Постанова № 64827285, 14.02.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року № 813/122/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Попадюк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області (далі - Відділ Держгеокадастру), державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області (далі - державний кадастровий реєстратор), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.11.2016 № РВ-4600270062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним кадастровим реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані обставини, встановлені постановами Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 по справі № 813/558/14, від 13.10.2015 по справі №813/4524/15, від 16.05.2016 по справі № 813/6307/16 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 по справі № 876/898/15, які набрали законної сили. Вказані в оскаржуваному рішенні підстави відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, щодо якої позивачем розроблено проект землеустрою, вже були предметом оцінки судом при розгляді справ № 813/558/14, № 813/4524/15, № 813/6307/16 та № 876/898/15. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та прийнятим за відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Попадюк С.В. в судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру розглянуто заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та прийнято рішення № РВ-4600270062016 від 11.11.2016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності 01.01.2013, і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Вважає оскаржуване рішення законним. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням Голови Пустомитівської РДА від 22 липня 2011 року № 724 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту площею 2,0 га.

У відповідності до розпорядження від 22 липня 2011 року № 724 було розроблено проект землеустрою.

Починаючи з серпня 2013 року ОСОБА_1 чотири рази звертався до відповідача з заявами про державну реєстрацію земельної ділянки та щоразу одержував відмови, які оскаржував в судовому порядку.

Судовими рішеннями від 01.04.2014 по справі № 813/558/14, від 09.06.2015 по справі № 876/898/15, від 13.10.15 по справі № 813/4524/15 та від 16.05.16 № 813/6307/15, які набрали законної сили, встановлено протиправність рішень відповідача № РВ-46000017612013 від 12.09.2013, № РВ-4600027032014 від 30.04.2014, № РВ-4600056562015 від 14.07.2015 та № РВ-4600093862015 від 05.11.2015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та скасовано такі.

31.10.2016 ОСОБА_1 вп'яте звернувся до Відділу Держгеокадастру із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором 11.11.2016 прийнято рішення № РВ-4600270062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав:

- невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності 01.01.2013, і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а саме: межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельної ділянки не відображені у кадастровому плані; не в повному обсязі відображена інформація про суміжних землекористувачів; акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки не узгоджений із суміжним землекористувачем від Г до А; відсутній висновок про погодження даного проекту відповідно до частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України;

- невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Знаходження в межах земельної ділянки. яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або іі частини: перетин земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1;

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Рішення № РВ-4600270062016 від 11.11.2016 є предметом оскарження у даній справі.

При вирішення даного спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) дає визначення державній реєстрації земельної ділянки як внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно до визначених статтею 5 Закону № 3613-VI загальних засад, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначено Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 (далі - Порядок).

Даним Порядком передбачено перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація земельної ділянки, який відповідає переліку, встановленому частиною четвертою статті 24 Закону № 3613-VI.

Так, Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ; 4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

З наведеного слідує, що основною підставою для державної реєстрації земельної ділянки є погоджена відповідно до законодавства документація із землеустрою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача подавав передбачений четвертою статті 24 Закону № 3613-VI повний пакет документів, достатній для здійснення державної реєстрації земельної ділянки. При цьому поданий ним проект землеустрою було погоджено Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі, що підтверджується листом від 19.08.2013 року №01-15/1699.

Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 3613-VI та згідно з пунктом 73 Порядку державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру,

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

За приписами пункту 74 Порядку державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1.

Порівняльний аналіз оскаржуваного рішення відповідача № РВ-4600270062016 від 11.11.2016 року з чотирма попередніми рішеннями (№ РВ-46000017612013 від 12.09.2013 року, № РВ-4600027032014 від 30.04.2014 року, № РВ-4600056562015 від 14.07.2015 року та №РВ-4600093862015 від 05.11.2015 року) свідчить про те, що такі приймалися фактично з тих самих підстав.

Судовими рішеннями від 01.04.2014 по справі № 813/558/14, від 09.06.2015 по справі № 876/898/15, від 13.10.15 по справі № 813/4524/15 та від 16.05.16 № 813/6307/15, які набрали законної сили, встановлено протиправність рішень № РВ-46000017612013 від 12.09.2013, № РВ-4600027032014 від 30.04.2014, № РВ-4600056562015 від 14.07.2015 та № РВ-4600093862015 від 05.11.2015 з підстав неузгодженості меж із суміжними землекористувачами та невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, і знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За правилами частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, суд у своєму рішенні від 09.06.2015 по справі № 876/898/15, з посиланням на норми статей 24, 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 56 Закону України «Про землеустрій», статті 79-1 Земельного кодексу України, пункти 107-109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, зазначив про можливість проведення державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом виділу частини чи поділу уже зареєстрованої земельної ділянки.

Цим же судовим рішенням встановлено, що всупереч вимог частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, розроблений ОСОБА_1 у 2011 році проект землеустрою земельної ділянки був погоджений з незалежних від нього обставин лише 19.08.2013 року №01-15/1699.

При цьому на момент прийняття судового рішення 01.04.2014 по справі №815/558/14 з приводу оскарження рішення про відмову №РВ-4600017612013 від 12.09.2013 р., земельна ділянка НОМЕР_1 пл.7,8га ще не була зареєстрована.

Вказане в сукупності свідчить про те, що вказані у рішенні № РВ-4600270062016 від 11.11.2016 підстави відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру зумовлені протиправною поведінкою відповідача щодо неврахування висновків суду, які містяться у судових рішеннях від 01.04.2014 по справі № 813/558/14, від 13.10.2015 по справі № 813/4524/15 та від 16.05.2016 по справі № 813/6307/15.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів правомірності прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що рішення державного кадастрового реєстратора відділу від 11.11.2016 у № РВ-4600270062016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру не відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та передбачених статтею 2 КАС України принципів, оскільки перешкоджає позивачу реалізувати гарантоване статтями 13, 14 Конституцією України та статтею 1 Земельного кодексу України право власності громадян України на землю, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 558 грн 20 к., сплаченого за квитанцією № 0.0.679920485.2 від 30.12.2016.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держгеокадаструу Пустомитівському районі Львівської області від 11.11.2016 № РВ-4600270062016.

Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області в користь ОСОБА_1 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 20 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.