Постанова № 64827283, 13.02.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року Справа № 813/3178/16

15 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.;

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Ролінський О.В.,

від відповідача не прибув,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини - польова пошта В3720 (А0284), як правонаступник в/ч А1853, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_2

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина - польова В3720 (А0284), як правонаступник в/ч А 1853, (далі - позивач, ВЧ) з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, Галицький ВДВС), в якому просить:

- визнати бездіяльність начальника Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області неправомірною;

- зобов'язати начальника Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрити виконавче провадження та направити на адресу позивача постанову про відкриття виконавчого провадження;

- зобов'язати начальника Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконати виконавчий напис № 1454 від 25.09.2013 року по стягненню заборгованості з ОСОБА_2 на користь позивача в сумі 4509,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира військової частини А1853 № 181 від 14.03.2002 року військовослужбовець ОСОБА_2 притягнутий до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі на суму 4391,61 грн. З грошового забезпечення третьої особи стягнути заборгованість в сумі 127,16 грн. та відповідно до наказу №77 від 22.03.2002 року ОСОБА_2 звільнений з військової служби та направлений для постановки на військовий облік до Радехівського РВК Львівської області. Командування ВЧ А1853, керуючись вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 32 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців, за шкоду заподіяну державі звернулось до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про вчинення виконавчого напису, що мало місце 24.02.2003 року. При розформуванні ВЧА1853, правонаступником визначено ВЧ А0284. Відповідно до передавальних документів встановлено, що командування ВЧ А1853вжило всіх заходів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на адресу ВЧ А0284 як правонаступника ВЧ А1853, начальник Радехівського ВДВС Радехівського РУЮ надіслав листа від 23.11.2004 року в якому повідомлено про повернення виконавчого напису без зазначення причин повернення. В ході повсякденної діяльності командуванням ВЧ А 0284 виявлено, що стягнення заборгованості з ОСОБА_2 не проводиться. Позивачем скеровувались запити на адресу Начальника ДВС Радехівського РУЮ Львівської області з проханнями повідомити про хід виконання виконавчого напису № 903 від 24.03.2003 року, а також начальнику обласного управління юстиції з проханням повідомити чи проводиться стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та одержано відповідь, що у обласне управління юстиції такий виконавчий напис не надходив. Зазначено, що впродовж багатьох років ВЧ А0284 вживала усіх можливих заходів щодо відкриття провадження за вказаним виконавчим написом.

28.07.2014 року державним виконавцем Сихівського ДВС Львівського управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення боргу. Постановою про закінчення ВП від 18.10.2014 року встановлено, що боржник рішення суду не виконує, наявна відсутність рахунків у банківських установах, рухомого чи нерухомого майна. Постановою від 28.07.2014 року накладено арешт на майно боржника, але актом від 09.09.2014 року встановлено відсутність майна за місцем проживання. В ході примусового виконання встановлено, що боржник працює та отримує дохід, про що скеровано повідомлення виконавцям.

У період з 18.10.2014 року по 22.07.2015 року відомостей про хід виконання виконавчого напису не надходило. Після звернення із запитами до начальника Галицького ВДВС одержано відповідь про ненадходження та відсутність такого на виконанні.

Враховуючи, що жодних постанов про вчинення виконавчих дій та інших документів ВП позивач не одержував, є підстави вважати що жодних дій по виконанню виконавчого напису не вчинялось. Таким чином, позов є підставним, обґрунтованим та слід задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав, на ухвалу суду про визнання участі в судовому засіданні обов'язковою від 30.01.2017 року жодним чином не відреагував.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав. В судових засідання пояснив, що жодних документів з виконавчої служби на його адресу не надходило, щодо вирішення вказаного спору покладався на розсуд суду.

Таким чином, з врахуванням строків розгляду справи, визначених ст. 122 КАС України, відповідно ст. 128 та ч. 6 ст. 71 КАС України, суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача та третьої особи, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Відповідно до вимог Директиви Міністра оборони України Д-115// від 02.12.2002 року, Наказу командувача військ Західного оперативного командування № 281 від 23.12.2002 року та Плану проведення організаційних заходів у військах Західного оперативного командування у 2003-2005 роках, затвердженого Директивою Командувача військ західного оперативного командування до 30.10.2003 року військова частина А 1853 була розформована (ліквідована) та її правонаступником визначено військову частину А0284, яка передислоковувалась на фонди розформованої частини та прийняло всі права та обов'язки.

Відповідно до довідки № 1463 від 13.12.2002 року на підставі положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за збитки, нанесені державі, звільнений з лав Збройних Сил України наказом № 77 від 22.03.2002 року військовослужбовець ОСОБА_2, який вибув для постановки на військовий облік до Радехівського РВК Львівської області, наказом командира військової частини А1853 № 181 від 14.03.2002 року притягнений до матеріальної відповідальності в сумі 4391,61 грн. З грошового забезпечення стягнуто заборгованість в сумі 127,16 грн. На день звільнення з військової служби заборгованість складає 264,45 грн. Вказана сума підлягає стягненню з гр. ОСОБА_2 /а.с.14/

Відповідно до виконавчого напису від 24.02.2003 року, приватний нотаріус Львівського нотаріального округу, Нор Н.М., на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» і п. 15 Переліку документів, по яких стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пропонувала за цим документом стягнути з гр. ОСОБА_2, який вибув для постановки на військовий облік до Радехівського РВК Львівської області на користь військової частини А 1853 та перерахувати на поточний рахунок № 39214001000084 для р/р № 210102052007/1 в ВДК у Франківському районі м. Львова, ЗКПО 22406168, МФО 825014 вказану на звороті заборгованість в сумі 4264,45 грн. та витрати по вивченню виконавчого напису в сумі 95,29 грн., що зареєстрований в реєстрі за № 903 /а.с.12/.

16.07.2015 року за № 10954 у відповідь на запит позивача від 30.06.2015 року Галицький ВДВС повідомив, що на виконанні перебуває виконавчий напис виданий 23.02.2003 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВЧ А1853 боргу в сумі 4359,74 грн. 26.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 25.12.2014 року винесено постанову про стягнення з доходу боржника /а.с.95/.

19.07.2016 року за № 12831 Галицький ВДВС повідомив позивача, що у відділі на виконанні не перебуває та у відділ не поступав виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 4509,74 грн. /а.с.99/

З врахуванням того, що жодних постанов про вчинення виконавчих дій та інших документів виконавчого провадження на адресу позивача не надходило, а отже, на переконання позивача, відповідачем не вчинялось жодних дій щодо виконання вказаного виконавчого напису, Галицьким ВДВС допущено бездіяльність, з метою необхідності виконання такого, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 цієї ж статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що вказаний виконавчий напис для виконання скеровано 27.02.2003 року за вих. № 333 у Радехівське районне управління юстиції Львівської області /а.с.13, 14, 15/. На адресу ВЧ А0284 як правонаступника ВЧ А1853, начальник ВДВС Радехівського РУЮ, в якому зазначено про повернення виконавчого напису без виконання.

Представник позивача пояснив, що в ході роботи позивача виявлено, що стягнення з ОСОБА_2 не здійснено. Таким чином, Радехівському ВДВС надіслано листи з проханням повідомити про хід виконання вказаного виконавчого напису, а також до Львівського обласного управління юстиції /а.с.17-20/.

28.10.201005 року Львівським обласним управлінням юстиції повідомлено, що проведеною перевіркою книг вхідної кореспонденції відділу ДВС Радехівського РУЮ встановлено, що виконавчий напис № 903 від 24.02.2003 року про стягнення з ОСОБА_2 4359,74 грн. боргу за збитки понесені державі у вказаний відділ ДВС не надходив /а.с.21/.

Позивач повторно надіслав до Радехівського ВДВС вказаний виконавчий напис та на його адресу надіслано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.11.2005 року /а.с.23/. Аналогічно, ним одержано постанову у відкритті виконавчого провадження від 25.12.2007 року /а.с.29/, від 01.08.2008 року /а.с.31/.

Представник позивача пояснив, що позивачем з метою виконання такого напису велась багаторічна переписка з ВДВС Радехівського РУЮ, Обласним управлінням юстиції, начальником ГУ МВС України у Львівській області, прокурором Радехівського району Львівської області, ГУЮ у Львівській області, приватним нотаріусом, який видав виконавчий напис, військовим комісаром Львівського обласного комісаріату /а.с.26-69/.

Представник позивача звернув особливу увагу на те, що вказаний напис було втрачено при пересиланні позивачу, у зв'язку з чим він з метою захисту своїх інтересів, в частині необхідності виконання виконавчого напису щодо усунення матеріальної шкоди, завданої державні ОСОБА_2 повторно був змушений звертатись до нотаріуса про видання дублікату виконавчого напису /а.с.70,71/.

Так, вказаний дублікат видано 25.09.2013 року, зареєстровано у реєстрі за № 1454 /а.с.72/ та надіслано Радехівському ВДВС для виконання /а.с.74, 75/.

У зв'язку з відсутністю відомостей щодо виконання такого позивач звернувся із листом до ВДВС Радехівського РУЮ від 30.12.2013 року /а.с.76, 77, 78/ та одержав відповідь про те, що постанова про відкриття ВП відправлена рекомендованою кореспонденцією на адресу вказану у виконавчому документі та повернулась у ВДВС у зв'язку з тим, що ВЧ А1853 відсутня та повторно скеровано позивачу /а.с.79/.

Позивача повідомлено про розформування ВЧ А1853 та про необхідність інформування про хід виконавчого провадження саме позивача як правонаступника /а.с.81, 82/.

Так, ВДВС Радехівського РУЮ від 07.04.2014 року позивача повідомлено про те, що вказане виконавче провадження скеровано до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ за належністю разом із постановою про закінчення ВП, а також усіма документами /а.с.83, 84/, а саме: у зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований у Сихівському районі м. Львова /а.с.83,84,85,86/.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся із листом-запитом до Сихівського ВДВС про хід виконання вказаного виконавчого напису /а.с.87,88/. Так, позивачем одержано відповідь про те, що вказаний документ не перебуває на виконанні в Сихівському ВДВС, оскільки державним виконавцем відмовлено у прийнятті до виконання виконавчого документу про що винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.04.2014 року та скеровані до ВДВС Радехівського РУЮ /а.с.89, 90/.

В той же час, до матеріалів справи долучено копію постанови Сихівського ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП № 44135967 від 28.07.2014 року та скеровано позивачу /а.с.91/.

Згідно з довідкою про перехід на нове умовне перейменування військової частини А0284 від 22.09.2016 року, вказана військова частина перейшла на нове умовне найменування - військова частина - польова пошта В3720 з 15.09.2014 року /а.с.19/.

Оскільки позивача про подальші дії не повідомлено, командир ВЧ А0284 звернувся із запитом до Сихівського ВДВС /а.с.92,93/ від 15.10.2014 року.

18.10.2014 року державним виконавцем Сихівського ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2014 року та скеровано ВЧ А1853/а.с.94,95/.

У відповідь на запит позивача надано відповідь від 12.11.2014 року про те, що виконавчий напис скеровано за територіальністю до Галицького ВДВС /а.с.96/.

Вказане мало наслідком звернення із запитом до Галицького ВДВС про хід виконання від 11.02.2015 року /а.с.97, 98/.

25.02.2015 року за вх. № 2598 Галицьким ВДВС ЛМУЮ повідомлено, що перевіркою книги вхідної кореспонденції та перевіркою даних ЄДРВП встановлено, що виконавчий напис № 1454 від 23.02.2003 року про стягнення із ОСОБА_2 в сумі 4509,74 грн. у відділ не надходив та на виконанні не перебуває /а.с.99, 100/.

На запит позивача від 30.06.2015 року /а.с.101, 102/ Галицький ВДВС вже надав відповідь від 16.07.2015 року /а.с.103,104/ про те, що на виконанні перебуває виконавчий напис, 26.11.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та 25.12.2014 року - винесено постанову про стягнення з доходу боржника.

У зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей щодо виконання вказаного виконавчого напису, позивачем скеровано запит від 23.06.2016 року про хід виконання рішення /а.с.105,106/, на який вже надано відповідь від 19.07.2016 року про те, що у галицькому ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області на виконанні не перебуває та у відділ не поступав виконавчий напис № 1454 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 4509,74 грн. /а.с.107/.

Так, представник позивача надав пояснення, що протиправність відповідача проявилась у тому, що ним не надсилались жодні документи щодо ходу виконання виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого напису, а у зв'язку з вказаним, вважає, що жодні дії з виконання такого відповідачем не вчинялись.

ОСОБА_2 у судових засіданнях надав пояснення, що ним не одержано жодних документів виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом про стягнення з нього шкоди.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)(ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 цього ж закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення ухвали про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, з моменту одержання листа від 16.07.2015 року за № 10954 /а.с.103/ з повідомленням про відкриття виконавчого провадження 26.11.2014 року. Як справедливо зазначив, представник позивача та, навіть винесення постанови від 25.12.2014 року шестимісячний строк виконання вказаного виконавчого напису завершився, що безумовно свідчить про допущену відповідачем бездіяльність.

Крім того, слід зазначити, що позивач копії ухвали про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2014 року не одержав, що в контексті ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» додатково свідчить про допущену бездіяльність.

Слід звернути увагу, а також не забезпеченням явки уповноваженого представника у судове засідання, судом 30.01.2017 року визнано обов'язковою участь представника відповідача у судовому засіданні, що залишилась проігнорованою Галицьким ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням викладеного, на переконання суду, позивачем доведено долученими до матеріалів справи доказами вчинення ним усіх можливих дій, спрямованих на виконання вказаного виконавчого напису, в той час, як відповідачем допущено бездіяльність щодо виконання такого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 162 КАС України).

З метою відновлення порушених прав позивача у співставленні з позовними вимогами, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково, а саме: зобов'язати відповідача вчинити усі дії щодо виконання виконавчого напису № 903 (№ 1454) від 25.09.2013 року, приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 4509,74 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відкриття виконавчого провадження та направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки такі дії належать до дискреційних повноважень відповідача.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

При зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн. відповідно до платіжного дорученням № 7 /а.с.124/. У зв'язку з задоволенням ? позовних вимог, позивачу належить повернути 689,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

3. Зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області вжити передбачених законодавством України дії щодо виконання виконавчого напису № 903 (дублікат № 1454) від 25.09.2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 4509,74 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Військової частини - польова пошта В3720 (А0284) (ЄДРПРОУ 08474967) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (ЄДРПОУ 35009232) в сумі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2017 року.

Суддя Кравців О.Р.