Вирок № 64840749, 21.02.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10753/16-к

Провадження № 1-кп/344/155/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурорів Чижовського С.Б., Гринишина В.Д., Савчука В.А.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, неодруженого, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Старшим слідчим СВ Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області у кримінальному провадженні №12016090180000952 від 03.07.2016 ОСОБА_3 18.08.2016 повідомлено про підозру у вчиненні 03.07.2016 таємного викрадення чужого майна, тобто (крадіжку).

На скоєному ОСОБА_3 не зупинився та вчинив новий корисливий злочин на території м. Івано-Франківська.

12.07.2016 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_3, знаходячись на березі річки Бистриця-Солотвинська, що в м.Івано-Франківську, а саме неподалік моста, побачив сумку марки «Аdidas» із особистими речами, яку потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили без нагляду, після чого в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою власного збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купались в річці, таємно викрав сумку марки «Аdidas», в якій знаходились речі, а саме: мобільний телефон марки «Lenovo A2010» IMEI 869076023996515; IMEI 869076024097511, вартістю 2027, 72 грн. із сім-картою оператора мобільного звязку компанії «МТС», вартістю 9,41 грн., грошові кошти в сумі 370,00 грн., які належать ОСОБА_2 та мобільний телефон марки «Lenovo A536» IMEI 869147023081473; IMEI 869147023949240, вартістю 2407, 00 грн. із сім- картою оператора мобільного звязку компанії «МТС», вартістю 23,60 грн., грошові кошти в сумі 400,00 грн., які належать ОСОБА_1

Після чого ОСОБА_3 місце вчинення злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 згідно висновку експерта №4.3-202/16 від 21.07.2016 майнову шкоду на суму 2407,13 грн., а потерпілому ОСОБА_1 згідно висновку експерта №4.3-216/16 від 17.08.2016 майнову шкоду на суму 2830,60 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, повністю підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_3 суду показав, що 12.07.2016 пішов з товаришем на річку Бистриця-Солотвинська, що в м.Івано-Франківську, купатися. Там побачив двох хлопців, що також купалися і залишили без нагляду свої речі. Провівши товариша, повернувся на річку, щоб викрасти речі, залишені хлопцями. Викрав сумку марки «Аdidas», у якій були два мобільні телефони з сім-картами та грошові кошти. Після цього з викраденим пішов у центр міста, де викрадені телефони продав за 500 грн. та за 1100 чи 1200 грн., які витратив на власні потреби. У вчиненому щиро розкаявся, заподіяну матеріальну шкоду повністю відшкодував, просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_1 подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, цивільний позов не заявляв, щодо покарання обвинуваченого поклався на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду кримінального провадження, заяви про відкладення судового розгляду не подавав. У судовому засіданні обвинуваченим вказано, що матеріальну шкоду потерпілим відшкодовано у повному обсязі, цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлялись.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, згідно розпорядження Коломийської РДА №134 від 01.03.2012, має статус дитини-сироти, раніше не судимий, не працює, неодружений, на обліках ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває; щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків як обставини, що помякшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченого, що раніше несудимий, є дитиною-сиротою, враховуючи його молодий вік, щире каяття, вартість викраденого, відсутність матеріальних претензій потерпілих до обвинуваченого, а також те, що до обвинуваченого застосовано ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.01.2017 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у виді арешту, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільні позови не заявлялись.

У даному кримінальному провадженні запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався. Обвинувачений утримується під вартою згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.01.2017.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк пять місяців.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УДКСУ у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" 703 гривні 68 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчих експертиз №4.3-202/16 від 21.07.2016 , №4.3-216/16 від 17.08.2016.

Речові докази: чоловічий светр сірого кольору, кепку блайзер чорного кольору, чоловічу барсетку чорного кольору, дві пластикові картки «ПриватБанк» та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на імя ОСОБА_3 (постанова 07.07.2016) повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко