Ухвала суду № 64826289, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 335/3506/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Номер провадження 22-ц/778/470/17 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бабак А.М.

Спас О.В.

Суддів Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус державної нотаріальної контори Коцило С.В. про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала до ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус державної нотаріальної контори Коцило С.В. про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_6 Після смерті батька залишилася спадщина у вигляді належних йому часток квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки загальною площею 0,0535 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за межами населеного пункту; транспортний засіб, легковий седан ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; гараж НОМЕР_3 в громадській організації гаражне товариство «Електрод-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вказане майно набуто її батьком за час шлюбу з відповідачем (крім земельної ділянки).

У встановлений законом строк позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Коцило С.В. від 10 лютого 2016 за № 231/02-31 їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів. На даний час позивач не має оригіналів правовстановлюючих документів, оскільки вони знаходяться у відповідача. Також вказує, що відповідач не визнає її права на спадщину.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0535 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за межами населеного пункту; ? частину транспортного засобу, легковий седан ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; ? частину гаражу НОМЕР_3 в громадській організації гаражне товариство «Електрод-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року на наступне майно:

? частину квартири АДРЕСА_1,

? частину земельної ділянки загальною площею 0,0535 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за межами населеного пункту,

? частину транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5, 1990 року випуску,

? частину гаражу за адресою: АДРЕСА_2.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1055,26 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що між сторонами спору не існує, відповідач ніяким чином не перешкоджає відповідачу оформити спадщину. Також, судом не враховано, що у позивача немає перепон в оформленні права власності в порядку спадкування, шляхом звернення до нотаріуса з вимогою надання запитів до державного реєстру речових прав, отриманню відповіді з нього й наступного оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальній конторі. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 08 січня 2015 року, актовий запис № 211 (а.с. 36).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Орджонікідзевським районним відділом Запису актів громадського стану м. Запоріжжя 12 квітня 1973 року, актовий запис № 687 від 12 квітня 1973 року, позивач ОСОБА_4. є донькою померлого ОСОБА_6 (а.с. 7-8).

Відповідач ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_6, що підтверджується відповідним штампом у її паспорті серії НОМЕР_6, за яким вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 грудня 1987 року.

Інших спадкоємців за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_6 немає.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0535 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за межами населеного пункту, на підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації № 640 від 20 липня 2012 року (а.с. 83-84).

Відповідно до висновку звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецекспертиза», ринкова вартість вказаної земельної ділянки станом на 08 червня 2016 року становить 26702,00 грн. (а.с. 72-86).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 25 січня 2013, ОСОБА_6 на праві власності належить транспортний засіб ВАЗ 21061, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 91).

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006», ринкова вартість вказаного автомобіля станом на 08 червня 2016 року становить 29128,00 грн. (а.с. 87-94).

На підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_6 придбав гараж НОМЕР_3 площею 25,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 108). Право власності на гараж зареєстровано 24 жовтня 2007 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом № 16396666 від 24 жовтня 2007 року (а.с. 109).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості гаражу, складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006», ринкова вартість вказаного гаражу станом на 07 червня 2016 року складає 49572,00 грн. (а.с. 95-116).

Також померлому ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_1, вартість якої відповідно до довідки суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006» станом на 04 квітня 2016 року складає 290000,00 грн. (а.с. 21).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково та визнаючи за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку спадкового майна, що лишилося після смерті ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на ? частку спадкового майна, однак між сторонами виник спір, який в позасудовому порядку не може бути вирішений, оскільки відповідач утримує у себе правоустановлюючі документі на спадщину, що перешкоджає позивачу оформити право власності на спадкове майно у нотаріуса.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємець ОСОБА_4 у визначений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 39).

Постановою державного нотаріуса Коцило С.В. від 10 лютого 2016 за № 231/02-31 їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів (а.с.41).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до роз'яснень, наданих у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що нотаріус Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Коцило С.В. відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все нерухоме майно, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, суд прийшов до правильного висновку, що з урахуванням встановлених обставин, зазначених норм матеріального права та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ОСОБА_4 має право звернутися до суду в позовному порядку для вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що права позивача відповідачем не порушені, оскільки вона не зверталася до нотаріальної контори про витребування документів на спадкове майно, тому немає спору, є безпідставними.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, не заперечуючи право ОСОБА_4 на спадщину ОСОБА_6, утримує у себе правовстановлюючі документи на спадкове майно, до нотаріальної контори їх не надає, чим створює перешкоди для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що право позивача ОСОБА_4 на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності спадкове майно, відповідає вимогам статті 392 ЦК України та обставинам справи.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: