Вирок № 64849505, 20.02.2017, Оболонський районний суд міста Києва

20.02.2017 Справа № 756/12864/15-к

Унікальний № 756/12864/15-к

Порядковий № 1-кп/756/78/17

В И Р О К

Іменем України

20 лютого 2017 року колегія суддів Оболонського районного суду м. Києва у складі :

головуючого судді - Короткової О.С.,

суддів - Шевчука А.В., Луценка О.М.,

з участю секретарів - Пильтяй Н.М., Ніжегородцевої О.О.,

прокурорів - Тимошенка М.П, Вільчинського О.В., Кіріна Д.Ю., Барцицького В.А., Годуєва В.О.,

захисника - адвоката Вигулярного І.В.,

потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

представників потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8- ОСОБА_12, ОСОБА_13, потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 - ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Глобине Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_3 (гуртожиток), раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

За невстановлених обставин у невстановлений час у ОСОБА_16 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами громадян, шляхом зловживання довірою, без мети їх повернення власникам.

Займаючись підприємницькою діяльністю, що пов'язана із реалізацією продукції компанії «Apple», ОСОБА_16 як директор ТОВ «АНП-ГРУП», а у подальшому як фізична особа підприємець, орендував приміщення за адресою : АДРЕСА_4. За вказаною адресою з 06.02.2013 року ОСОБА_16 розмістив магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2».

З метою створення необхідних умов для реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майно, шляхом зловживання довірою, ОСОБА_16 вчиняв дії, направлені на створення образу успішного підприємця, співпраця з яким може бути вигідною.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_16 пропонував особам надавати йому у позику значні суми коштів під відсотки, розмір яких значно перевищує пропозиції банківських установ.

З метою формування позитивного сприйняття його як особи, яка виконує обов'язки, що є необхідним етапом у побудові довірливих стосунків, ОСОБА_16 повертав вчасно отримані суми із обумовленими виплатами.

Починаючи з 2013 року ОСОБА_16 повідомив невизначеному колу осіб, про те, що він займається зовнішньоекономічною діяльністю з придбання мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном по гуртовим цінам та продажу їх у подальшому по цінах значно вищих ніж закупівельні, що дає можливість отримувати великі прибутки, у разі надання йому позик для розвитку бізнесу.

Таку інформацію ОСОБА_16 зокрема повідомив ОСОБА_6, якому, на підтвердження своїх слів, демонстрував асортимент товару у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2».

ОСОБА_6, будучи переконаним в успішності підприємницької діяльності ОСОБА_16, погодився на пропозицію останнього та надав у кінці 2013 року у позику значну суму грошових коштів, яка разом із нарахованими відсотками була повернута обвинуваченим вчасно.

Такими діями ОСОБА_16 увійшов у довіру ОСОБА_6, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

14.01.2014 року у денну пору доби, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори за адресою : АДРЕСА_1, ОСОБА_16, під приводом оплати гуртової партії мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої її реалізації, отримав від ОСОБА_6 80?000 доларів США, повертати які наміру не мав, написавши при цьому власноручно розписку про отримання вказаної суми у борг із зобов'язанням повернути її до червня 2014 року із виплатою 10 %.

У червні 2014 року ОСОБА_16 гроші ОСОБА_6 не повернув, пояснивши затримку проблемами із постачанням телефонів на територію України, при цьому запропонував потерпілому написати нову розписку про отримання вказаної вище суми на аналогічних умовах.

ОСОБА_6, будучи переконаним словами ОСОБА_16 про виникнення проблем із поставками, не маючи підстав не довіряти останньому, погодився на його пропозицію, і 16.06.2014 року ОСОБА_16 написав власноручно розписку про отримання від ОСОБА_6 суми у розмірі 80?000 доларів США, яку він зобов'язувався повернути до 23.06.2014 року зі сплатою 10 %.

В обумовлений день ОСОБА_16 гроші ОСОБА_6 не повернув, таким чином шляхом зловживання довірою останнього заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 80?000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складало 639?440 гривень.

25.06.2014 року близько 16 години 40 хвилин, ОСОБА_6 у салоні свого автомобілю, біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою : АДРЕСА_4, передав ОСОБА_16 для оплати поставки мобільних телефонів 20?000 доларів США та 9?000 Євро. Після чого обвинувачений написав відповідні розписки, у яких зобов'язувався повернути позичені гроші у семиденний строк, проте наміру виконувати свої зобов'язання не мав.

У подальшому, продовжуючи діяти з метою підтримання довірливого відношення ОСОБА_6, у жовтні 2014 року ОСОБА_16, на вимогу потерпілого, повернув йому 6?000 доларів США та 2?000 Євро, що, з урахуванням курсу валют НБУ на день позики, складає 71?291 гривня 51 копійка та 32?361 гривня 59 копійок, відповідно. Інші суми, надані потерпілим обвинуваченому, останній не повернув.

Таким чином у період з 14.01.2014 року по 25.06.2014 року ОСОБА_16, зловживаючи довірою ОСОБА_6, повторно заволодів грошовими коштами останнього у розмірі 919?052 гривні 43 копійки, якими розпорядився на власний розсуд.

Діючи аналогічним чином, продовжуючи реалізовувати свій умисел спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, у жовтні 2013 року ОСОБА_16 звернувся із пропозицією про позики із виплатою відсотків за користування грошима до ОСОБА_7, якому до цього повідомляв про можливість придбавати за кордоном партії мобільних телефонів марки «Iphone» із подальшим продажем їх у роздріб. Чим створив у ОСОБА_7 уяву про вигідність надання йому грошових коштів. При цьому ОСОБА_16, на підтвердження своїх слів, демонстрував останньому асортимент товару, що знаходився у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2». У результаті чого ОСОБА_7, будучи переконаним обвинуваченим у тому, що той дійсно має можливість імпортувати товар до України, не маючи підстав не довіряти йому, погодився та надав у березні 2014 року ОСОБА_16 значну суму грошових коштів, яку останній повернув вчасно, сплативши обумовлені відсотки.

Такими діями ОСОБА_16 увійшов у довіру ОСОБА_7, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

15.04.2014 року близько 14 години, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори, розташованої у місті Києві на вулиці Михайлівській, 13, ОСОБА_16 під приводом оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої їх реалізації, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 27?500 доларів США, про що вони уклали договір позики, за умовами якого кошти мали бути повернуті до 29.04.2014 року та договір застави, яким за рахунок заставного майна - автомобіля НОМЕР_2, належного обвинуваченому, забезпечено виконання ОСОБА_16 зобов'язання за договором позики.

У вказаний у договорі строк обвинувачений грошові кошти ОСОБА_7 не повернув, пояснивши це певними проблемами із поставками мобільних телефонів на територію України.

Не маючи підстав не довіряти обвинуваченому, потерпілий запропонував укласти додаткові договори до договору позики, у яких продовжити термін дії позики. ОСОБА_16, не маючи наміру повертати отримані у ОСОБА_7 грошові кошти, погодився на пропозицію останнього, та у подальшому між ними були укладені додаткові договори № 1 від 29.04.2014 року, № 2 від 12.05.2014 року, № 3 від 26.05.2014 року, № 4 від 11.06.2014 року, № 5 від 12.08.2014 року, № 6 від 18.08.2014 року, № 7 від 03.09.2014 року, № 8 від 09.09.2014 року, № 9 від 16.09.2014 року, № 10 від 24.09.2014 року, № 11 від 02.10.2014 року, за умовами яких термін дії позики у розмірі 27?500 доларів США кожного разу продовжений.

По закінченню строку, визначеного в останньому додатковому договорі № 11 до договору позики, ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 27?500 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складало 340?506 гривень 92 копійки, ОСОБА_7 не повернув.

Крім того 26.06.2014 року, близько 16 години, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс», за адресою : АДРЕСА_2, ОСОБА_16 під приводом необхідності оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_7 30?000 доларів США, про що власноручно написав розписку про отримання коштів та зобов'язувався повернути їх потерпілому, сплативши 10% за сім днів користування ними, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

У подальшому, діючи згідно свого злочинного умислу, з метою підтримання у ОСОБА_7 впевненості у реальності своїх намірів, у липні 2014 року ОСОБА_16 повернув ОСОБА_7 3?000 доларів США, інша частина позичених грошей у розмірі 27?000 доларів США, що, з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики, складало 321?159 гривень 11 копійок, залишилася не повернутою.

28.07.2014 року, близько 14 години, ОСОБА_16, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс», за адресою : АДРЕСА_2, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_7 33?000 доларів США, про що уклали договір позики грошових коштів. З метою забезпечення виконання ОСОБА_16 зобов'язань за вказаним правочином, того ж дня між обвинуваченим та потерпілим був укладений договір застави належних ОСОБА_16 транспортних засобів марки «BMW M3» державний номерний знак НОМЕР_3 та «Mercedes-Benz 280 GE» державний номерний знак НОМЕР_4.

По закінченню строку, зазначеного у договорі позики, ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 33?000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики складає 391?326 гривень 63 копійки, ОСОБА_7 не повернув.

08.11.2014 року о 17 годині ОСОБА_16, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс», за адресою : АДРЕСА_2, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_7 18?000 доларів США, про що власноручно написав розписку, у якій вказав дату повернення вказаної суми до 13.11.2014 року, не маючи при цьому наміру виконувати зобов'язання та повертати гроші.

По закінченню строку, вказаного у розписці, ОСОБА_16 грошові кошти ОСОБА_7 не повернув, таким чином заволодів сумою у розмірі 18?000 доларів США, що з урахуванням встановленого курсу валют НБУ станом на день позики становило 260?471 гривня 88 копійок.

21.11.2014 року, о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_16, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс», за адресою : АДРЕСА_2, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої їх реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_7 55 550 доларів США, написавши власноручно про це розписку, відповідно до якої мав повернути позичені гроші у строк до 25.11.2014 року, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню строку, вказаного у розписці, ОСОБА_16 отриману суму ОСОБА_7 не повернув, таким чином заволодів, зловживаючи довірою останнього, належними потерпілому грошовими коштами у розмірі 55?550 доларів США, що з урахуванням встановленого курсу валют НБУ, станом на день позики, складало 838?596 гривень 13 копійок.

04.12.2014 року, о 19 годині, ОСОБА_16, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Фортіс», за адресою: АДРЕСА_2, під приводом оплати партії мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшої її реалізації у роздріб, отримав від ОСОБА_7 75?000 доларів США, про що власноручно написав розписку, у якій зобов'язувався повернути вказану суму до 15.03.2015 року, при цьому не мав наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

З метою підтримання у ОСОБА_7 упевненості у реальності своїх дій ОСОБА_16 21.01.2015 року повернув потерпілому 2?000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ, станом день повернення, складало 31?569 гривень 51 копійку та 24.01.2015 року 7?000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ станом на 24.01.2015 року складало 110?544 гривні 35 копійок.

Усього за період з 15.04.2014 року до 04.12.2014 року ОСОБА_16 шляхом зловживання довірою ОСОБА_7 повторно заволодів грошовими коштами останнього у сумі 3?157?292 гривні 08 копійок.

Продовжуючи вчиняти дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_16 аналогічним чином заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 за обставин, що викладені нижче.

У середині літа 2014 року ОСОБА_9 від знайомого ОСОБА_17 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8) отримав пропозицію заробляти шляхом надання ОСОБА_16 позик у значному розмірі під відсотки, повідомивши, що останній має можливість імпортувати в Україну мобільні телефони марки «Iphone» та продавати їх у роздріб, за що отримувати значні прибутки.

ОСОБА_9, будучи переконаним ОСОБА_17, який запевнив його у справжності та реальності підприємницької діяльності ОСОБА_16, погодився та надавав останньому через ОСОБА_17 значні суми грошових коштів, які поверталися йому вчасно з обумовленими відсотками.

У подальшому ОСОБА_9, познайомившись зі ОСОБА_16, який підтвердив повідомлену ОСОБА_17 інформацію про те, що він має можливість та заробляє значні грошові кошти реалізацією в Україні придбаних за кордоном мобільних телефоні марки «Iphone», погодився на пропозицію останнього та 16.09.2014 року, близько 11 години, за адресою : м. Київ, вулиця Академіка Глушкова, 9, для придбання партії мобільних телефонів за кордоном та подальшого їх продажу, передав довіреній особі обвинуваченого 40?000 доларів США для їх передачі ОСОБА_16 За домовленістю між потерпілим та обвинуваченим вказана сума мала бути повернута протягом місяця із сплатою 10 %.

Проте, в обумовлений термін ОСОБА_16 отримані у ОСОБА_9 гроші не повернув, таким чином заволодів, зловживаючи довірою останнього, коштами у розмірі 40?000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ, станом на день позики, становить 516?124 гривні 12 копійок.

28.10.2014 року, близько 22 години, ОСОБА_16, перебуваючи біля будинку № 22 по вулиці Академіка Глушкова у м. Києві, під приводом оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та їх продажу на території України, отримав від ОСОБА_9 20?000 доларів США, не маючи наміру виконувати зобов'язання. За домовленістю між обвинуваченим та потерпілим, він мав повернути грошові кошти у сумі 21?000 доларів США протягом тижня починаючи з дня позики.

Проте, в обумовлений термін ОСОБА_16 ОСОБА_9 грошові кошти не повернув, заволодівши сумою у розмірі 20?000 доларів США, що на момент позики враховуючи курс валют НБУ становило 259?018 гривень 90 копійок.

30.10.2014 року, близько 17 години, знаходячись біля будинку № 10 по вулиці Академіка Глушкова у м. Києві, ОСОБА_16 під приводом оплати за поставку партії мобільних телефонів марки «Iphone», отримав від ОСОБА_9 10?000 США, які зобов'язувався повернути протягом тижня, сплативши 10% за користування ними, не маючи при цьому наміру виконувати зобов'язанні.

В обумовлений термін ОСОБА_16 гроші ОСОБА_9 не повернув, таким чином заволодів грошовими коштами останнього у розмірі 10?000 доларів США, що, з урахуванням курсу НБУ на день позики, становить 129?527 гривень 88 копійок.

Усього у період з 16.09.2014 року по 30.10.2014 року ОСОБА_16 шляхом зловживання довірою повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 904?670 гривень 90 копійок.

У листопаді 2014 року, реалізуючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майно шляхом зловживання довірою, ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_8 про те, що його знайомий володілець мережі обмінних пунктів має можливість за вигідним курсом конвертувати значну суму гривень у долари США.

ОСОБА_8, будучи переконаним словами останнього, враховуючи, що обвинувачений протягом певного часу створив враження успішного підприємця, чим викликав довіру до себе, погодився на пропозицію. 22.11.2014 року, близько 17 години, у приміщенні магазину «Стілус» за адресою: м. Київ, вулиця Артема, 79, ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_8 під приводом здійснення обмінної валютної операції грошові кошти у сумі 739?200 гривень, не маючи при цьому наміру виконувати взяті на себе зобов'язання. Продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, ОСОБА_16 власноручно написав розписку, у якій зазначив про свій обов'язок повернути грошові кошти у сумі 46?200 доларів США до 24.11.2014 року.

Проте, у вказаний строк ОСОБА_16 кошти ОСОБА_8 не повернув, повторно заволодівши таким чином, шляхом зловживання довірою, належною останньому сумою у розмірі 739?200 гривень.

У квітні 2014 року ОСОБА_16, дії якого були охоплені єдиним умислом на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, повідомив ОСОБА_10 про можливість придбання в іноземних компаніях мобільних телефонів марки «Iphone» з метою подальшого їх ввезення на територію України та продаж за роздрібними цінами, у наслідок чого отримувати значні прибутки, у разі надання йому у позику грошових сум на певний строк під відсотки.

При цьому ОСОБА_10 безпосередньо відвідував магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому знаходився товар компанії «Apple», директором якого був ОСОБА_16, що також підтверджувало слова останнього щодо вигідності співпраці із ним.

Протягом квітня - листопада 2014 року ОСОБА_10 надавав ОСОБА_16 у позику значні суми грошових коштів, які обвинувачений віддавав йому вчасно зі сплатою обумовлених відсотків.

Такими діями ОСОБА_16 увійшов у довіру ОСОБА_10, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

24.11.2014 року, близько 21 години, перебуваючи біля будинку № 45 по вулиці Вишгородській у м. Києві, ОСОБА_16 під приводом оплати за гуртову партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та продажу їх на території України отримав від ОСОБА_10 10?000 доларів США, про що власноручно написав розписку, у якій зобов'язувався повернути позичену суму протягом семи днів та сплатити за її користування 10 %.

Проте, у зазначений у розписці строк ОСОБА_16 не повернув ОСОБА_10 отримані гроші, заволодівши сумою у розмірі 10?000 доларів США , що, з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики, становить 150?607 гривень 94 копійки.

25.11.2014 року, близько 20 години, знаходячись біля будинку № 16 по вулиці Володимиро-Либідська у м. Києві, ОСОБА_16 під приводом необхідності здійснити оплату за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб, отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 30?000 доларів, які зобов'язувався повернути протягом семи днів з виплатою 10 %, про що власноручно склав розписку, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну, ОСОБА_16 гроші ОСОБА_10 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 30?000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становило 450?237 гривень 96 копійок.

26.11.2014 року, близько 11 години, перебуваючи біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_4, у салоні належного ОСОБА_10 автомобіля, ОСОБА_16 отримав від останнього під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб, 30?000 доларів США, написавши про це власноручно розписку, із зазначенням обов'язку повернути вказану суму протягом семи днів із виплатою 10 %, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну, ОСОБА_16 гроші ОСОБА_10 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 30?000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становило 450?237 гривень 96 копійок.

28.11.2014 року близько 11 години, перебуваючи біля будинку № 16 по вулиці Володимиро-Либідської у м. Києві, у салоні належного потерпілому автомобіля, ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_10 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб, 20?000 доларів США, написавши про це власноручно розписку, із зазначенням обов'язку повернути вказану суму протягом семи днів із виплатою 10 %, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну, ОСОБА_16 гроші ОСОБА_10 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 20?000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становило 299 337 гривень 70 копійок.

Того ж дня, 28.11.2014 року, близько 21 години, перебуваючи за вказаною вище адресою, у салоні належного потерпілому автомобіля, ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_10 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» за кордоном та подальшого їх продажу у роздріб, 60?000 доларів США, написавши про це власноручно розписку, із зазначенням обов'язку повернути вказану суму протягом семи днів із виплатою 10 %, не маючи наміру їх повертати.

По закінченню встановленого у розписці терміну, ОСОБА_16 гроші ОСОБА_10 не повернув, заволодівши коштами останнього у сумі 60?000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день позики становить 898?156 гривень 14 копійок.

Усього за період з 24.11.2014 року по 28.11.2014 року ОСОБА_16 шляхом зловживання довірою повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 на загальну суму 2?248?577 гривень 70 копійок.

Діючи аналогічно, продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майно шляхом зловживання довірою, у вересні 2014 року ОСОБА_16 повідомив знайомому ОСОБА_18 про можливість придбання в іноземних компаніях мобільних телефонів марки «Iphone» з метою подальшого їх ввезення на територію України та продаж за роздрібними цінами, у наслідок чого отримувати значні прибутки, у разі надання йому у позику грошових сум на певний строк під відсотки.

Оскільки ОСОБА_18 відвідував магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», у якому були представлені товари компанії «Apple», у нього не було підстав не довіряти ОСОБА_16, а тому він погодився на пропозицію останнього та надавав йому у позику значні суми грошових коштів, які обвинувачений повертав разом із визначеними відсотками.

Такими діями ОСОБА_16 увійшов у довіру ОСОБА_19, тобто створив необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу та за викладених нижче обставин, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами останнього.

06.09.2014 року, близько 18 години, перебуваючи біля будинку № 5 по вулиці Красицького у м. Києві, ОСОБА_16 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої реалізації, отримав від ОСОБА_19 10?000 доларів США, про що власноручно написав розписку, зобов'язавшись повернути до 08.09.2014 року суму у розмірі 11?000 доларів США.

По закінченню строку зазначеного у розписці ОСОБА_16 отримані гроші не повернув, заволодівши коштами ОСОБА_19 у сумі 10?000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики становить 128?222 гривні.

13.09.2014 року, близько 20 години, перебуваючи біля будинку № 5 по вулиці Красицького у м. Києві, ОСОБА_16 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої реалізації, отримав від ОСОБА_19 10?000 доларів США, про що власноручно написав розписку, зобов'язавшись повернути їх протягом семи днів із виплатою 10%, не маючи при цьому наміру виконувати зобов'язання.

По закінченню строку, зазначеного у розписці, ОСОБА_16 отримані гроші не повернув, заволодівши коштами ОСОБА_19 у сумі 10?000 доларів США, що, з урахуванням курсу валют НБУ станом на день позики, становить 129?500 гривень 52 копійки.

17.01.2015 року, близько 20 години, перебуваючи у приміщенні ТЦ «Дрім Таун» на проспекті Оболонському 1-Б у м. Києві, ОСОБА_19 під приводом здійснення оплати за партію мобільних телефонів марки «Iphone» для подальшої реалізації передав невстановленій особі 5?000 доларів США для їх передачі ОСОБА_16, про що обвинувачений власноручно написав розписку, відповідно до якої зобов'язувався повернути їх до 19.01.2015 року із виплатою 10 % за користування ними, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.

Після закінчення строку визначеного у розписці, ОСОБА_16 гроші ОСОБА_19 не повернув, таким чином заволодів шляхом зловживання довірою належною потерпілому сумою у розмірі 5?000 доларів США, що з урахуванням курсу валют НБУ на день позики становить 79?382 гривні 15 копійок.

Усього за період з 06.09.2014 року по 17.01.2015 року ОСОБА_16 шляхом зловживання довірою повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_18 на загальну суму 337?104 гривні 97 копійок.

Крім того органом досудового розслідування ОСОБА_16 обвинувачується у тому, що у вересні 2014 року, дезінформувавши щодо наявності у нього, як суб'єкта підприємницької діяльності, можливості здійснення зовнішньоекономічної діяльності по придбанню за гуртовими цінами мобільних телефонів марки «Iphone» у іноземних постачальників, їх подальшого ввезення на територію України та продаж по роздрібним цінам в торгівельній мережі міста Києва, шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно заволодів грошовими коштами, що належали ОСОБА_14 на суму 602 638 гривень 84 копійки, чим завдав останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах при наступних обставинах:

У вересні 2014 року ОСОБА_16, перебуваючи у невстановленому слідством місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою створення усіх необхідних умов по успішній реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, познайомившись із ОСОБА_14, повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про те, що він має можливість купувати в іноземних компаніях за низькими гуртовими цінами значну кількість мобільних телефонів моделі «Iphone», імпортувати їх до України, продавати через торгівельну мережу міста Києва за роздрібними цінами, які суттєво перевищували гуртові ціни і за рахунок грошових коштів, отриманих внаслідок продажу даних телефонів за роздрібними цінами, отримувати значні грошові прибутки.

Після чого, ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_14 надавати йому в позику грошові кошти для розвитку вказаної діяльності, під відсотки, які складали 5-10% від суми позики за тиждень користування нею.

При цьому, ОСОБА_16, з метою створення у ОСОБА_14 чіткого усвідомлення про нього як про особу, що дійсно займається вищевказаною діяльністю та щодо законності та правдивості своїх дій, демонстрував останньому асортимент товару, в переважній більшості мобільні телефони моделі «Iphone», який був розміщений в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованому по АДРЕСА_4, директором якого він являвся.

Крім того, ОСОБА_16, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, запевняв ОСОБА_14 про те, що гарантією повернення йому грошових коштів разом із заробленими за вищезазначеним планом прибутками, є розписки, які він буде писати останньому при кожній передачі грошових коштів.

ОСОБА_14, будучи переконаним ОСОБА_16 в тому що останній дійсно має можливість імпортувати до України мобільні телефони «Iphone», не маючи підстав не довіряти останньому, погодився на пропозицію обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_16, ввійшовши в довіру ОСОБА_14 і запевнивши останнього у дійсності своїх намірів, створив усі необхідні умови для успішної реалізації свого злочинного умислу і в подальшому шляхом зловживання довірою (шахрайство) заволодів грошовими коштами, які належали ОСОБА_14

Так, 08.09.2014 року, приблизно о 14 год.00 хв., ОСОБА_16, перебуваючи в салоні автомобілю моделі «Тойота Прадо», державний номерний знак НОМЕР_5, що належить ОСОБА_14, за адресою: АДРЕСА_4, діючи умисно, із корисливих мотивів, відповідно до розробленого ним плану злочинних дій, активно маскуючи свої реальні наміри, під приводом оплати гуртової закупівлі для подальшої реалізації мобільних телефонів моделі «Iphone», отримав від ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 50?000 доларів США, не маючи наміру виконувати свої зобов'язання.

Після чого, ОСОБА_16, реалізуючи заключну частину свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 та їх розпорядження, з метою надання своїм діям видимості законності та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, власноручно написав розписку про отримання у ОСОБА_14 грошових коштів. Згідно зазначеної розписки, ОСОБА_16 зобов'язувався протягом семи днів з дня отримання коштів, повернути ОСОБА_14 50?000 доларів США та 10% від зазначеної суми.

У подальшому протягом вересня - листопада 2014 року ОСОБА_16 з метою виникнення у ОСОБА_14 впевненості щодо реальності своїх дій та намірів щодо оплати коштами останнього гуртової закупівлі мобільних телефонів моделі «Iphone» та не допущення звернення потерпілого до правоохоронних органів, повернув ОСОБА_14 3?000 доларів США.

Після закінчення передбаченого розпискою строку для повернення грошових коштів, ОСОБА_16 кошти у сумі 47?000 доларів США ОСОБА_14 не повернув.

Таким чином, 08.09.2014 року ОСОБА_16 шляхом зловживання довірою, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_14 у сумі 47?000 доларів США, що згідно встановленого курсу валют НБУ станом на день позики складало 602?638 гривень 84 копійки, розпорядившись ними на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, повідомив, що між ним та позичальниками склалися цивільно-правові відносини.

ОСОБА_16 показав, що у 2013 року відкрив магазин з продажу техніки «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_4, орендувавши приміщення у ОСОБА_6, який є його власником.

Магазин динамічно розвивався, з часом збільшилася торгова площа.

Між ним і ОСОБА_6 відбулася розмова, в ході якої останній з'ясовував чи можна увійти у долю бізнесу. ОСОБА_16 не хотів залучати сторонніх осіб, а тому запропонував вкладати гроші у якості інвестицій у бізнес.

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 познайомив ОСОБА_16 із ОСОБА_7, тоді ж вони разом позичили обвинуваченому 50?000 доларів США, які він повернув 12.01.2014 року, сплативши крім того й 10 % за користування ними.

14.01.2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вклали ще 80?000 доларів під 10%, про що була складена розписка. Вказана сума з урахуванням обумовлених відсотків, що разом становило 120?000 доларів США, була повернута ОСОБА_16 14.06.2014 року в офісі ОСОБА_7

27.03.2014 року ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_7 25?000 доларів США на два тижні під 10 %. Вказана сума була повернута вчасно із відсотками, що разом становило 27?500 доларів США.

15.04.2014 року ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_7 25?000 доларів США під 10 % у тиждень, передавши у заставу свій автомобіль марки «BMW». У подальшому термін дії позики постійно продовжувався, про що між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 укладалися додаткові договори, й кожного разу обвинувачений привозив та віддавав останньому відсотки за користування нею. ОСОБА_16 вказує, що кожного тижня ОСОБА_7 отримував від нього у якості відсотків за договором позики 2 500 доларів США.

26.06.2014 року ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_7 30?000 доларів США, які повернув через місяць, додатково сплативши 10 % за користування ними.

Наступного разу обвинувачений позичив у ОСОБА_7 33?000 доларів США, відсотки з яких у розмірі 18?000 доларів США повернув потерпілому та у подальшому знову у нього позичив.

За вимогою ОСОБА_7, ОСОБА_16 написав розписку на суму 55?550 доларів США, яка суті є відсотками й обвинуваченому не була передана.

Останню розписку на ім'я ОСОБА_7 ОСОБА_16 написав на суму 75?000 доларів США, яка складається з попередньої не отриманої суми 55?550 доларів США та відсотків. Вказану суму ОСОБА_16 мав повернути до березня 2015 року, залишивши у зберіганні ОСОБА_7 свій автомобіль марки «BMW».

Сума 75?000 доларів США складалася з реально отриманих у ОСОБА_7 25?000 доларів США та нарахованих відсотків.

У січні 2015 року ОСОБА_16 віддав ОСОБА_7 10?000 доларів США та 80?000 гривень.

Під час останньої зустрічі вони домовилися, що у березні 2015 року ОСОБА_16 привезе ще частину грошей та перепише на потерпілого свій магазин. Але ОСОБА_7 звернувся до правоохоронців, які затримали обвинуваченого в офісі потерпілого. Під тиском останніх ОСОБА_16 надав контакти всіх інвесторів, яких у подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обманним шляхом налаштували проти нього, чим завадили йому займатися підприємницькою діяльністю та вчасно виконувати фінансові зобов'язання.

За словами ОСОБА_16, за весь час співпраці з ним ОСОБА_7 було виплачено 33?000 доларів США, що, з урахуванням того, що останній користується його автомобілем, свідчить про відсутність у ОСОБА_16 будь-яких боргових зобов'язань перед ОСОБА_7 У зв'язку із чим обвинувачений не визнає вимоги останнього, заявлені у позові.

Співпрацюючи із ОСОБА_20, ОСОБА_16 отримав від нього 50?000 доларів США, які повернув вчасно та із відсотками. Другий раз позичив у нього 80?000 доларів США, які також повернув із відсотками. 16.06.2014 року ОСОБА_16 взяв у ОСОБА_6 80?000 доларів США, які повернув через тиждень сплативши додатково 8?000 доларів США як відсотки. Наступного разу обвинувачений отримав від ОСОБА_6 суму у доларах США та Євро. Останній раз ОСОБА_16 взяв у нього 20?000 доларів, 10?000 з яких повернув в осені 2014 року. ОСОБА_16 визнає наявність у нього боргу перед ОСОБА_6 у сумі 7?000 доларів США та 2?000 Євро.

Щодо відносин із ОСОБА_18 обвинувачений вказує, що всі отримані від нього позики були повернуті та виплачені відповідні відсотки, за рахунок яких, за час їх співпраці, потерпілий придбав автомобіль преміум класу.

Із ОСОБА_10 ОСОБА_16 працював із зими 2013 року, вчасно повертав надані ним суми, сплачував відсотки, за рахунок яких потерпілих заробив значні кошти, отримуючи при цьому відсотки і за рахунок ОСОБА_14 ОСОБА_10 постійно погрожував йому, а тому з урахуванням того, що ОСОБА_16 повернув йому всі отримані від нього гроші у виді відсотків, він не визнає заборгованості перед ним.

Потерпілий ОСОБА_9, за словами ОСОБА_16, єдина особа, яка розповіла правду. Оскільки обвинувачений дійсно позичив у ОСОБА_9 у загальній сумі 70?000 доларів США, він визнає позовні вимоги та готовий їх відшкодувати.

Вимоги потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_16 не визнає, стверджує, що він неодноразово здійснював обмінні операції для потерпілого. Сума, що зазначена у розписці, була надана ОСОБА_8 у гривні для здійснення чергового обміну на долари США. За згодою із ОСОБА_8, він залишив ці гроші в обороті та повернув у січні 2015 року суму 10?000 або 20?000 доларів США. Оскільки ОСОБА_8, після викрадення ОСОБА_16, безоплатно отримав сайт останнього, вартістю якого обвинувачений оцінює у сумі більше 20?000 доларів США, ОСОБА_16 вважає, що у нього відсутня заборгованість перед цим потерпілим.

Пояснюючи наявність розписок у потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_18 ОСОБА_16 вказує, що через свою довірливість до людей він, повертаючи гроші та виплачуючи відсотки, не забирав розписки. Його упущенням скористалися потерпілі, вони назбирали всі розписки та, застосовуючи корупційні зв'язки ОСОБА_6, ініціювали звернення до правоохоронних органів.

Гроші, що були отримані від інвесторів, ОСОБА_16 вкладав у розвиток бізнесу, щомісячно витрачаючи на рекламу у мережі інтернет, підтримку сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2», крім того намагався збільшити асортимент товару.

До другої половини 2014 року його справи йшли добре, у середньому у день через магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» реалізовувалося 30 - 50 одиниць техніки, близько 30 одиниць - по Києву, приблизно така ж кількість - по Україні.

Основним постачальником товару у магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» був наглядно знайомий обвинуваченому підприємець на ім'я ОСОБА_17, оформлений як фізична особа підприємець. На кожну одиницю товару були виписані накладні.

Торгова націнка на мобільні телефони марки «Iphone», що були реалізовані ОСОБА_16 через магазин та по Україні, складала від 2,5 до 15 %, що з урахуванням обсягу продаж, який щомісячно був не менший ніж 1?000 одиниць, а іноді досягав 4?000, давала можливість виплачувати вкладникам відсотки.

Після другої половини 2014 року, унаслідок економічної ситуації в Україні, коливання курсу гривні, падіння продажів техніки преміум класу, якою займався ОСОБА_16, непередбачуваними витратами, які поніс він у зв'язку із завезенням на ринок значної кількості нової моделі телефонів марки «Iphone» за ціною нижчою від його закупівельної, він опинився у складному матеріальному становищі. Проте, інвестори незважаючи на всі обставини, бажали продовжувати заробляти на ньому. ОСОБА_16 стверджує, що повернув би всі отримані суми навіть із відсотками, якщо б його роботу не блокували деякі потерпілі.

Таким чином, обвинувачений заперечує наявність у його діях складу шахрайства, оскільки отримуючи позики, він їх повертав, а неповернення деяких сум відбулося унаслідок обставин, що від нього не залежали.

Проте, незважаючи на позицію ОСОБА_16 його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема :

- Показаннями потерпілого ОСОБА_9, який повідомив суду, що на початку літа 2014 року дізнався від близького товариша ОСОБА_17 про можливість вкласти гроші під відсотки у підприємницьку діяльність ОСОБА_16, який займався продажем мобільних телефонів.

ОСОБА_17 виступив гарантом виконання ОСОБА_16 зобов'язань, оскільки його родину пов'язували тісні стосунки із родиною ОСОБА_16 Через ОСОБА_17 ОСОБА_9 передавав гроші у сумах, розмір яких не перевищував 7?000 доларів США. Як саме ОСОБА_16 отримував від ОСОБА_17, ці суми потерпілий не знає. Але кожного разу вони йому були вчасно повернуті разом із відсотками.

Оскільки у вересні 2014 року, ОСОБА_17 забрали у зону проведення АТО, ОСОБА_9 почав особисто зустрічатися з обвинуваченим та передав через помічника ОСОБА_16 - ОСОБА_21, 40?000 доларів США під 10% на місяць. Вказана сума була надана без розписки, оскільки її повернення гарантував ОСОБА_17

Протягом місяця обвинуваченого не турбували з приводу повернення грошей, а у кінці жовтня, коли прийшов час повернення, ОСОБА_16 під приводом тимчасових труднощів попросив позичити йому ще 20?000 доларів США, на що ОСОБА_9 погодився та передав обумовлену суму під 10%. Через два дні потерпілий, на прохання ОСОБА_16, знову надав суму у розмірі 10?000 доларів США на тих же умовах.

Після чого почалися проблеми з обвинуваченим, він не завжди виходив на зв'язок, уникав зустрічей, повідомляв, що перебуває за межами м. Києва або за кордоном.

Після загибелі в зоні АТО ОСОБА_17 виникла необхідність повернення грошей його родині. З даного приводу у ОСОБА_9 відбулася зустріч із батьком ОСОБА_16, який повідомив, що ОСОБА_16 важко і пообіцяв, що останній поверне гроші. Однак після цього ОСОБА_16 перестав відповідати на телефонні дзвінки та нічого не пояснював.

Після чого ОСОБА_9 почав підозрювати, що не отримує свої гроші. Він відвідував магазин ОСОБА_16, проте інформацію про наявність складів та товару не перевіряв. Особисто йому обвинувачений, пояснюючи причину невиконання зобов'язань, повідомив, що він був вимушений закрити свій бізнес з продажу мобільних телефонів марки «Айфон» у Російській Федерації, відбувався процес переведення бізнесу у Казахстан, що вимагало додаткових фінансових затрат. Крім того, ОСОБА_16 наводив багато причин неможливості вчасного розрахунку, підкреслюючи при цьому, що за умови фінансового «вливання», буде отримана значна вигода, оскільки велика маржа, але жодних схем та планів не демонстрував.

У подальшому ОСОБА_9 дізнався про існування інших потерпілих, при зустрічі з якими йому стало відомо, з їх слів, про відсутність в обвинуваченого бізнесу у заявлених ним масштабах.

Згодом потерпілий вирішив звертатися до суду з метою спонукати обвинуваченого повернути гроші, але той попередив, що у випадку звернення до суду він гроші повертати не буде.

Зв'язок з обвинуваченим обірвався у зв'язку із його затриманням Голосіївським РУ ГУ МВС України у м. Києві, після чого він звернувся до ОСОБА_9 із проханням забрати заяву, обіцяючи повернути гроші.

Станом на день допиту у суді обвинувачений не повернув йому борг у розмірі 70?000 доларів США, у зв'язку із чим ОСОБА_9 просить стягнути на його користь вказану суму з урахуванням відсотків.

Відповідаючи на запитання, потерпілий вказує, що у нього до вересня 2014 року не було підстав не довіряти обвинуваченому, оскільки всі попередні позики були повернуті ним вчасно та з обумовленими відсотками навіть без розписок. Крім того за словами ОСОБА_17, у разі неповернення грошей у ОСОБА_16 можна було б забрати мобільні телефони, проте чи був ОСОБА_17 обізнаний про їх наявність в обвинуваченого, потерпілому невідомо.

- Показаннями потерпілого ОСОБА_10, який повідомив суду, що у кінці 2013 року на початку 2014 дізнався від свого друга ОСОБА_17 про магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» та його директора ОСОБА_16, якому можна надавати гроші під відсотки. Довіряючи своєму другу, ОСОБА_10 перший раз передав через нього свої гроші ОСОБА_16 Після повернення суми разом із відсотками ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_10 познайомитися зі ОСОБА_16 для того щоб у подальшому працювати без посередників.

Знайомство відбулося у магазині ІНФОРМАЦІЯ_2, де були виставлені зразки продукції. Після цього фінансові стосунки ОСОБА_10 зі ОСОБА_16 носили епізодичний характер, останній просив у борг суми у розмірі від 5 до 30 тисяч доларів США під відсотки. Потерпілий давав ці суми на нетривалий час. Повернення відбувалося вчасно майже без затримок. При отриманні грошей ОСОБА_16 писав розписки, після їх повернення ці розписки йому поверталися.

Така ситуація продовжувалася весною та літом 2014 року. За словами ОСОБА_16 об'єми продажу росли, а тому постійно збільшувалися суми, які він просив у борг. Приблизно у зазначений період з'явилася перспектива продажу мобільних телефонів у Москві, про що ОСОБА_10 повідомив обвинувачений, пояснивши, що там ціна на техніку «Apple» значно вища. Для налагодження поставок мобільних телефонів в Російську Федерацію ОСОБА_16 планував скористатися допомогою свого брата, який возив домофони через Білорусь.

Обвинувачений пояснив, що у зв'язку із значним ростом обсягу продажу мобільних телефонів, з урахуванням нового ринку збуту, потрібен більший оборот. Також в осені перед виходом нової моделі мобільних телефонів «Iphone» ОСОБА_16 мав здійснити передплату за партію телефонів, щоб встигнути їх завезти. Аргументація обвинуваченого здавалася ОСОБА_22 обґрунтованою. Після чого, в осені 2014 року почалися проблеми із поверненням грошей, ОСОБА_16 брав у борг нові суми, не повернувши попередні.

У певний момент ОСОБА_10 запропонував обвинуваченому партнерські стосунки, проте останній відмовив, пояснивши, що не хоче розкривати комерційну таємницю. Крім того, ОСОБА_16 вказав, що потерпілий не володіє необхідними фінансовими ресурсами.

Під приводом необхідності здійснити передплату за велику кількість товару перед новорічними святами та у зв'язку із освоєнням нового каналу збуту телефонів у Казахстані, ОСОБА_10, на прохання ОСОБА_16, надав йому 24.11.2014 року суму у розмірі 10?000 доларів США зі сплатою 10 % на тиждень; та за аналогічних умов 25.11.2014 року - 30?000 доларів США; 26.11.2014 року - 30?000 доларів США, вранці 28.11.2014 року 20?000 доларів США, а ввечері того ж дня 60?000 доларів США. Жодна сума із вищезазначених повернута не була. ОСОБА_10 зустрічався зі ОСОБА_16, розуміючи, що ситуація підозріла, пропонував повернути гроші товаром, але останній відмовлявся, розповідав про проблеми із Казахстаном. На зустрічі також був присутній батько обвинуваченого. Після чого ОСОБА_16 взагалі уникав спілкування, із ним було важко зв'язатися.

Остання зустріч відбулася у січні 2015 року, в ході якої ОСОБА_16 демонстрував в ноутбуці графіки відвантажень, переписку із казахськими компаніями. Під час цієї зустрічі ОСОБА_10 запропонував обвинуваченому повернути хоча б половину суми. Після цієї розмови ОСОБА_16 взагалі припинив виходити на зв'язок.

Відповідаючи на запитання, ОСОБА_10 зазначив, що намагався дізнатися у ОСОБА_16 більше про його бізнес, але той відмовляв, посилаючись на комерційну таємницю. З тих же причин відмовляв у відвідуванні складів, де начебто зберігався товар. Обвинувачений заперечував наявність будь-яких проблем, які могли б пояснити причину неповернення грошей.

- Показаннями потерпілого ОСОБА_6, який повідомив суду, що познайомився із ОСОБА_16 у 2013 році, коли допомагав своїй знайомій ОСОБА_23 здати торгове приміщення на АДРЕСА_4 у м. Києві. У вказаному приміщенні обвинувачений відкрив магазин з продажу техніки марки «Apple». ОСОБА_16 повідомив, що він крупний постачальник техніки на територію України, та запропонував вкладати гроші у його бізнес із можливістю отримання відсотків за користування ними, також запрошував до співпраці всіх бажаючих. У жовтні 2013 року ОСОБА_6 розповів про це своєму приятелю ОСОБА_7 та вони втрьох із цього приводу зустрілися в офісі останнього. Оскільки ОСОБА_7 не знав до цього ОСОБА_16, вони вирішили, що гроші ОСОБА_7 передає ОСОБА_6, про що останній пише розписку на його ім'я, після чого ОСОБА_6 передає вказану суму ОСОБА_16 і розписку, вже на його ім'я, пише обвинувачений. Таким чином ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_7 через ОСОБА_6 50?000 доларів США, про що були складені дві розписки. У січні 2014 року ОСОБА_16 повернув суму боргу та відсотки ОСОБА_6, а той віддав їх ОСОБА_7, розподіливши відсотки між собою. Тоді ж ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_6 взяти у ОСОБА_7 більшу суму, пояснивши, що це дасть можливість збільшити товарооборот та отримувати більші відсотки.

ОСОБА_7 погодився надати 80?000 доларів США ОСОБА_16 через ОСОБА_6 Аналогічним чином були складені розписки від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 і від ОСОБА_16 на ім'я ОСОБА_6 За домовленістю, 80?000 доларів США давалися ОСОБА_16 на розвиток бізнесу на 6 місяців.

У червні 2014 року ОСОБА_6 із власних заощаджень повернув ОСОБА_7 80?000 доларів США, оскільки ОСОБА_16, за його словами, не міг забрати кошти з обороту без шкоди для бізнесу. У зв'язку із чим ОСОБА_16 тоді ж написав розписку на вказану суму на його ім'я та знищив попередню. Після цього протягом місяця ОСОБА_6 надав ОСОБА_16 ще 20?000 доларів США та 9?000 Євро. Згадані суми надавав для того, щоб у подальшому мати можливість повернути всі свої гроші.

Обвинувачений розповідав, що бізнес динамічно розвивається, він здійснює поставки по Україні, в Росію, відкриває нові ринки збуту у Казахстані, його слова викликали довіру, а тому ОСОБА_6 не сумнівався у поверненні своїх грошей.

У жовтні 2014 року ОСОБА_16, на прохання ОСОБА_6, видав йому суму у розмірі 6?000 доларів США та 2?000 Євро.

З часом ОСОБА_6 дізнався від ОСОБА_7, що ОСОБА_16 затримує виплати та бере нові суми, у зв'язку із чим вирішив припинити стосунки із ним та просто забрати свої гроші, навіть без відсотків.

Неповернутою залишилася сума у розмірі 94?000 доларів США та 7?000 Євро.

Відповідаючи на запитання, ОСОБА_6 вказує, що ОСОБА_16 викликав у нього довіру своєю поведінкою, образом життя, що свідчив про певний статок. За словами останнього, у нього у товарообігу було декілька мільйонів доларів США. Крім того, ОСОБА_6 бував у його магазині, що переконувало у реальності слів обвинуваченого щодо його роботи та доходів.

- Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який повідомив, що у жовтні 2013 року його товариш ОСОБА_6 розповів про знайомого, який займається оптовими поставками техніки марки «Apple» на територію України, у бізнес якого можна вкладати гроші під відсотки та запропонував зустрітися, щоб той детально пояснив умови. В ході зустрічі ОСОБА_16 розповів про оптові поставки техніки та продаж її у роздріб у магазині, пропонував інвестувати гроші із виплатою 10 % у місяць. ОСОБА_7 погодився надати 50?000 доларів США ОСОБА_6 під розписку, а той у свою чергу мав передати цю суму ОСОБА_16 також під розписку. Визначили строк повернення грошей 31.01.2014 року

У кінці січня 2014 року ОСОБА_16 повернув їм суму із відсотками.

На початку лютого 2014 року обвинувачений запропонував розмістити більшу суму, пояснивши, що він збільшує товарообіг, у зв'язку із чим потрібні гроші для передплати.

ОСОБА_7 перед цим відвідав магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», який, на його погляд, був одним з найкращих у м. Києві. А тому, врахувавши повернення першої суми із відсотками, наявність магазину певного рівня, потерпілий вирішив вкласти ще одну суму у бізнес, який, за словами ОСОБА_16, розвивався динамічно. 80?000 доларів США строком до червня 2014 року були надані ОСОБА_7 ОСОБА_16 через ОСОБА_6 та аналогічним чином написані розписки.

У червні 2014 року ОСОБА_6 повернув ОСОБА_7 80?000 доларів США, пояснивши, що це його власні кошти, оскільки ОСОБА_16 просив не забирати гроші з обороту, при цьому вони домовились розподілити відсотки між собою, коли обвинувачений поверне всю суму.

До цього на початку березня 2014 року до ОСОБА_7 особисто звернувся ОСОБА_16 та попросив для розвитку бізнесу 25?000 доларів США, під заставу свого автомобіля марки «БМВ». Потерпілий погодився, й надав вказану суму строком на 1 місяць. Через місяць ОСОБА_16 повернув гроші та одразу запропонував надати його у боргу суму у розмірі 27?500 доларів США знов під заставу цього ж автомобіля. ОСОБА_7 погодився за умови строку повернення у 2 - 3 тижні, даний період був обраний ним з метою здійснення контролю за боржником. Вони уклали договір і після чого кожні 2 - 3 тижні ОСОБА_16 з'являвся і вони укладали додаткові угоди.

У червні 2014 року обвинувачений приїхав до нього в офіс і повідомив, що у березні він відкрив бізнес у Росії, серйозно заходить на ринок, у зв'язку із чим потрібні значні гроші, а тому попросив ще 30?000 доларів США. ОСОБА_7 надав цю суму, останній написав розписку.

У липні 2014 року ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що може віддати всю суму із відсотками, але просить надати йому ще коштів для розвитку бізнесу, при цьому передав із кур'єром відсотки у розмірі 3?000 доларів США. Він розповів про графіки поставок, склади із товаром під Житомиром, де розмитнюється товар, про те, що в обігу у нього декілька мільйонів доларів. Врахувавши попередній позитивний досвід роботи, наявність автомобіля у заставі, ОСОБА_7 у липні 2014 року передав ОСОБА_16 ще 33?000 доларів США під заставу ще одного автомобіля обвинуваченого марки «Мерседес».

У вересні 2014 року, за словами ОСОБА_16, у нього почалися проблеми у Російській Федерації, оскільки йому заборонили торгувати там продукцією марки «Apple», у зв'язку із чим він терміново переводив свій бізнес у Казахстан, а тому не міг повернути гроші, оскільки їх для цього було необхідно забирати з обороту. При цьому він пропонував продовжувати його підтримувати фінансово, гарантуючи повернення коштів із відсотками.

У листопаді 2014 року ОСОБА_16 для переведення бізнесу з Росії у Казахстан попросив у ОСОБА_7 18?000 доларів США, які й отримав. В ході розмови обвинувачений заявив про готовність показати товар на складах та надати контакти. Проте, коли потерпілий зібрався виїжджати на склади, в обвинуваченого поїздка зірвалась.

21 листопада 2014 року ОСОБА_16 приїхав до ОСОБА_7 із розрахунком і пояснив, що йому необхідна передплата для поставки товару, з тим, щоб він до кінця року почав повертати всі позики. Потерпілий надав йому 55?550 доларів США під розписку без забезпечення.

На початку грудня 2014 року між ними відбулася зустріч, в ході якої ОСОБА_16 повідомив, що у нього проблеми, у нього забирають гроші, погрожують. Побачивши стан обвинуваченого, ОСОБА_7 вирішив, що йому необхідна допомога, а тому надав суму про яку той просив. При цьому потерпілий усвідомлював, що вклав значну суму грошей, які необхідно забирати, що буде неможливо зробити без чергової позики. У свою чергу, ОСОБА_7 висунув вимогу до ОСОБА_16 повернути хоча б половину боргу до кінця січня 2015 року та передати йому один з автомобілів, що перебував у нього у заставі. ОСОБА_16 разом із батьком привезли автомобіль та залишити його у гаражі потерпілого.

У подальшому обвинувачений почав уникати зустрічей із потерпілим, не відповідав на дзвінки.

У кінці січня 2015 року ОСОБА_7 повідомив, що буде вживати заходів для повернення своїх грошей, у зв'язку із чим ОСОБА_16 передав йому через кур'єра 7?000 доларів США та привіз ще 2?000 доларів США. Після чого взагалі зник. Звернувшись до правоохоронних органів, ОСОБА_7 дізнався, що він не один був ошуканий ОСОБА_16

Потерпілий вказує, що ОСОБА_16 не повернув йому суму у розмірі 227?050 доларів США.

- Показаннями потерпілого ОСОБА_8 Будучи допитаним у судовому засіданні останній повідомив, що є власником ТМ «Стілус», яку здає в оренду, отримуючи роялті.

Приблизно із 2012 року ОСОБА_16 почав придбавати у компанії, що має відношення до фірми «Стілус», мобільні телефони марки «Iphone» для продажу у своєму магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований на АДРЕСА_4 у м. Києві, у якому крім телефонів, продавалися аксесуари та планшети марки «Apple».

Згодом між ними виникли партнерські стосунки. ОСОБА_16 іноді звертався до ОСОБА_8 за порадами у бізнесі. Потерпілому імпонував стиль роботи обвинуваченого, його відношення до справи. ОСОБА_16 розвивав бізнес, вкладав гроші у рекламу.

Співпраця між магазином «ІНФОРМАЦІЯ_2» та компанією «Стілус» носила регулярний та стабільний характер, у середньому у день менеджери ОСОБА_16 замовляли 10 - 15 телефонів марки «Iphone». Завдяки цьому в обвинуваченого були спеціальні умови, а саме 2 - 3 дні відстрочки платежів. Гроші поверталися вчасно, жодних фінансових проблем між ними не було. Розрахунок проводився готівкою.

У листопаді 2014 року ОСОБА_16 звернувся до ОСОБА_8 із проханням позичити 45?000 доларів США, пояснюючи тим, що даної суми не вистачає для придбання великої партії домофонів на виконання договору поставки із компанією, що займається будівництвом у м. Києві. Його слова здалися ОСОБА_8 обґрунтованими, а тому він надав зазначену суму на декілька днів. Ці гроші були повернуті ОСОБА_16 вчасно зі сплатою відсотків у розмірі орієнтовно 1?000 доларів США. Розписку обвинувачений забрав.

У грудні 2014 року ОСОБА_16 наполегливо просив про позику, але ОСОБА_8 із особистих причин відмовився. Після чого від обвинуваченого надійшла пропозиція обміняти у долари США суму, що еквівалентна тій, яка була повернута у листопаді, за привабливим курсом, на 20 - 30 копійок меншому, ніж курс НБУ. При цьому ОСОБА_16 повідомив, що його приятель має мережу обмінних пунктів, у яких не вистачає оборотних коштів, що й пояснює такі вигідні умови.

Погодившись, ОСОБА_8 надав обвинуваченому для здійснення обміну суму у гривнях, що була еквівалентна 42?600 доларам США. Гроші були передані ОСОБА_16 ОСОБА_24 у магазині «Стілус» на вулиці Артема, при цьому обвинувачений склав розписку на ім'я потерпілого, у якій, за домовленістю з останнім, зазначив у доларах США суму, яку він повинен повернути через один день. Оскільки ці гроші передавалися для здійснення обміну, мова про відсотки за користування ними не йшла. Отримані кошти були використані ОСОБА_16 на власні потреби. З приводу повернення суми ОСОБА_8 кожного дня телефонував обвинуваченому, той повідомляв про фінансові проблеми. У 2015 році потерпілий втратив надію повернути свої гроші, у зв'язку із чим пропонував різні варіанти погашення боргу, наприклад, шляхом передачі йому бізнесу. З весни 2015 року ОСОБА_16 припинив виходити на зв'язок. У травні - червні 2015 року до ОСОБА_8 звернувся працівник магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», який повідомив, що ОСОБА_16 зник. У зв'язку із несплатою орендної плати співробітників магазину виселили з приміщення, при цьому він попросив взяти в управління домен, належний ОСОБА_16, щоб забезпечити можливість нормально виконувати зобов'язання перед покупцями, які придбали у «ІНФОРМАЦІЯ_2» телефони з приводу проблем, що виникають при користуванні ними. ОСОБА_8 погодився на дану пропозицію, та пояснив, що незважаючи на те, що він отримує деякі кошти за використання доменного імені, що належить ОСОБА_16, ці суми не можна порівняти із сумою, що була надана ним у борг.

Відповідаючи на запитання учасників процесу, потерпілий пояснив, що йому нічого не відомо про зовнішньоекономічну діяльність ОСОБА_16 ОСОБА_8, який, за його словами, має власний бізнес у Казахстані, вказує про досить вузький ІТ-ринок у згаданій державі, на якому працюють лише п'ять компаній, тобто будучи обізнаним у даному питанні, він ставить під сумнів можливість поставок ОСОБА_16 техніки марки «Apple» у Казахстан.

- Показаннями потерпілого ОСОБА_11, який повідомив, що знає ОСОБА_16 через його брата, який є його партнером. На час їх знайомства у 2011 році, обвинувачений працював разом із братом. Після чого почав свій бізнес з продажу техніки марки «Apple», і вони декілька років не зустрічалися.

В осені 2014 року до ОСОБА_11 звернувся ОСОБА_16 із пропозицією вкласти гроші у його бізнес із можливістю отримання відсотків. Перший раз 06 вересня 2014 року потерпілий надав йому суму у розмірі 10?000 доларів США терміном на чотири дні під 10 %, про що обвинувачений написав розписку. Після чого, на прохання ОСОБА_16, термін користування грошима ОСОБА_11 був продовжений, при цьому обвинувачений сплачував за це відсотки. Другий раз потерпілий передав ОСОБА_16 13.09.2014 року аналогічну суму на тих же умовах, при цьому попередня сума повернута не була. Всього вони зустрічались з цього приводу 6-8 разів, ОСОБА_16 то брав нові суми, то повертав відсотки. Коли обвинувачений брав гроші утретє він, крім розписки, залишив ОСОБА_11 технічний паспорт на свій автомобіль марки «Mercedes-Benz».

У грудні 2014 року обвинувачений попросив чергову суму у борг, щоб не потрапити у неприємності. Останній раз ОСОБА_11 надав ОСОБА_16 17 січня 2015 року 5?000 доларів США, сподіваючись повернути вкладені гроші.

У січні - лютому 2015 року ОСОБА_16 перестав виходити на зв'язок, часто за нього відповідали його батько та брат, які пояснювали, що ОСОБА_16 заважають працювати, у зв'язку із чим виникли тимчасові труднощі.

Згодом ОСОБА_11 випадково дізнався про існування інших потерпілих

У період з жовтня 2014 року по січень 2015 року ОСОБА_16 писав розписки по всіх отриманих від ОСОБА_11 сумах, при поверненні грошей він розписки забирав. Неповернутою залишилася сума у розмірі 25?000 доларів США, що підтверджується чотирма розписками, які потерпілий передав правоохоронцям.

Відповідаючи на запитання ОСОБА_11 пояснює, що на його рішення давати гроші, вплинули обставини, а саме те, що обвинувачений займався бізнесом, мав магазин, справи у якому, за його словами, йшли добре, крім того, потерпілий брав до уваги, що ОСОБА_16 повертає відсотки, що свідчило про реальні доходи від бізнесу. Обвинувачений розповідав про свою зовнішньоекономічну діяльність, справи з іноземними партнерами, повідомляв, що переводить гроші за кордон. У наслідок чого до січня - лютого 2015 року ОСОБА_11 був упевнений у тому, що вкладав гроші у бізнес, від чого отримував заробіток.

Потерпілий вважає, що ОСОБА_16 зловживав стосунками, що між ними склалися, викликав почуття жалю до себе, унаслідок чого ОСОБА_11 позичав йому нові суми.

З особистих мотивів потерпілий не має жодних матеріальних претензій до ОСОБА_16, що, у будь-якому разі, не пов'язано із тим, що борг був повернутий.

- Показаннями свідка ОСОБА_25, який повідомив суду, що зі ОСОБА_16 його познайомив їх спільний знайомий. У листопаді 2013 року обвинувачений запропонував йому вкладати гроші у його бізнес та отримувати за це відсотки. ОСОБА_25 звернувся до знайомих із магазину «Стілус», які охарактеризували ОСОБА_16 виключно з позитивної сторони, як порядну людину та успішного підприємця, повідомивши про співпрацю із його магазином «ІНФОРМАЦІЯ_2». Обвинувачений розповідав про поставки техніки з-за кордону.

У вересні 2013 року ОСОБА_25 надав обвинуваченому 90?000 доларів США під 10 %.

24.11.2013 року ОСОБА_25 позичив обвинуваченому 99?000 доларів США на 3 місяці під 10%.

З березня 2014 року ОСОБА_16 пропонував вкладати більші суми під більші відсотки. У період із вересня 2013 року по серпень 2014 року ОСОБА_25 вклав у бізнес ОСОБА_16 близько 320?000 доларів США, забравши за цей же період близько 100?000 доларів США у вигляді відсотків.

Останню суму свідок передав обвинуваченому у серпні 2014 року. Після чого в останнього почалися фінансові проблеми, з вересня він перестав повертати гроші та виплачувати відсотки.

ОСОБА_26 не турбував ОСОБА_16, оскільки враховував, що у зв'язку із виходом чергової моделі мобільного телефону марки «Iphone», на перші три місяці після виходу припадає пік продажу, обвинувачений зможе подолати труднощі. Але у листопаді 2014 року ОСОБА_16 повідомив, що значна сума грошей застрягла у банку «Хрещатик». ОСОБА_26 звернувся до знайомих з проханням допомогти вирішити проблеми обвинуваченого, проте йому повідомили, що у вказаному банку відсутні операції та гроші, про які розповідав обвинувачений.

З вересня по грудень 2014 року ОСОБА_25 вдалося забрати у ОСОБА_16 25?000 доларів США, частину з яких, близько 12?000 доларів США, він забрав товаром.

У грудні 2014 року свідок постійно перебував у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», до якого приїжджали інвестори, вимагаючи повернення своїх грошей, та представники постачальників, із якими ОСОБА_16 не розрахувався за поставлений та проданий товар. Співробітники магазину скаржилися на те, що обвинувачений забирає кошти за обороту, у зв'язку із чим новий товар не поставляється.

ОСОБА_25 стало відомо, що у грудні 2014 року ОСОБА_16 взяв у борг гроші під великі відсотки у значної кількості людей. У той же період свідок дізнався, що насправді товар закупається у м. Києві під конкретні замовлення, а не завозиться великими партіями з-за кордону, як розповідав ОСОБА_16

ОСОБА_25 з іншими вкладниками неодноразово зверталися до ОСОБА_16 із проханням довести реальність його роботи. Обвинувачений розповідав про свій бізнес в Росії, Казахстані, називав імена, надавав контакти у Казахстані, перевіркою яких, його слова не були підтверджені.

Новий 2014 рік вони святкували в одній компанії, ОСОБА_16 був постійно поруч. По закінченню свят, коли всі знову почали вимагати повернення коштів, ОСОБА_16 ліг у лікарню, вкладників зібрав батько обвинуваченого та звинуватив їх у тому, що вони заважають синові працювати.

У січні 2015 року ОСОБА_16 написав ОСОБА_25 розписку на суму 960?000 доларів США, частину з яких у розмірі 450?000 доларів США зобов'язувався повернути до лютого 2015 року, а решту - до травня цього ж року.

До березня 2015 року обвинувачений не виходив на зв'язок, а після того як ОСОБА_25 написав заяву до прокуратури, ОСОБА_16 попросив її забрати, пояснивши безперспективність такого звернення, з урахуванням відсутності у нього будь-якого майна, пообіцявши повернути всі кошти. У кінці березня - на початку квітня 2015 року ОСОБА_25 уклав із ОСОБА_16 договір, відповідно до якого обвинувачений зобов'язувався повернути йому суму у гривнях еквівалентну 960?000 доларів США, яка складалася з переданих коштів у сумі 300?000 доларів США, все інше нараховані відсотки. ОСОБА_25 розумів, що розмір відсотків був не об'єктивно завищеним, але він був згоден на повернення лише тих коштів, що ним передавалися.

Відповідаючи на запитання, свідок пояснює, що на його переконання ОСОБА_16 створив фінансову піраміду, яка працювала за рахунок грошей вкладників, тобто відсотки одному вкладнику віддавалися завдяки вкладу іншої особи, так остання сума, що була передана ОСОБА_25 ОСОБА_16, пішла на погашення відсотків ОСОБА_7 Дані обставини були з'ясовані вкладниками, які звірили графіки вкладень та повернення відсотків. На думку ОСОБА_25, оборот магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у місяць складав не більше 40?000 доларів США. Інші напрямки бізнесу, про які розповідав ОСОБА_16 жодним чином підтверджені не були, а тому невиправдано велика сума залучених грошей свідчить саме про наявність шахрайства.

- Показаннями свідка ОСОБА_27, який повідомив, що познайомився зі ОСОБА_16 за часів своєї роботи у магазині «Стілус». Обвинувачений був постійним клієнтом, закуповував не менше десятка одиниць техніки у тиждень для перепродажу у власному магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2». У кінці 2013 на початку 2014 року ОСОБА_27 перейшов працювати у магазин ОСОБА_16, де займався замовленням товару. Зі слів його товаришів ОСОБА_25 та ОСОБА_28 свідку стало відомо, що вони заробляють, надаючи у користування обвинуваченому гроші, за що той сплачує відсотки. За словами ОСОБА_16, він мав й інший бізнес по продажу мобільних телефонів марки «Iphone» у Росію, які він придбавав у Європі за досить привабливими цінами. На запитання свідка, чому вони не можуть продавати ці телефони в Україні та вимушені закуповувати їх у магазині «Стілус», ОСОБА_16 розповів про домовленість із постачальником про заборону продажу товару в Україні. ОСОБА_27, який знав порядок цін на продукцію «Apple» в Європі та високі ціни на телефони «Iphone» в Росії, таке пояснення здалося правдоподібним. Свідок запропонував ОСОБА_16 інвестувати у його бізнес, на що той згодом погодився. ОСОБА_27 передав обвинуваченому першу суму у розмірі 200?000 гривень із виплатою 10 % у місяць. У подальшому розміри внесків, за пропозицією ОСОБА_16, збільшувалися. Останній раз у жовтні 2014 року обвинуваченому була передана сума у розмірі 1?000?000 гривень під 10 %. Всі гроші, які свідок передавав ОСОБА_16, належали його дядьку, якому він розповів про схему роботи та відповідно розподіляв між ними отримані відсотки.

З листопада 2014 року почалися проблеми із виплатою ОСОБА_16 відсотків, він виплачував їх частинами, із порушеннями обумовлених строків, та перестав виходити на зв'язок. Приблизно у цей же період часу у магазина «ІНФОРМАЦІЯ_2» виникли борги перед постачальниками. Оскільки ОСОБА_27 відповідав за замовлення товару, він контролював, щоб протягом 2-3 днів після поставки, магазин розрахувався за поставлений товар, однак, коли свідок звертався до фінансового директора з цього приводу, той повідомляв, що всі гроші забрав ОСОБА_16

Проблеми із поверненням грошей почалися і в інших вкладників, зокрема ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_6

Свідок намагався повернути вкладені гроші, але постійно чув від ОСОБА_16 різні відмовки про начебто перерахування коштів з-за кордону, на отримання яких потрібен певний час, придбання нової партії товару.

У грудні 2014 року ОСОБА_16 передав ОСОБА_27 7?000 доларів США, попросивши не повідомляти про це іншим.

Свідок разом із іншими вкладниками намагалися поговорити з обвинуваченим, з'ясувати причини його поведінки, почути від нього у чому полягають проблеми, проте ОСОБА_16 категорично відмовлявся зустрічатися зі всіма ними разом, пропонував проводити зустрічі з кожним окрема, вчиняв дії, направлені на те, щоб їх розсварити. З ними зустрівся батько ОСОБА_16, який звинуватив їх у проблемах сина та вимагав не заважати працювати.

У березні 2015 року після того, як обвинувачений взагалі перестав виходити на зв'язок, ОСОБА_27 звернувся із заявою до прокуратури. З ним майже одразу зустрівся ОСОБА_16, який пояснив, що не має будь-якого майна, за рахунок якого можна було б повернути гроші свідка, у зв'язку із чим звертатися до правоохоронців не має сенсу, проте у разі, якщо ОСОБА_27 забере заяву, обвинувачений добровільно поверне всю суму. Свідок забрав заяву, після чого вони уклали угоду, відповідно до якої ОСОБА_16 визнав борг перед ОСОБА_27 у розмірі 195?000 доларів США і обіцяв повернути його найближчим часом.

Відповідаючи на запитання, ОСОБА_27 вказав, що за часи його роботи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» на складі у залишку завжди був товар у певній кількості, а саме : близько 10 телефонів, 5 планшетів, 2 - 3 ноутбуки та аксесуари. У передсвяткові дні перед новорічними святами та святому восьмого березня обсяг продаж міг сягати й 100 одиниць техніки у день. У літні місяці у день продавалися близько 10 одиниць техніки.

- Показаннями свідка ОСОБА_23, яка повідомила, що працює директором ТОВ «Тораторг», якому належить приміщення на АДРЕСА_4, що складається з залу на першому поверсі, і приміщення на цокольному поверсі, має два входи, кімнати, які можна використовувати для зберігання майна.

В кінці 2012 року на початку 2013 року вказане приміщення взяв в оренду ОСОБА_16, спочатку його половину, а згодом і всі 312 м2. У магазині здійснювався продаж техніки марки «Apple».

ОСОБА_23 іноді бувала у магазині, вирішувала побутові питання, пов'язані із ремонтом приміщень. Орендна плата складала 15?360 гривень на місяць, які перераховувалися на рахунок ТОВ «Тораторг» з ТОВ «АНП ГРУП», а потім, після переукладення договору, з ФОП ОСОБА_16

До жовтня 2014 року все було добре, потім почалися проблеми із виплатою орендної плати, але кожного разу ОСОБА_16 обіцяв виконати зобов'язання. Після того як обвинувачений заборгував за три місяця, стало зрозуміло, що він не в змозі розрахуватися, ТОВ «Тораторг» направило йому листи про розірвання договору оренди, але вони повернулися без вручення.

У подальшому, весною 2015 року магазин був закритий. Під час закриття у магазині будь-якого цінного майна не було, все обладнання, що залишилося, зокрема, муляжі телефонів, стенди, було пошкоджено залиттям, проте його описали та склали акт.

- Показаннями свідка ОСОБА_28, який повідомив, що познайомився із ОСОБА_16 у 2013 році, між ними склалися товариські стосунки. ОСОБА_28 часто бував у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», особисто бачив як обвинувачений веде бізнес. Свідок декілька разів придбавав у цьому магазині мобільні телефони. Магазин складався із торгового залу площею близько 200 м2, де були розташовані зразки товару, та складського приміщення площею 15 - 20 м2. У присутності ОСОБА_28 у магазині постійно перебували клієнти, тобто бізнес був успішним, у певні періоди, які припадали на вихід нової моделі, новорічні свята та восьме березня, обсяг продаж міг доходити й до 100 мобільних телефонів марки «Iphone» у день.

ОСОБА_28 також позичав ОСОБА_16 гроші у сумі близько 100?000 гривень, з якої була повернута лише частина.

На початку 2015 року у ОСОБА_16 почалися фінансові проблеми, пов'язанні із коливанням курсу валюти та зменшенням попиту на товар. У зв'язку із чим до обвинуваченого виникли претензії у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, які вимагали повернення сум із відсотками. Вказані особи зорганізувалися й вирішили звертатися до правоохоронних органів. Оскільки потерпілі не довіряли ОСОБА_16, останній, за домовленістю із ними, жив у ОСОБА_28, щоб той міг контролювати його поведінку.

У червні 2015 року ОСОБА_28 з метою налякати обвинуваченого, щоб спонукати його повернути гроші, вивіз його за межі міста, та проти волі останнього, утримував до серпня 2015 року.

Відповідаючи на запитання свідок вказує, що спочатку звернувся із заявою на ОСОБА_16 до правоохоронних органів, а потім змінив свою думку та відкликав її.

- Показаннями свідка ОСОБА_29, який повідомив, що працював з 2012 року у магазині «Стілус», а тому знає ОСОБА_16, оскільки той з кінця 2013 року був постійним клієнтом магазину, придбавав 10 - 20 одиниць техніки та аксесуарів декілька разів на місяць, для перепродажу у своєму інтернет-магазині. Між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 існували товариські стосунки, у зв'язку із чим в обвинуваченого були особливі умови, він міг забирати товар без його оплати. ОСОБА_29 неодноразово був присутнім під час того як ОСОБА_8 передавав ОСОБА_16 гроші, це відбувалося у магазині, перед тим ОСОБА_8 перераховував гроші на касі та віддавав їх ОСОБА_16 Також свідок неодноразово бачив як ОСОБА_16 привозив гроші та залишав їх на касі. Оскільки у ОСОБА_16 та ОСОБА_8 були товариські відносини, у які ОСОБА_29 не втручався, він не знає розмір сум, що передавалися один одному, та їх призначення.

- Показаннями свідка ОСОБА_24, який вказав, що знає ОСОБА_16 як клієнта магазину «Стілус», у якому він (свідок) працював протягом двох років. У присутності свідка ОСОБА_8 передав ОСОБА_16 гроші, які перед цим були перераховані касиром. Після цього обвинувачений написав розписку за столом ОСОБА_24 Розмір переданої суми свідок не пам'ятає.

- Показаннями свідка ОСОБА_30, який розповів, що його брат відкрив магазин з продажу електроніки. Він витрачав значні кошти на рекламу, проводив презентації, і вже у 2013 році бізнес був успішним. Брат залучав гроші інвесторів для розвитку бізнесу, регулярно виплачував відсотки. У 2014 році у країні почалася криза, продаж техніки зменшився, відповідно зменшилися заробітки. Вкладники почали вимагати у брата повернути гроші та виплатити відсотки у повному обсязі.

У 2015 році ОСОБА_18 приїхав до нього і сказав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть усунути брата від бізнесу та забрати його (бізнес) собі. ОСОБА_30 з власних коштів віддав ОСОБА_11 5?000 доларів США, оскільки той погрожував, що збере всі старі розписки, гроші по яких повернуті, та подасть заяву до суду. Свідку відомо, що брат безвідповідально ставився до документів, віддаючи гроші, розписки не забирав, таким чином у вкладників залишилися розписки по повернутих сумах, чим вони й скористалися.

Деяких з інвесторів ОСОБА_30 знає особисто, у зв'язку із чим стверджує, що ОСОБА_6 є власником приміщення, у якому знаходився магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2». Він виносив обладнання з магазину, забирав товар зі складу. За його вказівкою, з магазину був у невідомому напрямку вивезений весь товар та торгове обладнання на значну суму.

ОСОБА_7 безпосередньо телефонував батьку свідка та погрожував продати борг ОСОБА_16 особам, пов'язаним із кримінальним світом.

ОСОБА_8 пообіцяв відмовитися від фінансових вимог у разі передачі йому сайту, але незважаючи на те, що сайт компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» був йому переданий, він заяву не забрав.

За клопотанням сторони захисту судом допитані свідки, показання яких також підтвердили винність ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зокрема.

- Свідок ОСОБА_31, який повідомив, що познайомився зі ОСОБА_16, почав вкладати гроші у розвиток бізнесу обвинуваченого, спочатку невеликі суми, які поверталися вчасно та із відсотками.

За зовнішніми ознаками такими як збільшення торгової площі магазину та кількості працівників, ОСОБА_31 усвідомлював, що справи йдуть добре.

У магазині був склад розміром 15 м2, у якому зберігався товар у кількості від 20 до 120 одиниць.

У другій половині 2014 року у ОСОБА_16 почалися фінансові проблеми, у зв'язку із чим він не повернув гроші ОСОБА_31, сума боргу складає близько 100?000 доларів США.

Згодом із ОСОБА_31 зв'язався ОСОБА_7 та запропонував об'єднатися із іншими потерпілим та разом звернутися до правоохоронців, при цьому розповів, що інформація повідомлена ОСОБА_16 з приводу бізнесу не відповідає дійсності, а грошами останній заволодів шахрайським шляхом.

У першій половині 2015 року ОСОБА_16 постійно був на зв'язку, не уникав спілкування зі своїми кредиторами, намагався вирішити фінансові питання. Про що свідку відомо безпосередньо, оскільки він возив його на зустрічі. Останній раз ОСОБА_31 привіз обвинуваченого на зустріч із ОСОБА_28, після чого ОСОБА_16 зник, через деякий час стало відомо про його викрадення.

Незважаючи на те, що обвинувачений не повернув ОСОБА_31 близько 100?000 доларів США, свідок не має претензій до нього, оскільки ОСОБА_16 зарекомендував себе як порядна людина, та повернув би гроші, якщо б йому не заважали інші потерпілі, які закрили його магазин та вивезли товар.

- Свідка ОСОБА_32 повідомив, що з 2013 року працював у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» менеджером з продажу до закриття магазину у травні 2015 року. Сайт розвився динамічно, склад був постійно заповнений товаром. Вони приймали участь у виставках, товарооборот у день складав 70 - 150 тисяч гривень. У середньому у день продавалися 20 та більше мобільних телефонів марки «Iphone». Постачальником товару був магазин «Стілус».

Після політичних подій у 2014 році, почалися проблеми із обсягом продажів. У травні 2015 року власник приміщення ОСОБА_6 закрив магазин, у якому ще залишився товар, а персонал вигнав.

Відповідаючи на запитання свідок показав, що клієнти обирали товар на сайті і під замовлення обраний товар кур'єром доставлявся у магазин, порядок розрахунків із постачальниками йому не відомий. ОСОБА_32 стверджує, що оборотних коштів для придбання нового товару завжди вистачало. Про будь-яку іншу діяльність ОСОБА_16, пов'язану із поставкою та продажем мобільних телефонів, крім магазину, ОСОБА_32 не відомо.

- Свідок ОСОБА_21 повідомив, що працював у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» з 2013 року. Справи у магазині йшли добре, ОСОБА_16 вкладав гроші у розвиток бізнесу, кожного місяця на підтримку сайту та рекламу уходило 30 000 - 50?000 гривень. У 2014 році зростали обсяги продажу товару. Через день поставлявся товар у кількості не менше 35 - 40 мобільних телефонів і 25 планшетів. Товар зберігався на складах, яких було два, на одному знаходилася техніка, на іншому - аксесуари. У святкові дні та у період виходу нової моделі телефону обсяг продажу збільшувався у 2 - 3 рази. Приміщення, у якому знаходився магазин, належало ОСОБА_6, який кожного місяця отримував орендну плату. Весною 2015 року ОСОБА_6 закрив магазин, у якому залишилися всі речі, меблі та товар, а співробітників вигнав на вулицю. Після чого ОСОБА_16 казав, що шукає нове приміщення під магазин, тобто планував працювати далі. На думку свідка, якщо б магазин не був закритий ОСОБА_6, справи йшли б добре.

Відповідаючи на запитання, свідок зазначив, що не бачив велику кількість товару, і на другому складі, про який знає лише зі слів обвинувачено, не був. Про зовнішньоекономічну діяльність ОСОБА_16 ОСОБА_21 не відомо.

- Свідок ОСОБА_33 повідомив, що знає ОСОБА_16 зі школи, у подальшому працював продавцем - консультантом у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» з його відкриття до кінця. Власником приміщення був ОСОБА_6, який отримував орендну плату, вирішував організаційні питання.

Магазин працював постійно, у день продавалося від 20 до 50 телефонів та значна кількість аксесуарів. У святкові дні 50 - 60 одиниць. Крім того, здійснювалися доставки товарів по Україні і по Києву. Згодом торгова площа магазину була збільшена.

У 2014 році унаслідок політичних подій, економічна ситуація у країні ускладнилася, що відобразилося у продажах, кількість яких зменшилася.

Весною 2015 року ОСОБА_16 припинив з'являтися у магазині, орендна плата не сплачувалася, а тому ОСОБА_6 закрив магазин та вивіз все обладнання, що там зберігалося, загальною вартістю 1 - 3 млн гривень. Незважаючи на це, ОСОБА_16 шукав можливість працювати далі в іншому магазині.

Відповідаючи на запитання свідок повідомив, що на складі у магазині техніки не було, вона привозилася під замовлення, які розміщалися як на сайті, так і оформлювалися у магазині. Замовлений товар привозив або сам ОСОБА_16 або доставляв кур'єр. Яким чином здійснювалася оплата за товар свідку не відомо. Основним постачальником була фірма «Стілус» та ще одна чи дві. Наявність заборгованості магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» перед постачальниками ОСОБА_33 заперечує.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені й письмові докази надані сторонами кримінального провадження. Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується :

- розпискою від 22.11.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_8 суму у розмірі 46?200 доларів США, яку зобов'язується повернути до 24.11.2014 року (том 3 а.с. 83);

- розпискою від 06.09.2014 року, яка свідчить, що ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_18 11?000 доларів США до 08.09.2014 року. Строк дії розписки продовжений до 12.09.2014 року (том 3 а.с. 87);

- розпискою від 13.09.2014 року, згідно з якою ОСОБА_16 отримав у ОСОБА_18 на строк 7 днів суму 10?000 доларів США під 10% (том 3 а.с. 85);

- розпискою від 17.01.2015 року про надання ОСОБА_18 ОСОБА_16 під 10 % 5?000 доларів США, які останній має повернути до настання 20 годин 19.01.2015 року. Згідно застереження, ОСОБА_16 у разі невиконання взятого зобов'язання мав передати ОСОБА_18 у заставу автомобіль марки «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_6 до повної виплати суми (том 3 а.с. 86)

- розпискою від 24.11.2014 року про отримання ОСОБА_16 від ОСОБА_10 10?000 доларів США на сім календарних днів під 10% (том 3 а.с. 86);

- розпискою про отримання 25.11.2014 року ОСОБА_16 від ОСОБА_10 30?000 доларів США, які він зобов'язується повернути протягом семи календарних днів зі сплатою 10% (том 3 а.с. 87);

- розпискою від 26.11.2014 року, яка свідчить про передання ОСОБА_16 ОСОБА_10 на сім календарних днів 30?000 доларів США під 10% (том 3 а.с. 90);

- розпискою від 28.11.2014 року про отримання ОСОБА_16 від ОСОБА_10 60?000 доларів США під 10% на сім календарних днів (том 3 а.с. 88), розписка про передання ще 20?000 доларів того ж дня на тих же умовах (том 3 а.с. 89),;

- розпискою ОСОБА_16 про отримання 16.06.2014 року у ОСОБА_6 позики у розмірі 80 00 доларів США до 23.06.2014 року із нарахуванням 10% за тиждень користування грошовими коштами (том 3 а.с. 189);

- розпискою ОСОБА_16 про отримання у ОСОБА_6 25.06.2014 року 9?000 Євро на сім календарних днів (том 3 а.с. 191);

- розпискою ОСОБА_16 про отримання у ОСОБА_6 25.06.2014 року 20?000 доларів США на сім календарних днів (том 3 а.с. 190);

- розпискою від 26.06.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_7 30?000 доларів США на сім календарних днів зі сплатою 10 % за користування ними (том 3 а.с. 192);

- розпискою про отримання від ОСОБА_7 08.11.2014 року ОСОБА_16 18?000 доларів США, які він зобов'язується повернути не пізніше 13.11.2014 року (том 3 а.с. 193);

- розпискою від 21.11.2014 року, згідно із якою ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_7 55?550 доларів США, які він має повернути не пізніше 25.11.2014 року (том 3 а.с. 194);

- розпискою від 04.12.2014 року про надання ОСОБА_7 ОСОБА_16 суми у розмірі 75?000 доларів США до 15 березня 2015 року (том 3 а.с. 195);

- нотаріально завіреним договором позики грошових коштів від 15.04.2014 року (том 3 а.с. 15), за умовами якого ОСОБА_7 передав ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 356?870 гривень 25 копійок, що є еквівалентною 27?500 доларів США, яку зобов'язується повернути до 29.04.2014 року;

- договором застави транспортного засобу від 15.04.2014 року, відповідно до якого виконання ОСОБА_16 зобов'язання за договором позики забезпечено заставою предметом якої є належний йому автомобіль НОМЕР_2 (том 3 а.с. 198);

- нотаріально завіреними додатковими договорами про внесення змін до договору позики : № 1 від 29.04.2014 року (том 3 а.с. 17), № 2 від 12.05.2014 року (том 3 а.с. 18), № 3 від 26.05.2014 року (том 3 а.с. 19), № 4 від 11.06.2014 року (том 3 а.с. 20), № 5 від 12.08.2014 року (том 3 а.с. 21), № 6 від 18.08.2014 року (том 3 а.с. 22), № 7 від 03.09.2014 року (том 3 а.с. 23), № 8 від 09.09.2014 року (том 3 а.с. 24), № 9 від 16.09.2014 року (том 3 а.с. 25), № 10 від 24.09.2014 року (том 3 а.с. 26), № 11 від 02.10.2014 року (том 3 а.с. 27), якими сторони узгоджували відстрочки повернення суми позики у розмірі 27?500 доларів США, останнього разу до 07.10.2014 року;

- договором позики від 28.07.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_7 передав ОСОБА_16 у власність гроші у сумі 387?842 гривні 30 копійок, що еквівалентно 33?000 доларів США, яку останній зобов'язаний повернути до 01.08.2014 року,

- додатковою угодою №1 до договору позики від 28.07.2014 (том 3 а.с. 16),

- висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 9398-9407/15-32 (том 3 а.с. 61 - 79), відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_16, складені від його імені у п'яти примірниках розписок про отримання грошових коштів у ОСОБА_10, у трьох розписках про отримання грошових коштів у ОСОБА_18, у трьох розписках про отримання грошових коштів у ОСОБА_6, у розписці про отримання грошових коштів у ОСОБА_8, у розписці про отримання грошових коштів у ОСОБА_14, у чотирьох розписках про отримання грошових коштів у ОСОБА_7, у графі «заставодавець» у договорах застави від 15.04.2014 року та 28.07.2014 року, у графі «позичальник» у договорі позики грошових коштів від 15.04.2014 року та одинадцяті додаткових договорів до зазначеного договору позики, у графі «позичальник» у договорі позики грошових коштів від 28.07.2014 року та додаткової угоди до нього виконані ОСОБА_16 ;

- постановою від 17.09.2015 року, якою визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження оригінали розписок про отримання ОСОБА_16 грошових коштів у ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_7, договір позики від 15.04.2014 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_16, та одинадцять додаткових договорів до нього, договір позики укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 від 28.07.2014 року та додаткова угода до нього (том 3 а.с. 58 - 59)

- інформацією, викладеною у листі ДФС України від 19.05.2015 року, із додатками, отриману у порядку ст. 93 КПК України, з якої убачається, що ТОВ «АНП ГРУП», директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_16, та ФОП ОСОБА_16 зовнішньоекономічною діяльністю у період з 01.01.2013 року по 11.05.2015 року не займалися;

- договором оренди нерухомого майна від 06.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Тораторг» в особі директора ОСОБА_23, та ТОВ «АНП ГРУП» в особі директора ОСОБА_16 про оренду частини нежитлового приміщення площею 311,5 м2 за адресою : АДРЕСА_4, під магазин електротоварів. Орендна плата складає 15?360 гривень (том 3 а.с. 151);

- договором оренди зазначеного вище нерухомого майна, укладеного 01.06.2013 року між ТОВ «Тораторг» та ФОП ОСОБА_16 на тих же умовах (том 3 а.с. 157 - 158).

На підтвердження винуватості ОСОБА_16 у повторному заволодінні майном ОСОБА_14 шляхом зловживання довірою останнього, сторона обвинувачення надала суду наступні докази :

- розписку від 08.09.2014 року, з якої убачається, що ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_14 на 7 днів суму у розмірі 50?000 доларів США, яку зобов'язується повернути з урахуванням 15% (том 3 а.с. 84);

- висновок експертизи № 9398-9407/15-32 (том 3 а.с. 61 - 79), відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_16, складені від його у зазначеній вище розписці на ім'я ОСОБА_14 виконані обвинуваченим ;

- постановою від 17.09.2015 року, якою згадана розписка визнана речовим доказом.

За результатами повного та всебічного дослідження доказів, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_16 у заволодінні грошовими коштами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_9 шляхом зловживання їх довірою.

При цьому суд критично ставиться до тверджень обвинуваченого про те, що розписки надані потерпілими не свідчать про наявність у нього фінансових зобов'язань перед ними, через його безвідповідальне та довірливе ставлення до інвесторів, які скористалися цим та надали правоохоронним органам розписки, суми по яких були їм повернуті.

Таке критичне ставлення викликано, крім показань потерпілих та свідків ОСОБА_26 й ОСОБА_27, про те, що ОСОБА_16 завжди забирав розписки по повернутих сумах, й певною непослідовністю позиції самого обвинуваченого. Так, за словами останнього, він за весь час співпраці із вкладниками не забирав розписки, у той час як у судовому засіданні були досліджені розписки лише за певний проміжок відносин обвинуваченого із потерпілими. Окремо суд звертає увагу на те, що незважаючи на відсутність документальних підтверджень повернення ОСОБА_16 деяких сум грошей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, потерпілі самі повідомили суду про повернення частини боргу та відповідно зменшили свої позовні вимоги.

Лише свідок ОСОБА_30, брат обвинуваченого, стверджував, що останній не забирав розписки при поверненні грошей потерпілим, та засудив таку поведінку брата. Проте, зі слів самого свідка, суду стало відомо, що він (свідок) у 2015 році погасив заборгованість брата перед потерпілим ОСОБА_18, однак жодного підтвердження цього факту суду надано не було.

Оскільки викладене вище твердження ОСОБА_16 суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам, суд сприймає його позицію як таку, що спрямована на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та вважає досліджені у судовому засіданні розписки та договори позики, передані потерпілими підтвердженням неповернення ОСОБА_16 отриманих ним грошових коштів.

Розглядаючи версію обвинуваченого про наявність між ним та потерпілими цивільно-правових відносин, які мають вирішуватися у цивільному судочинстві, суд у першу чергу має виходити з того, чи мав ОСОБА_16 намір при отриманні грошей виконувати зобов'язання по їх поверненню. Про наявність або відсутність такого наміру можна зрозуміти, оцінивши реальну можливість в обвинуваченого виконувати зобов'язання по поверненню грошей.

У судовому засіданні встановлено, що потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_9 позичали гроші ОСОБА_16, будучи упевненими у тому, що останній поставляє значні партії техніки «Apple» з-за кордону, що на їх думку й пояснювало можливість швидкого значного заробітку у вигляді відсотків. У цьому ж були впевнені й свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_27, які на відміну від потерпілих не є особами зацікавленими у засудженні ОСОБА_16, враховуючи домовленість із ним поза межами суду. Узгодженість показань вказаних вище осіб, дає суду підстави їм довіряти. Окремо колегія звертає увагу на показання потерпілого ОСОБА_9 правдивість якого обвинувачений під сумнів не ставив, про бізнес ОСОБА_16 у Російській Федерації та Казахстані, що йому повідомляв сам обвинувачений. У той час як у ОСОБА_8, обізнаного у бізнесі з продажу техніки, гроші були позичені обвинуваченим начебто для здійснення обмінної валютної операції.

ОСОБА_16, заперечивши здійснення ним підприємницької діяльності за кордоном, пояснив, що мав можливість виплачувати відсотки по залучених у бізнес сумах завдяки роботі із постачальником техніки «Apple» на ім'я ОСОБА_17, у якого закуповував від 1 000 до 4 000 одиниць товару на місяць. Торгова націнка на одну одиницю становила від 2,5 до 15 %, У зв'язку із чим в обороті у нього було близько 2 000 000 доларів США, щомісячно.

Проте, така версія обвинуваченого була спростована показаннями допитаних осіб, у першу чергу свідками захисту. Свідок ОСОБА_33, який працював у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» з моменту його відкриття та до закриття, стверджував, що основним постачальником техніки була фірма «Стілус». Крім того, продаж техніки здійснювався, як правило, під конкретне замовлення. Аналогічні показання дав свідок захисту ОСОБА_32, що повністю узгоджується із показаннями свідки ОСОБА_27, який до осені 2014 року, працюючи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», займався саме замовленням товару. Всі допитані свідки колишні працівники магазину повідомили, що у середньому в день продавалося біля 20 мобільних телефонів, кількість яких у передсвяткові дні збільшувалася у 2 - 3 рази.

Не на користь версії ОСОБА_16 свідчить його неспроможність достовірно пояснити суду з економічної точки зору різницю показників доходів від реалізованої продукції, у кількості підтвердженої у судовому засіданні, та понесених витрат, тобто джерело, за рахунок якого нараховувалися та виплачувалися відсотки.

Крім того, згідно показів свідків захисту та обвинуваченого, у даному виді бізнесу, відбувалися як піки продажу так і спад, який припадав на літній період, однак аналізуючи графіки позик можна дійти висновку, що розмір сум позичених обвинуваченим, начебто на оплату за партію товару, не мав прив'язки до коливань продажів.

Згідно інформації, повідомленої потерпілим ОСОБА_8, який, за його словами, тривалий час займається продажем техніки марки «Apple», що було підтверджено в ході судового слідства, у тому числі й обвинуваченим, торгова націнка на одиницю товару у даному бізнесі може досягати 3 %.

Вищевикладене у сукупності спростовує твердження ОСОБА_16 про здійснення ним підприємницької діяльності у заявленому масштабі, дохід від якої дозволяв сплачувати запропоновані ним потерпілим відсотки за користування позикою.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні розписки, слід звернути увагу на те, що у період з 21 по 28 листопада 2014 року начебто для закупівлі партії товару у різних потерпілих ОСОБА_16 були отримані грошові кошти на загальну суму більше 200 000 доларів США із терміном їх повернення протягом семи днів. При цьому, за словами обвинуваченого, саме в осені 2014 року він був вимушений продавати мобільні телефони за ціною нижчою від закупівельної. Крім того, з показів працівників магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» убачається, що значна сума позичених грошей не вплинула на асортимент представленого у магазині товару. А свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_26 взагалі вказали про відсутність у вказаний період техніки у магазині, у зв'язку із тим, що ОСОБА_16 забрав гроші з обороту.

Таким чином, проаналізувавши всі обставини, суд вважає встановленим, що ОСОБА_16 у період з січня 2014 року по січень 2015 року, отримуючи від потерпілих грошові кошти під приводом оплати за поставку техніки, а у випадку із потерпілим ОСОБА_8, під приводом здійснення обмінної операції, не мав намір виконувати взяті на себе зобов'язання та повертати гроші.

Дії обвинуваченого, направлені на заволодіння грошовими коштами, характеризувалися певними ознаками, зокрема, він гарантував високу дохідність від вкладення у бізнес, не надавав інформацію, яку б можливо було перевірити, повертав із відсотками вчасно позики отримані на початку співпраці з черговим вкладником, згодом пропонував збільшувати розмір позик, звертався про позику сум у розмірах, що дорівнювали повернутим.

Вищевикладене свідчить про доведеність обвинувачення ОСОБА_16 у вчиненні протиправних дій по заволодінню майном ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 шляхом зловживання їх довірою.

При цьому суд вважає необхідним виключити з обвинувачення посилання органу досудового розслідування на те, що ОСОБА_16 почав здійснювати підприємницьку діяльність з продажу продукції компанії «Apple» саме з метою заволодіння чужими майном шляхом зловживання довірою, оскільки дана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства.

Потерпілий ОСОБА_14, будучи неодноразово повідомленим до суду, не з'явився, показання суду не надав, чим не виконав свій обов'язок, визначений п. 1 ст. 57 КПК України. У зв'язку із чим суд позбавлений можливості дослідити вказаний доказ безпосередньо та надати оцінку іншим доказам по епізоду заволодіння ОСОБА_16 майном ОСОБА_14 шляхом зловживання довірою з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Таким чином у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_16 у заволодінні майном ОСОБА_14 в особливо великих розмірах шляхом зловживання довірою і вичерпані можливості їх отримати.

Суд керується положеннями ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 373 КПК України, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з наступними доповненнями та змінами, відповідно до яких, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви, щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. У випадку, коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок. Таким чином по епізоду повторного заволодіння майном ОСОБА_14 у особливо великих розмірах шляхом зловживання його довірою, ОСОБА_16 слід виправдати у зв'язку із відсутністю у його діях складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Отже, суд розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

За наслідками чого колегія приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки він повторно шляхом зловживання довірою потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_34, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_18 заволодів їх майном в особливо великих розмірах, тобто вчинив шахрайство.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_16 встановлено, що він є особою раніше не судимою, не одружений. На обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем реєстрації негативні характеристики відсутні, до затримання працював, займаючись підприємницькою діяльністю.

При призначенні йому покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

З урахуванням викладеного, обставини вчинення злочину, особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_16 покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі на строк, який буде необхідним та достатнім. При цьому приймаючи до уваги викладене вище колегія вважає, що лише реальне відбуття ОСОБА_16 покарання буде відповідати всім чотирьом аспектам правого впливу застосованого державою.

В ході судового розгляду потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 заявлені цивільні позови про стягнення зі ОСОБА_16 матеріальної шкоди.

При вирішенні позовів потерпілих суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням доведеності вини ОСОБА_16 у заволодінні майном потерпілих шляхом зловживання їх довірою, суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 217 КПК України, вважає правильним визначити до відшкодування за рахунок обвинуваченого шкоду, завдану унаслідок його протиправних дій станом на день їх вчинення.

При цьому приймаючи до уваги, що в ході судового слідства була спростована версія захисту щодо цивільно-правових відносин між ОСОБА_16 та потерпілими, суд не убачає підстав для застосування положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України, та стягнення відсотків за користування позиками, у зв'язку із чим цивільні позови підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 129 КПК України, цивільний позов ОСОБА_14 слід залишити без розгляду.

Враховуючи обраний судом вид покарання, суд приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченого, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставину визначену у пункті 11 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни раніше обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

При ухваленні вироку суд відповідно до вимог ст. 100, 124 КПК України, вирішує питання про речові докази та стягує з обвинуваченого судові витрати.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із конфіскацією усього належного йому майна.

За пред'явленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 190 КК України по епізоду повторного заволодіння майном ОСОБА_14 шляхом зловживання довірою, ОСОБА_16 виправдати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_16 у виді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому рахувати з моменту його затримання - 28.08.2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_16 перебування в установах попереднього ув'язнення у період з 28.08.2015 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_16 на користь ОСОБА_6 919 052 гривні 43 копійки.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_16 на користь ОСОБА_7 3 157 292 гривні 08 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_16 на користь ОСОБА_8 739 200 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_16 на користь ОСОБА_10 2 248 577 гривень 70 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_14 залишити без розгляду.

Стягнути і ОСОБА_16 на користь держави судові витрати у розмірі 6?283 гривні 20 копійок.

В рахунок відшкодування заподіяної шкоди та виконання покарання у виді конфіскації майна звернути стягнення на арештоване майно ОСОБА_16, а саме : транспортні засоби моделі «BMW 3251» державний номерний знак НОМЕР_7, «BMW M3» державний номерний знак НОМЕР_3, «Mercedes-Benz 280 GE» державний номерний знак НОМЕР_4.

Речові докази зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Судді

О.С. Короткова А.В. Шевчук О.М. Луценко