Рішення № 64839734, 06.02.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4027/16-ц

2/296/503/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - банк, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), який обґрунтовувався тим, що 13.09.2007 року між банком та відповідачем було укладено договір № б/н, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що відповідач умов кредитного договору належним чином не виконала, у звязку з чим станом на 29.02.2016 р. утворилася заборгованість у сумі 31 270,38 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 14933,49 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 13302,70 грн, заборгованість за пенею та комісією у сумі 1068,93 грн, а також штрафу (фіксована частина) 500 грн та штрафу (процента складова) 2465,26 грн, у звязку з чим просив стягнути з відповідача вказану заборгованість у судовому порядку.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому з урахуванням уточненої заяви (а.с. 60-67 т.1) остаточно просила визнати недійсним кредитний договір № б/н від 13.09.2007 року.

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_2 жодного договору з банком не підписувала, а підписана анкета-заявка не може вважатися кредитним договором або договором приєднання, а тому вважає відсутніми підстави вважати отримані грошові кошти кредитом. Стверджується, що ПАТ КБ "ПриватБанк" спонукав ОСОБА_2 дати згоду на підписання анкети-заявки на отримання банківських послуг у вигляді споживчого кредиту, які б при володінні характеристиками банківського продукту, ОСОБА_2 не підписала б, а процедура надання кредиту є такою, що вводить в оману, у звязку з чим вказувала, що оспорюваний кредитний договір був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, а тому є недійсним на підставі ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Також вказувала, що банк приховав від відповідача інформацію стосовно ризиків крадіжки коштів з банківської карти та наслідків такої крадіжки. Зазначається, що протягом періоду користування кредиткою, з 13.09.2007 р. по 25.0.2015 р. ОСОБА_2 дотримувалась умов кредитування, викладених в анкеті-заявці, однак 13.03.2015 р. працівниками банку було здійснено крадіжку кредитних коштів з банківської карти відповідача у звязку з чим відповідач звернулася із заявою до правоохоронних органів. Також вказується, що банк проводив самостійні зміни тарифів та відсоткової ставки, про що відповідач жодного разу не інформувалася та не надавала заяви на зміну режиму використання банківської карти.

Представник позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" у судове засідання не зявився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника банку, та письмові заперечення проти зустрічного позову, в якому посилаючись на те, що спірний кредитний договір від 13.09.2007 р. не містить жодного з дефектів його елементів та в повній мірі відповідає законодавству України, вказуючи на те, що відповідач не знаходиться у підпорядкуванні банку, та останній не міг змусити відповідача здійснити правочин проти його волі, а саме отримати кредитну карту та користуватися нею, а також вказуючи, що відповідач неодноразово зверталася до банку для отримання кредитних карт, а саме 27.12.2010 року, 01.09.2011 року, 13.06.2013 року та 11.11.2014 року, для надання карт з новим строком дії, та вказуючи на правомірність зміни відсоткової ставки, просив у задоволенні зустрічного позову відмовити, а позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі. Також банк направив заяву про застосування строків позовної давності до зустрічного позову відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти первісного позову банку заперечувала, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, також просила відмовити позивачу в застосуванні строків позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір, згідно якого, позичальник отримала кредит у сумі 2608,77 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.10).

Згідно змісту заяви, підписаної ОСОБА_2, остання погодилась, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Правилами користування кредитною карткою, становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг.

За характером, укладений ОСОБА_2 договір, є договором приєднання.

Як передбачено ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відтак, підписавши заяву, відповідач погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг та засвідчила своє перебування у кредитних відносинах з ОСОБА_3.

Крім того, на підтвердження факту укладення договору про надання банківських послуг від 13.09.2007 року також свідчать анкети-заявки від 14.06.2010 року, 27.12.2010 року, 01.09.2011 року, 13.06.2013 року та 11.11.2014 року за підписом ОСОБА_2 та інформація про видані кредитні карти на ім"я ОСОБА_2 (а.с. 20-27 т.2).

У зазначених анкетах-заявках міститься підпис ОСОБА_2 про те, що остання підтверджує факт приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщенні на сайті Приватбанку.

На момент підписання анкети-заявки від 14.06.2010 року діяли Умови та правила надання банківських послуг, затверджені наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року (а.с. 28-51 т.2).

Відповідно до Розділу І Загальних положень Умов та Правил банківських послуг, що розміщенні на сайті Приватбанку, банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання банком послуг його клієнтам, що передбачено п.п. 1.1.1.58 та 1.1.1.59 Умов.

Таким чином, підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобовязуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку договорі банківського обслуговування в цілому.

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором від 13.09.2007 р. банком було видано ОСОБА_2 наступні кредитні карти: №4149437314677863 строком дії до 05/09, а №4149437410325672 строком дії до 01/14, №4149605410689178 строком дії до 09/15, №4149625807709066 строком дії до 06/18 (а.с. 17 т.2).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Оскільки відповідач ОСОБА_2 своєчасно не погашала заборгованість за кредитом відповідно до умов договору, станом на 29.02.2016 р. утворилася заборгованість у розмірі 31 270,38 грн, яка складається із наступного: 14933,49 грн. - заборгованості за кредитом, 13302,70 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1068,93 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також 500 грн - штрафу (фіксована частина) та 2465,26 грн - штрафу (процента складова) (а.с. 6-8 т.1).

Щодо доводів ОСОБА_2 про протиправність дій ПАТ КБ «ПриватБанк» з приводу неодноразових змін процентної ставки без погодження з відповідачем, суд зазначає наступне.

Як вбачється з матеріалів справи, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3 % в місяць або 36 % на рік.

Надалі відсоткова ставка за кредитними договором була змінена з 01.01.2013 року до 30% річних, з 01.09.2014 року до 34.8 з 11.11.2014 року 32.4 %, тобто була меншою ніж та, що встановлена у кредитому договорі, та з 01.04.2015 року- 42% річних (а.с. 69-76 т.2).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Згідно анкети-заяви від від 13.09.2007 р. вбачається, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від змін облікової ставки НБУ чи в інших випадках згідно Умов.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_3 та інших невід'ємних частин Договору.

Відповідно до п. 1.1.2.4 цих Умов до обов'язків Клієнта входить: у разі незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_3 надати ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_3, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Докази подання Відповідачем заяви про незгоду зі зміною банком відсоткової ставки або про дострокове розірвання договору в матеріалах справи відсутні.

З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 6-8 т.1) вбачається, що ОСОБА_2 активно користувалась кредитною карткою, неодноразово здійснювала погашення заборгованості, при цьому станом на 01.03.2015 р. не мала заборгованості по договору, що свідчить про згоду останньої зі змінами ОСОБА_3 та прийняття діючих умов договору.

Заперечуючи проти первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом, відповідач ОСОБА_2 посилалась на те, що 13.03.2015 року працівниками банку з її кредитної картки було здійснено крадіжку кредитних коштів на суму 14 933.49 грн., а тому вважає, що заборгованість за кредитом зявилася з вини банку, а відповідач повністю дотрималась вимог банку стосовно обовязків клієнта.

Зазначені доводи ОСОБА_2 спростовуються наданими представником ПАТ КБ «ПриватБанк» доказами.

Так, із службової записки Служби безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк» та Звіту №4307 проведення службового розслідування за фактом вчинення шахрайських інтернет-операцій відносно клієнта ОСОБА_3 вбачається, що від ОСОБА_2 поступила заява про незгоду з проведенням операції по переказу грошових коштів у сумі 14933,49 грн. 12.03.2015 р. з її платіжної карти № 4149625807709066. При аналізі виписки рахунку карти № 4149625807709066 встановлено, що 12.03.2015 р. здійснено операцію по переказу грошей зі своєї карти на суму 14359,12 грн (з комісією 14933,49 грн). В ході проведення перевірки проведення даної операції встановлено, що платіж був здійснений через систему «1РАУ». Операція здійснена за допомогою введення пароля, який надійшов на фінансовий номер клієнта. СМС пароль для здійснення інтернет платежів, який надсилається на телефон клієнта при здійснені операції «перевод з карти на карту», операція здійснюється по технології "3d secure" з обов'язковим підтвердженням операції паролем, відправленим банком, який випустив карту. При проведенні бесіди з ОСОБА_2 остання повідомила, что нею було виставлено на продажу в інтернеті товар, та очікуючи від потенційного покупця платіж в сумі 200 грн., з яким напередодні була погоджена домовленість про ціну, спосіб оплати та доставку товару. Через деякий час поступив дзвінок від начебто співробітника банку (номер вхідного не зберігся), який після назви номера карти клієнта, назви клієнта по ПІБ, чим не викликав у ОСОБА_2 підозри, повідомив, що виникли деякі проблеми з переказом (названо від кого очікується переказ та сума переказу) у зв"язку з чим необхідно оновити базу даних клієнтів. В ході продовження бесіди клієнтом було названо дозвонювачу срок дії карти, код для проведення інтернет платежів та смс пароль отриманий на її телефон (а.с.65 т.2).

Згідно ч. 1 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року № 705 авторизація це процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням електронного платіжного засобу; код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною особою учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації.

Тобто кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайських дій, а саме проходженні Клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів карти, які дають можливість ідентифікувати Клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТП-паролю (коду авторизації), який надсилається ОСОБА_3 на мобільний телефон Клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі.

З наявних в матеріалах справи даними Архіву СМС-повідомлень на телефон ОСОБА_2 +38096 238 1261 банком були направлені смс-повідомлення з паролями («РАSSWORD»). Тобто здійсненню операції 13.03.2015 року на суму 14 359.12 грн. передувало успішне проходження ним авторизації, а саме введення реквізитів карти та отримання та введення ОТП-паролю- «РАSSWORD», та зазначені платежі здійснювалися з корректним введенням направлених банком паролей платежів.

Дані умови захисту передбачені п. 1.1.3.2.9 Умов, за яким Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація) додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості за кредитом, проведені банком акції, дистанційне обслуговування, оформлення платіжних документів тощо, у тому числі отримання згоди клієнта на вищезазначені дії) встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизац за допомогою мобільного телефону та ОТР-пароля; поштовий лист; телеграма; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друк інформації на чеках в Р08-терміналах; інші засоби комунікації Механізм отримання згоди від клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону та ОТР-пароля такий: Банк генерує ОТР-пароль і надсилає його клієнтові в тілі смс-повідомлення із зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися. Для підтвердження згоди клієнт передає у відповіді отриманий ОТР-пароль або вводить цей пароль у відповідному рядку використовуваного сервісу.

У разі збігу пароля з відправленим клієнту Банк перевіряє номер мобільного телефону клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі Приват24 і/або Моbile Banking. Якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі Умов та правил, згідно з яким клієнту надаватимуться затребувані ним послуги. Сторони визнають ОТР-пароль, що збігся, електронним підписом клієнта.

Згідно ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації Платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що зняття коштів на суму 14 359.12 грн. із кредитної картки № 4149625807709066 відбулося внаслідок розголошення відповідачем ОСОБА_2 третім особам конфіденційної інформації та введення динамічного пароля, який був направлений на мобільний номер відповідача, та вважає недоведеність тверджень відповідача про наявність вина банку при здійсненні шахрайських дій з переказу коштів з її кредитної карти.

Щодо позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 пені та штрафів (фіксованого та проценого), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" застосовано до відповідача два види відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1068,93 грн, а також штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процента складова) у розмірі 2465,26 грн.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. Крім того, кредитним договором сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів по одному із грошових зобов"язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у сумі 14933,49 грн, заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 13302,70 грн та заборгованість за пенею у сумі 1068,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вимоги в частині стягнення штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процента складова) у розмірі 2465,26 грн. не підлягають задоволенню, оскільки останні нараховані в порушення заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, суд зазначає наступне.

Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину (ч.1 статті 215 ЦК України).

Зокрема, ст. 203 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), передбачено наступні загальні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 як підставу для визнання кредитного договору недійсним вказувала на те, що підписана нею анкета-заявка не містить відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, у підписаній ОСОБА_2 анкеті-заявці чітко вказується про надання позичальнику: строкового кредиту у сумі 2608,77 грн, зі сплатою відсотків у ромірі 3% на місяць, на суму залишку заборгованості, єдиноразової винагороди у сумі 182,68 грн, а також зазначається про зобов"язання з повернення позичальником банку кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначеній в заявці та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки.

Таким чином, укладений між сторонами кредитний договір від 13.09.2007 року за змістом цілком відповідає ст. 1054 ЦК України, тому доводи відповідача щодо відсутності у кредитному договорі істотних умов не відповідають дійсності.

Суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що підписання нею анкети-заявки та підпис про ознайомлення з Умовами та правилами надання споживчого кредиту, а також Тарифами є попередньою домовленістю та не свідчить про укладення кредитного договору у письмовій формі, оскільки як вбачається зі змісту самої заяви від 13.09.2007 року своїм підписом ОСОБА_2 погодилась, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Правилами користування кредитною карткою, становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Крім того, як підставу недійсності кредитного договору від 13.09.2007 року ОСОБА_2 посилалася на те, що правочин вчинений банком з використанням нечесної підприємницької практики, що виразилась у спонуканні ОСОБА_2 дати згоду на підписання анкети-заявки, а процедура надання споживчого кредиту є такою, що вводить споживача в оману.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Разом з тим, зміст договору від 13.09.2007 року є чітким та зрозумілим та не містить несправедливих умов, що спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Укладений кредитний договір є публічним, тобто його умови є рівними і для інших позичальників, про його умови позичальник був повідомленим до моменту його підписання, тобто мав змогу на свій розсуд погодитись чи не погодитись з запропонованими умовами, скористатись іншою кредитною установою.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що при укладені спірного договору між сторонами досягнуто згоди із усіх істотних умов. Відповідач ОСОБА_2 погодилась на надання кредиту з такими умовами, що запропоновані ОСОБА_3. Сторони застережень до договору не висловлювали, підпис відповідача на договорі свідчить про його згоду на укладення договору саме на тих умовах, які в ньому зазначені.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про те, що підтвердженням нечесної підприємницької діяльності є те, що банк приховав від споживача інформацію стосовно ризику крадіжки коштів з банківської карти, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до п.п. 1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав Відповідач та мобільний телефон, який вказав Відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Картковий рахунок рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта (п.п. 1.1.1.90 Умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів.

За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП пароль.

Згідно підписаної заяви/договору Клієнт повідомлений про сайти ОСОБА_3 та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги УІП.

При цьому, відповідно до п.п. 1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - "Банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карти, контрольної інформації Клієнта, відправленої в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентификаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (нике) Моbile Banking або проведенних Клієнтом операціях стане відомою третім омобам в результаті недобросовісного виконання Клієнтом умов,зберігання та використання або/та прослуховування або перехват інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання кредитного договору від 13.09.2007 року недійсним є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1291 грн. 40 коп. (1378,00 грн. х 29 305,12 грн.(задоволена частина вимог) / 31 270,38 грн. (ціна позову)).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 13.09.2007 р. у розмірі 29305 (двадцять дев"ять тисяч триста п"ять) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1291 (тисяча двісті дев"яносто одна) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позову первісного позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя К. В. Шалота