Рішення № 64846476, 16.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/325/16-ц Номер провадження 22-ц/786/11/17Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Лобова О.А.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна в натурі, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з позовом до відповідачів про виділ частки нерухомого майна в натурі, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що йомуна підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року та додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року належить 2/10 та 1/10 частки, а всього 3/10 частки садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у м. Полтаві по вул. Федора Матвієнка, буд. 4. Йому виділено в користування умовну квартиру № 3, а саме: кімнату 3-4 площею 16,8 кв.м., кухню 3-3- площею 9,0 кв.м., сіни VI площею 9,9 кв.м., кладову V площею 1,3 кв.м., а всього загальною площею 37,0 кв.м. та на господарчі побудови сарай «Г» ,сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1,2,3 та 1/ 2 водопроводу № 3.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 38/100 частини садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у м. Полтаві по вул. Федора Матвієнка, буд. № 4 та їм на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року виділено в користування умовну квартиру № 2 в буд. № 4 в м. Полтаві, а саме: кімнату 2-2 площею 11,1 кв.м., кімнату 2-3 площею 9,4 кв.м., сіни ІІІ-площею 11,7 кв.м., кладову IV площею 1,4 кв.м., а всього загальною площею 33,6 кв.м. та на господарчі побудови сарай «В» сарай «в», вбиральню «Е», 1/ 2 огорожі № 1,2,3 та 1/2 водопроводу № 3.

Спірний житловий будинок розташований на ділянці площею 1622 кв.м.

Оскільки позивач не може дійти згоди з відповідачами щодо виділу належної йому на праві приватної власності частки нерухомого майна та порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний будинок, то він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просив виділити йому в натурі 3/10 частки садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Федора Матвієнка, буд. № 4 в окрему одиницю, як самостійний обєкт права власності на нерухоме майно, що складається з : в житловому будинку літ «А-1»- кімнати 3-4 площею 16,8 кв.м., кухню 3-3- площею 9,0 кв.м., сіни VI площею 9,9 кв.м., кладову V площею 1,3 кв.м., а всього загальною площею 37,0 кв.м. та на господарчі побудови сарай «Г» , сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1,2,3 та 1/ 2 водопроводу № 3.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 в садибному (індивідуальному) житловому будинку, розташованому за адресою м. Полтава. вул. Федора Матвієнка, буд. № 4.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши в користування ОСОБА_4 земельну ділянку в розмірі 494 кв.м. за адресою м. Полтава, вул. Федора Матвієнка, 4.

При цьому, можливість здійснення виділу частки в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, позивач обґрунтовував висновками експертизи, проведеної під час розгляду іншої цивільної справи № 554/733/14-ц.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна в натурі та встановленя порядку користування земельною ділянкою задоволено.

Виділено ОСОБА_4 натурі 3/10 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Федора Матвієнка, буд. № 4 в окрему одиницю, як самостійний обєкт права власності на нерухоме майно, що складається з : в житловому будинку літ «А-1»- кімнати 3-4 площею 16,8 кв.м., кухні 3-3- площею 9,0 кв.м., сіни VI площею 9,9 кв.м., кладову V площею 1,3 кв.м., а всього загальною площею 37,0 кв.м. та на господарчі побудови сарай «Г», сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1,2,3 та 1/ 2 водопроводу № 3.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 в домоволодінні , розташованому за адресою м. Полтава. вул. Федора Матвієнка, буд. № 4.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою м. Полтава , вул. Федора Матвієнка , 4 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи№ 68 складеної експертом ОСОБА_5 варіант № 1.

Виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 495 кв.м. для обслуговування квартири № 3 житлового будинку літ « А-1» , господарських будівель і споруд частини домоволодіння , розташованого по вул. Федора Матвієнка , 4 в м. Полтаві, що зафарбовано на плані земельної ділянки жовтим кольором.

Іншу частину земельної ділянки площею 627 кв.м, що зафарбована на плані земельної ділянки в салатний колірвиділено в користування для обслуговування квартири № 2 і споруд частини домоволодіння за адресою м. Полтава , вул. Ф.Матвієнка , 4 в м. Полтаві, яка належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 сплачений судовий збір по 1577,18 грн. з кожної.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилаються на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважають, що суд першої інстанції не врахував, що судом в порушення процесуальних норм було відмовлено в задоволенні їх клопотання про призначення експертиза в даній справі для зясування можливості виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а в основу рішення покладено висновок експертизи, яка була проведена під час розгляду іншої справи. Зазначають, що при виділі частки в натурі має бути виділена окрема частка ізольована від інших приміщень, яка повинна бути облаштована окремим входом та системами водопостачання, опалення, тощо. Експертиза, яка була покладена в основу рішення, взагалі не передбачає варіанту запропонованих перепланувань та переобладнань в будинку, в ній не передбачено залишення земельної ділянки в загальному користуванні, чим фактично анульовано вїзд у подвіря. Окрім того, вважають, що рішенням суду позивачу фактично виділено у власність всі комунікаційні мережі будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виділ в натурі належної позивачу частки можливий відповіднодо варіанту № 1 визначеного висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 68 від 08 липня 2015 року, проведеного під час розгляду іншої справи № 554/733/14-ц.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року (а.с.13-17 т.1) та додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2009 року (а.с.19 т.1), які набрали законної сили, є власником 2/10 та 1/10 частки, а всього 3/10 частки садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у м. Полтаві по вул. Федора Матвієнка, буд. 4. Йому виділено в користування умовну квартиру № 3, а саме: кімнату 3-4 площею 16,8 кв.м., кухню 3-3- площею 9,0 кв.м., сіни VI площею 9,9 кв.м., кладову V площею 1,3 кв.м., а всього загальною площею 37,0 кв.м. та на господарчі побудови сарай «Г» ,сарай «г», вбиральню «Ж», 1/2 огорожі № 1,2,3 та 1/ 2 водопроводу № 3.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 38/100 частини садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого у м. Полтаві по вул. Федора Матвієнка, буд. № 4 та їм на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року виділено в користування умовну квартиру № 2 в буд. № 4 в м. Полтаві, а саме: кімнату 2-2 площею 11,1 кв.м., кімнату 2-3 площею 9,4 кв.м., сіни ІІІ-площею 11,7 кв.м., кладову IV площею 1,4 кв.м., а всього загальною площею 33,6 кв.м. та на господарчі побудови сарай «В» сарай «в», вбиральню «Е», 1/ 2 огорожі № 1,2,3 та 1/2 водопроводу № 3.

Право власності ОСОБА_4 зареєстровано у встановленому законом порядку, що вбачається із витягів з державного реєстру права власності на нерухоме майно ( а.с.18,20т.1).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2015 року у справі № 554/733/14-ц позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Октябрської районної у м. Полтаві ради про виділ частки нерухомого майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду (а.с.51 т.2 справи №554/733/14-ц ).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Із встановлених у справі обставин вбачається, що позивачу належіть 1/5 частина спірного домоволодіння.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду даної цивільної справи судом першої інстанції були взяті до уваги докази, зокрема висновок експертного будівельно-технічного дослідження, набутого в іншій справі № 554/733/14-ц (а.с.21-54 т.1), що суперечить нормам і принципам цивільного судочинства та свідчить про порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння особам, які беріть участь у справі у здійсненні їхніх прав та нерозяснення їм наслідків не вчинення процесуальних дій.

Під час розгляду даної справи відповідачами заявлялося клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, в задоволенні якого судом першої інстанції, на думку колегії суддів необґрунтовано, було відмовлено (а.с.96 т.1).

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, призвело до невірних висновків та неправильного застосування норм матеріального права без врахування фактичних обставин у справі.

Під час апеляційного розгляду відповідачем відповідачами було заявлено клопотання про призначення у справі повторної комісійної судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 червня 2016 року клопотання задоволено частково, оскільки така експертиза під час розгляду справи в суді першої інстанції не призначалася і не проводилася. У справі призначена судова будівельно-технічна експертиза (а.с.180-181 т.1)

Згідно висновку № 713/714 від 02 грудня 2016 року судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у справі № 554/325/16-ц (а.с.186-210 т.1) вбачається, що виділення в окремий обєкт нерухомого майна 3/10 частин домоволодіння, які належать ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ф.Матвієнка, 4 в окрему одиницю, як самостійний обєкт права власності на нерухоме майно, що складається з: в житловому будинку літ А-1 кімнату 3-4 площею 16,8 кв.м., кухню 3-3 площею 9,0 кв.м., сіни VI площею 9,9 кв.м., кладову V площею 1,3 кв.м., а всього загальною площею 37,0 кв.м. та господарчі побудови: сарай Г, сарай г, вбиральня «Ж», 1/2 частини огорожі № 1,2,3 та 1/2 водопроводу №3 та присвоєння виділеній частці інвентарної одиниці технічно не можливий.

Виділити в натурі частку в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Федора Матвієнка, 4 та належить співвласнику ОСОБА_4 з урахуванням технічної можливості переобладнання житлового приміщення, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ізольовану квартиру з урахуванням стану основних конструктивних елементів та розташування інженерних мереж технічно неможливо.

Конструктивне рішення житлового будинку по вул. Ф.Матвієнка, 4 в м. Полтаві поздовжньо-стінове.

Виділення ОСОБА_4 в натурі 3/10 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ф. Матвієнка, 4 в окрему одиницю, як самостійний обєкт права власності на нерухоме майно, унеможливить користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інженерними мережами (комунікаціями).

Порядок фактичного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Федора Матвієнка, 4 існував між співвласниками домоволодіння станом на 2006 рік, тобто на той час, коли ОСОБА_4 була придбана частина нерухомого майна встановити не представляється можливим.

Так як виділити в натурі в окремий обєкт нерухомого майна 3/10 частин домоволодіння по вул. Ф.Матвієнка в м. Полтава, що належить співвласнику ОСОБА_4 з урахуванням технічного стану житлового будинку, розташування інженерних мереж технічно неможливо, тому не представляється можливим запропонувати можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою між співвласниками даного домоволодіння не пропонується.

Вказані висновки експерт підтвердив і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційним судом під час розгляду даної справи встановлено, що технічний виділ 3/10 частин домоволодіння, які належить позивачу технічно неможливий.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Разом з тим, позивачем до суду не предявлялися позовні вимоги про отримання від відповідачів компенсації вартості належних йому 3/10 частин домоволодіння.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність доводів апеляційної скарги, які підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В звязку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відмови в задоволенні предявленого позову, врахувавши при цьому висновки експертизи, проведеної під час апеляційного розгляду, то понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати підлягають стягненню на її користь в повному обсязі.

До судових витрат в даній справі, які були понесені апелянтом ОСОБА_2, належать: судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3469,81 грн. (а.с.107т.1) та витрати повязані з проведенням експертизи в сумі 4954,50 грн. (а.с.224т.1).

Таким чином, на користь відповідачки ОСОБА_8 підлягають стягненню з ОСОБА_4 судові витрати в загальному розмірі 8424,31 грн. (3469,81+4954,50 = 8424,31).

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна в натурі, припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 8424,31 грн. (вісім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 31 копійка) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_9

(підпис) ОСОБА_10

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1