Ухвала суду № 64844384, 15.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9395/15-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/177/17 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 15.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Коцюрби О.П., Данілова О.М.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_2, про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», публічного акціонерного товариства «Омега банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору факторингу, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 28.11.2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») , який в свою чергу виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ТОВ ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу № 15.

Разом із тим, 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 536-Ф від 13.03.2006 року позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

13.03.2006 року закрите акціонерне товариство «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (далі - ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»)(правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та фізична особа - громадянин України яким є - ОСОБА_2 уклали Кредитний договір №536-Ф (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов вищевказаного договору, Банк (за договором - Кредитор) зобов'язується надати ОСОБА_2 (за договором - Позичальникові) грошові кошти у вигляді кредитної лінії з загальним лімітом 86 000,00 доларів США, згідно додаткового договору №1 до кредитного договору №536-Ф від 13.03.2006 року укладенного 12 жовтня 2006 року кредитна лінія була збільшена і складала 250 000 дол. США.

Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/п 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) заборгованість у розмірі 7 049 361,20 грн., а саме: за кредитом - 3 032 809,45 грн., за відсотками - 894 084,69 грн., по комісії - 106 714,83 грн., пеня - 3 015 752,23 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/п 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 654 грн.

25 грудня 2015 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_2, про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими, який був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Заявлений зустрічний позов ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що 13 березня 2006 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСБАНК», як Банком та ОСОБА_2, як Позичальником був укладений кредитний договір № 536-Ф.

ОСОБА_3 просила суд визнати поруку між нею та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСБАНК», кінцевим правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи» припиненою з 12.01.2006 року, тобто з моменту укладення додаткового договору № 1 до кредитного договору № 536-Ф, судові витрати стягнути з Позивача за первісним позовом.

Також, 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору факторингу, який був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Заявлений зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 13 березня 2006 року між ЗАТ «ТАС- ІНВЕСБАНК», як Банком та ОСОБА_2, як Позичальником був укладений кредитний договір №536-Ф.

Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

18 січня 2016 року до участі у справі у якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 було залучено публічне акціонерне товариство «Омега банк», враховуючи, що вимога про визнання договору факторингу повинна бути заявлена до двох сторін договору, а вищезазначене товариство є правонаступником ПАТ «Сведбанк».

06 квітня 2016 року до участі у справі у якості співвідповідача за зустрічними позовами було залучено товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

16 червня 2016 року ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх. 17043, відповідно до якої зазначив, що фактично за договором факторингу № 15 від 28.11.2012 року не було передано право вимоги під ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторинг компанія «Вектор плюс» (у зв'язку із відсутністю оригіналів актів прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, актів прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників у електронному вигляді, акту прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді), у зв'язку з чим вищезазначений право чин, на думку Позивача за зустрічним позовом, вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, тобто останній є фіктивним.

Просив суд визнати недійсним договір факторингу, укладений 28.11.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині отримання ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором; визнати недійсним договір факторингу № 15, укладений 28.11.2012 року, між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у зв'язку з його фіктивністю в частині передачі права грошової вимоги; судові витрати стягнути з Позивача за первісним позовом.

19 серпня 2016 року представник ОСОБА_2 подав заяву з проханням застосувати позовну давність до вимоги Позивача за первісним позовом та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3 015 752,23 коп.

Рішенням Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково в зустрічні вимоги ОСОБА_6 задоволені в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/п 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) заборгованість за кредитним договором, а саме за тілом кредиту - 3 032 809,45 грн., за відсотками 894 084,69 грн., по комісії 106 714,83 грн., по пені 535 384,00 грн. (серпень 2014 року - січень 2015 року), разом - 4 568 992,97 грн. (чотири мільйона п'ятсот шістдесят вісім дев'ятсот дев'яносто дві) 97 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/п 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_2, про визнання зобов'язань за договором поруки припиненими - задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 13 березня 2006 року № 536-Ф/П-1, укладеного між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» припиненою.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/п 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», публічного акціонерного товариства «Омега банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним договору факторингу - відмовлено.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було встановлено, що 13.03.2006 року ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»)(правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та фізична особа - громадянин України яким є - ОСОБА_2 уклали Кредитний договір №536-Ф.

Відповідно до умов вищевказаного договору, Банк (за договором - Кредитор) зобов'язується надати ОСОБА_2 (за договором - Позичальникові) грошові кошти у вигляді кредитної лінії з загальним лімітом 86 000,00 доларів США, згідно додаткового договору №1 до кредитного договору №536-Ф від 13.03.2006 року укладенного 12 жовтня 2006 року кредитна лінія була збільшена і складала 250 000 дол. США.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

28.11.2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») , який в свою чергу виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ТОВ ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу № 15.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 вищезазначеного договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Згідно нотаріально посвідченої копії витягу з реєстру заборгованості боржників №1-А від 28.11.2012 року, ПАТ «Сведбанк» передало ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитним договором № 536-Ф від 13.03.2006 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» .

Згідно нотаріального посвідченої копії витягу з реєстру заборгованості боржників та купівельна ціна додаток 1, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» передало ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за кредитним договором № 536-Ф від 13.03.2006 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» .

Колегією суддів не приймає до уваги твердження ОСОБА_2, що у випадку якщо у нового кредитора немає ліцензії НБУ на валютний розрахунок, а за факторингом передаються зобов'язання по валютному договору, то суд може визнати такий договір недійсним через відсутність необхідного обсягу дієздатності у юридичної особи на момент укладення договору факторингу, як такі, що не відповідають нормам законодавства України з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Кредитні установи» є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, а саме - факторинг, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 22.09.2008 року та додатком до нього серія ФК № 214, що відповідає положенням п.11 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а положеннями ст. 5 цього Закону не встановлено обов'язку для фінансової установи здійснювати операції з надання фінансових послуг, зокрема, факторингу на підставі відповідної ліцензії.

За таких підстав доводи апелянта про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не має необхідних ліцензій є необґрунтованими. Крім цього, колегія звертає свою увагу на те, що кредит безпосередньо надавався ПАТ «Сведбанк», а ТОВ «Кредитні ініціативи» лише здійснює операції факторингу, на що має відповідний дозвіл.

Також безпідставними є доводи апелянта, що договір факторингу № 15 від 28.11.2012 року містить ознаки фіктивності у із відсутністю оригіналів актів прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, актів прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників у електронному вигляді, акту прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді з огляду на наступне.

За правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається, в матеріалах справи містяться копії посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. актів: прийому-передачу інформації згідно Реєстру заборгованості боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року; прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року; прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників за договором про надання факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Зазначені акти прийому-передачі документації підтверджує факт дійсного наміру сторін на виконання умов договору факторингу. Позивачем за зустрічним позовом не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджували б факт відсутності наміру ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія «Вектор Плюс" до створення правових наслідків за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року.

Як вбачається із вищевикладеним, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 536-Ф від 13.03.2006 року позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

Відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, кредитні кошти в розмірі 250 000,00 доларів США були видані Позичальнику.

У порушення умов договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого останній має прострочену заборгованість за кредитним договором, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості (останній станом на 27.07.2016 року).

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Так колегія погоджується, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3 032 809,45 грн. (враховуючи, що Позивач за первісним позовом не просив суд першої інстанції збільшити позовні вимоги відповідно до розрахунку заборгованості від 27.07.2016 року), заборгованості за відсотками у розмірі 894 084,69 грн., заборгованості по комісії у розмірі 106 714,83 грн.

При визначенні розмірі неустойки суд також враховує положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до роз'яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через просторочене виконання зобов'язань). Між тим згідно з ч.3 ст.551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником.

Крім того колегія суддів не погоджується із заявленим розміром пені, що Позивач за первісним позовом просив стягнути з Відповідачів, оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості від 27.07.2016 року взагалі розмір пені перевищує прострочену заборгованість з оплати кредиту, сума пені є досить суттєвою, і є неспівмірним із розміром основного боргу і знаходить за доцільне зменшити розмір неустойки у вигляді пені до 2 480 368,23 грн.

У зв'язку із чим, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» становить 6 049 361,20 грн.

13 березня 2006 року між ОСОБА_3, як Поручителем та Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСБАНК» був укладений договір поруки №536-Ф/П-1 далі по тексту «Договір поруки».

Проте, як вбачається із матеріалів цивільної справи, між Банком та Позичальником постійно вносилися зміни до умов кредитного договору, про що Поручитель не знав, не повідомлявся та будь-якої згоди на зміни не надавав.

Так, відповідно до укладених додаткових договорів до кредитного договору № 536-Ф було внесено наступні зміни, а саме: щодо зміни ліміту заборгованості в частині збільшення ліміту заборгованості за кредитною лінією до 250 000 (двісті пятдесяти тисяч) доларів США (додатковий договір № 1 від 12.10.2006 року); щодо сплати Позичальником комісії за внесення змін до умов кредитного договору в частині зміни графіку погашення за кредитною лінією в розмірі 0,05% від суми боргу щодо якої переноситься погашення за кредитом за кожний місяць перенесення, що складає 58,40 доларів США і сплачується в гривні за курсом НБУ на день сплати (додатковий договір №2 від 18.07.2007 року); відносно зниження відсоткової ставки з 15% ( відсотків) до 14 % (відсотків) починаючи з 01 листопада 2007 року (додатковий договір №3 від 05.1 1.2007 року); відносно якого з 15.10.2008 року, збільшується відсоткова ставка за кредитом до 16% (шістнадцяти) відсотків та збільшується комісія за внесення змін до умов кредитного договору в частині зміни графіку погашення заборгованості до 67,3 1 доларів США (додатковий договір №4 від 06.10.2008 року); щодо якого зменшується відсоткова ставка за кредит і яка з 01.01.2009 року становить 14% (чотирнадцять) відсотків та додатково встановлюється комісія у розмірі 200 грн., за зміну умов даного договору (додатковий договір №5 від 28.01.2009 року); відносно того, що сторони вирішили комісії за зміну умов кредитного договору не стягувати (додатковий договір №6 від 14.04.2009 року).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту вказаних норм, внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена. При цьому, припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Вказані висновки були викладені в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-88цс11, від 10 жовтня 2012 року №6-112цс12, від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Також колегією суддів не приймає до уваги твердження представника Позивача стосовно того, що ОСОБА_3, як поручитель, була повідомлена про збільшення розміру своєї відповідальності (збільшення кредитного ліміту, процентної ставки за користування коштами кредиту з 15.10.2008 року до 16 відсотків річних), що підтверджується копією згоди на передачу ОСОБА_2 в іпотеку домоволодіння, взагалі не вбачаючи будь-якого взаємозв'язку між цією згодою та можливими варіантами повідомлення поручителя про збільшення відповідальності.

У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2ст. 16ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12- 15, 20 ЦК, ст.ст. 3- 5, 11, 15, 31 ЦПК України). Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечило б положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі № 6-134цс12).

Таким чином, колегія суддів враховуючи, вище викладене бере до уваги те, що Банк змінив умови договору зі збільшення об'єму відповідальності без згоди поручителя, за відсутності у договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що слід визнати поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 13 березня 2006 року, укладеного між нею та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» припиненою.

Відповідно до вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А тому колегія суддів вважає вірно встановленою ту обставнику, що договори факторингу між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», та ТОВ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладені відповідно до вимог законодавства, підстав визнання останній недійсними у колегії суддів немає, а зустрічний позов ОСОБА_2 є безпідставним та таким, що базується на власному припущенні Позивача та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, у зв'язку з чим не підлягає до задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: