Постанова № 64827207, 16.02.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1512/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання: Дюкаревій М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області до комунального підприємства "Лисичанське тролейбусне управління" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2016 року позивач звернувся з позовом до комунального підприємства "Лисичанське тролейбусне управління" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора № 1 не сплачено до бюджету узгоджені суми податкового боргу в розмірі 93231,93 грн., а саме: з податку на додану вартість у розмірі 21209,00 грн. та з земельного податку з юридичних осіб комунальної власності у розмірі 72022,93 грн.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2775- VI (далі - ПКУ) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Постановою Луганського окружного адміністративного від 23 травня 2014 року по справі №812/3192/14 позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства «Лисичанське тролейбусне управління» про стягнення податкової заборгованості в сумі 78839,99 грн. задоволено у повному обсязі. Також вищезазначеним рішенням суду встановлено таке: «ДПІ у м. Лисичанську вживалися заходи, передбачені ст. 59 Податкового кодексу України, а саме 01 листопада 2013 року уповноваженій особі платника податків вручено податкову вимогу форми «Ю» від 12.10.2013 року №399-11 на суму 20904,98 грн., вищезазначена вимога у встановленому законом порядку не оскаржувалася, що є підставою для стягнення податкового боргу».

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.1 статті 87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до положень ст.ст. 87, 95 ПКУ та на виконання вищевказаної постанови Луганського окружного адміністративного суду ДПІ у м. Лисичанську надіслано до обслуговуючого відповідача банку інкасові № 291 від 10.11.11.2016 року, №20 від 09.11.2016 року, №19 від 09.11.2016 року, №288 від 04.11.2016 року, №292 від 10.11.2016 року. У зв'язку з відсутністю обігових коштів на рахунках відповідача по всіх інкасових дорученнях банками надано пс відомлення про повернення доручень без виконання.

З огляду на вищезазначене беззаперечним є твердження стосовно неможливості здійснити погашення боргу відповідача шляхом стягнення грошових коштів з банківських рахунків відповідача.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу другого п. 95.3 статті 95 ПКУ контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

На підставі наведеного, позивач просив надати дозвіл на погашення податкового боргу з податку на додану вартість та земельного податку за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 78839,99 грн. за рахунок майна платника податків комунального підприємства "Лисичанське тролейбусне управління", що перебуває у податковій заставі.

Відповідачу направлено повістку про виклик до суду на 16.02.2017, однак 02.02.2017 на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.45).

Згідно з ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - Комунальне підприємство «Лисичанське тролейбусне управління» зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, перебуває на обліку в ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області як платник податків з 25.08.1992 та є платником ПДВ (а.с. 12).

Комунальним підприємством «Лисичанське тролейбусне управління» подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю № 9004328491 від 05.02.2013 на загальну суму 57295,14 грн., непогашене зобов'язання за якою за липень-грудень 2013 року складає 27957,10 грн., та № 9006402375 від 13.02.2014 на загальну суму 49816,14 грн., несплачена заборгованість за якою за січень та лютий 2014 року складає 8302,70 грн., та податкові декларації з податку на додану вартість № 9051560539 від 19.08.2013 на суму 5656,00 грн., залишок несплаченого зобов'язання за якою складає 1413,19 грн., № 9058901463 від 20.09.2013 на суму 8491,00 грн., № 9066107837 від 18.10.2013 на суму 8280,00 грн., № 9074401042 від 19.11.2013 на суму 8688,00 грн., № 9088158882 від 30.01.2014 на суму 1234,00 грн., № 9008354206 від 19.02.2014 на суму 4471,00 грн., № 9014933348 від 20.03.2014 на суму 10003,00 грн.

Самостійно визначені у вказаних податкових деклараціях суми податкових зобов'язань відповідачем своєчасно не сплачено, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість перед бюджетом у розмірі 78839,99 грн., з яких з земельного податку - 36259,80 грн. (за період з липня 2013 року по лютий 2014 року), та з податку на додану вартість - 42580,19 грн.

Зазначені обставини підтверджені постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року по справі №812/3192/14, яке набрало законної сили 26.06.2015 року (а.с. 13-14). Ухвалою від 13 травня 2015 року відновлено повністю втрачене провадження в адміністративній справі № 812/3192/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства «Лисичанське тролейбусне управління» про стягнення податкового боргу в сумі 78839,99 грн. зокрема в частині постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2014.

До цього часу податковий борг за вказаними податковими деклараціями з податку на землю та з податку на додану вартість відповідачем не сплачений.

Загальна сума податкової заборгованості складає 78839,99 грн., з яких з земельного податку - 36259,80 грн. (за період з липня 2013 року по лютий 2014 року), та з податку на додану вартість - 42580,19 грн.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підпункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (підпункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені ст. 59 Податкового кодексу України, а саме, 01 листопада 2013 року уповноваженій особі платника податків вручено податкову вимогу форми "Ю" від 12.10.2013 № 399-11 на суму 20904,98 грн. (а.с.11).

Вищезазначені вимоги у встановленому законом порядку не оскаржувались, податковим органом не скасовувались та не відкликались, а тому є узгодженими.

Даних про добровільну сплату відповідачем наявного податкового боргу або про відкликання податкових вимог судом на час розгляду справи також не встановлено.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Продаж майна платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзац 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено акт опису активів, на які поширюється право податкової заборгованості, від 12.03.2014 №1 на загальну суму 58211,92 грн. (а.с. 10).

26 лютого 2014 року позивачем прийнято рішення № 2 про опис майна у податкову заставу (а.с. 9).

Майно відповідача перебуває у податковій заставі, відповідно до акта опису майна, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.8).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, суд вважає, що позивачем належним чином здійснені всі необхідні заходи, що передують зверненню податкового органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 17, 51, 72, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області до комунального підприємства "Лисичанське тролейбусне управління" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі задовольнити повністю.

Надати дозвіл державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на погашення податкового боргу податкового боргу в розмірі 93231,93 грн., а саме: з податку на додану вартість у розмірі 21209,00 грн. та з земельного податку з юридичних осіб комунальної власності у розмірі 72022,93 грн. за рахунок майна платника податків комунального підприємства "Лисичанське тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 03328037) що перебуває у податковій заставі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 20 лютого 2017 року.

Суддя В.С. Шембелян