Ухвала суду № 64853348, 16.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №332/2723/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І.

Провадження АДРЕСА_2-ц/778/755/17 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.09.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 41500,00 дол. США строком до 10.09.2028 для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 передав в іпотеку Банку квартиру, яка придбана за кредитні кошти, про що був укладений договір іпотеки.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору Банк звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2013 року позов Банку задоволено, стягнуто з останнього заборгованість за кредитним договором у сумі 44 889,88 дол. США та 35 225,70грн., а також судові витрати у сумі 3 317,10 грн.

У ході виконавчого провадження за рішенням суду від 16.12.2013 року державним виконавцем з'ясовано, що квартира, яка є предметом іпотеки, згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.11.2011 № 499/35 переведена до нежитлового фонду шляхом об'єднання її з нежитловим приміщенням АДРЕСА_2 та оформлено їх як єдине нежитлове приміщення АДРЕСА_2 для подальшого використання під аптеку. Згідно з п.3 вказаного рішення погашено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, в подальшому видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012 року.

20 березня .2012 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу продав зазначене нежитлове приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_6

На теперішній час право власності на спірне приміщення зареєстроване за ОСОБА_6

Враховуючи вищевикладене просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_6 для забезпечення вимог Банку за кредитним договором від 10.08.2008 року, укладеного з ОСОБА_3 шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» від свого імені на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з іншою особою покупцем за початковою ціною реалізації 268736 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 61,8 кв.м., яке належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.03.2012 року іі переданий в іпотеку ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі договору іпотеки від 10.09.2008 року, для задоволення вимог ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором від 10.09.2008 року, який укладено з ОСОБА_3 у сумі 44 889,88 дол. США та 35 225,70 грн., шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» від свого імені на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з іншою особою-покупцем, з правом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацію правочину купівлі-продажу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати (по 1798 грн. з кожного.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №6852450 від 10.09.2008, згідно з яким Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 41500,00 дол. США строком до 10.09.2028 для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-18).

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 передав в іпотеку Банку квартиру, яка придбана за кредитні кошти, про що був укладений договір іпотеки № 6857978 (а.с. 19-26).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2013 у справі № 335/5692/13-ц за позов Банку, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 6852450 від 10.09.2008 у сумі 44 889,88 дол. США та 35 225,70грн., у тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 35 682,67 долари США ; заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.07.2011 по 26.05.2013 - 9 207,21 дол. США; пеня - 11 775,29 грн.; штраф за порушення обов'язку страхування -20 133,31 грн.; штраф за порушення обов'язку дострокового повернення кредиту - 3 317,10 грн., а також судові витрати у сумі 3 317,10 грн. (а.с. 30-33).

Згідно з ч.3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 2, ст. 10 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Дана норма права була порушена ОСОБА_3, адже згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.11.2011 № 499/35 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, переведена до нежитлового фонду шляхом об'єднання її з нежитловим приміщенням АДРЕСА_2 та оформлено їх як єдине нежитлове приміщення АДРЕСА_2 для подальшого використання під аптеку.

Згідно з п.3 вказаного рішення погашено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Дана обставина також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.01.2012 року (а.с. 45).

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.03.2012, ОСОБА_3 продав нежитлове приміщення АДРЕСА_1, ОСОБА_6.(а.с. 46).

Проте, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.П. 1.5. Договору іпотеки передбачає, що у разі здійснення будь-яких поліпшень предмета іпотеки (в тому числі, реконструкції, надбудови чи прибудови до Предмету іпотеки), право іпотеки за Договором іпотеки поширюється на все майно, яке утворилось внаслідок здійснення таких поліпшень, в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є їх власником, на кожному етапі їх будівництва та на новостворене нерухоме майно після завершення будівництва.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.07.2016 у справі №6-1213цс16 приміщення, створене з прив'язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, не є новоствореним (і в його розумінні - не іпотечним) об'єктом нерухомого майна.

Таким чином нежитлове приміщення АДРЕСА_2, будучи перепланованою іпотечною квартирою АДРЕСА_1 перейняло на себе і іпотечне зобов'язання заставленої квартири та продовжує бути іпотечним майном, переданим в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3, що зумовлює збереження статусу іпотекодавця з відповідними обов'язками для його нового власника - ОСОБА_6 до припинення основного (кредитного) зобов'язання.

ОСОБА_3 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2013 про стягнення заборгованості за Кредитним договором не виконує, заборгованість, яка стягнута станом на 26.05.2013 у сумі 44 889,88 дол. США та 35 225,70 грн., до цього часу не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.4.1. Договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у випадку невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання.

Згідно з ч. З ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та п. 4.3. Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст.38, ст.39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1ст. 215 ЦПК України у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

З урахуванням того, що Договором іпотеки № 6857978 від 10.09.2008 року не була узгоджена ціна продажу предмета іпотеки, у п. 1.3 зазначеного Договору вказана лише оцінка предмета іпотеки на момент укладення договору.

Крім того, цим же пунктом визначено, що при зверненні стягнення та реалізації предмета іпотеки Іпотекодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю Предмета іпотеки, тому, суд вважає за необхідне відмовити в частині встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки - 268736 грн., зазначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки.

Частина 1 статті 3 ЦПК передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваннях прав, свобод чи інтересів.

Позивач вважає найбільш сприятливим способом реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з іншою особою-покупцем, крім того, такий спосіб реалізації предмета іпотеки визначений статтею 39 Закону України «Про іпотеку» за рішенням суду.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: