Постанова № 64831158, 13.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р.Справа № 915/206/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" - Козирєв А.В. за довіреністю;

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016

у справі №915/206/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до:

1) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_4

3. ОСОБА_5

4. ОСОБА_6

5. ОСОБА_7

6. ОСОБА_8

7. ОСОБА_9

8. ОСОБА_10

9. ОСОБА_11

10. ОСОБА_12

11. ОСОБА_13

12. ОСОБА_14

13. ОСОБА_15

14. ОСОБА_16

15. ОСОБА_17

16. ОСОБА_18

17. ОСОБА_19

18. ОСОБА_20

19. ОСОБА_21

20. ОСОБА_22

21. ОСОБА_23

22. ОСОБА_24

23. ОСОБА_25

24. ОСОБА_26

25. ОСОБА_27

за участю прокурора Миколаївської області

про зобов'язання відповідача-1 за власний рахунок припинити газопостачання від належної позивачу газової мережі в смт. Арбузинка Миколаївської області шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломб на вхідному крані дворових відводів до будинків абонентів; заборону відповідачу-1 без надання письмового дозволу позивача надавати послуги з газопостачання абонентам, заборону відповідачу-2 без надання письмового дозволу позивача надавати послуги з газопостачання абонентам

Орган ДВС Ленінський відділ Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Головного управління юстиції у Миколаївській області

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз") відмовлено, позов ФОП ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" (далі - ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ") задоволено, заборонено ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 надавати послуги з газопостачання абонентам (третім особам у даній справі), розподілено судові витрати.

У листопаді 2016 ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в якій просило визнати наказ №915/206/15, виданий господарським судом Миколаївської області 20.10.2015 р. про заборону ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 надавати послуги з газопостачання абонентам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_28, ОСОБА_22, ОСОБА_29, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 р. (суддя Фролов В.Д.) в задоволені заяви ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

В мотивах оскаржуваної ухвали, посилаючись на приписи ст. 115 ГПК України та п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд першої інстанції зазначив, що рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 у справі №915/206/15, на виконання якого 20.10.2015 було видано накази, набрало законної сили 25.10.2015 та не оскаржувалось в апеляційному порядку, що спростовує помилковість видачі наказу. До того ж, судом зазначено, що відсутність обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, як підстава для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у розумінні ч. 4 ст. 117 ГПК України, ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" у заяві не наведена.

Стосовно посилання заявника на Правила постачання природного газу, затвердженого Постановою НКРЕ від 30.09.2016 №2496, відповідно до яких боржник не має права відмовити споживачам, зазначених в судовому рішенні, в укладенні договору постачання природного газу, та те, що без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 надавати послуги з газопостачання абонентам неможливо, що робить неможливим виконання рішення суду у даній справі, місцевим господарським судом зазначено, що вказані обставини не є підставами для визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню у розумінні ст. 117 ГПК України.

Не погоджуючись з даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 року у справі №915/206/15 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є не законною і не обґрунтованою, такою, що прийнята з порушеннями норм процесуального та матеріального права, з огляду наступне.

Апелянт зазначає, що пунктом 3 резолютивної частини судового рішення по справі №915/206/15 від 20.10.2015р. відповідачу було заборонено без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 надавати послуги з газопостачання 25 абонентам смт. Арбузинка (третім особам по справі), однак на сьогоднішній день виконання пункту 3 резолютивної частини судового рішення по справі №915/206/15 від 20.10.2015 р. унеможливлено.

Так, посилаючись на приписи ст.117 ГПК України та ч. 1 Розділу III Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕ від 30.09.2016 №2496, скаржник зазначає, що наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов. Частиною 2 Розділу III Правил, передбачено постачання природного газу побутовому споживачу на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Відповідно до абз. 3 ч. 3 Розділу 3 Правил, Постачальники із спеціальними обов'язками не мають права відмовити побутовим споживачам, об'єкти яких знаходяться в межах їх закріплених територій, в укладенні договору постачання природного газу та на період відсутності у побутового споживача іншого постачальника зобов'язані постачати природний газ такому споживачу на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та з урахуванням вимог цих Правил. Як зазначає апелянт, ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" відноситься до переліку постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям до зміни постачальника природного газу.

За твердженням апелянта, з набранням чинності Правил постачання природного газу ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" не мав права відмовити споживачам, зазначеним в судовому рішенні, об'єкти яких знаходяться в межах Миколаївської області, в укладенні договору постачання природного газу, оскільки являється для них постачальником із спеціальними обов'язками, а також у зв'язку з відсутністю механізму отримання письмових дозволів саме на підключення і користування газовими мережами, при тому, що газопостачання взагалі не припинялося та не поновлювалося.

До того ж, апелянт зазначає, що згідно з 21-24 Розділу III Правил, побутовий споживач має право на безперервне отримання природного газу за умовами договору постачання природного газу та зобов'язаний укласти договір постачання природного газу з постачальником, а постачальник зобов'язаний забезпечити безперервне постачання газу в порядку, передбаченому договором.

На думку скаржника, відмовляючи в задоволенні заяви, про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції обмежився посиланням, на те, що відсутність правових підстав у боржника відмовити споживачам, зазначеним в судовому рішенні, в укладенні договору постачання природного газу, не є підставами для визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню у розумінні ст. 117 ГПК України, не надав правової оцінки посиланню відповідача на таку підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, як інші причини. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відсутній механізм виконання такого судового рішення.

Натомість, за твердженням апелянта, суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги вищенаведені обставини та не надав їм правової оцінки, що призвело до порушення ст. 1, 2, 80, 115 ГПК України, ст. 15, 16 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 р. було продовжено строк розгляду апеляційної скарги, відкладено розгляд справи та зобов'язано господарський суд Миколаївської області терміново надіслати на адресу Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи №915/206/15.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 р. представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Підтримав вимоги за апеляційною скаргою й представник ПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" у судовому засіданні від 30.01.2017 р.

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, заслухавши представників сторін, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2016 ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій просило визнати наказ №915/206/15, виданий господарським судом Миколаївської області 20.10.2015 р. про заборону ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 надавати послуги з газопостачання абонентам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_28, ОСОБА_22, ОСОБА_29, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, таким, що не підлягає виконанню.

Своє клопотання ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" з посиланням на приписи ст. 117 ГПК України обґрунтувало тим, що у зв'язку зі змінами в законодавстві, станом на дату подання боржником заяви про виконання наказу №915/206/15 від 20.10.2015 р. до державної виконавчої служби, обов'язок ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" відносно виконання наказу, на думку боржника, відсутній повністю, з причин, які виникли вже після винесення судового рішення по справі.

Так, ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" зазначило, що відповідно до ч. 1 Розділу III Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕ від 30.09.2016 №2496 (далі - Правила) підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є, зокрема, наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов.

Посилаючись на абз. 3 ч. 3 Розділу 3 Правил, заявник зазначив, що з набранням чинності Правил постачання природного газу, ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" не мав права відмовити споживачам, зазначеним в судовому рішенні, об'єкти яких знаходяться в межах Миколаївської області, в укладенні договору постачання природного газу, оскільки являється для них постачальником із спеціальними обов'язками відповідно до Додатку 1 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою КМУ від 01 жовтня 2015 р. №758.

До того ж, заявник зазначив, що згідно з ч. 21-24 Розділу III Правил, побутовий споживач має право на безперервне отримання природного газу за умовами договору постачання природного газу та зобов'язаний укласти договір постачання природного газу з постачальником, а постачальник зобов'язаний забезпечити безперервне постачання газу в порядку, передбаченому договором, а відповідно до п. 1.3. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500), укладеного між споживачами та ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ", договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

За твердженням заявника, фактом згоди про приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по справі), є сплачені споживачами рахунки (квитанція) постачальника за поставлений природний газ.

Таким чином, ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" вважає, що виконання рішення господарського суду в частині заборони без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 надавати послуги з газопостачання 25 абонентам без надання письмового дозволу ФОП ОСОБА_2 на сьогоднішній день не можливе, у зв'язку з із змінами в законодавстві та покладенням на відповідача ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" спеціальних обов'язків щодо постачання природного газу побутовим споживачам об'єкти яких знаходяться в межах їх закріплених територій.

Судом першої інстанції доводи ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" викладені в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню визнано необґрунтованими та у задоволенні заяви відмовлено.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не вбачається підстав для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Статтею 117 ГПК України визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

У пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Отже, враховуючи імперативні приписи ст. 124 Конституції України та ст.115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, норма ч.4 ст.117 ГПК України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду Миколаївської області від 07.10.2015 у даній справі не скасовано та є чинним, а виданий наказ №915/206/15 від 20.10.2015 року на примусове виконання судового акту перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби.

Таким чином, заява ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не може бути задоволена з огляду на те, що приписами ст.117 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав, з яких виданий наказ може бути визнаний таким, що не підлягають виконанню.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи скаржника про скасування ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 є безпідставними та необґрунтованими.

Судовою колегією відхиляються посилання скаржника на зміни у законодавстві України, а саме затвердження постановою НКРЕ від 30.09.2016 №2496 Правил постачання природного газу, як на підставу визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки ст. 117 ГПК України та роз'ясненнями, що містяться у 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" чітко визначено підстави, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Проте, зазначена апелянтом обставина не є тією, з якою закон пов'язує визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявником не надано доказів помилковості видання наказу або доказів того, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

До того ж, судова колегія відзначає, що наявність наказу господарського суду Миколаївської області №915/206/15 від 20.10.2015 року, не припиняє обов'язку, покладеного на відповідача ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" щодо постачання природного газу споживачам.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ "МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.11.2016 р. у справі №915/206/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.