Ухвала суду № 64847141, 21.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, ділової репутації і гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 3 480 гривень.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 705, 05 гривень віднесено на його рахунок.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначав про хибність висновків суду щодо оціночності суджень, зафіксованих в інформації статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" від ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на інтернет-порталі charivne.info. Ця інформація є недостовірною та неправдивою, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію, а її розповсюдження призводить до його дискредитації як депутата та громадянина. Дії відповідача мають негативні наслідки у формі зміни морального ставлення до нього суспільства та шкодять його особистим немайновим правам.

Зі змісту інформаційного повідомлення вбачається, що автором зазначені факти, тобто переконливі твердження про події щодо діяльності Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Рівбуд" (далі - ОК "ЖБК "Рівбуд") та звернення останнього з приводу отримання земельної ділянки.

Намагаючись спростувати висновки суду, вказував, що рішенням загальних зборів членів ОК "ЖБК "Рівбуд" від 23.11.2012 року його було виключено із членів ОК "ЖБК "Рівбуд" з добровільним виходом на підставі його заяви. Тому вважав, що не має будь-яких правових відносин із цим кооперативом, не впливає на господарську та організаційну діяльність юридичної особи, управління нею та ухвалення нею рішень. В зв'язку з відсутністю у нього відповідних прав та обов'язків не міг, як стверджують відповідачі, бути причетним до привласнення будинку на АДРЕСА_1.

Покликаючись на ч.2 ст. 47 (1) Закону України "Про інформацію", ст. 277 ЦК України, рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 року у справі Лінгенса проти Австрії, вважав неправильним висновок суду про те, що оспорювана ним інформація є оціночними судженнями. Не згоден і з тим, що вона не є негативною щодо нього, не ґрунтується на вимогах закону, адже поширені відомості викладені у стверджувальній формі, носять образливий характер і не мають жодної фактичної підстави.

Окрім того, всупереч ст.ст. 5, 212 ЦПК України суд оцінив лише подані відповідачами докази та врахував тільки їхні доводи, тоді як узагалі не обґрунтував мотивів відхилення його доводів або їх знехтував.

З наведених міркувань просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з його необґрунтованості, оскільки оспорювана ним інформація носить характер оціночного судження, а сам позивач є публічною особою, межа допустимої критики діяльності якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Як правильно встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 11 год. 00 хв. року в мережі Інтернет на інтернет-порталі charivne.info розміщено статтю ОСОБА_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1". Там зафіксовано про те, що позивач вимагає гроші в сумі 8 000 гривень за гойдалку: "Однак, про піклування тут годі й говорити. Адже тільки минулися вибори, як пан ОСОБА_1 забув про свої обіцянки. Ще й поставив рівнянам вимогу - заплатити за привезену гойдалку 8 тисяч гривень… Але нещодавно голова ОСББ мені говорить, що ОСОБА_1 хоче, аби ми заплатили за гойдалку 8 тисяч гривень. Питання у тому, - навіщо він привозив цю гойдалку, - розповів ОСОБА_5. Виходить так, що ми проголосували, а зараз починається якийсь абсурд".

В статті зазначено і про відомості щодо наміру позивача демонтувати встановлену на АДРЕСА_2 дитячу гойдалку: "Мешканці будинку на АДРЕСА_2 не виключають, що пан ОСОБА_1 приїде демонтувати встановлену людьми гойдалку".

Вказується і про причетність ОСОБА_1 до привласнення будинку АДРЕСА_1: "Для прикладу, не так давно пан ОСОБА_1 встряв у справу привласнення будинку на АДРЕСА_1".

Стаття містить відомості і про те, що "перед місцевими виборами він встановив зупинку, якою ніхто не користується", а також, що "ОСОБА_1 відомий рівнянам як один з ділків, котрі створивши псевдо-"житлово-будівельний кооператив", отримавши підтримку чиновників Рівнеради та Держземагентва, готувалися привласнити 3, 5 гектари комунальної землі".

Крім того, журналіст інтернет-порталу charivne.info звернувся до позивача з приводу пояснити свою позицію щодо даної інформації: "Тому журналіст порталу "Чарівне.інфо" зателефонував міському обранцю, аби той пояснив свою позицію. Однак, у пана ОСОБА_1 наразі є більш нагальні справи. Жінка, яка підняла слухавку, повідомила, що депутат перетелефонує, коли звільниться".

Тому позивач при зверненні до суду просив визнати дану інформацію недостовірною і такою, що порочить його честь і гідність, та зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (в судовому засіданні замінену на належного співвідповідача, який є власником веб-сайту, - ОСОБА_3) протягом семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ними в мережі Інтернет на веб-сайті charivne.info недостовірну інформацію шляхом друкування в мережі Інтернет на цьому ж веб-сайті резолютивної частини рішення із зазначенням дати його ухвалення та номеру судової справи тим самим шрифтом, що і оспорювана інформація, не допускаючи при цьому жодних коментарів.

Вважаючи, що оприлюднена на веб-сайті charivne.info неправдива інформація завдала йому моральних страждань, внаслідок яких зазнав моральної шкоди, розмір якої оцінив у 50 000 гривень і яку просив стягнути із відповідачів солідарно на його користь.

Повно і правильно встановивши обставини справи та з'ясувавши, що при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, до застосування не підлягають, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Згідно із ч.ч. 1, 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснив, що відповідно до статті 47 (1) Закону України "Про інформацію" (аналогічні положення містяться в ст. 30 нової редакції цього Закону) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедент ній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому використання автором статті таких мовних засобів як особисте припущення респондента (голови ОСББ) про "якийсь абсурд", а також мешканців будинку про можливий демонтаж гойдалки очевидно не є фактичними твердженнями.

Не можна розцінити як факти і суб'єктивні думки автора про участь ОСОБА_1 у привласненні будинку на АДРЕСА_1 та створення псевдо-"житлово-будівельного кооперативу" з отриманням підтримки чиновників Рівнеради і Держземагенства і готуванням до привласнення 3, 5 га землі, що належить територіальній громаді.

Так, "Сучасний тлумачний словник української мови" (Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 888) розуміє слово "Факт" (лат. factum - зроблене) у трьох значеннях:

1. Реальне явище, невигадана подія, що справді сталася; приклад, випадок.

2. Об'єктивна дійсність, реальність; те, що реально існує. Наявність існування чогось.

3. У значенні присудкового слова. Безперечно, справді, немає сумніву. Який стосується факту (у 1, 2 значеннях); який відповідає фактам, дійсності; реальний справжній; який має чи містить факти; наприклад: фактичний матеріал.

Таким чином, оспорювану інформацію в даній частині не можна перевірити на предмет її справжності та відповідності дійсним обставинам, а тому ці відомості є оціночними судженнями, правильний висновок про що зроблено місцевим судом і з чим погоджується й колегія суддів.

Щодо інформації про повідомлення невстановленої особи у відповідь на дзвінок журналіста про те, що позивач йому передзвонить пізніше, то це взагалі навіть як фактичне твердження не порушує особистих немайнових прав ОСОБА_1, а тому судовому захисту його вимоги в цій частині не підлягають.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданими їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Тобто в даному випадку позивачу законом надано право захистити свої суб'єктивні цивільні права в позасудовому порядку шляхом їх самозахисту (ст. 19 ЦК України).

Конституційний Суд України в пункті 3.3. свого Рішення №2рп/2012 у справі №1-9/2012 зазначив, що перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. четвертому п. 21 своєї постанови від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вбачається, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Окрім того, Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказувала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Оскільки розміщені на веб-сайті інтернет-порталу charivne.info оспорювані відомості не містять конкретних фактів, якими порушуються особисті немайнові права ОСОБА_1, а його соціально-правовий статус спершу як кандидата в депутати від певної політичної партії, а незабаром - і як депутата Рівненської міської ради від цієї партії свідчить про його публічність, тому позов про судовий захист оспорюваної інформації не ґрунтується на обставинах справи і вимогах закону.

Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від первісних вимог, а тому також правильно залишена без задоволення судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про неповноту і хибність з'ясування обставин, що мають значення для справи, спростовуються правильністю висновків суду, з чим погоджується і колегія суддів.

Посилання ОСОБА_1 про недодержання норм процесуального права спростовуються положеннями ч. 3 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до цього положення закону порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки про існування таких процесуально-правових порушень позивач не вказав, а апеляційним судом їх здобуто не було, тому з цими доводами погодитися не можна.

Не заслуговують на увагу і його твердження про помилкове незастосування норм матеріального права, адже є необґрунтованими і суперечать характеру спірних правовідносин.

Решта доводів апеляційної скарги також не ґрунтуються на обставинах справи і вимогах закону, а тому відхиляються колегією суддів.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, про необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права відповідачів, є неприйнятними для апеляційного суду.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 3, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: