Рішення № 64822580, 02.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/469/14 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/48/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія: 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.,

за участі секретаря:ОСОБА_2

з участю: ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду Львівської області від 19 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він та ОСОБА_3 в рівних частках успадкували будинок №60 по вул. Доробок у м. Львові та земельну ділянку для обслуговування вказаного будинку.

З 2001 року по 2008 рік ним та ОСОБА_3 окремо проводилися добудови до основного житлового будинку № 60 по вул. Доробок у м. Львові, внаслідок чого загальна площа будинку змінилась, і тому ними було визначено ідеальні частки, які склали для нього 35/100 частки, а для ОСОБА_3 65/100 частки.

У той же час, ОСОБА_3 самовільно, без погодження з ним, як співвласником даного будинку та без отримання дозволу органу місцевого самоврядування, центрального органу що здійснює контроль у сфері містобудування, без виготовлення відповідної технічної документації щодо можливості перепланування та зміни функціонального призначень будинку, самовільно здійснила прибудову (розміром 3,70 х2,40 м.) до частини будинку

Проведення такого будівництва унеможливлює доступ до водяних труб які прокладені до будинку у випадку їх пориву, а також порушує норми інсоляції його житлових приміщень.

Проведена самочинна прибудова проведена на земельній ділянці, яка межує з вигрібною ямою.

Крім цього, ОСОБА_3 самовільно змінила функціональне призначення приміщення позначеному у технічному паспорті як 1-8 з комори на кухню, для чого встановила відповідне газове обладнання, а також здійснила втручання у несучу капітальну стіну основного житлового будинку позначеного у Технічному паспорті під літерою А-1, довжиною 3.98 м в межах приміщення позначеного літ. 1-3 шляхом встановлення у цій несучій стіні дверного отвору з приміщення позначеного під літ.1-3 пл.14 кв.м до приміщення під літ 2-4 пл. 16,3 кв.м.

Всі ці будівельні роботи здійснено ОСОБА_3 без виготовленої та затвердженої проектної документації, без права виконання будівельних робіт, на земельній ділянці яка знаходиться у спільному користуванні, що порушує його права.

З урахуванням зазначених обставин позивач ОСОБА_6 просив усунути йому перешкоди у здійсненні права приватної власності володіння й користування 35/100 частинами житлового будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові, 1/2 частиною земельної ділянки заг. пл. 0,0558 га по вул. Доробок, 60 у м. Львові шляхом відновлення ОСОБА_3 за власний кошт стану житлового будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові, який існував до порушення його прав, а саме до такого стану який існував на момент винесення розпорядження Залізничної районної адміністрації №633 від 22 липня 2009 року;

демонтувати (знести) об'єкт самочинного будівництва прибудову розміром 3,70 х 2,40м до частини індивідуального житлового будинку на вул. Доробок,60 у м. Львові, а саме до приміщення позначеного у технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою 1-8;

привести приміщення позначене у Технічному паспорті на садибний житловий будинок виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою 1-8 у попередній стан, а саме до розмірів 2,30 х 1,85 м та площі 3,7 кв.м;

демонтувати газову плиту з приміщення позначеного у Технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою 1-8 та привести його планування відповідно до функціонального призначення з самовільно переобладнаної кухні до комори;

привести несучу капітальну стіну основного житлового будинку позначеного у Технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою А-1, довжиною 3,98м. в межах приміщення позначеного літ.1-3 у попередній стан, шляхом закладення самовільно встановленого у цій несучій стіні дверного отвору з приміщення позначеного під літ.1-3 пл.14 кв.м до приміщення позначеного під літ.2-4 пл.16,3 кв.м.

Для запобігання поширення корозії і триваючого нищення водяних труб, які здійснюють водопостачання до житлового будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові зобов'язати ОСОБА_3 обладнати підвальні приміщення позначені в Технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою Пг (погріб а-1) в яких розміщені ці водяні труби, вентиляцією у строк що не перевищує 3-х місяців з дня винесення рішення суду.

Вирішити питання судових витрат (т.1 а.с.3-8).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2014 року відкрито провадження у даній справі (т.1 а.с.1).

У жовтні 2013 року Залізнична районна адміністрації Львівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_3 про демонтаж самочинної прибудови розміром 3,70 х 2,40м. до належних їй приміщень в будинку №60 на вул. Доробок обґрунтовуючи свої вимоги тим, що остання самовільно добудувала таку на фундаменті, про що складено акт від 15 липня 2013 року.

Вказану добудову ОСОБА_3 здійснила без погоджувальних та дозвільних документів, у зв'язку з чим інспекцією ДАБК була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23 липня 2013 року зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самочинну прибудову.

Після попереджень про демонтаж, самочинне будівництво не було демонтовано.

З урахуванням зазначених обставин позивач на підставі ст.376 ЦК України та п. 1.4.1. Правил користування будинками та прибудинковими територіями від 17 травня 2005 року», Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові» затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року №835, просила суд зобов'язати ОСОБА_3 співвласницю будинку на вул. Доробок,60 демонтувати самочинну прибудову розміром 3,70 х 2,40 м до будинку №60 на вул. Доробок у м. Львові (т.1 а.с.155-156).

Ухвалою Залізничного районного суду Львівської області 12 листопада 2013 року відкрито провадження по даній справі (т.1 а.с.178).

Ухвалами Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2014 року та від 28 липня 2014 року зазначені справи об'єднані в одне провадження (т.1 а.с.190; 205).

Рішенням Залізничного районного суду Львівської області від 19 червня 2015 року позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, з участю третіх осіб Львівської міської ради, ОСОБА_6 про демонтаж самочинного будівництва задоволено повністю.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3, співвласника будинку №60 на вулиці Доробок у м. Львові, демонтувати самочинно здійснену прибудову до будинку №60 на вулиці Доробок у м. Львові, розміром 2,40 х3,70 м.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 щодо відновлення стану житлового будинку, приведення приміщення до попереднього стану, демонтажу газової плити, приведення стіни у попередній стан, зобов'язання обладнання підвального приміщення, стягнення витрат на правову допомогу відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що звертаючись з позовом про знесення самочинного будівництва, Залізнична районна адміністрація не зазначила в позові, які її права та законні інтереси були порушені нею, як відповідачем та підлягають захисту в контексті вимог ст.ст. 3,15,16 ЦПК України, враховуючи що спір стосується будинку та земельної ділянки, які належать на праві приватної власності їй та ОСОБА_6, а Залізнична районна адміністрація ні права власності на будинок або його частину, а також на земельну ділянку немає.

Зазначає, що вказана судом не відповідність будівельним нормам полягає лише у недотриманні, порядку документального оформлення такого будівництва, зокрема, відсутності погодженої у встановленому порядку проектно-технічної документації та дозволу на початок будівництва, однак наведене не може бути наслідком знесення об'єкта.

Вважає, що суд всупереч вимогам ст. 376 ЦК України та з порушенням норм ст.ст. 10,60 ЦПК України безпідставно вважав доведеним факт порушення прав позивача, а також не надав належної оцінки будівництву в контексті вимог ч.7 ст. 376 ЦК України, а також не переконався, що немає можливості здійснити перебудову об'єкта, тобто прийшов до помилкового висновку про необхідність демонтажу.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Залізничної районної адміністрації та ОСОБА_6 відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи частково його позов, а саме в частині знесення ОСОБА_3 проведеної нею самочинної прибудови позначеної літ. 1-8, відмовив у задоволенні позовних вимог про приведення приміщення 1-8 у попередній стан. Адже саме по собі знесення цієї прибудови передбачає й приведення планування приміщень будинку у той стан, який існував до порушення ОСОБА_3 його прав як співвласника будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові на вільне користування та володіння своїм майном. А використання газової колонки у приміщенні пл.3.7 кв.м, без вікон і вентиляційних каналів унеможливлює безпечне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що з порівняння двох Технічних паспортів на його із відповідачкою будинок, а саме Технічного паспорта від 2008 року та Технічного паспорта від 2013 року, чітко видно, що у 2013 році відбулися зміни в несучій стіні цього будинку довжиною 3,98м. - в межах приміщення позначеного літ. 1-3 самовільно встановлено дверний проріз з приміщення позначеного під літ. 1-3 пл.14 кв.м. до приміщення позначеного під літ.2-4 пл. 16.3 кв.м. Вважає, що таке перепланування є самочинним, бо ОСОБА_3 не отримала його згоди як співвласника житлового будинку на таке перепланування та не отримала відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, центрального органу що здійснює контроль у сфері містобудування, не виготовила відповідної технічної документації щодо можливості перепланування та зміни функціонального призначення приміщень будинку.

Також судом не враховано положення чинного законодавства України про режим здійснення спільної сумісної власності та спільної часткової власності, відтак не застосовано закон, який підлягав до застосування. Крім того, суд неправомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді правової допомоги.

Просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19.06.2015р. в частині: «позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково. Зобовязати ОСОБА_3, співвласника будинку № 60 на вулиці Доробок у місті Львові, демонтувати самочинно здійснену прибудову до будинку № 60 на вулиці Доробок у місті Львові, розміром 2,40x3,70 м.» змінити і викласти в такій редакції: «Зобовязати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні його власністю, шляхом приведення житлового будинку № 60 по вул.Доробок у м. Львові, у попередній стан та знесення за власний кошт прибудови розміром 3,70x2,40 м».

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 19.06.2015р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відновлення стану житлового будинку, приведення приміщення до попереднього стану, демонтажу газової плити, приведення стіни у попередній стан, зобовязання обладнання підвального приміщення, стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 у повному обсязі.

Ухвалою судового засідання від 02 лютого 2017 року провадження у справі позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, з участю третіх осіб Львівської міської ради, ОСОБА_6 про демонтаж самочинного будівництва - закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_6, представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5 який підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_6 та заперечує апеляційну скаргу ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3, підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_6 відхиленню, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 суд першої інстанції дійшов висновку про те, ОСОБА_3 в порушення вимог містобудівного законодавства здійснила самочинну прибудову до будинку №60 по вул. Доробок №60 у м. Львові розміром 3,70 х 2,40 м без належного дозволу на здійснення будівництва, який надається відповідним органам місцевої ради, без належно затвердженого проекту, щодо дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Здійснене самочинне будівництво призвело до створення перешкод та незручностей у користуванні іншим співвласником, що відповідно до ст. 376 ЦК України є підставою для знесення прибудови.

З таким висновком повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як зазначено у п.5 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збутового об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (статті 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п.22 Постанови).

Судом та матеріалами справи установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 1997 року, серія ААР №516186 в рівних частках успадкували будинок №60 по вул. Доробок у м. Львові та земельну ділянку для обслуговування вказаного будинку.

З 2001 року по 2008 рік ОСОБА_6 та ОСОБА_3 окремо проводилися добудови до основного житлового будинку № 60 по вул. Доробок у м. Львові, внаслідок чого загальна площа будинку змінилась.

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №633 від 22 липня 2009 року затверджено висновок обласного комунального підприємства ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» «Про визначення ідеальних часток між співвласниками будинку №60 на вул. Доробок у м. Львові».

Співвласниці ОСОБА_3 належать приміщення: під літ.1-1 (коридор) пл.2,5 кв.м; 1-2 (житлова) пл.10,0 кв.м; 1-3 (житлова) пл.14,1 кв.м; 1-6 (ванна) пл..2,5 кв.м; 1-7 (коридор) пл.4,0 кв.м; 1-8 (комора) пл.3,7 кв.м ; 2-1 (коридор) пл.7,2 кв.м; 2-2 (вбиральня) пл.0,9 кв.м; 2-3 (ванна) пл.4,8 кв.м; 2-4 (житлова кімната) пл. 16,3 кв.м; 2-5 (комора) пл. 2,1 кв.м; 2-6 (кухня) пл.7,9 кв.м; 3-1 (коридор) пл.5,8 кв.м; 3-2 (вбиральня) пл.1,0 кв.м; 3-3 (коридор) пл.4,2 кв.м; 3-4 (ванна) пл. 3,4 кв.м; 3-5 (кухня) пл.7,6 кв.м; 3-6 (житлова кімната) пл.14,9 кв.м; 3-7 (житлова кімната) пл.16,5 кв.м; а-1 (тамбур); пг (А-1) погріб; пг (а-1) погріб); а- (східці); а-1 (веранда); а-2 (балкон); Б- (гараж); В (сарай); у- (вбиральня); №1-(хвіртка); №2 (огорожа), що складають 65% всього будинку або 65/100 ідеальних часток;

Співвласнику ОСОБА_6 належать приміщення під літ: 1-4 (житлова кімната) пл.16,9 кв.м; 1-5 (житлова кімната) пл.10,0 кв.м; 1-9 (кухня) пл.8,7 кв.м;1-10 (коридор) пл.10,9 кв.м; 1-11 (ванна) пл.7,6 кв.м; 1-12 (комора) пл.2,6 кв.м; а-(східці) №3 (огорожа), що складає 35% від всього будинку або 35/100 ідеальних часток (т.1 а.с.11).

Наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14 грудня 2009 року оформлено право спільної часткової власності на житловий будинок №60 на вул. Доробок у м. Львові, загальною площею 185,6 кв.м, житловою 98,2 кв.м згідно з технічним паспортом, співвласникам:

ОСОБА_3 на 65/100 ідеальних часток;

ОСОБА_6 на 35/100 ідеальних часток будинку (т.1 а.с.78-79).

14 грудня ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оформили відповідні свідоцтва про право власності на свої частки у зазначеному житловому будинку (т.1 а.с.12;83).

25 січня 2010 року ОСОБА_3 зареєструвала свою частку у спірному будинку у Обласному комунальному підприємстві ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (т.1 а.с.82).

Земельна ділянка по вул. Доробок,60 у м. Львові, пл. 0,0558 га, на якій розміщений будинок, приватизована у 2007 році на підставі ухвали Львівської міської ради 4 сесії 5 скликання від 25 січня 2007 року №494 та 5 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року №914 та належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної власності, по 1/2 частині, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №477643 від 09 лютого 2008 року. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові (т.1 а.с.70).

Як зазначено у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2014 року у 1997 році при набутті права на 1/2 частини будинку, кожна із сторін (ОСОБА_6 та ОСОБА_3С.) набула право на користування 1/2 частиною земельної ділянки для обслуговування даного будинку (т.2 а.с.162-164).

Також встановлено, що ОСОБА_3 без отримання відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та належно затвердженого проекту самовільно до приміщення будинку під літерою 1-8 (комора) пл.3,7 м.кв здійснила прибудову розміром 3,70 х 2,40 м в результаті чого дане приміщення (під літ. 1-8), збільшилося до 10,6 кв.м (т.1а.с.66).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року задоволено позов Інспекції державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_3 виконати вимоги припису 339-04-з від 25 квітня 2013 року, а саме: знести об'єкт самочинного будівництва - прибудову (розмір 3,70 х 2,40) до частини індивідуального житлового будинку по вул. Доробок, 60 у м. Львові (т.1 а.с. 62-64).

Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Інспекції державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_3 відмовлено.

Встановлено, що в Інспекції державно архітектурно-будівельного контролю не було прав, повноважень та компетенції щодо видачі припису про знесення самочинної прибудови, а лише є повноваження щодо видачі припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних із знесенням.

При цьому інспекція повинна надати докази того, що будівельні роботи, виконані позивачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а з огляду на приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надати також докази неможливості перебудови такого об'єкта з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Інспекція державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області заявила вимоги про спонукання до вчинення дій та зобов'язання ОСОБА_3 за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва - прибудову, що є фактично вимога про зобов'язання виконати припис. При цьому обрала неналежний спосіб захисту свої прав (т.2 а.с.6-8).

Нового припису ОСОБА_3 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису Інспекція державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області не виносила, а відтак не зверталась до суду з позовом до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого об'єкта чи його перебудову.

Згідно висновку №824 судової будівельно-технічної експертизи від 04 жовтня 2016 року складеного експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз об'єкт будівництва реконструкція з розширенням комори 1-8 за рахунок прибудови та перепрофілювання в кухню розташованого за адресою: м. Львів, вул. Доробок, 60 не відповідає діючому на час проведення робіт з реконструкції ДБН А.2.2-3-2004 «склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», ДБН А.2.2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». Досліджуваний об'єкт є об'єктом самочинного будівництва.

Категорія технічного стану цегляної перегородки довжиною 3,3 м. у приміщенні кухні 1-9 площею 8,7 кв.м (ОСОБА_6С.) житлового будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові визначена як «ІІІ непридатна до нормальної експлуатації». У конструкції внутрішньої стіни мають місце дефекти та пошкодження, які свідчать про зниження її несучої спроможності, Експлуатація зазначеного конструктивного елемента будинку можлива лише при умові проведення його ремонту. Поява тріщини у внутрішній стіні приміщення кухні 1-9 площею 8,7 кв.м (ОСОБА_6С.) пов'язано з проведенням робіт з реконструкції з розширенням комори 1-8 за рахунок прибудови і перепрофілювання розташованого за адресою: м. Львів, вул. Доробок, 60. Причинно наслідковий зв'язок між проведенням будівельних робіт по самовільній реконструкції та появою тріщини в цегляній кладці внутрішньої стіни (перегородки) існує.

Природнього освітлення приміщення кухні 1-9 площею8,7 кв.м (ОСОБА_6С.) достатньо, однак розміщення прибудови приміщення кухні 1-8 площею 10,6 кв.м (ОСОБА_3С.) погіршило інсоляцію приміщення кухні 1-9 площею 8,7 (ОСОБА_6С.), що є порушенням п.3.3. ДБН В 2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

ОСОБА_6 не має доступу до водяних труб, які здійснюють водопостачання до його частини будинку по вул. Доробок, 60 у м. Львові та які проходять під самочинною прибудовою до житлового будинку до приміщень будинку під літ. Пг (погріб А-1), Пг (погріб а-1).

Технічна можливість перебудови об'єкту самочинного будівництва існує шляхом демонтажу зовнішньої стіни прибудови до житлового будинку вздовж усієї довжини 2,39 м. при попередньому відповідному виконанні детального обстеження конструкти вів та розробкою проекту на демонтажні роботи з дотриманням вимог техніки безпеки та охорони праці спеціалізованою проектною установою з подальшою розробкою проекту будівництва у відповідності з ДБН А.2.2-3-2014 «склад та зміст проектної документації на будівництво». Для усунення порушень пов'язаних з негативним впливом реконструкції з розширенням комори 1-8 за рахунок прибудови та перепрофілювання в кухню на приміщення кухні 1-9 площею 8,7 (ОСОБА_6С.) технічно можливо виконати наступні види будівельних робіт, а саме: демонтаж покриття покрівлі і конструкції перекриття; демонтаж цегляної кладки стіни протяжністю 2.39 м та частково стіни протяжністю 3,72 м; розробка грунту та фундаментів під нову стіну при розміщенні її зовнішньої грані як продовження грані внутрішньої стіни, яка належить до приміщення кухні 1-8 з площею 10,6 кв.м (ОСОБА_3С.) з влаштування посилення кута кладки внутрішньо і зовнішньої стіни приміщення кухні 1-9 площею 8,7 кв.м (ОСОБА_6С.); влаштування кладки нової стіни зі зміщенням від існуючого положення на відстань 2,48 м (2,86 м-0,38 м) від внутрішньої грані стіни довжиною 4,4 м, де 2,86м - існуюча ширина приміщення кухні 1-8 площею 10,6 (ОСОБА_3С.), 0,38- товщина цегляної кладки (1,5 цегли); влаштування нового перекриття з влаштуванням нової покрівлі та влаштування інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів прибудови на територію частини земельної ділянки прилеглої до приміщення кухні 1-9 площею 8,7 кв.м. (дебранський О.С.) відповідно до вимог п.3,25 Додатку 3.1 ДБН 360-92… «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень».

Таким чином, висновок експертизи вказує на те, що прибудова до житлового будинку розміром 3,70 х 2,40м. є самочинним будівництвом. Внаслідок її проведення (реконструкція ОСОБА_3 комори, пл. 3,7 кв.м під кухню пл.10,6 кв.м. ) появилися тріщини у приміщенні кухні (1-9 пл. 8,7 кв.м) ОСОБА_6, погіршилася інсоляція у його кухні, останній не має доступу до водяних труб які здійснюють водопостачання до його частини будинку.

У той же час, експертом визначена технічна можливість перебудови об'єкту самочинного будівництва (прибудови) у спосіб зазначений вище.

Однак, з позовними вимогами до ОСОБА_3 про приведення об'єкту самочинного будівництва (прибудови розміром 3,70 х 2,40м) у спосіб, передбачений висновком №824 судової будівельно-технічної експертизи від 04 жовтня 2016 року, ОСОБА_6 не звертався. Як в суді першої так й апеляційної інстанції наполягав на демонтажі прибудови та приведення приміщення 1-8 у попередній стан, а саме до розмірів 3,7 кв.м., що є передчасним, оскільки не використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 (в частині зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати прибудову розміром 3,70 х 2,40м) суд першої інстанції не врахував наявного у матеріалах справи проекту на відповідність діючим вимогам ДБН щодо самочинно - виконаної реконструкції (прибудови) 65/100 частки житлового будинку на вул. Доробок у м. Львові та виконаного звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж даної прибудови від 24 квітня 2015 року де встановлено, що технічний стан існуючих будівельних конструкцій житлового будинку №60 та прибудови в м. Львові задовільний, а самочинна прибудова до житлового будинку №60 виконана без порушень діючих вимог ДБН В.2.22-15-2005 та ДБН В.3.2-2-2009 та придатна до експлуатації.

Відтак, не можуть бути задоволеними вимоги позивача щодо зобов'язання ОСОБА_3 за власний кошт приведення стану житлового будинку №60 по вул. Доробок у м. Львові, який існував на момент винесення розпорядження Залізничної районної адміністрації №633 від 22 липня 2009 року шляхом демонтажу (знесення) об'єкта самочинного будівництва прибудови розміром 3,70 х 2,40м. до частини індивідуального житлового будинку на вул. Доробок, 60 у м. Львові, а саме до приміщення позначеного у технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою 1-8 та приведення приміщення позначене у Технічному паспорті на садибний житловий будинок виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою 1-8 у попередній стан, а саме до розмірів 2,30 х 1,85 м та площі 3,7 кв.м.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 в тій частині, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського Суду з прав людини з даного питання.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції". Щодо практики Європейського суду з прав людини поняття "житло" у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_5, 4 листопада 1950 р.) охоплює не лише житло фізичних осіб.

Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення. Слід звернути увагу на те, що поняття "житло" в сенсі ст. 8 Конвенці означає швидше "домівка" і тлумачиться доволі широко. Ним охоплюються: - місце, облаштоване особою як її дім, навіть якщо його заснування не відповідало чинному законодавству (наприклад, традиційне циганське шатро, див рішення у справі "Баклі проти Сполученого Королівства"(Case of Backley v. the United Kingdom) від 25 вересня 1996 р., Заява № 20348/92, п. 53); - місце, куди особа має намір повернутися чи де було її постійне помешкання (рішення у справі "Гіллоу проти Сполученого Королівства" (Case of Gillow v. the United Kingdom) від 24 листопада 1986 р., серія А, № 109, п. 46); - житло, яке має статус "службового" (справа "Новоселецький проти України"; (Case of Novoseleskiy vUkraine) від 22 лютого 2005 року, Заява № 47148/99); - власність, яку особа щороку займає певний проміжок часу; - приміщення, пов'язані з професійною діяльністю (офіси) адвоката (рішення у справі Німітц проти Німеччини (Case of Niemietz v. Germany) від 16 грудня 1992 р., Серія А, № 251-В, п. 29; "Смірнов проти Росії" (Case of Smirnov v. Russia) від 7 червня 2007 р., Заява № 71362/01) чи нотаріуса (рішення у справі "Пантелеєнко проти України" (Case of Panteleyenko v. Ukraine) dsl 29 xthdyz 2006 р., Заява № 11901/02); - офісні приміщення (рішення у справі "Бук проти Німеччини" (Case of Buck v. Germany) від 28 квітня 2005 р., Заява № 41604/98; рішення у справі "ОСОБА_5 і Шміт проти Люксембургу" від 25 лютого 2003 р.); - складські приміщення (рішення у справі "Товариство "ОСОБА_8" та інші проти Франції" (Case of Societe Colas Est and Others v. France) від 16 квітня 2002 р., Заява № 37971/97).

Що стосується слова "житло" ("home" в англійському тексті), Європейський Суд з прав людини відмічає, що в деяких державах-учасницях, а саме в Німеччині, воно поширюється на службові приміщення. Більш того, таке тлумачення повністю співзвучно французькому варіанту тексту, оскільки слово "domicile" має навіть більш широке значення, ніж "home", і може поширюватись на діловий офіс типу адвокатського. Не завжди можна провести чітке розмежування також і тому, що вести діяльність, яка належить до професійної чи ділової, можна з таким же успіхом зі свого місця проживання і, навпаки, можна займатися справам, які не стосуються професійної сфери, в офісі чи комерційних службових приміщеннях. Вузьке тлумачення слів "home" і "domicile" може призвести до такої ж нерівності як вузьке розуміння "особистого життя" (п. 30 Рішення Німітц проти Німеччини).

На підставі викладеного можна зробити такі висновки: 1. Поняття "житло", що використовується в ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тлумачиться Європейським судом з прав людини набагато ширше, ніж місце для проживання фізичної особи: включаються також самочинне будівництво, офісні приміщення, складські приміщення, місця для тимчасового перебування.

Що до вимог ОСОБА_6 про зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати газову плиту у приміщенні 1-8 пл. 10,6 кв.м., то такі, на даний час, також є передчасним.

В матеріалах справи наявний робочий проект реконструкції газопостачання житлового будинку по вул. Доробок№60 у м. Львові у якому передбачено газову плиту у реконструйованому приміщенні 1-8 (т.1 а.с.104-117; ). На даний час газова служба не має претензій до ОСОБА_3 щодо функціонування газової плити у приміщенні 1-8, газова установка введена в експлуатацію.

Питання приведення несучої капітальної стіни основного житлового будинку позначеного у Технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою А-1, довжиною 3,98м. в межах приміщення позначеного літ.1-3 у попередній стан (приміщення ОСОБА_3С.), шляхом закладення самовільно встановленого у цій несучій стіні дверного отвору з приміщення позначеного під літ.1-3 пл.14 кв.м. до приміщення позначеного під літ.2-4 пл.16,3 кв.м., мають вирішувати відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, при підтвердженні таких порушень.

Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_6 також не можуть бути задоволеними.

У своїх вимогах ОСОБА_6 також просив зобов'язати ОСОБА_3 обладнати підвальні приміщення позначені в Технічному паспорті виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21 червня 2013 року під літерою Пг (погріб а-1) в яких розміщені ці водяні труби, вентиляцією у строк що не перевищує 3-х місяців з дня винесення рішення суду.

Згідно висновку №824 судової будівельно-технічної експертизи від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_6 не має доступу до водяних труб, які здійснюють водопостачання до його частини будинку по вул. Доробок,60 у м. Львові та які проходять під самочинною прибудовою до житлового будинку до приміщень будинку.

З вимогами про усунення перешкод у доступі до водяних труб які здійснюють водопостачання до його частини будинку по вул. Доробок,60 у м. Львові, ОСОБА_6 не звертався, тому відсутні підстави щодо задоволення і в цій частині вимог позивача.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 по суті, відсутні підстави для стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу яку надавала ОСОБА_6 його представник - адвокат ОСОБА_7

З урахуванням зазначених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3, підлягає задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_6 відхиленню, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст..ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішенні.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_9

Згідно оригіналу:

Судове рішення набрало законної сили: 02.02.2017 р.

Суддя: Савуляк Р.В.

Дата оформлення копії: 13.02.2017 р.

Помічник судді: Безп'ятко О.І.