Рішення № 64849723, 30.01.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8000/16-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

секретаря - Прокопенко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька та дозволу на оформлення документів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому просила надати дозвіл на виїзд малолітнього сина ОСОБА_3 за межі України у супроводі матері, без згоди та супроводу батька (відповідача), на період часу до досягнення дитиною повноліття, дозволити їй виготовлення документів для виїзду дитини за межі України. Позов обгрунтований тим, що у зв»язку зі зміною порядку пропуску неповнолітніх дітей на територію Автономної Республіки Крим та необхідністю отримання обов»язкового нотаріального дозволу на виїзд і в»їзд дитини, позивач позбавлена можливості отримати згоду відповідача в добровільному порядку, оскільки за вироком Сімферопольського районного суду Республіки Крим від 25.02.2016 року на нього покладено обов»язок не змінювати місця проживання. Дані обставини, у свою чергу, перешкоджають відповідачу прибути до м. Херсона для оформлення нотаріально посвідченої згоди. Крім того, враховуючи, що Автономна Республіка Крим на даний час визнана тимчасово окупованою територією, та відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-який акт, рішення, документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків. Тому отримання на території АР Крим нотаріально посвідченої згоди батька на виїзд дитини за межі України не призведе до жодних правових наслідків на території України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 з урахуванням уточнення позовних вимог просила надати судовий дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 за межі України до Автономної Республіки Крим без дозволу та супроводу відповідача протягом двох років, дозволити позивачу оформлювати документи для тимчасового виїзду дитини. Пояснила, що в серпні 2014 року позивач у зв»язку з окупацією території АР Крим змінила місце свого проживання та переїхала разом із дитиною до м. Херсон, де проживають її батьки за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшого проживання та влаштування дитини в навчальний заклад. У зв»язку із закінченням 23.04.2016 року терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, відсутністю постійного місця роботи у м. Херсон позивач разом з дитиною бажає повернутися до АР Крим для подальшого проживання з можливість періодичного відвідування своїх батьків в м. Херсон.

З урахуванням ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та у зв'язку з неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень, зокрема судових повісток про виклик на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасового окупованих територіях, що підтверджується листом підприємства зв'язку (УДППЗ «Укрпошта») відповідач про день, місце та час розгляду справи повідомлявся через офіційний веб-сайт Подільського районного суду м. Києва (офіційний веб-портал судова влада України). Проте, в судове засідання відповідач не з'явився. Відповідно до ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Представник Служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі, при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.06.2007 року, який було розірвано заочним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року (а.с. 16).

Батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 5).

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2013 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн., починаючи з 15.10.2013 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15).

Вироком Сімферопольського районного суду Республіки Крим від 25.02.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 157 КК Російської Федерації (щодо ухиленні від сплати аліментів у період з 15.10.2013 р. по 31.01.2016 р. в розмірі 51446,00 руб.) та покладено на нього обов"язок не змінювати постійного місця проживання.

Тобто відповідач позбавлений можливості приїхати до м. Херсон, щоб надати згоду на оформлення проїзного документу або особисто здійснити супровід дитини.

Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір»ю.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить жилий будинок з надвірними будовами за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ч.2 ст.150 СК України батьки зобов»язані піклуватись про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 155 СК України здійснення батьківських прав та виконання обов»язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла 16-ти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які ними уповноважені.

Згідно п. 3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 4.06.2015 р. № 367 в'їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (ЗП України, 1995 р., № 4, ст. 92; 2010 р., № 65, ст. 2239).

Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянам України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995р. №57, із змінами та доповненнями, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків здійснюється, зокрема: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Статтями 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін "найкращі" інтереси дитини, а у ст. 3 Конвенції зобов"язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу "якнайкращому забезпеченню інтересів дитини".

Як встановлено судом, позивач позбавлена можливості отримати нотаріально посвідчену згоду відповідача на в"їзд малолітньої дитини на тимчасово окуповану територію, оскільки будь-який документ, виданий органом та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Крім того, ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-який акт, рішення, документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Суд вважає за доцільне надати дозвіл на виїзд дитини на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим без згоди батька в період на два роки, оскільки це сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів малолітньої дитини, створенню належних матеріально-побутових та психологічних умов для виховання та спілкування дитини з батьком, який проживає в АР Крим (АДРЕСА_3).

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р. №3857-ХІІ, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійному виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього права на виїзд за кордон (лише дітей від 14 до 18 років).

Відповідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспорта України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ № 231 від 31.03.1995 року ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р №380) оформлення паспортного/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою,- того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 155 Сімейного кодексу України, ст.313 Цивільного кодексу України, п. 3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою КМУ від 4.06.2015 р. № 367, п.18 Правил оформлення і видачі паспорта України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ № 231 від 31.03.1995 року, ст.4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р. №3857-ХІІ, ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства», п.4 Правил перетинання державного кордону громадянам України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995р. №57, ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька та дозволу на оформлення документів - задовольнити.

Надати дозвіл на виїзд до Автономної Республіки Крим малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, без супроводу та нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на два роки.

Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на виготовлення проїзних документів для тимчасового виїзду сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун