Ухвала суду № 64823228, 13.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/396/16-ц Головуючий 1 інстанції: Корекян Н.Р.

Провадження: № 22ц/790/170/17

Категорія: договірні Суддя-доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 червня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, фізичної особи підприємця ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

встановила:

15 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «УкрСиббанк» звернулось до суду з даним позовом. Позивач просив стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця (далі ФО-П) ОСОБА_6 заборгованість по поверненню кредитних коштів, відсотків за користування кредитом в розмірі 41082,44 долари США, та пеню у розмірі 38825,31 гривень.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 червня 2016 року позов задоволено - стягнуто на користь позивача з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11373285000 від 18 липня 2008 року в сумі 41082,44 долари США 44 центи та заборгованість по сплаті пені в сумі 38 825, 31 гривень; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції оскаржує ОСОБА_2. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У суді апеляційної інстанції представник позивача проти задоволення скарги заперечував. Інші особі, які брали участь у справі до суду не з'явились.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 18 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк» та став правонаступником всіх прав та зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11373285000.

За умовами договору банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 46750 доларів США, а позичальник зобов'язався на умовах договору повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 16 липня 2038 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,50 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за зазначеним вище кредитним договором 18 липня 2008 року було укладено: договір поруки між банком та ОСОБА_7 за №218108, між банком та ОСОБА_4, між банком та ОСОБА_5 за №218113, та між банком та ФО-П ОСОБА_6 за №218115.

За умовами договорів поруки кожен з поручителів окремо, поручилися за виконання ОСОБА_2 всіх зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору .

АКІБ "УкрСиббанк" свої зобов'язання за договором виконав. Натомість позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції стягнув заборгованість за кредитним договором з ФО-П ОСОБА_6 солідарно з позичальником та іншими поручителями.

Такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

У ст.15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч.1 ст. 1, ст.ст. 2, 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч.ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17) або ГПК України (ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначена правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах №6-1737 цс15 від 18 листопада 2015 року, №6-77 цс16 від 06 квітня 2016 року, від 02 березня 2016 року №6-2307цс15, та згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Суд першої інстанції не врахував, що в одне провадження були об'єднані вимоги юридичної особи - ПАТ «УкрСиббанк» до ФО-П ОСОБА_6, які виникли з укладеного між ними договору поруки та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України), та вимоги юридичної особи до фізичних осіб, які можуть бути самостійним і окремим предметом позову.

Відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.205 цього Кодексу.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вимог юридичної до ФО-П ОСОБА_6 не може вважатись законним й обґрунтованим й підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити позивача, що розгляд його позовних вимог до ФО-П ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту віднесено до юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст.ст. 205,303,304, 310, ст. ст.313,316,317 судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 червня 2016 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до фізичної особи підприємця ОСОБА_6 скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: