Ухвала суду № 64818585, 15.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/90/2017(м)

266/3045/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Дзюба М.В.

Суддя-доповідач Биліна Т.І.

Категорія 57

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів - Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнання виконавчого напису таким, що не підглядає виконанню, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано виконавчий напис №847 від 28.04.2016р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. таким, що не підлягає виконанню. Визнано недійсними пункти кредитного договору № 50002079 від 19.10.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (надалі ТОВ «Порше Мобіліті») та ОСОБА_2 і поручителем ОСОБА_3, додаткової угоди до нього від 18.06.2013р., в яких зазначено умови про визнання валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США. Зобов'язано ТОВ «Порше Мобіліті» повернути ОСОБА_2 надлишково сплачені під час виконання умов кредитного договору грошові кошти. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням представник ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення постановлено із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню та були застосовані норми, які не підлягають застосуванню. Сторони погодили, що позичальник отримує грошові кошти у гривнях відповідно діючого обмінного курсу валюти та відповідно діючого обмінного курсу валюти його погашає. Суд не звернув уваги, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Положення кредитного договору та щомісячні платежі не можуть бути зміненими в односторонньому порядку. Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить прямої заборони застосування еквівалента іноземної валюти у договорі споживчого кредитування при наданні кредиту у національній валюті. Стаття 18 вказаного закону застосована безпідставно, оскільки принципи добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності не порушені. Виконавчий надпис було здійснено у відповідності до вимог Законів України «Про нотаріат» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Для вчинення виконавчого напису апелянтом було надано усі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Крім того дія постанови Національного банку України «Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» не розповсюджується на діяльність ТОВ «Порше Мобіліті».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В судове засідання не з'явилися приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В., та представник Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про час та місце розгляду справи попереджені належним чином.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників відповідача, заперечення проти скарги представника позивачів, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

У відповідності до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному прядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів кредитного договору між сторонами та додаткової угоди до нього в яких зазначено про визначення розміру платежу за діючим обмінним курсом в еквіваленті до долара США, суд першої інстанції виходив з того, що 19.10.2011 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50002079, за умовами якого відповідач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в сумі 207139,66 грн., що в еквіваленті становить 25844,00 доларів США строком на 60 місяців, із цільовим призначенням - на придбання автомобілю марки: VOLKSWAGEN, модель-PASSAT 1.8, під змінну процентну ставку 9,90 % річних. Виконання договору забезпечено договором поруки, укладеним із ОСОБА_3 та договором застави придбаного автомобіля. Крім того 18.06.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору про доповнення п 3.1 Загальних умов кредитування положеннями щодо автоматичної рекалькуляції(зменшення суми кредиту)(т.1 а.с.22-30). При цьому погашення кредитного договору, відповідно до положень загальних умов кредитного договору та додаткової угоди повинно відбуватися на основі діючого обмінного курсу у еквіваленті доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису №847 від 28.04.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості ОСОБА_2 перед відповідачем не є безспірним.

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що 08.02.2016 року ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Порше Мобіліті» направив прохання про надання довідки про всі отримані види платежів за кредитним договором, та копію платіжного доручення про сплату відповідачу повної вартості придбаного ним автомобілю. З відповіді ТОВ «Порше Мобіліті» від 11.03.2016 року позивач довідався, що станом на 05.10.2015 року він має заборгованість в сумі 58837,73грн.(т.1 а.с.36-39) З вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором позивачу стало відомо, що він станом на 05.10.2015 року має борг в сумі 106170,45грн.(т.1 а.с.34) 28.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на придбаний позивачем автомобіль в рахунок погашення заборгованості станом на 05.10.2015 року в сумі 240096,84грн.(т.1 а.с.106)

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсними пунктів кредитного договору та додаткової угоди до нього, в яких передбачено визначення розміру платежу по погашенню кредиту за діючим обмінним курсом в еквіваленті до долара США, та стосовно визнання виконавчого напису №847 від 28.04.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. таким, що не підлягає виконанню.

Вважає, обставини, що мають значення для справи судом першої інстанції з'ясовані повно, висновки зроблено відповідно встановленим обставинам, норми матеріального права, що регулюють спірні відносини застосовано вірно.

Доводи апеляційної скарги, що судом не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню та були застосовані норми, які не підлягають застосуванню, безпідставні.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на положення ст.ст. 524, 533 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, зазначені норми є загальними, оскільки містяться у главі 48 «Виконання зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу. Зазначені норми суперечать спеціальним нормам, а саме статтям 1046, 1049, 1054 і 1056-1 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини за кредитним договором і нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки спеціальні норми спірні правовідносини між сторонами регулюють інакше, ніж загальні, а саме ст.ст. 524 і 533 ЦК України, то для вирішення справи підлягають застосуванню саме спеціальні, а не загальні, норми.

Спірні правовідносини регулюються параграфом 2 «Кредит» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 1054 цього параграфу, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині 2 цієї статті зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. ,

Крім того правовідносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (Постанова Пленуму Верховного Cуду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»).

Згідно, зі статтею 11 вказаного вище Закону перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: суму, на яку кредит може бути виданий; мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

Абзац 1 частини 1 ст. 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Частина 1 ст. 1049 ЦК також проголошує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу наведеного витікає, що боржник повинен повернути кредитору борг в гривнях, в тій самій сумі, яка надавалася та нараховані відсотки у гривнях.

Прив'язка нарахування відсотків до діючого обмінного курсу іноземної валюти свідчить про укладення валютного договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 року №3795-VI внесено зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та після 16.10.2011 року надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Крім того з метою подолання наслідків фінансової кризи та врегулювання окремих питань взаємовідносин банків з їх клієнтами в грудні 2008 року стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» була доповнена новою частиною: «банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом».

Прив'язка погашення боргу в сумах еквівалентних діючому курсу доларів США суперечить положенням ч.4 ст.1054-1 ЦК України, яка передбачає, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Доводи апеляційної скарги, що суд не звернув уваги, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а також що сторони погодили, що позичальник отримує грошові кошти у гривнях відповідно діючого обмінного курсу валюти та відповідно діючого обмінного курсу валюти погашає борг непереконливі.

З графіку погашення кредиту вбачається, що позичальник повинен повертати борг у гривнях зі щільною прив'язкою до еквіваленту у доларах США, тобто фактично між сторонами був укладений валютний кредит.(т.1 а.с.23) Зазначені обставини призводять до того, що умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Вказане підтверджується тим, що позивач 19.10.2011 року отримав кредит в сумі 207139,66грн., належним чином його виконував до 15.05.2015 року, згідно зведеної облікової виписки з рахунку клієнта, сплатив на рахунок відповідача 326015,21грн., проте за виконавчим написом, здійсненим приватним нотаріусом 28.04.2016 року, станом на 05.10.2015 року має заборгованість перед ТОВ «Порше Мобіліті» в сумі 240096,84грн.(т.1 а.с.22, 36-39, 106)

З аналізу наведеного вбачається, що висновки суду першої інстанції стосовно порушення ст.11 та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є обґрунтованими, оскільки у кредитному договорі укладеному між сторонами повністю відсутня повна вартість кредиту з урахуванням відсотків. Тобто умови договору викладені з порушенням положень Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р., а саме: пункту 2.1 Правил, який передбачає, що банки зобов'язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу у письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом. Вказаний пункт кореспондується зі ст.11 Закону, яка також передбачає вимогу про те, що кредитор має перед укладенням договору повідомити споживача про орієнтовну повну вартість кредиту (у процентному значенні та грошовому виразі ) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг.

Вказані порушення вище перелічених норм є наслідком щільної прив'язки розрахунку розміру платежу до еквіваленту діючого на час погашення боргу курсу долара США, що передбачено в деяких пунктах укладеного кредитного договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що визнання недійсними пунктів кредитного договору в яких зазначено умови розрахунку розміру платежу за діючим обмінним курсом в еквіваленті до долара США не є перешкодою для виконання умов договору без урахування недійсної частини за обставин, коли воля сторін була спрямована на настання правових наслідків обумовлених ним, а саме надання/отримання грошових коштів в розмірі 207139,66грн. зі сплатою 9,90% річних строком на 60 місяців.

Доводи апеляційної скарги, про хибність висновків суду першої інстанції в частині визнання заборгованості, зазначеної у виконавчому написі такою, що не є безспірною непереконливі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно вимоги від 05.10.2015 року, надісланої позивачу, останній перед ТОВ «Порше Мобіліті» має борг, який складається із дострокового повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 5023,68доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями складає 106170,45грн., несплачені чергові платежі 88269,94грн., штрафні санкції відповідно до ст.8.3 договору: 9678,60грн. Загальна сума боргу дорівнює 204118,99грн.(т.1 а.с.34)

Проте у виконавчому написі здійсненому приватним нотаріусом 28.04.2016 року зазначено, що станом на 05.10.2015 року боржник має заборгованість перед ТОВ «Порше Мобіліті», яка складається: несплачені чергові платежі - 63520,39грн., сума кредиту до повернення -127279,96грн., штраф в розмірі 20% від суми кредиту -41427,93грн. Сума до стягнення дорівнює 240096,84грн.(т.1 а.с.106)

З наведеного вбачається, що виконавчий напис вчинено без урахування вимог зазначених у п.2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, та положень ст..88 Закону України «Про нотаріат» пункту 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пункту 1 постанови КМУ від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса». Нотаріус не витребував у стягувача документи на усунення розходжень щодо суми заборгованості, а отже не врахував та не перевірив факти наявності або відсутності спору щодо заборгованості.

Крім того статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Боржник - позивач по справі зареєстрований та постійно проживає в м.Маріуполі Донецької області, тобто у зоні АТО, проте це не завадило ТОВ «Порше Мобіліті» і після 14.04.2014 року нараховувати йому штрафи, тому підстави вважати суму боргу безспірною відсутні.

Доводи апеляційної скарги, що дія постанови Національного банку України «Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» не розповсюджується на діяльність апелянта необґрунтовані.

Згідно п.1.9 та п.1.10 Статуту ТОВ «Порше Мобіліті», товариство створено з метою отримання прибутку від надання фінансових послуг, які є предметом діяльності Товариства. Предметом діяльності товариства є: надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, та за рахунок залучених коштів. Здійснення діяльності, передбаченої пунктом 1.9 даного Статуту становить виключну діяльність Товариства та здійснюється за умови дотримання вимог чинного законодавства про фінансові послуги.(т.1 а.с.151-161)

Усі доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів переглянула і дійшла висновків, що судом першої інстанції фактичні обставини з`ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам. Суд розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Порше Мобіліті» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна