Рішення № 64812517, 20.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3397/16-ц 22-ц/774/287/К/17

Справа № 214/3397/16-ц Головуючий в 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/287/К/17 Прасолов В.М.

Категорія № 27 Доповідач - Барильська А.П.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про визнання недійсними абзацу 6 пункту 1.1. та пункту 10 кредитного договору, покладення зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Споживчий Центр» - задоволено повністю.

Визнано недійсним абзац 6 пункту 1.1. кредитного договору № 23.02.2016-000000976, укладеного 23 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» перерахувати суму заборгованості ОСОБА_2 зі сплати за користування кредитом за кредитним договором № 23.02.2016-000000976, укладеного 23 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2, з розрахунку 30,4% річних, що визначено відповідно до звітних даних Національного Банку України, як регулятора кредитних правовідносин, з моменту укладення цього кредитного договору.

Визнано недійсним пункт 10 (підпункти 10.1-10.4) кредитного договору № 23.02.2016-000000976, укладеного 23 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2.

Стягнуто з ТОВ «Споживчий Центр» на користь держави судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року в частині визнання недійсним абзацу 6 пункту 1.1. кредитного договору № 23.02.2016-000000976, укладеного 23 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» перерахувати суму заборгованості ОСОБА_2 зі сплати за користування кредитом за кредитним договором № 23.02.2016-000000976, укладеного 23 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2, з розрахунку 30,4% річних, що визначено відповідно до звітних даних Національного Банку України, як регулятора кредитних правовідносин, з моменту укладення цього кредитного договору - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

- стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

- суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

- суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

- судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими вимогами на загальних підставах. При порушені питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом, була звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року, заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 було змінено.

Як вбачається з резолютивної частини рішення апеляційного суду від 15 лютого 2017 року, суд не вирішив питання про судові витрати.

Разом з тим, в мотивувальній частині рішення апеляційного суду від 15 лютого 2017 року викладено обставини щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.п. 2 п. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (в редакції на час подачі позовної заяви 14.06.2016 року), за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у зв'язку з чим, з відповідача ТОВ «Споживчий кредит» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Також, у відповідності до вимог ст. 380 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення апеляційного суду від 15 лютого 2017 року викладено обставини щодо повороту виконання рішення, а саме: необхідно допустити поворот виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року в частині стягнення з ТОВ «Споживчий центр» на користь держави судового збору в розмірі 2204 грн. 80 коп. (2756 грн. - 551,20 грн.) та в порядку повороту виконання рішення - стягнути з держави в особі Державної Казначейської Служби України у м. Києві на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2204 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо ухвалення додаткового рішення по справі в частині розподілу судових витрат та допущення повороту виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 220, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Ухвалити додаткове рішення на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року у справі за позовомОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про визнання недійсними абзацу 6 пункту 1.1. та пункту 10 кредитного договору, покладення зобов'язання виконати певні дії.

Допустити поворот виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про визнання недійсними абзацу 6 пункту 1.1. та пункту 10 кредитного договору, покладення зобов'язання виконати певні дії.

В порядку повороту виконання рішення суду стягнути з держави в особі Державної Казначейської Служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2204 грн. 80 коп., які були стягнуті на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про визнання недійсними абзацу 6 пункту 1.1. та пункту 10 кредитного договору, покладення зобов'язання виконати певні дії.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

Л.В. Митрофанова