Рішення № 64818994, 17.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14598/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - головний державний виконавець районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог головний державний виконавець районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про стягнення неустойки (пені) за простроченнясплати аліментів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 лютого 2015 року по 01 жовтня 2015 року в сумі 12 167,70 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по цивільній

справі № 2-3430/11 від 16.06.2011 року стягнуто з ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2

па користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої в с.

Глубоке, буд. 57, Ужгородського району, аліменти на утримання неповно,літнього сина -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.03.2011 року і до досягнення ними повноліття.

На підставі вказаного судового рішення, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у відповідності до ст.ст. 368, 369 ЦПК України за заявою позивача (стягувана) - ОСОБА_1, 29.07.2011 року був виданий виконавчий документ, а саме виконавчий лист за № 2-3430/11.

У відповідності до ст.ст. 1, 2, 17, 18, 19, 25, 74 Закону України Про виконавче провадження позивач (стягувач) пред'явив до виконання виконавчий лист шляхом подання відповідної заяви до районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, на підставі якої головним державним виконавцем Созанською М.Г. було відкрито виконавче провадження, що підтверджує постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2013 року ВП № 40769323.

У відповідності до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 15.10.2015 року № 3-523/15, яка видана головним державним виконавцем Созанською М.Г. районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, така заборгованість за аліментами станом на 01.10.2015 року становить - 8 873,35 грн., тобто внаслідок невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилась заборгованість по виплаті аліментів в сумі - 8 873,35 грн.

За розрахунком позивача за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає - 12 167,70 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 70 коп.).

За час перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в районному відділі державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції зі сторони боржника вбачається та прослідковується, на думку позивача: неналежність та нестабільність виконання рішення суду, що в свою чергу ставить під сумнів належне, повне та своєчасне виконання рішення суду по сплаті аліментів та засвідчує фактично повну байдужість та бездіяльність боржника - ОСОБА_2, який намагається час від часу ухилятись від виконання покладених на нього обов'язків по сплаті аліментів, яка у встановленому порядку визначена рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що й зумовило звернення до суду з відповідним позовом.

31.05.2016 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, за якою він просить суд: звільнити ОСОБА_2, від сплати аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання

неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за виконавчим листом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-3430/11 від 29.07.2011 року, за період з 04 лютого 2015 року по 28 лютого 2016 року в сумі 6667,54 грн.

За ухвалою від 19.10.2016 року судом було прийнято до спільного розгляду з первісним позовомзустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

11.11.2016 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог зустрічної позовної заяви, за якою він просить суд: звільнити ОСОБА_2, від сплати аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за виконавчим листом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-3430/11 від 29.07.2011 року, за період з 04 лютого 2015 року по 30 вересня 2016 року в сумі 10544,14 грн.

Проте за ухвалою від 17.02.2017 року судом було відмолено у прийнятті до розгляду зазначеної заяви, з підстав зазначених в ухвалі суду.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначив наступне.

Починаючи із 04 лютого 2015 року (після введення карантину в школі) і по теперішній час його старший син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично постійно проживає із ним та знаходиться на його повному утриманні. До матері повертатися він категорично відмовляється.

Молодший син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, залишився проживати разом із матірю.

Висновком органу опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації від 08.04.2016 року за № 300/03-38 було визначено за доцільне змінити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, разом із батьком.

Враховуючи те, що старший син ОСОБА_3 фактично постійно проживає з відповідачем з 04 лютого 2015 року та знаходиться на його повному утриманні, відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з нього аліментів на його утримання на користь відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, у звязку з чим вважає, що підлягає зменшенню загальний розмір аліментів, стягнених на її користь, в пропорційному відношенні 50%, тобто на половину.

З огляду на викладене відповідач вважає, що він підлягає частковому звільненню від сплати заборгованості за аліментами, нарахованими за період з 04 лютого 2015 року по 28 лютого 2016 року на загальну суму 6667,54 грн. (за лютий 2015 року 406,18 грн., за березень 2015 року 454,92 грн., за квітень червень 2015 року по 493,83 грн., за липень вересень 2015 року по 518,65 грн., за жовтень 2015 року - лютий 2016 року по 553,80 грн.), що й зумовило звернення до суду із зазначеними зустрічним позовом.

Позивач у судове засідання не прибула, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи була судом належним чином повідомлена, проте надала суду заяву від 13.01.2017 року про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений, причини неприбуття суду не повідомив.

Від третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як зазначено у ч. 2 ст. 197 ЦК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням зазначених положень та у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі № 2-3430/11 від 16.06.2011 року шлюб між сторонами у цій справі був розірваний, стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання неповно,літнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.03.2011 року і до досягнення ними повноліття.

На підставі вказаного судового рішення, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області

у відповідності до ст.ст. 368, 369 ЦПК України за заявою позивача (стягувана) - ОСОБА_1, 29.07.2011 року був виданий виконавчий документ, а саме виконавчий лист за № 2-3430/11.

За постановою від 15.11.2013 року ВП № 40769323 головним державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного рішення суду.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі № 308/4889/14-ц від 29.09.2014 року було звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах на утримання дітей ОСОБА_3,21.07.2003р.н., та ОСОБА_4, 12.05.2009р.н. за виконавчим листом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №2-3430/11 від 29.07.2011 року, яка утворилась з вересня 2012 року по жовтень 2013 року в сумі 9442,30 грн.

За рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 04.06.2015 року у справі № 308/4889/14-ц було рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року змінено, викладено резолютивну частину наступним чином: звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, за виконавчим листом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №2-3430/11 від 29.07.2011 року, яка утворилася за період з 01 вересня 2012 року по 15 серпня 2013 року у розмірі 9442,30 грн. (дев»ять тисяч чотириста сорок два грн. 30 коп.).

У відповідності до розрахунку заборгованості по аліментам від 15.10.2015 року № 3-523/15, проведеним державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 заборгованість відповідача по аліментам станом на 01.10.2015 року складає 8873,35 грн. та складається з наступного: заборгованості за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року у сумі 4040,76 грн., 2014 рік у сумі 4609,62 грн. та грудень 2015 року у сумі 222,97 грн.

За розрахунком позивача за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає - 12 167,70 грн.

Відповідачем, в свою чергу наданий суду розрахунок заборгованості по аліментам від 01.03.2016 року № 3-429/16, проведеним державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5, з якого вбачається, що заборгованість відповідача по аліментам станом на 01.03.2016 року складає 2052,91 грн. та утворилася за січень та лютий 2016 року.

Відповідачем надано суду довідку Руськокомарівської сільської ради, з якої вбачається, що дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, дійсно проживає зі своїм батьком за адресою: с. Глубоке, 57, Ужгородського району, проте зазначена довідка не містить періоду з якого дитина фактично проживає разом із батьком.

Суду також наданий висновок Служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області від 08.04.2016 року № 300/03-38 за яким цей орган вважає за доцільне змінити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та визначити його разом із батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: с. Глубоке, 57, Ужгородського району

Відповідачем також надані суду на підтвердження сплати заборгованості по аліментами наступні платіжні документи (квитанції): від 27.02.2014 року на суму 875,98 грн. аліменти за січень 2014 року; № 25029099 від 21.01.2014 року на суму 221,44 грн. за грудень 2014 року 83,04 грн. та на погашення заборгованості 138,40 грн.; № 30946221 від 24.10.2014 року на суму 1000,00 грн. без зазначення періоду; № 32647007 від 15.12.2014 року на суму 5000,00 грн. - без зазначення періоду; від 22.01.2015 року на суму 2000,00 грн. без зазначення періоду; № 348392461 від 06.03.2015 року на суму 2000,00 грн. без зазначення періоду; № 36140816 від 21.04.2015 року на суму 1000,00 грн. без зазначення періоду; № 66 від 22.06.2015 року на суму 4950,00 грн. за червень 2015 року; № 32 від 27.11.2015 року на суму 8000,00 грн. без зазначення періоду.

З наданої суду копії з трудової книжки АХ № 164913, вбачається, що відповідач ОСОБА_2, 30.06.2010 року був звільнений з роботи Повного товариства «Ломбард Сакура ОСОБА_6 і компанія» за згодою сторін, і з того часу не працевлаштувався, на обліку у центрі зайнятості не перебуває.

Вважає, що він підлягає частковому звільненню від сплати заборгованості за аліментами, нарахованими за період з 04 лютого 2015 року по 28 лютого 2016 року на загальну суму 6667,54 грн. (за лютий 2015 року 406,18 грн., за березень 2015 року 454,92 грн., за квітень червень 2015 року по 493,83 грн., за липень вересень 2015 року по 518,65 грн., за жовтень 2015 року - лютий 2016 року по 553,80 грн.), оскільки починаючи із 04 лютого 2015 року (після введення карантину в школі) і по

теперішній час його старший син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично постійно проживає із ним та знаходиться на його повному утриманні..

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 197 СК України передбачено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Як зазначено у ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p., якщо передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Як зазначено у правовому висновку, яка висловлений Верховним Судом України в постанові від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно,тоза змістом статті 196 СК України пеня нараховується навсюсуму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахуєтьсянаступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним судом України у постанові від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15, а правова позиція у постанові від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем при проведенні розрахунку помилково не було враховано сплачену позивачем суму у розмірі 221,44 грн. за квитанцією № 25029099 від 21.01.2014 року за якою було сплачено за грудень 2014 року 83,04 грн. та на погашення заборгованості 138,40 грн., внаслідок чого неправильно було обраховано суму пені за лютий 2015 року, оскільки відповідно розмір заборгованості за цій місяць становив (961,04 221,44) 739,60 грн.

Судом встановлено, що позивачем помилково був проведений розрахунок суми пені за аліментами, оскільки неправильно обрахована кількість днів прострочення платежу, тому судом самостійно було проведено нарахування суми пені за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року на суму заборгованості із сплати аліментів у розмірі 8651,91 грн., з урахуванням вищезазначених правових висновків Верховного Суду України, результати якого наведені у таблиці.

Місяць, рікНарахована сума аліментів, грн.Кількість днів прострочення станом на 01.10.2015 рокуСума неустойки (пені), грн.Лютий 2015736,902421783,30Березень 20151130,332142418,91Квітень 20151130,331832068,50Травень 20151130,331531729,40Червень 20151130,331221379,00Липень 20151130,33921039,90Серпень 20151130,3361689,50Вересень 20151130,3330339,10Всього:8646,21-11447,61

Позивачем на час звернення до суду з відповідним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами, що обидва сини проживають спільно із нею.

Тоді як відповідачем доведено суду довідкою Руськокомарівської сільської ради від 23.03.2016 року № 693 та висновком Служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області від 08.04.2016 року № 300/03-38, що один із синів - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає разом із батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: с. Глубоке, 57, Ужгородського району з 04 лютого 2015 року, що не спростоване позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що факт проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, із батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в даному випадку є тією істотною обставиною, яка надає можливість суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по ним у розмірі 50%, яка припадає на одну дитину, що складає 4323,11 грн., за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року, а також у сумі 1026,46 грн. за період з 02.10.2015 року по 28.02.2016 року, а всього у сумі 5349,57 грн., що є підставою для часткового задоволення зустрічного позову.

Що ж стосується решти суми боргу за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року, то на неї підлягає нарахуванню пеня на загальних підставах, тому сума пені за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року на суму заборгованості із сплати аліментів у розмірі 4323,10 грн., з урахуванням вищезазначених правових висновків Верховного Суду України, була обрахована судом самостійно, результати розрахунку наведені у таблиці.

Місяць, рікНарахована сума аліментів, грн.Кількість днів прострочення станом на 01.10.2015 рокуСума неустойки (пені), грн.Лютий 2015368,45242891,65Березень 2015564,952141208,99Квітень 2015564,951831033,86Травень 2015564,95153864,37Червень 2015564,95122689,24Липень 2015564,9592519,75Серпень 2015564,9561344,62Вересень 2015564,9530169,49Всього:4323,10-5721,97

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають до задоволення частково у сумі 5721,97 грн., оскільки у даному випадку задоволення зустрічного позову частково виключає задоволення первісного позову щодо стягнення пені.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України витрати із сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, а у розмірі 551,20 грн., з позивача на користь відповідача, оскільки судовий збір був сплачений у мінімальному розмірі та у даному випадку неможливо обрахувати його пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215,218,294 ЦПК Українита ст.ст. 181, 182, 192, 197 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - головний державний виконавець районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, 57, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 лютого 2015 року по 01 жовтня 2015 року в сумі 5721,97 грн. (пять тисяч сімсот двадцять одна гривня 97 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, 57, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати із сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, 57, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, від сплати заборгованості по аліментам, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за виконавчим листом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 2-3430/11 від 29.07.2011 року, за період за період з 01.02.2015 року по 01.10.2015 року, у розмірі 4323,11 грн., а також за період з 02.10.2015 року по 28.02.2016 року - у сумі 1026,46 грн., а всього у сумі 5349,57 грн. (пять тисяч триста сорок девять гривень 57 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, 57, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, витрати із сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7