Ухвала суду № 64831571, 16.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/17853/16-ц Головуючий у 1 інстанції - Оксюта Т.Г.

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/1497/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Панченка М.М.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Міністерства оборони України Рихтік Олесі Павлівни на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 02 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2016 року ОСОБА_5 поштою направив на адресу Солом»янського районного суду м.Києва позовну заяву до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000,00 гривень, завданої внаслідок ушкодження здоров»я. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.08.2014 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України, він брав безпосередню участь у антитерористичній операції до 19.08.2015 року.Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта ВО 0377 м. Чернівці був звільнений у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Зазначав, що при виконанні службових обов'язків в зоні АТО, виконуючи бойове завдання на висоті 307,5 поблизу міста Дебальцее Донецької області, він отримав травму голови, знаходився на лікуванні в госпіталі. Загальна втрата працездатності становить 60 %. Після лікування у госпіталі його здоров'я не покращилося, травма вух виявилась надто тяжкою, а діагноз акутравма вух призвела до після травматичного хронічного двобічного кохлеарного невриту. Внаслідок цієї травми він втратив слух на 80% та не може самостійно сприймати звуки без допомоги слухового апарату, змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури та витрачати велику кількість грошей аби підтримати своє здоров»я, у тому числі, свій слух. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування. Все це завдає йому моральних страждань.

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року позов ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача Міністерства оборони України Рихтік Олеся Павлівна просить скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 02 грудня 2016 року та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що судом неповно з»ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В порушенні вимог ст. 213 ЦПК України, суд не з»ясував дійсні обставини справи, не дослідив докази у справі та не дав їм належної правової оцінки. Так, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції посилався на ст..17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на ст. 23 ЦК України. Проте, правові підстави для застосування вказаних вимог закону є взаємовиключними. Безпідставним є посилання суду в рішенні на вимоги ст. 1167 ЦК України, так як порядок відшкодування моральної шкоди, визначений даною нормою, передбачений для деліктних правовідносин і на спірні правовідносини не поширюється. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, які саме винні дії Міністерства оборони України призвели до заподіяння позивач у моральної шкоди та чи є причинно-наслідковий зв»язок між такими ми діями і моральною шкодою.

В судовому засіданні представник відповідача Міністерства оборони України Рихтік ОлесяПавлівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився. про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності позивача.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, стягуючи з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_5 на відшкодування завданої моральної шкоди 20000,00 грн., суд першої інстанції посилався на те, що причиною виникнення інвалідності у позивача стали травми, які пов'язані з проходження військової служби у Збройних Силах України. Внаслідок отриманих травм у позивача розвинулися хвороби, стан його здоров'я погіршився, він змушений постійно лікуватись та прикладати значних зусиль для організації свого життя, що завдає йому моральних страждань. Відповідно до вимог ст. 17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 23. 1167 ЦК України обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності внаслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби у Збройних Силах України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону з огляду на таке.

Судом встановлено, що 20.08.2014 року позивача ОСОБА_5 було мобілізовано до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року №601. Він брав безпосередню участь у антитерористичній операції до 19.08.2015 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта ВО 0377 м. Чернівці, ОСОБА_5 був звільнений у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

20.09.2015 року згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії НОМЕР_2, позивачу ОСОБА_5 була встановлена III група інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з захистом Вітчизни.

З досліджених в судовому засіданні довідки військово-лікарської комісії №416 від 30.06.2016 року, довідки №338 від 27.07.2015 року, акту розслідування випадку травмування військовослужбовця військової частини В 0377, довідки про обставини травми від 15.07.2015 року, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії НОМЕР_1 судом достовірно встановлено, що 25.01.2015 при виконанні службових обов'язків в зоні АТО позивач внаслідок близького вибуху артилерійського снаряду отримав мінно-вибухову травму голови: акутравма вух, післятравматичний хронічний двобічний неврит з тимчасовим функціональним розладом.

Після отриманої травми продовжував виконувати свої службові обов»язки, незважаючи на гострі головні болі. 10.03.2015 року у ОСОБА_5 трапилось серцеве загострення і йому була надана медична допомога.

В період з 21.04.2015 року по 29.04.2015 року ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Чернівецького військового госпіталю (в/ч А 1028) з діагнозом: ішемічна хвороба серця; вторинний пролапс мітрального клапана з незначною регургітацією на мітральному та трискупідальному клапанах; розлад адаптації, тривожні та чутливі реакції, стійке порушення сну.

Відповідно до виписного епікризу Чернівецького військового госпіталю ( в/ч А1028/ № 1833 від 30.06.2015 року, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні з 18.06.2015 року по 30.06.2015 року з діагнозом: стан після перенесеної мінно-вибухової травми ( січень 2015 року), акутравма вух. Післятравматичний хронічний двобічний кохлеарний неврит з тимчасовим функціональним розладом. Ішемічна хвороба серця, Дифузний кардіосклероз. Вторинний пролапс мітрального клапана з незначною регургітацією на мітральному та трискупідальному клапанах. Помірно виражений тривалий невротичний розлад, асоційований із стресом, зі стійким хворобливим порушенням; вегето-судина дистонія з цефалічним синдромом; хронічний вертоброгенний поперековий радикуліт в стадії нестійкої ремісії з незначним порушенням функції правої ноги. Неструктурний правобічний сколіоз першого ступеня поперекового відділу хребта, ізольований між хребцевим остеохондрозом грудного відділу хребта без порушення функцій хребта. Агіоспазм судин сітківки обох очей. Втрата працездатності становить 60%.

Після лікування у госпіталі здоров'я позивача не покращилося, травма вух виявилась надто тяжкою, а діагноз акутравма вух призвела до післятравматичного хронічного двобічного кохлеарного невриту. Стійкого зниження слуху при сприйманні шепітної мови на відстані до 1,0 м. на праве вухо, до 0,75 м. на ліве вухо.

Внаслідок цієї травми позивач втратив слух на 80% та не може самостійно сприймати звуки без допомоги слухового апарату, змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури та витрачати велику кількість грошей аби підтримати своє здоров'я, у тому числі, свій слух.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів достовірно встановлено, що позивач визнаний інвалідом 3 групи, інвалідність є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати у відповідача відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи компенсацію моральної шкоди, яка була заподіяна позивачу в результаті ушкодження здоров'я, в розмірі 20 000,00 гривень, суд, керувався положеннями ст. 23 ЦК України, врахував глибину фізичних страждань позивача, який втратив у результаті травми 60 % працездатності та на 80 % втратив слух, дотримався принципів розумності та справедливості та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, які саме винні дії Міністерства оборони України призвели до заподіяння позивачу моральної шкоди та чи є причинно-наслідковий зв»язок між такими ми діями і моральною шкодою, правильність висновків суду першої інтенції не спростовують, з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України с центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14. який згідно зі ст. 360-7 ЦП К України є обов'язковим для судів.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції посилався на ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на ст. 23 ЦК України, незважаючи на те, що правові підстави для застосування вказаних вимог закону є взаємовиключними, оскільки ст. 23 ЦК України передбачає загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, а ст. 17 Закону є спеціальною і передбачає відшкодування моральної шкоди військовослужбовцям.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно послався в рішенні на ст.. 1167 ЦК України, так як порядок відшкодування моральної шкоди, визначений даною нормою, передбачений для деліктних правовідносин і на спірні правовідносини не поширюється, правильність висновків суду не спростовують, з огляду на наступне..

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Системний аналіз норм ст. 1167 ЦК України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить про те, що ст.. 17 Закону передбачає, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку, тобто, сам Закон не передбачає конкретних підстав та порядку відшкодування такої шкоди. Статтею 1167 ЦК України передбачені загальні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди, а тому суд першої інстанції обґрунтовано послався в рішенні при вирішенні вказаного спору і на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і на ст. 1167 ЦК України..

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом було неповно з»ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд повно та об»єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Норми матеріального права застосовані судом відповідно до спірних правовідносин, рішення суду ухвалено з дотриманням процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача Міністерства оборони України Рихтік Олесі Павлівни відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: