Рішення № 64823594, 14.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №639/3508/16-ц Головуючий суддя І інстанції Срокіна І.І.

Провадження №22-ц/790/261/17 Суддя доповідач Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2017р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Кіпенка І.С.,

суддів Кокоші В.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Банк «ТРАСТ» (далі ПАТ Банк «ТРАСТ») звернулося до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку:

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №S021.0004687 від 25 серпня 2008 року в розмірі 221467,47 грн.;

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №S021.0004687 від 25 серпня 2008 року в розмірі 221467,47 грн.;

- з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №S021.0004687 від 25 серпня 2008 року в розмірі 221467,47 грн.;

- стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат в розмірі 3322 грн. 02 коп. по 830 грн. 51 коп. з кожного.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 30 липня 2008 року між ВАТ Банк «Траст», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №S021.0004687 про видачу кредиту в розмірі 20000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 22 % річних, строком повернення до 05 серпня 2010 року, який Додатковим договором №3 подовжено до 18 серпня 2017 року.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1, між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки №S021.0004687-G-01, №S021.0004687-G-02 та №S021.0004687-G-03 від 30 липня 2008 року, відповідно до яких ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є поручителями перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та солідарними боржниками у разі порушення боржником зобов'язань забезпечених порукою.

Відповідачем ОСОБА_1 порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, у звязку з чим банк звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання суду першої інстанції не з'явився, надав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання суду першої інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року позов ПАТ Банк «ТРАСТ» задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №S021.0004687 від 25 серпня 2008 року в розмірі 221467 грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору 3322 грн. 02 коп.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ Банк «ТРАСТ» оскаржив його в апеляційному порядку.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути судовий збір за подання банком апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно дост.214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення районного суду відповідає не в повній мірі.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 липня 2008 року між ВАТ Банк «Траст», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №S021.0004687 про видачу кредиту в розмірі 20000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 22 % річних, строком повернення до 05 серпня 2010 року (а.с.16-19).

Факт видачі вказаного кредиту підтверджується меморіальним ордером №myatsyshyn-1332 від 05 серпня 2008 року (а.с.67).

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №S021.0004687 від 30 липня 2008 року останній платіж позивач ОСОБА_1 здійснила 29 грудня 2015 року. В подальшому ОСОБА_1 перестала виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, в наслідок чого станом на 15 січня 2016 року заборгованість позичальника за кредитом складає 221467,47 грн., з яких: 87101,50 грн. заборгованість з оплати кредиту; 25424,20 грн. прострочена заборгованість з оплати відсотків; 108941,77 грн. пеня за прострочення повернення кредиту (а.с.68-71).

Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1, між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки №S021.0004687-G-01, №S021.0004687-G-02 та №S021.0004687-G-03 від 30 липня 2008 року, відповідно до яких ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є поручителями перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та солідарними боржниками у разі порушення боржником зобов'язань забезпечених порукою (а.с.42-53).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобовязання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобовязальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобовязання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Апеляційним судом встановлено, що додатковим договором №1 від 05 серпня 2010 року до Кредитного договору змінено строк повернення кредиту до 03 серпня 2012 року включно (а.с.21-24).

28 серпня 2012 року в порядку реструктуризації кредиту, між позивачем та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору. Вказаним договором було змінено валюту зобовязання з доларів США на гривню, подовжено строк користування кредитними коштами до 18 серпня 2017 року та підвищено відсоткову ставку за кредитом з 22% до 24 % відсотків річних (а.с.31-34).

20 березня 2014 року в порядку реструктуризації простроченої заборгованості графік платежів (додаток №1 до Кредитного договору) укладено в новій редакції.

Зазначені зміни до кредитного договору призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителів та відбулися без згоди останніх. Додаткових договорів до договорів поруки матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобовязаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобовязань перед банком.

Установивши, що додатковими договорами до кредитного договору, укладеними без згоди поручителя, встановлено нові умови щодо його повернення, тобто змінено зобовязання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів, судова колегія вважає, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції потрібно змінити, скасувавши його в частині відмови в стягненні заборгованості з поручителів та відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з інших підстав.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні позову до поручителів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з інших підстав.

В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.С. Кіпенко

Судді В.В. Кокоша

ОСОБА_5