Рішення № 64821595, 20.02.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7872/15-ц

Провадження № 2/639/262/17

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова

У складі: головуючого судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Антохіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Кредитного договору №5646877 від 30.08.2007 року, Договору іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року.

05.09.2016 року представник позивача надав суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до уточненої редакції позовних вимог представник позивача просив ухвалити рішення, на підставі якого в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №5646877 від 30.08.2007 року у сумі 2356164,48 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту складає 1170008,07 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом складає 1186158,41 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №5646912 від 30.08.2007 року, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, реєстраційний номер: 17655149, загальна площа: 111,8 кв.м., житлова площа 83,2 кв.м. відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2007 року №15664063, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації». Предмет іпотеки складається з: житловий будинок літ. «А-1», літня кухня літ. «Б», льох літ. «В», вбиральня літ. «К», альтанка літ. «Л», гараж-майстерня літ «М-2», сарай літ. «Н», огорожа №4,5,11,12, колодязь №10,15, зливна яма №14, басейн №16, адреса місцезнаходження м. Харків, вул. Пушкарівська, 25, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації (проживання) за адресою АДРЕСА_1 (м. Харків, пр. Московський, б. 22 кв. 142) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною субєктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_1 банк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №5646877 від 30.08.2007 року, відповідно до якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 150000,00 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязався використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, порядку та в строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 30.08.2022 року. До кредитного договору була укладена додаткова угода № 8522101 від 25.12.2009 року, згідно умов якої було видано другий транш кредиту у розмірі 1170006, 07 грн.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором, між ним та банком було укладено договір іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року, згідно з яким в забезпечення зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором було передано в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, реєстраційний номер 17655149, загальна площа 111,8 кв.м, житлова площа 83,2 кв.м відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2007 року №15664063, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації». Предмет іпотеки складається з: житловий будинок літ. «А-1», літня кухня літ. «Б», льох літ. «В», вбиральня літ. «К», альтанка літ. «Л», гараж-майстерня літ «М-2», сарай літ. «Н», огорожа №4,5,11,12, колодязь №10,15, зливна яма №14, басейн №16, адреса місцезнаходження м. Харків, вул. Пушкарівська, 25.

Загальна оціночна вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 1110600 грн.

Відповідно до п.1.1. ст.1 договору іпотеки іпотекою забезпечується виконання всіх зобовязань божника за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та/або процентів за основним зобовязанням. Обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

Представник позивача зазначає, що банк належним чином виконав свої обовязки за кредитним договором, відкривши ОСОБА_3 позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.

ОСОБА_3 свої зобовязання за кредитним договором не виконує, у звязку з чим його загальна заборгованість перед банком за кредитним договором станом на 06.08.2015 року становить 2 356164,48 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту складає 1170006,07 грн.; заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом складає 1186158,41 грн.

Відповідно до умов пп.1.1, 1.6 договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням (щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафи та всі інші суми, передбачені кредитним договором), а також відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, повязані із реалізацією прав, що випливають з договору іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пункт 4.1 ст. 6 Договору іпотеки передбачає право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі у випадку невиконання вимоги позивача, як іпотекодержателя, про дострокове виконання основного зобовязання (повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом).

Представник позивача зазначає, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключено на підставі згоди іпотекодержателя, а банк згоду на відчуження предмету іпотеки не надавав, а відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Тобто ОСОБА_2, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

У зв'язку з викладеним, представник позивача і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

19 грудня 2016 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 13.11.2016 року, було подано Заяву про застосування позовної давності, в якій він просив суд застосувати позовну давність до вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.12.2014 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.02.2015 року було встановлено, що позивач відповідно до положень ст. 1050 ЦК та п. №.5.7 кредитного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив кінцеву дату виконання основного зобовязання третьою особою з 25.08.2022 року на 22.11.2010 року. А оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була погашена після отримання вимоги, то починаючи з 22.11.2010 року розпочав перебіг трирічний строк позовної давності і цей строк закінчився відповідно 22.11.2013 року. Вищезазначені судові рішення були залишені без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 року. Таким чином, факт спливу 22.11.2013 року позовної давності за кредитним договором №5646877 від 30.08.21007 року та додатковою угодою до нього №8522101 від 25.12.2009 року є встановленим судовими рішеннями, що набрали законної сили.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 22.07.2016 року, підтримала заявлений уточнений позов та надала пояснення про обставини, які викладені у рішенні вище. Додатково пояснила, що на час укладення Додаткового договору від 25.12.2009 року до договору іпотеки основне зобовязання за кредитним договором припинено не було, оскільки відповідно до Додаткової угоди № 8522101 від 25.12.2009 року до кредитного договору позичальнику було надано 2-й транш (частину) кредиту у розмірі 1170006,07 грн., що випливає з аналізу положень як кредитного договору, так і додаткової угоди №8522101 від 25.12.2009 року. Відповідно до п. 6.9 Кредитного договору передбачено, що Кредитний договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін, зміни і доповнення до Кредитного договору оформлюються в письмовій формі додатковими угодами до цього договору або шляхом викладення цього договору у новій редакції, та набувають чинності з моменту їх підписання сторонами, всі додаткові угоди до Кредитного договору складають його невідємну частину.

Згідно п.5.8 ст. 5 Договору іпотеки №5646912 від 30.09.2007 року зазначено, що цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності за умови підписання сторонами з моменту їх нотаріального посвідчення. Додаткова угода від 25.12.2009 року до Договору іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 На думку представника позивача, всі вищезазначені положення свідчать, що Кредитний договір ніяким чином не припинив свою дію, Додаткова угода №8522101 від 25.12.2009 року є угодою, якою вносяться зміни до Кредитного договору, а не договором про надання нового кредиту. Відповідно при укладення Додаткового договору від 25.12.2009 року до договору іпотеки не припинив свою дію договір іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року. Відсутність державної реєстрації змін умов обтяження нерухомого майна не може бути підставою для припинення договору іпотеки. Також пояснила, що рішенням суду встановлено пропуск строку давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 13.11.2016 року, у судове засідання не зявилися, про день та час слухання справи повідомлялися, причини неявки суду невідомі. Клопотання про відкладення слухання справи від них не надходило.

У звязку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 169 та ст.ст. 224-225 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Представник третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності від 20.09.2016 року, у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку діє іпотечного договору. Кредитний договір було укладено 30.08.2007 року, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 150000,00 доларів США. Зазначений кредитний договір було забезпечено договором іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано у Державному реєстрі іпотек. 25.12.2009 року банк надає ОСОБА_3 кредит у розмірі 1170006,07 грн. Цей кредит іпотекою не забезпечено, він йде на погашення боргу за кредитним договором від 30.08.2007 року. Зміни умов обтяження нерухомого майна до Державного реєстру іпотек не вносилися, що є порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та п. 4 додаткового Договору від 25.12.2009 року до Договору іпотеки № 5646912 від 30.08.2007 року. Крім того, зазначив, що банком не доведений розмір заборгованості, так як всі документи мають різні суми заборгованості, а також те, що банк визнає факт спливу строку позовної давності, оскільки надав клопотання про поновлення строку позовної давності, стосовно якого пояснив, що посилання представника позивача на наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, на яку посилається представник позивача як на одну із причин поважності пропуску строку позовної давності, не є способом судового захисту порушеного права, а тому не може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним у задоволені позову ПАТ «Перший Український ОСОБА_1» відмовити, виходячи з наступного.

Так, судовим розглядом було встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_1 банк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №5646877 від 30.08.2007 року, відповідно до якого позивач зобовязався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 150000,00 доларів США. (а.с. 11-15)

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_3 зобовязався використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, порядку та в строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 30.08.2022 року.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України розмір і порядок процентів за договором позики встановлюється договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно п. 1.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою 12,5% річних і відповідно до п.3.1.3 цього договору, проценти за користування кредитом повинні сплачуватися відповідачем в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку №1 до Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором, між ним та банком було укладено договір іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року. Відповідно до п. 1 Договору іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року та Додатку №1 до Договору іпотеки №5646912 від 30.08.2007 року «Суть та розмір Основного зобовязання, виконання якого забезпечується Договором іпотеки», іпотекою за цим Договором забезпечується виконання ОСОБА_3 перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними Кредитного договору №5646877 від 30.08.2007 року, згідно з яким Іпотекодержатель зобовязався в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, надати ОСОБА_3 кредит, а ОСОБА_3 зобовязався повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 150000,00 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом, штрафи та всі інші суми, передбачені Кредитним договором. ( а.с. 22-28)

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, реєстраційний номер 17655149, загальна площа 111,8 кв.м, житлова площа 83,2 кв.м відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2007 року №15664063, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації». Предмет іпотеки складається з: житловий будинок літ. «А-1», літня кухня літ. «Б», льох літ. «В», вбиральня літ. «К», альтанка літ. «Л», гараж-майстерня літ «М-2», сарай літ. «Н», огорожа №4,5,11,12, колодязь №10,15, зливна яма №14, басейн №16, адреса місцезнаходження м. Харків, вул. Пушкарівська, 25. Загальна оціночна вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 1110600 грн.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державний реєстрації в порядку, встановленому законодавством. В разі недотримання цієї умови іпотечний договір є недійсним.

Обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

25.12.2009 року до Кредитного договору була укладена додаткова угода №8522101, згідно умов якої було видано другий транш Кредиту у розмірі 1170006,07 грн. з виключним цільовим призначенням на погашення заборгованості позичальника за 1-м траншем. (а.с.174)

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державний реєстрації у встановленому законом порядку.

Як було встановленому в судовому засіданні, та визнано представником позивача, зазначені зміни до іпотечного договору не були внесені в Держаний реєстр іпотек, тобто банком не дотримані вимоги ст. 19 Закону України «Про іпотеку» щодо реєстрації змін умов обтяження нерухомого майна.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по цивільній справі № 639/3338/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.12.2014 року було встановлено, що позивач відповідно до положень ст. 1050 ЦК та п. №.5.7. кредитного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив кінцеву дату виконання основного зобовязання третьою особою з 25.08.2022 року на 22.11.2010 року. Оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була погашена після отримання вимоги, то починаючи з 22.11.2010 року розпочав перебіг трирічний строк позовної давності і цей строк закінчився відповідно 22.11.2013 року. Зазначеним рішення у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший український банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. (а.с. 66-69)

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.02.2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.12.2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін. (а.с. 70-72)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03.06.2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.12.2014 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 23.02.2015 року по вищезазначеній цивільній справі залишені без змін. (а.с. 73-74)

Таким чином, факт спливу 22.11.2013 року позовної давності за кредитним договором №5646877 від 30.08.21007 року та додатковою угодою до нього №8522101 від 25.12.2009 року є встановленим судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

19 січня 2017 року представником позивача подано клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до якого представник позивача просить визнати причину пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки поважними, посилаючись на відсутність належних доказів щодо отримання ОСОБА_3 вимоги про дострокове повернення кредиту від 15.10.2010 року та відсутність субєктивного права у банка на звернення до суду з відповідним позовом у звязку з наявністю виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, що був вчинений та знаходився на виконанні у відділі Державної виконавчої служби протягом з 18.02.2011 року по 17.02.2015 року. Зазначає, що 18.02.2011 року Банком було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 396. Даний виконавчий напис 28.02.2011 року предявлений на виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. 17.07.2013 року виконавчий напис переданий до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області. 17.02.2015 року виконавче провадження закінчено у звязку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З приводу зазначеної заяви представника позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року у справі №6-160цс14, яка в силу ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, аналізуючи зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку про те, що строк виконання третьою особою основного зобовязання за кредитним договором був змінений позивачем з 25.08.2022 року на 22.11.2010 року, а тому 22.11.2013 року сплив трирічний строк позовної давності для звернення позивача до суду щодо захисту своїх прав, визначених кредитним договором №5646877 від 30.08.2007 року та додатковою угодою до нього №8522101 від 25.12.2009 року, а також Договором іпотеки № 5646912 від 30.08.2007 року та додатковим договором іпотеки № 8522279 від 25.12.2009 року.

При цьому суд зазначає, що вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на договорі іпотеки є способом позасудового захисту свого порушеного права. Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень щодо неможливості одночасного захисту порушеного права в судовому порядку.

Така думка висловлена в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яка не містить заборон на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, перебіг позовної давності не переривається шляхом здійснення виконавчого напису.

Виходячи з вищезазначеного, суд не знаходить вказані причини пропуску строку позовної давності поважними, наведені обставини свідчать про наявність можливостіу позивача звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах трирічного строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Отже, суд погоджується з заявою представника третьої особи про застосування строку позовної давності.

Згідно ч. 4 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»)

Таким чином, право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки нерозривно повязано з дійсністю права вимоги за основним зобовязанням, та не може існувати самостійно без зобовязання.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, то вимоги Цивільного кодексу України щодо позовної давності застосовуються і до додаткових вимог банку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду лише 31.08.2015 року, у зв'язку з чим строк позовної даності для вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки минув.

Застосування строку позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, частин першої та пятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, з урахуванням наведених вище обставин та факту предявлення позову тільки 31.08.2015 року, враховується судом та також є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 208-210, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 252-255, 256, 257, 261, 266, 267, 554, 610, 1046, 1050 ЦК України, ст. 1, 3, 19 Закону України «Про іпотеку», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10-ти дня з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович