Ухвала суду № 64818452, 13.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/21/2017(м)

264/7200/13-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Сєдих А.В.

суддів Гришина Г.А., Гєрцика Р.В.

при секретарі Папакіній К.Ю.

за участю прокурора Пономарьова Р.О.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

виправданих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого барменом у більярдному клубі «Архімед», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_7, не судимого, одруженого, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, працюючого зварювальником ТОВ «Маріупольбудсервіс», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, не одруженого, працюючого торгівельним представником ТОВ «Модус Трейд», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, гуртожиток №3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12,

визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ними злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191 КК України. Визнано невинуватими у підтримуваному потерпілим обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ними злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14, громадянина України, росіянина, маючого середньо-спеціальну освіту, не судимого, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Визнано невинуватим у підтримуваному потерпілим обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5, працюючи начальником прольоту цеху № 121 ПАТ «Азовзагальмаш», являвся посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Достовірно знаючи про підвищений попит на вагонне обладнання та будучи достовірно обізнаним про можливість заволодіння вагонним обладнанням ПАТ «Азовзагальмаш», розташованого на площі Машинобудівників, 1 в Іллічівському районі міста Маріуполя, вирішив стати на шлях заволодіння вказаними матеріальними цінностями.

Тоді ж, для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_5 розробив план протиправної діяльності, який, в першу чергу, включав створення організованої групи з метою безперешкодного здобуття доступу до матеріальних цінностей, зокрема до повітророзподільників та автоматичних поглинаючих механізмів які використовуються у вагонобудівництві, та полегшення безпосереднього заволодіння вказаним.

Розробляючи план заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 як власника цього майна визначив ПАТ «Азовзагальмаш», так як працював на вказаному підприємстві та мав велике коло знайомих серед посадових осіб підприємства, а також орієнтувався в місцях розташування цехів і складських приміщень підприємства, де можливо було скоїти викрадення товарно-матеріальних цінностей.

Вказані умови дозволяли ОСОБА_5 володіти відомостями про наявність вагонного обладнання у цехах ПАТ «Азовзагальмаш», за збереженням і рухом яких був відсутній належний контроль з боку матеріально-відповідальних осіб, і куди регулярно надходило нове вагонне обладнання.

Реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 вирішив організувати злочинну групу, яка складається не менш як із 3-х чоловік, учасники якої заздалегідь зорганізувалися би у стійке об'єднання, для здійснення безлічі злочинів, направлених на заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану.

Відповідно до розробленого плану, ОСОБА_5 узяв на себе функцію загального керівництва злочинною діяльністю групи, дослідження безпосередніх об'єктів посягань, а також функції по забезпеченню безперешкодного переміщення викраденого обладнання за межі території підприємства та подальшої реалізації і розподілу грошових коштів, виручених від збуту викраденого між учасниками організованої групи відповідно до ролі та міри участі кожного у скоєних злочинах.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 приблизно на початку вересня 2012 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, виклав розроблений ним план протиправної діяльності своїм знайомим та підлеглим, ОСОБА_9, який працював слюсарем із складання металевих конструкцій цеху № 121 та електрозварнику ручного зварювання того ж цеху ОСОБА_6.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що їх функції полягатимуть у безпосередньому викраденні вагонного обладнання з цеху № 160 і перевезенні викраденого майна в певне місце зберігання з метою подальшого заволодіння і розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 дали свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

Крім того, план злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5, включав залучення до злочинної діяльності посадових осіб цеху №160, які мали можливість, використовуючи надані їм службові повноваження, організувати підшукання та приготування обладнання без відповідних документів з метою подальшого заволодіння і розпорядження ним на свій розсуд.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 на початку вересня 2012 року запропонував увійти до складу організованої групи начальнику прольоту цеху № 160 ОСОБА_10, який був посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_10, що його функції полягатимуть в підшуканні та приготуванні вагонного обладнання з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_10 дав свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

В свою чергу ОСОБА_10, розуміючи, що самостійно підшукати та приготувати вагонне обладнання з метою подальшого його заволодіння він не зможе, запропонував увійти до складу організованої групи майстру цеху №160 ОСОБА_7, який був посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

При цьому ОСОБА_10 роз'яснив ОСОБА_7, що його функції полягатимуть безпосередньо у виконані наказів ОСОБА_10 та підшуканні, приготуванні вагонного обладнання, з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_7 дав свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

Крім того, план злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5, включав залучення до злочинної діяльності особи з числа працівників цеху № 469, яка мала б можливість, використовуючи надані їй повноваження, організувати вивіз викраденого майна за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» з метою подальшого розпорядження ним на свій розсуд.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 на початку вересня 2012 року запропонував увійти до складу організованої групи водію автотранспортних засобів цеху № 469 ОСОБА_8, за яким був закріплений автомобіль НОМЕР_1, що мав право перетину транспортних прохідних без догляду транспортного засобу.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_8, що його функції полягатимуть безпосередньо у вивезені підготовленого до викрадення вагонного обладнання, з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_8 дав свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

Таким чином, приблизно на початку вересня 2012 року ОСОБА_5 створив організовану групу в складі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які, діючи спільно і погоджено, в період з вересня 2012 року по 23 травня 2013 року скоїли заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, за наступних обставин:

Так, приблизно у середині вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільника та два автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_10, в свою чергу, надав наказ ОСОБА_7 підшукати у приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_10 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_7 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи самостійно підшукав два автоматичні поглинаючи механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

19.09.2012 року приблизно о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 завантажили викрадені чотири повітророзподільники та два автоматичні поглинаючі механізми у салон вказаного автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

Окрім цього, приблизно наприкінці вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_10, в свою чергу, наказав ОСОБА_7 підшукати у приміщені цеху № 160 три повітря розподілювача та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_10 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_7 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху № 121, де став зберігати.

26.09.2012 року приблизно о 9 годині ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9, завантажили викрадені три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми у салон вказаного автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

Приблизно на початку листопада 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5, надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_10 в свою чергу наказав ОСОБА_7 підшукати в приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_10 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_7 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

06.11.2012 року у невстановлений в ході слідства час ОСОБА_8 на своєму службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 завантажили викрадені чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми у салон вказаного автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

Після скоєння вказаних злочинів ОСОБА_8 вийшов зі складу зазначеної організованої групи, так як був звільнений з ПАТ «Азовзагальмаш».

Приблизно на початку квітня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_7 підшукали у приміщені цеху № 160 два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення цеху №121, де стали зберігати.

13.04.2013 року приблизно о 23.30 годині ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 поклали приготовлені два повітророзподільники у господарські сумки та перенесли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш», після чого розпорядились ними на свій розсуд.

Вищевказаними діями у складі організованої групи ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спричинили ПАТ «Азовзагальмаш» матеріальну шкоду на загальну суму 165 672,87 гривень, ОСОБА_7 - на суму 104138,66 грн., ОСОБА_8 - на суму 149723,26 грн. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, за кваліфікацією слідчого, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми умисними діями вчинили заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, скоєного у великих розмірах, організованої групою, тобто злочини, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, відповідно до обвинувального акту, приблизно на початку травня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_7 підшукали у приміщені цеху № 160 два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього, в ніч з 22 на 23 травня 2013 року ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення бані цеху №121, де стали зберігати у двох металевих шафах які, належали ОСОБА_9.

01.06.2013 року о 10 годині 15 хвилин співробітниками міліції під час огляду металевих шаф № 42 та 43 розташованих у приміщені бані цеху № 121, було виявлено та вилучено два повітророзподільники.

Таким чином ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не довели свій злочинний намір спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, до кінця з причин не залежних від їх волі.

Вищевказаними діями ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у складі організованої групи скоїли замах на заволодіння майна ПАТ «Азовзагальмаш» на загальну суму 15 949,60 гривень (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, вважав слідчий, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинили замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, скоєного організованої групою, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК України.

Однак, в ході судового розгляду прокурор з дотриманням вимог ст. ст. 338, 341 КПК України змінив обвинувачення, склавши новий обвинувальний акт, згідно з яким на початку вересня 2012 року, точна дата в ході слідства не встановлена, начальник прольоту цеху № 121 ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_5, будучи посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, разом із слюсарем зі складання металевих конструкцій цеху № 121 ОСОБА_9 та електрозварником ручного зварювання того ж цеху ОСОБА_6, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, вступили між собою в злочинну змову, спрямовану на заволодіння чужим майном, а саме заволодіння обладнанням, що використовується при вагонобудуванні - повітророзподільниками та автоматичними поглинаючими механізмами, що знаходяться в приміщенні цеху № 160 «Азовзагальмаш», розташованому на площі Машинобудівників, 1 в Іллічівському районі міста Маріуполя. Усвідомлюючи, що даний злочин без участі посадових осіб цеху № 160 вони вчинити не зможуть, тому що не мають доступу до вищевказаних матеріальних цінностей, ОСОБА_5, запропонував скоїти даний злочин начальнику прольоту цеху № 160 ОСОБА_10, який виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

В свою чергу ОСОБА_10, розуміючи, що самостійно підшукати та приготувати вагонне обладнання з метою подальшого його заволодіння він не зможе, запропонував увійти до складу групи майстру цеху № 160 ОСОБА_7, який був посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

При цьому ОСОБА_10 роз'яснив ОСОБА_7, що його функції полягатимуть безпосередньо у виконані наказів ОСОБА_10 та підшуканні, приготуванні вагонного обладнання, з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Крім того, план злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5, включав залучення до злочинної діяльності особи з числа працівників цеху № 469, яка мала б можливість, використовуючи надані йому повноваження, організувати вивіз викраденого майна за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» з метою подальшого розпорядження ним на свій розсуд.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 на початку вересня 2012 року запропонував вчинити вказаний злочин водію автотранспортних засобів цеху № 469 ОСОБА_8 який був закріплений за автомобілем НОМЕР_1, що мав право перетину транспортних прохідних без догляду транспортного засобу.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_8, що його функції полягатимуть безпосередньо у вивезені підготовленого до викрадення вагонного обладнання з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями, ОСОБА_8 дав свою згоду на участь у скоєнні злочину.

Так, приблизно в середині вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільники та два автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_10 в свою чергу наказав ОСОБА_7, підшукати у приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_10 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_7 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав два автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

19.09.2012 року приблизно о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху №121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 завантажили викрадені чотири повітророзподільники та два автоматичні поглинаючі механізми до салону автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» майном, а саме: чотирма повітророзподільниками вартістю 26582,68 грн. та двома автоматичними поглинаючими механізмами вартістю 12819,94 грн. на загальну суму 39402,62 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Окрім цього, приблизно наприкінці вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_10 в свою чергу наказав ОСОБА_7 підшукати в приміщені цеху № 160 три повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_10 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_7 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

26.09.2012 року приблизно о 9 годині ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 завантажили викрадені три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми до салону автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними за своїм розсудом.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» майном, а саме: трьома повітророзподільниками вартістю 19937,01 грн. та трьома автоматичними поглинаючими механізмами вартістю 19229,91 грн. на загальну суму 39166,92 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Приблизно на початку листопада 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_10 в свою чергу наказав ОСОБА_7, підшукати у приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_10 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_7 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

06.11.2012 року у невстановлений в ході слідства час ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9, завантажили викрадені чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми до салону автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними за своїм розсудом.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» майном, а саме: чотирма повітророзподільниками вартістю 26582,68 грн. та трьома автоматичними поглинаючими механізмами вартістю 19229,91 грн. на загальну суму 45812,59 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Приблизно на початку квітня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5, надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_7 підшукали у приміщені цеху № 160 два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення цеху №121, де стали зберігати.

13.04.2013 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 поклали приготовлені два повітророзподільники у господарські сумки та перенесли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш», після чого розпорядились ними на свій розсуд.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи належними ПАТ «Азовзагальмаш» двома повітророзподільниками вартістю 13291,34 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Таким чином, як вважає автор обвинувального акту, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми умисними діями скоїли заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім того, приблизно на початку травня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5, умисно, діючи у складі групи, надав ОСОБА_10 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_7 підшукали у приміщені цеху № 160 ПАТ «Азовзагальмаш» два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього в ніч з 22 на 23 травня 2013 року ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення бані цеху № 121, де стали зберігати у двох металевих шафах які належали ОСОБА_9.

01.06.2013 року о 10 годині 15 хвилин співробітниками міліції під час огляду металевих шаф № 42 та 43, розташованих у приміщені бані цеху № 121, було виявлено та вилучено два повітророзподільники.

Таким чином, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не довели свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, до кінця з причин, не залежних від їх волі.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» двома повітророзподільниками вартістю 13291,34 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Дії ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за цим епізодом кваліфіковані прокурором за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191 КК України як замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Виправдовуючи обвинувачених суд першої інстанції послався на недоведеність їхньої вини , а саме суд не встановив яким чином фактичні данні привели сторону обвинувачення до переконання в тому, що інкриміновані обвинуваченим злочини були скоєні за наведених в обвинувальному акті обставинах з точки зору місця, часу, способу їх вчинення, та інших обставин , які підлягають обовязковому доказуванню.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, у звязку з неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що судом, при судовому розгляді кримінального провадження допущенні істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Ці порушення є: відмова суду у допиті свідків обвинувачення, не виклик без поважних причин свідків обвинувачення, незаконне визнання доказів обвинувачення неналежними, а також ігнорування пояснень свідка ОСОБА_11, а також протоколу оперативної закупки.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За приписами частини третьої статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції незаконно не прийнято до уваги пояснення свідка ОСОБА_11 та результати оперативної закупки, являються безпідставними та необґрунтованими оскільки суд першої інстанції в своєму рішенні дав належну оцінку цим доводам.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що показання ОСОБА_11 свідчать про збут ОСОБА_5 двох повітророзподільників, але не містять прямого свідчення про їх набуття обвинуваченим за обставин, що йому інкримінуються.

Також у рішенні суду першої інстанції правильно відображено те, що контроль за закупкою ОСОБА_11 обладнання не здійснювався. За змістом протоколу ОСОБА_11 були вручені грошові кошти, з якими він попрямував начебто на зустріч з ОСОБА_5 і повернувся з розібраними повітророзподільниками, про джерело й обставини придбання яких як слідству, так і суду першої інстанції відомо лише зі слів ОСОБА_11. При цьому відеозапис обставин придбання ОСОБА_11 вагонного обладнання відсутній, поняті за цими подіями не спостерігали, гроші нібито передані ОСОБА_11 продавцю, у ОСОБА_5 не вилучені і їх доля не відома, що знецінює доказову значимість як показань свідка ОСОБА_11, так і результатів проведеної за його участі слідчої дії.

Дані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає слушними та обґрунтованими, та такими, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав протокол огляду місця події від 01.06.2013 року недопустимим доказом, являються необґрунтованими та неспроможними. На думку колегії, суд першої інстанції правильно зробив висновок, та дав належну правову оцінку цьому доводу апеляційної скарги.

Суд першої інстанції послався на те, що відповідно до ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, повязаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови № 2 від 28.03.2008 р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» розяснив, що згідно з вимогами статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у пункті 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Як «інше володіння» слід розуміти такі обєкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

Таким чином, передана адміністрацією підприємства в користування робітника персональна шафа для зберігання одягу, обладнана особистим замком, відповідає критеріям іншого володіння особи, яке не повязується законом з наявністю у цієї особи права власності на таке володіння.

В даному кримінальному провадженні слідчий уповноважив працівника оперативного підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення місця зберігання вагонного обладнання, до викрадення якого можливо причетні ОСОБА_5 та ОСОБА_12. За дорученням слідчого, при встановленні місця зберігання викраденого майна оперативний співробітник мав негайно повідомити про це до слідчого відділу. Натомість оперуповноважений самовільно вчинив проникнення до особистих шаф для зберігання одягу конкретного робітника за відсутності його згоди та без дозволу слідчого судді, що суперечить вимогам КПК щодо порядку огляду володіння особи. Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції правильно та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України визнав докази, що отримані в ході огляду шаф №№ 42, 43 в адміністративно-побутовому комплексі № 7 ПАТ «Азовзагальмаш», який відбувся 01.06.2013 року, недопустимими.

Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції не вказав, чиї саме права були порушенні під час проведення зазначеної вище слідчої дії, та чий саме дозвіл, окрім дозволу адміністрації підприємства, повинен був отримати працівник міліції при проведенні огляду, являються надуманими та не ґрунтуються на засадах діючого кримінального процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що шафа для зберігання одягу обладнана особистим замком, відповідає критеріям «іншого володіння особи», яке не повязується законом з наявністю у цієї особи права власності на таке володіння, та саме в присутності користувача такої шафи та за його згодою або за дозволом слідчого судді, працівник міліції і мав проводити слідчі дії, а ніяк не у присутності представника адміністрації підприємства.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав протокол огляду місця події від 01.06.2013 року недопустимим доказом.

Крім того, судова колегія звертає увагу на той факт, що ОСОБА_13І був звільнене з ПАТ «Азовгальмаш» у лютому 2013 р., обшук вказаних шаф де були вилучені два повітророзподільники проводився 1 червня 2013 р. Більш того до матеріалів кримінального провадження долучено в якості речових доказів 4 повітророзподільника, два з котрих були вилучені при обшуку, та два передані свідком ОСОБА_11, які мають, кожен з них унікальний номер, і ці обставини ні кім не оспорюються, а приймаючи до уваги той факт, що акти ревізій не встановили знаходження у власника недостачу саме зазначених агрегатів з унікальними номерами, судова колегія вважає що власнику майна не було завдано матеріальної шкоди саме діями яки інкримінуються виправданим.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції дана належна правова оцінка цим діям. Посилання обвинувачення на встановлення інших фактичних обставин судова колегія не знаходить.

Посилання прокурора на те, що судом першої інстанції не було викликано та допитано ряд свідків, а саме ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 являються спроможними, однак колегія суддів зазначає, що роль кожного з зазначених свідків у даному кримінальному провадженні, судом першої інстанції при постановленні судового рішення було вивчено та досліджено в повному обсязі, а також зазначено, що пояснення даних свідків жодним чино прямо не вказують на причетність обвинувачених до інкримінованих їм злочинів.

У звязку з вищезазначеним, колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, так як він являється справедливим, законним та обґрунтованим, суттєвих порушень кримінального процесуального закону не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді: