Ухвала суду № 64821253, 16.02.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14798/15-ц

н/п 4-с/640/5/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Голосіївського ВДВС м. Київ ГТУЮ м. Києві ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу, неправомірну бездіяльність державного виконавця, зацікавлена особа: ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:

1. визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн., щодо не направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

2. зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ м. Київ ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн., направити засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

3. визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Кию ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн. 00 коп., щодо пропущення строку на надіслання стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2016 року.

4. визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 від 26 червня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн.

5. визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн., щодо невинесення постанови про накладення арешту на корпоративні права боржника.

6. зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ м. Київ ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3 654 грн. 00 коп., винести постанову про накладення арешту на корпоративні права боржника, копію якої направити стягувачу ОСОБА_1 на поштову адресу.

7. визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3 654 грн. 00 коп., щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року у строк, передбачений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

8. зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ м. Київ ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3 654 грн. 00 коп., фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року.

9. стягнути з Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві судові витрати на правову допомогу в розмірі 1160 грн. 00 коп..

В обґрунтування вимог посилається на те, що 21.12.2015 року Київським районним судом м. Харкова по цивільній справі видано виконавчий лист про стягнення в частковому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп. 01.03.2016 року він направив поштою виконавчий лист з заявою про відкриття виконавчого провадження до Голосіївського ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. В порушення вимог ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець до теперішнього часу не надіслав йому як стягувачу постанову про відкриття виконавчого провадження. 13.10.2016 року він отримав від державного виконавця постанову від 23.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, яку державний виконавець повинен був згідно з ч. 4 ст. 47 Закону надіслати протягом трьох днів. Вважає постанову про повернення виконавчого документа незаконною, оскільки державний виконавець не вжила всіх заходів для виконання рішення суду щодо стягнення з боржника судового збору 3654 грн. Зокрема, державний виконавець не вжив заходів щодо розшуку майна, а саме те, що згідно з ЄДРЮО боржник ОСОБА_3 має корпоративні права в ТОВ «АРТ ОСОБА_5», розмір статутного внеску боржника становить 4200 грн. Державний виконавець не зробив запити щодо перевірки корпоративних прав боржника, не наклав арешт на корпоративні права боржника. Крім того, оскільки боржник свідомо та умисно не виконує рішення суду державний виконавець не реалізував можливість вплинути на боржника шляхом накладання на боржника штрафу в порядку ст. 188-13 КУпАП, а в разі подальшого перешкоджання боржником у виконанні рішення внести подання до правоохоронним органам для притягнення останнього до відповідальності за ст. 382 КК України.

В судове засідання скаржник не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Державний виконавець не зявився вдруге, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, будь-яких письмових заперечень на скаргу не надіслав.

Зацікавлена особа ОСОБА_3 не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив.

Суд, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

21.12.2015 року Київським районним судом м. Харкова за результатами розгляду цивільної справи видано виконавчий лист №640/14798/15-ц (н/п 2/640/3444/15) про стягнення в частковому порядку с ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 грн.

01.03.2016 року ОСОБА_1 направив поштою вказаний виконавчий лист №640/14798/15-ц з заявою про відкриття виконавчого провадження до Голосіївського ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, який було отримано 17.03.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року N 606-XIV (чинного на час виникнення правовідносин) (далі Закон від 21.04.1999 року N 606-XIV) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Державний виконавець Голосіївського ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві в судові засідання не зявилася вдруге, хоча судову повістку на 07.12.2016 року та скаргу отримала 03.11.2016 року, та вдруге не зявилася 16.02.2017 року, отримавши судову повістку 12.12.2016 року. При цьому, будь-яких заперечень на скаргу не надавала та не спростувала належними доказами факт не направлення стягувачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №640/14798/15-ц від 21.12.2015 року.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 №6, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

На підставі викладеного, скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходиться виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3 654 грн. 00 коп., щодо не направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, та зобов'язання державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 направити засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 від 23.06.2016 року повернуто стягувачу виконавчий лист №640/14798/15-ц від 21.12.2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV, оскільки в ході виконавчих дій (ВП №50573033) встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилося безрезультатним.

Як вбачається з поштового конверту та роздруківки з відстеження пересилань поштою, вказану постанову від 23.06.2016 року Голосіївським районним ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було направлено стягувачу лише 07.10.2016 року, та отримано стягувачем 13.10.2016 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що постанова державного виконавця від 23.06.2016 року про повернення стягувачу виконавчого листа №640/14798/15-ц була направлена лише 07.10.2016 року, та державним виконавцем не надано будь-яких належних доказів на спростування вказаних обставин, то скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Кию ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 щодо пропущення строку на надіслання стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.06.2016 року (ВП №№50573033).

Як на підставу для скасування вказаної постанови від 23.06.2016 року, визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невинесення постанови про накладення арешту на корпоративні права боржника, зобовязання направити постанову про накладення арешту на корпоративні права боржника, скаржник посилається на не направлення запитів щодо перевірки корпоративних прав боржника та не накладення арешту на корпоративні права боржника.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, боржник ОСОБА_3 є засновником ТОВ "ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 35034049), та має розмір внеску до статутного фонду у розмірі 4200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

За частиною першою статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до частини першої статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Отже, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

Згідно зі статтею 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Отже, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення статті 15 ЦК України пред'явлено до суду.

Разом із тим виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства (стаття 148 ЦК України).

Оскільки питання про звернення стягнення на частину майна товариства пропорційно частці учасника товариства повинно вирішуватися шляхом предявлення до суду відповідного позову з огляду на положення статті 15 ЦК України, то підстави для звернення державного виконавця, зокрема, з поданням в порядку статті 376 ЦПК України, та накладення арешту на корпоративні права боржника з метою подальшого звернення стягнення, реалізації тощо відсутні, тобто державний виконавець не мав можливість виконана рішення суду за рахунок корпоративних прав боржника, тому і підстави для накладення арешту на ці права були відсутні.

Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у справі № 6-31цс14 від 17 вересня 2014 року.

У звязку з цим, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 26.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 50573033, визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про накладення арешту на корпоративні права боржника, зобов'язання державного виконавця винести постанову про накладення арешту на корпоративні права боржника, копію якої направити стягувачу ОСОБА_1 на поштову адресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Виконавчий лист №640/14798/15-ц з заявою про відкриття виконавчого провадження Голосіївський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві отримав 17.03.2016 року, а постанову про повернення виконавчого документа винесено 23.06.2016 року, тому підстави для ствердження про порушення державним виконавцем строку, передбаченого ч. 2 ст. 30 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV, - відсутні.

Враховуючи, що у боржника не виявлено майно, на яке державний виконавець має право звернути стягнення, то підстави для задоволення скарги в частині зобовязання державного виконавця фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року відсутні.

Посилання скаржника на те, що боржник свідомо та умисно не виконує рішення суду, а державний виконавець не реалізував можливість вплинути на боржника шляхом накладання на боржника штрафу в порядку ст. 188-13 КУпАП (Невиконання законних вимог державного виконавця), та внесення подання до правоохоронним органам для притягнення останнього до відповідальності за ст. 382 КК України, суд до уваги не приймає, оскільки на підтвердження вказаних обставин, зокрема щодо невиконання боржником законних вимог державного виконавця, свідомого та умисного невиконання боржником рішення суду, - скаржником не надано жодних доказів, оскільки сам по собі факт відсутності у боржника майна не свідчить про обставини, на які посилається скаржник.

Крім того, в постанові від 23.06.2016 року про повернення виконавчого листа №640/14798/15-ц стягувачу розяснено його право повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 Закону від 21.04.1999 року N 606-XIV.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Розподіл таких судових витрат здійснюється судом незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

19.10.2016 року між ТОВ «Харківський центр правової допомоги» (код ЄДРПОУ 318625) та ОСОБА_1 укладено договір №02-19/10-16 про надання правової допомоги під час звернення до суду та розгляді в суді скарги на постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 23.06.2016 року від 23.06.2016 року про повернення виконавчого листа стягувачу.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №02-20/10-16 від 20.10.2016 року ОСОБА_1 сплатив 1160 грн. на підставі договору №02-19/10-16 від 19.10.2016 року.

Наказом Генерального директора ТОВ «ХЦПД» від 19.10.2016 року за № 02-19/10-16 Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» для виконання умов Договору № 02-19/10-16 від 19.10.2016 року доручив здійснення представництва та захист інтересів ОСОБА_1 під час звернення до суду та розгляду в суді вказаної скарги юристу ТОВ «ХЦПД» -ОСОБА_6

Співробітник ТОВ «ХЦПД» ОСОБА_6 закінчила у 2014 році Національний юридичний університет імені ОСОБА_7 і отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», здобула кваліфікацію юриста-магістра, тому має право на захист та представлення інтересів особи у суді.

Згідно з калькуляцією-рахунком витрати на правову допомогу становлять 1160 грн. за 2 годи роботи (580 грн. (40% від мін.розм. з/п) х 2 = 1160), що включає складання тексту вказаної скарги до суду, підготовка додатків та примірників скарги й додатків до неї відповідно до кількості осіб, які приймають участь у справі).

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що скаржником заявлено вісім вимог, з яких задоволено було три вимоги, то судові витрати у виді витрат на правову допомогу підлягають стягненню з відділу державної виконавчої служби на користь скаржника пропорційно до задоволених вимог у розмірі 435 грн. 00 коп. (1160 / 8 х 3 = 435)

Суд постановляє ухвалу в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками доказів.

Керуючись ст.ст. 12, 56, 60, 79, 209, 212, 214, 386, 387, 388 ЦПК України, ст.ст. 25, 47, 30 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року N 606-XIV (чинного на час виникнення правовідносин), суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Голосіївського ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу, неправомірну бездіяльність державного виконавця, зацікавлена особа: ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходилося виконавче провадження №50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн., щодо не направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходилося виконавче провадження №50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн., направити засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2, в проваджені якої знаходилося виконавче провадження № 50573033 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 3654 грн., щодо пропущення строку на надіслання стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 червня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 435 (чотириста тридцять пять) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий -