Ухвала суду № 64852220, 20.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/709/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого-судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши в місті Ужгород в залі суду у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/709/16-ц від 5 жовтня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, ухваленому у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк Львів до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено повністю, а саме: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20.05.000163 від 04.11.2011 р. в розмірі 190547 гривень 78 копійок, з яких: заборгованість по кредиту 163437.02 грн.; заборгованість по процентах10091.89 грн.; нарахована пеня17018.87 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), а саме: нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 72.4 кв.м. та житловою площею 40.7 кв.м. Спосіб реалізації предмета іпотеки визначити шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк Львів з кожного по 714 гривень 56 копійок сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/709/16-ц від 5 жовтня 2016 року, посилаючись на те, що про час та місце слухання справи відповідач належним чином повідомлялася. Також заявник зазначає, що судом не надано належної правової оцінки всім обставинам справи та доказам, які наявні в матеріалах справи, а також резолютивна частина рішення суду не відповідає вимогам Закону України Про іпотеку. У звязку з чим заявник просить, поновити строк для подання заяви на перегляд заочного рішення і прийняти дану заяву до розгляду, а також скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року у цивільній справі № 308/709/16-ц та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Сторони по справі в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Статтею 228 ЦПК України встановлюється порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення. Згідно частини першої вказаної статті, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Частиною другою статті 228 ЦПК України передбачається, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що про наявність оскаржуваного заочного рішення, відповідачу ОСОБА_1 стало відомо 3 лютого 2017 року, а відповідну заяву про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/709/16-ц від 5 жовтня 2016 року, представником ОСОБА_2 подано 7 лютого 2017 року, клопотання заявника поновити строк для подання заяви на перегляд заочного рішення і прийняти дану заяву до розгляду, підлягає до задоволення судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2016 року, ухваленого відповідно до ст. 224 ЦПК України за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк Львів до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено повністю.

В судові засідання 28 вересня 2016 року та 5 жовтня 2016 року, відповідач ОСОБА_1 не зявилася, про день, час і місце розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. В підтвердження того, що відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку свідчать наявні в матеріалах справи поштові конверти з відповідною довідкою та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Такі направлялись за адресою реєстрації відповідачів, а саме АДРЕСА_2. Разом з тим, повертались за закінченням терміну зберігання.

З огляду на викладене, суд вважає, що під час розгляду справи судом було дотримано процедуру виклику відповідача в судове засідання, вжито відповідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи відповідно до ст.ст. 74-77 ЦПК України.

При цьому відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки - вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися у судове засідання без поважних причин. Тобто відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, місце і час проведення судового засідання в судове засідання не зявився і про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обовязків заявником не отримано судову повістку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

З огляду на те, що маючи можливість надати суду свої заперечення та докази, якими вони обґрунтовуються, своїх процесуальних обовязків, визначених ст. 77 ЦПК України відповідач не вчинив.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Крім того, в заяві про перегляд заочного рішення не вказано про наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не зазначені які саме докази. Відповідач посилається на наявність квитанцій про часткове погашення заборгованості, разом з тим, вказані квитанції датовані після винесення заочного рішення. Крім того, окремого розрахунку відповідачем не проведено.

З урахуванням вищенаведеного, приходжу до переконання, що посилання відповідача як на підставу для скасування заочного рішення суду не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до переконання, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки до суду, доказів в підтвердження того, що відповідач не зявився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, суду надано не було, а також за умови не надання ним інших доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що підлягали б дослідженню в судовому засіданні, а тому підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку не вбачається.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Оскільки відповідно до ст. 232 ЦПК України підставою для скасування заочного рішення є встановлення наявності одночасно двох обставин, зокрема неявка в судове засідання та не повідомлення про причини неявки з поважних причин і наявність доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для скасування заочного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.231, 232, 209, 210 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/709/16-ц від 5 жовтня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк Львів до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. В цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6