Рішення № 64814833, 16.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/530/16-ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т. О.Провадження № 22-ц/780/797/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 16.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Мережко М.В.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Київської області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської Ради Київської області, та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що від спільного проживання з відповідачем вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В січні 2013 року відповідач без попередження позивача самовільно вивезла сина до міста Славутич Київської області, де вони проживають на даний час. Після цього ОСОБА_3 обмежила ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, без його згоди зареєструвала дитину у м. Славутичі Київської області і з того часу чинить перешкоди у спілкуванні з сином.

За заявою ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з сином комісією з питань захисту прав дитини Славутицької міської ради Київської області 29.10.2014 року було прийнято рішення № 452, відповідно до якого було визначено порядок прийняття ним участі у спілкуванні з сином та його вихованні: спілкуватися особисто 1 та 3 неділю місяця з 11:00 год. до 18:00 год.; в телефонному режимі не менше як тричі на тиждень з 19:00 год., за попередньою домовленістю між батьками. Оскільки відповідач не виконувала вищевказане рішення, позивач ще двічі звертався до органу опіки та піклування із заявами про усунення цих перешкод.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати брати йому участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і всі дії щодо виховання сина, навчання, пересування і інші подібні питання узгоджувати з ним, а також надати йому можливість: спілкуватися особисто з сином 1 та 3 вихідні дні місяця за його місцем проживання, а саме: з п'ятниці 17:00 год. по неділю 18:00 год.; визнати право на спільний оздоровчий відпочинок з батьком не менше двох тижнів влітку, та не менше одного тижня взимку, з оформленням всіх необхідних документів; у разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком; необмежене спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і сином; у разі форс мажорних обставин (хвороба дитини тощо), попереджати завчасно належними засобами зв'язку.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача завдану її неправомірними діями моральну шкоду в розмірі 20000 грн., яка полягає в тому, що ОСОБА_3 самовільно, без урахування його згоди, 10 січня 2013 року змінила місце проживання їх спільної неповнолітньої дитини та чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримували фактичні шлюбні стосунки, від яких у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.6).

Після припинення фактичних шлюбних стосунків у січні 2013 року відповідач ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_4 переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків у м. Славутич Київської області, де мешкає разом з батьками по даний час за адресою: АДРЕСА_1, де створені належні умови для її проживання з малолітньою дитиною, про що свідчить побутова характеристика з місця проживання відповідача (а.с.67).

Спільна дитина сторін у справі, син ОСОБА_4, відвідує дитячий навчальний заклад № 4 «Маріте» і як вбачається з характеристики на дитину з цього закладу, за час відвідування дитиною дитячого садочка за нього в повному обсязі піклуються його мати ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_6 За період перебування в дитячому садку тато, ОСОБА_2, відвідав дитину один раз (а.с.63).

Відповідач ОСОБА_3 має постійне місце роботи у ПП ТВФ «Влад», де отримує постійний дохід. За місцем роботи та проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 органом опіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області 29 жовтня 2014 року було ухвалено рішення №452 «Про визначення способу участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним» (а.с.62), за яким було встановлено особисте спілкування позивача з дитиною 1 та 3 неділю місяця з 11:00 год. до 18:00 год.; а також в телефонному режимі не менше як тричі на тиждень з 19:00 год., за попередньою домовленістю між батьками.

З протоколу № 11 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Славутицької міської ради від 26 травня 2016 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було залишено у дії в повному обсязі рішення виконкому Славутицької міської ради від 29.10.2014 року № 452 та рекомендовано ОСОБА_2, ОСОБА_3 урегулювати міжособистісні стосунки, у разі відсутності знаходження компромісних рішень, сторонам рекомендовано звернутись до суду у встановленому законодавством порядку (а.с.8).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, однак з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Таким чином, виходячи із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Згідно ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов»язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною його місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров»я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до виконавчого комітету Славутицької міської ради з приводу ігнорування відповідачем ОСОБА_3 рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради від 29.10.2014 року за №452 «Про визначення способу участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним», а також до правоохоронних органів з приводу чинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с.47-51, 96). Колегія суддів вважає, що самі по собі факти звернення позивача до компетентних органів є доказом того, що відповідач перешкоджає його вільному спілкуванню з сином, порушуючи таким чином гарантоване йому Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України право на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Враховуючи викладене, висновок суду про недоведеність вимог позивача в частині зобов»язання відповідача не перешкоджати йому спілкуватися з сином, є таким, що не відповідає обставинам справи та спростовується її матеріалами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вирішуючи питання про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, колегія суддів, беручи до уваги вік дитини, стан її здоров»я, поведінку батьків, зважаючи на необхідність особистого спілкування сина ОСОБА_4 з батьком для забезпечення повноцінного фізичного, морального та духовного розвитку дитини, вважає за необхідне встановити способи участі, визначені рішенням виконкому Славутицької міської ради від 29.10.2014 року за №452, а саме: особисте спілкування у 1 та 3 неділю місяця з 11:00 до 18:00 години; в телефонному режимі не менш як тричі на тиждень з 19:00 год., за попередньою домовленістю між батьками.

Вимога позивача ОСОБА_2 про відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 20000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем суду не надано доказів на підтвердження наявності підстав її стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з ним наступним чином: спілкуватись особисто у 1 та 3 неділю місяця з 11:00 до 18:00 години; в телефонному режимі не менш як тричі на тиждень з 19:00 години, за попередньою домовленістю між батьками.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: