Рішення № 64849693, 09.02.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12862/16-ц

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про усунення перешкод в здійсненні права власності, зобов'язання не чинити перешкоди, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про усунення перешкод в здійсненні права власності, зобов'язання не чинити перешкоди, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником 59/100 частки квартири АДРЕСА_1, власником інших 41/100 частки є його ОСОБА_2

Вказав, що в минулому 29/100 частки даної квартири належала ОСОБА_3, колишньому чоловіку сестри, який з 1993 року залишив квартиру та фактично з того часу відмовився нести тягар утримання своєї частки, а тому за належну йому частку станом до 01.07.2014 року виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 8 042 грн. 38 коп.

Позивач зазначив, що незаконними діями відповідача щодо вимоги сплати суми штучно створеного чужого боргу, йому завдано моральної шкоди.

Посилаючись на те, що відповідач неправомірно та необґрунтовано виставляє йому суму боргу у розмірі 8 042 грн. 38 коп., оскільки борг утворився раніше, ніж він набув право власності на 29/100 частки даної квартири, яка належала ОСОБА_3, позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права власності 59/100 часткою квартири АДРЕСА_1, зобов'язати КК «Центр комунального сервісу» припинити дії щодо вимог сплати суми чужого боргу за житлово-комунальні послуги та відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з тих же підстав просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 30/100 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті своєї матері ОСОБА_4 (а.с. 6), інші 29/100 частки даної квартири належать позивачу згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року (а.с. 11-15).

Решта 41/100 частки даної квартири належать на праві спільної часткової власності сестрі позивача - ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів згідно з розпорядженням за № 11185 від 20 квітня 1995 року (а.с. 19).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований лише позивач, що підтверджується довідкою форми № 3 виданою Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 17.10.2016 року №3508 (а.с. 21).

Спірне жиле приміщення являє собою трикімнатну квартиру, жилою площею 25,20 кв.м.

У судовому засіданні позивач пояснив, що до червня 2014 року 29/100 частки квартири АДРЕСА_2 належали ОСОБА_5, колишньому чоловіку його сестри ОСОБА_2, між якими 22 червня 1993 року шлюб було розірвано, в тому ж 1993 року останній залишив квартиру та з вказаного часу фактично відмовився нести тягар утримання своєї частки в нерухомому майні, тобто сплачувати витрати за житлово-комунальні послуги і решти обов'язкових платежів тощо, та таким чином за належну в минулому ОСОБА_3 частку у даній квартирі станом до 01.07.2014 року виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8 042,38 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що вимога відповідач КК «Центр комунального сервісу» щодо сплати вказаної суми боргу саме ним є необгрунтованою та штучно створеною, оскільки він набув право власності на 29/100 частки квартири АДРЕСА_1, оплатно на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року, тобто до часу її виникнення (до 01.07.2014 року), на депозитному рахунку Подільського районного суду м. Києва знаходиться сума грошової компенсації за дану частку квартири та отримувачем якої є колишній власник боржник ОСОБА_3

Згідно довідки за особовим рахунком позивача обліковується заборгованість у розмірі 8 032, 43 грн., що виникла у період з 01.03.2010 по 01.10.2014 року (а.с. 30-31).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки. Наймач квартири, що належить на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Положення ст. ст. 66-68 ЖК України покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При набутті права власності на 29/100 частин квартири ОСОБА_1 переоформив на себе особовий рахунок по сплаті житлово-комунальних послуг з заборгованістю, що обліковується на цьому особовому рахунку.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Таким чином, позивач повинен належним чином виконувати обов'язок по сплаті житлово-комунальних послуг, оскільки він проживає у даній квартирі та несе відповідальність перед виконавцями послуг за зобов'язаннями.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджа своїм майном.

Згідно роз'яснень у п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Також, у п. 7 інформайційного листа Вищого адміністративного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 року зазначається, що для подання негаторного позову необхідно, щоб дії (бездіяльність) відповідача об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Дії представників комунального концерну «Центр комунального сервісу» щодо направлення власникам житлових приміщень, у тому числі позивачу, інформації про стан їхнього особового рахунку, а також попереджень про наслідки непогашення заборгованості за житлову комунальні послуги є правом відповідача та позивач не довів, що відповідач своїми діями порушує його право власності.

Відповідно до роз'яснень, зазначених у листі Міністерства з питань ЖКГ Украі № 12/1-64 від 17.05.2007 року, списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено. Зважаючи на це, заборгованість, яка обліковується за особовим рахунком позивача не може бути списана окрім як за рішенням суду.

Крім того, позивач обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту прав, заявивши вимоги про усунення перешкод в здійсненні права власності, зобов'язання не чинити перешкоди, які полягають у тому, що відповідач направляє на адресу позивача рахунки з зазначенням суми боргу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа вільно на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права.

Зі змісту ст. ст. 27, 31 ЦПК України вбачається, що позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета та підстав позову.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

При вказаних обставинах позивачем обрано не вірний та непередбачений законом спосіб захисту своїх прав, оскільки законодавством не передбачено такого способу захисту прав як - усунення перешкод в здійсненні права власності, що полягають у направленні повідомлень щодо заборгованості, зобов'язання не чинити перешкоди. Дані позовні вимоги є неналежним способом захисту права позивача, оскільки не поновлює його порушених прав.

За таких обставин, суд, розглядаючи позов у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод в здійсненні права власності, зобов'язання не чинити перешкоди задоволенню не підлягають.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до роз'яснень у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до статті 60 ЦПК України, на позивача покладається обов'язок довести наявність обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачами не надано належних доказів у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння відповідачем йому моральної шкоди.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов задовленню не підлягає, оскільки не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 16, 322, 360, 391, 526, 625, 1167 ЦК України, 15, 16, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про усунення перешкод в здійсненні права власності, зобов'язання не чинити перешкоди, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна