які покладені в основу обвинувачення підсудної, щодо вчинення нею зазначених злочинів.

Ставити під сумнів покази потерпілих підстав у суду немає.

Сукупністю перевірених судом доказів, котрі співпадають між собою та обєктивно доповнюють одні одних, стверджено винність підсудної ОСОБА_2 у вчиненні нею завідоме залишення без допомоги потерпілої ОСОБА_3, яку вона сама поставила у небезпечний для життя стан, злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України за якою суд кваліфікує діяння підсудної та порушення правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за якою суд теж кваліфікує діяння підсудної.

Доведеність вини і така кваліфікація дій підсудної в суду не викликає сумнівів.

Наведені вище докази винності підсудної у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання підсудній суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженої є її виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як нею, так і іншими особами, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворішим покарань, тому таке покарання слід призначити до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженої. Крім того покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов»язком держави забезпечити правопорядок, інтересам потерпілого, щодо суворості покарання та правом підсудного на справедливе покарання.

Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.02.2015 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 03.12.2013 року щодо ОСОБА_2 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд (т.3 а.с. 256-258).

Як вбачається з даної ухвали судом касаційної інстанції встановлено, що призначене покарання ОСОБА_2 відповідно до вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2013 року із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим через його мякість та в порушення його призначення. При тому, було залишено без уваги звільнення засудженої від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 286 КК України на підставі Закону про амністію, про що вказано у вступних частинах судових рішень, тобто за аналогічний злочин, що безумовно характеризує її особу негативно (т.3 а.с.12).

Відповідно до п.20Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиноюст.286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд при призначенні покарання ОСОБА_2 також враховує, що даний злочин вчинюється тільки з необережності, що підсудна щиро розкаялася у вчиненому (визнала свою провину, частково відшкодувала спричинену шкоду, висловлює жаль з приводу вчиненого просить вибачення у потерпілих та бажає виправити ситуацію, що склалася, зобовязується відшкодувати моральну шкоду завдану нею своїми діями).

При призначенні покарання підсудній враховуються вимоги п.п.2-5,8 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання (із наступними змінами) та те, що санкції ч. 1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України встановлюють широку межу покарання у вигляді позбавлення волі.

При призначенні покарання суд враховує також обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної, що нею вчинено необережний тяжкий злочин, позитивно характеризується за місцем свого проживання, винуватість визнала повністю, обставини даної ДТП, а також обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Одночасно суд враховує, те, що ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 286 КК України на підставі Закону про амністію, тобто за аналогічний злочин, що безумовно характеризує її особу негативно (т.3 а.с.12).

Суд при призначенні покарання, також приймає до уваги поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, а саме те, що вона покинула місце скоєння злочину та зверталась до медичного закладу стосовно стану здоров'я потерпілої. Крім того, суд приймає до уваги позицію потерпілих, які наполягають на реальному покаранні підсудній, мотивуючи це тяжкістю скоєних злочинів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудній ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей за якими кваліфіковано її дії.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України до підсудної ОСОБА_2, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості скоєних злочинів, суд не вбачає. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для її можливого виправлення, перевиховання та профілактики вчинення нею нових злочинів.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_4 міжрайонною прокуратурою підлягає до задоволення.

Заявлені цивільні позови потерпілих слід залишити без розгляду, оскільки в судовому засіданні 15.03.2016 року вони вказали, що не підтримують цивільні позови, що є у матеріалах даної кримінальної справи і будуть звертатись до суду з позовами в порядку цивільного судочинства.

Щодо судових витрат, повязаних з оплатою за проведення експертиз, то відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 Про вiдшкодування витрат на стацiонарне лiкування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат, судові витрати в кримінальній справі покладаються на засуджених. Розмір судових витрат визначається і вони стягуються із засудженого в межах обвинувачення, яке визнано судом доведеним. Відтак з підсудної ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України та обрати їй покарання:

-за ч.1 ст. 135 КК України 2 роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 286 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно засудженої ОСОБА_2 залишити попередній підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення по кримінальній справі експертиз в сумі 573,60 грн. (т.1 а.с. 52), 1407,60 грн. (т.1 а.с. 82).

Речові докази:

автомобіль НОМЕР_6, який переданий на зберігання згідно запиту суду від 15.03.2013 року ОСОБА_2 та належить їй - залишити засудженій ОСОБА_2

Арешт накладений на майно ОСОБА_2 постановою ( т.3 а.с.32) слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області Ханик Т.І. від 10.07.2012 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 3216 ( три тисячі двісті шістнадцять ) грн. 00 коп. витрати за стаціонарне лікування ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 міської лікарні № 1 р/р 35422002002491 в Головне УДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 13815703.

Цивільні позови ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без розгляду.

На вирок протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Головуючий суддя Р.Г.Коваль