Рішення № 64840188, 09.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1583/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2015 року,

встановила:

У квітні 2015 р. публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 ОСОБА_2»» (далі ОСОБА_4) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів: 1) солідарно заборгованість за кредитним договором № 014/0075/74/45505 від 10.02.2006 р. (далі Кредитний договір) станом на 27.02.2015 р. на загальну суму 29958,81 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 831750,04 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 24931,96 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 692 189,00 грн.; - заборгованість по відсоткам 1866,30 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 51814,31 грн.; - пеня у розмірі 3160,55 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 87746,73 грн.; 2) судовий збір у сумі 1827,00 грн..

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що на підставі кредитного договору № 014/0075/74/45505 від 10.02.2006 р. ОСОБА_6 отримав від банку кредит у сумі 30 336,00 доларів США, строком до 10.02.2026 р., зі сплатою за користування кредитом 12% річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 10.02.2006 р. з ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за яким останній зобовязався нести солідарну відповідальність за повне виконання боржником умов кредитного договору.

Позичальник неналежним чином виконав обовязки з повернення кредиту, сплаті процентів. Позичальнику 11.06.2014 р. було надіслано вимогу про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором, яке залишилося не виконаним. Станом на 27.02.2015 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Сторони в судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Представник ОСОБА_7 надав заяву про підтримку позовних вимог та розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідачі причини неявки не повідомили. Письмових заперечень на позов, заяв та клопотань не надали.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12.06.2015 р. позов ОСОБА_7 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в солідарному порядку: 1) суму боргу за договором кредиту в розмірі 831750,04 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом 692 189,00 грн.; - заборгованість по відсоткам 51814,31 грн.; - пеня у розмірі 87746,73 грн.; 2) судовий збір у сумі 1827,00 грн..

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2016 р. заява ОСОБА_5 від 31.03.2016 р. про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_8, представник апелянта та другого відповідача ОСОБА_6, у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_7 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити. Заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що суд дійшов правильного висновку про солідарне стягнення заборгованості, оскільки позичальник порушив умови зобовязання за кредитним договором. Поручитель несе солідарну відповідальність у повному обсязі. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На вимогу апеляційного суду ОСОБА_4 надав розрахунок заборгованості з визначенням боргу по пені в гривні, докази відправлення відповідачам письмових вимог про дострокове повернення кредиту.

ОСОБА_7 представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки представника не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_7 є обґрунтованими (а. с. 63 64 зворотня сторона).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами кредитних правовідносин, необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 1046 1050, 1054 - 1055 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України) права.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно укладеного з акціонерним поштово-пенсійним ОСОБА_7, правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_7», 10.02.206 р. кредитного договору № 014/0075/74/45505 (а. с. 12 19) ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 30336,00 доларів США, строком до 10.02.2016 р. (п. 1.12), зі сплатою процентів за його користування у розмірі 12,0% річних (п. 1.21). Цільове призначення кредиту - для придбання житла (п. 2.1).

Пунктом 6.6 кредитного договору (а. с. 12) передбачено, що позичальник зобовязується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим договором у разі невиконання або неналежного виконання умов договору. Кошти мають бути повернуті протягом 10 банківських днів з моменту надіслання на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення.

10.02.2006 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки (а. с. 21 - 22), за яким поручитель зобовязався нести солідарну відповідальність у тому ж самому обсязі, що і Боржник (п. 2.1).

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено (а. с. 22), що сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобовязання. При цьому, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості Позичальника по кредитному договору.

ОСОБА_6 порушив умови кредитного договору з повернення кредиту, сплаті процентів за його користування.

30.07.2014 р. ОСОБА_4 направив відповідачам письмові вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором (а. с. 23 24, 153 157, 178 181), які залишились без задоволення.

Станом на 27.02.2015 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Між сторонами по справі склалися правовідносини за кредитним договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 546, 553, ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель зобовязується перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Порука припиняється після строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки беззаперечно встановлено, що наданий кредит позичальник ОСОБА_6 не повернув, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, висновки суду про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_5 зроблено судом першої інстанції при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Не передбачено діючим законодавством солідарне стягнення судового збору.

30.07.2014 р. ОСОБА_4 направив відповідачам письмові вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором (а. с. 23 24, 153 157, 178 181). Таким чином, відповідно до п. 6.6 кредитного договору ОСОБА_4 змінив строк виконання основного зобовязання за кредитним договором, встановивши новий строк повернення кредиту, сплати процентів за його користування тощо з - 10.02.2026 р. на 13.08.2014 р. (30.07.2014 р. + 10 банківських днів). У звязку із зміною строку виконання основного зобовязання змінився строк предявлення вимог до поручителя до 13.02.2015 р.. З позовом ОСОБА_4 звернувся до суду 01.04.2015 р. (а. с. 41), тобто з пропуском передбаченого законодавством шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя. Порука є такою, що припинена.

Доводи апелянта про його несповіщення про час і місце розгляду справи, неможливість у звязку з цим надати свої заперечення на позов є частково обґрунтованими, оскільки відповідно до наявних у справі доказів апелянту поштою двічі залишались повідомлення про необхідність отримання поштової кореспонденції (а. с. 48, 49, 56 зворотня сторона), які останній проігнорував.

Доводи апеляційної скарги щодо сплати за кредит більшої суми ніж борг, визначення пені більше ніж за рік, колегія суддів не приймає до уваги оскільки апелянтом не надано жодного доказу щодо розміру заборгованості. Пеня визначена ОСОБА_7 в межах річного терміну з 15.03.2014 р. по 15.02.2015 р..

Доводи апелянта про те, що замість визначеного відповідно до встановленого порядку судді Кисельова В.К. справу розглянуто суддею Погрібним М.О. спростовуються наданим судом першої інстанції на вимогу апеляційного суду протоколом про повторний розподіл справи між суддями (для місцевого суду), відповідно до якого головуючим суддею визначено ОСОБА_1 (а. с. 185).

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_7» заборгованість за кредитним договором № 014/0075/74/45505 від 10.02.2006 р., станом на 27.02.2015 р., а саме: - заборгованість за кредитом 24931,96 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 692189, 00 грн.; - заборгованість по відсоткам 1866,30 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 51814,31 грн.; - пеню у розмірі 2433,79 грн..

В задоволенні позовних вимог ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_7» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, у звязку з відсутністю підстав для звільнення ОСОБА_6 від сплати судового збору, необхідно стягнути з останнього на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_7» судовий збір у сумі 3654,00 грн. (а. с. 2).

У звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, необхідно стягнути з ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_7» на користь ОСОБА_5 сплачений ним під час подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 4019,40 грн. (а. с. 129, 137).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 червня 2015 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_7» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_7» заборгованість за кредитним договором № 014/0075/74/45505 від 10 лютого 2006 року, станом на 27 лютого 2015 року: - заборгованість за кредитом 24931 (двадцять чотири тисячі девятсот тридцять один) долар 96 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 692189 (шістсот девяносто дві тисячі сто вісімдесят девять) грн. 00 коп.; - заборгованість по відсоткам 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) доларів 30 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно 51814 (пятдесят одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 31 коп.; - пеню у розмірі 2433 (дві тисячі чотириста тридцять три) грн..79 коп..

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_7» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_7» судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. 00 коп..

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_7» на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_2, судовий збір у сумі 4 019 (чотири тисячі девятнадцять) грн. 40 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3